Ухвала суду № 46469015, 10.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/9991/41132/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі № 0670/12148/11 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Тіс Полісся»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0001492301.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов`язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.11.2011, про порушення ТОВ «Тіс Полісся» норм пункту 3 статті 198, пунктів 4,10 статті 201 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 166995,00 грн. у податковому обліку за березень, квітень, червень 2011 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «Макростаб», яке не задекларувало податкові зобов'язання по взаємовідносинам із ТОВ «Тіс Полісся» і не сплатило до Державного бюджету цю суму податку на додану вартість.

За результатами перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2011 № 0001492301 про донарахування ТОВ «Тіс Полісся» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 250493,00 грн. (у т.ч. 166995,00 грн. - основний платіж та 83498,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Тіс Полісся» (покупець) та ТОВ «Макростаб» (продавець) укладено договір від 21.04.2010 № 21/04-01, згідно з умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (будівельні матеріали), а покупець - прийняти та оплатити отриманий товар.

За наслідками виконання цього договору ТОВ «Макростаб» виписало на адресу позивача податкові накладні, ПДВ в загальній сумі 166995,00 грн. за якими позивач включив до податкового кредиту у податковому обліку за березень, квітень, червень 2011 року.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій договору від 21.04.2010 № 21/04-01, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, банківських виписок ) (а.с 114-145) суди попередніх інстанцій встановили факт поставки товару (будівельні матеріали) від ТОВ «Макростаб» на користь позивача. Оцінка судом доказів у справі відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України.

Норми ПК не ставлять право платника податку на додану вартість на податковий кредит у залежність від підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань постачальником товарів (послуг). Таке застосування норм ПК передбачає, що у справі не встановлено обставин, які б з достовірністю свідчили про узгодженість дій покупця і постачальника з метою незаконної мінімізації податкових зобов'язань (створення штучних підстав для податкового кредиту).

Оскільки ОДПІ на обставини такого роду не посилається, суди попередніх інстанцій відповідно до встановлених у справі обставин зробили правильний висновок про правомірне збільшення позивачем у податковому обліку за березень, квітень, червень 2011 року податкового кредиту на загальну суму 166995,00 грн., що відповідає правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П. Зайцев