Ухвала суду № 46468960, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2015 р. м. Київ К/800/61653/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року

у справі № 823/1195/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрп'єзо»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укрп'єзо» (далі - ПАТ «Укрп'єзо») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Укрп'єзо» задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2013 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 21.01.2013 року №0001581510.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки позивача щодо порядку дотримання граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань складено акти:

- від 10.01.2013 року №138/15-1/14313889, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме затримано сплату суми грошового зобов'язання в розмірі 63 265, 30 грн.;

- від 17.01.2013 року №204/15-3/14313889, яким встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме затримано сплату суми грошового зобов'язання в розмірі 28 126, 50 грн.

На підставі вказаних актів перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №00001581510, яким визначено штраф в розмірі 6 326,53 грн. та від 17.01.2013 року №0000491530, яким визначено штраф в розмірі 2 812,65 грн. відповідно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про порушення позивачем строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість протягом строків визначених Податковим кодексом України, у зв'язку із цим, на думку суду першої інстанції, нарахування податковим органом штрафу на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідно до положень ст. 126 Податкового кодексу України відбулось правомірно.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та зазначив про те, що оскаржуваними рішеннями податковим органом притягнуто платника податку до відповідальності у порядку, який не відповідає вимогам законодавства, що є неправомірним. Також суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що узгоджені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток сплачені позивачем своєчасно, тобто у строки, що визначені ст. 57 Податковим кодексом України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Відповідно до абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Абзацом 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.)

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму, відповідальність платників податку у порядку, визначеному п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, застосовується у разі несплати протягом 10 днів грошового зобов'язання, яке набуло статусу узгодженого. Тобто, чинне законодавство зобов'язує платника податку сплатити суму грошового зобов'язання, що визначена у рішенні, яке є предметом судового розгляду, протягом 10 днів наступних за днем набрання законної сили рішенням у справі про визнання недійсним цього рішення контролюючого органу. При цьому вказані норми не ставлять в залежність обов'язок платника податків щодо своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання від обов'язку посадових осіб податкового органу щодо внесення до відповідних інформаційних систем, в тому числі і облікової картки, інформації про узгодження сум грошового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на думку відповідача, позивачем несвоєчасно здійснено оплату суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств, що виникли, на підставі податкових повідомлень-рішень від 26.03.2012 року № 0001202301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 63 295, 00 грн., та від 26.03.2012 року № 0001212301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 55 040, 00 грн. з врахувань сум переплати.

Вказані податкові повідомлення-рішення, як свідчать встановлені судами попередніх інстанцій обставини, оскаржені в судовому порядку (адміністративна справа №2а/2370/2274/2012).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року, в задоволенні адміністративного позову про скасування повідомлень-рішень від 26.03.2012 року № 0001202301 та від 26.03.2012 року № 0001212301 ПАТ «Укрп'єзо» відмовлено повністю.

Рішення суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили 23.10.2012 року, отримане відповідачем 17.12.2012 року і 21.12.2012 року податковим органом в обліковій картці ПАТ «Укрп'єзо» відображено зобов'язання із сплати податку на прибуток підприємств в сумі 63 295, 00 грн. та зобов'язання із сплати ПДВ на суму 55 040, 00 грн.

Станом на 21.12.2012 року за ПАТ «Укрп'єзо» рахувалась переплата:

- з податку на прибуток в розмірі 29, 68 грн., в зв'язку з чим, загальна сума узгодженого зобов'язання з податку на прибуток, що підлягала сплаті становила 63 265, 32 грн.;

- з податку на додану вартість в розмірі 7 894, 50грн., в зв'язку з чим, загальна сума узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягала сплаті становила 47 145, 50грн.

Вказані суми грошових зобов'язань погашені позивачем 27.12.2012 року за платіжними дорученнями № 1324 та №1325.

Таким чином, обов'язок щодо погашення узгодженої суми протягом 10 календарних днів, наступних за днем набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання недійсними рішень контролюючого органу, позивачем не виконано.

Відтак, з огляду на те, що позивачем сплачено грошове зобов'язання, яке набуло статусу узгодженого, з порушенням строків, установлених ст. 57 Податкового кодексу України, тобто поза межами 10-денного строку з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання недійсними рішень контролюючого органу, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відповідність чинному законодавству податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 року №0000491530 та від 21.01.2013р. №0001581510.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини порушення відповідачем порядку направлення акту перевірки та оскаржуваних рішень не можуть бути безумовною підставою для скасування останніх, оскільки не спростовують факту допущення позивачем порушень, які полягають у несвоєчасному погашенні узгоджених сум грошового зобов'язання, і не вплинули на можливість позивача захистити свої права у такій мірі, щоб це вплинуло на достовірність встановлених перевірками обставин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року у справі № 823/1195/13-а скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2013 року у справі № 823/1195/13-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук