Ухвала суду № 46468959, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/800/11609/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),

Ланченко Л.В.,

Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року

у справі № 2а-9691/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротел»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метротел» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року, позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 року № 0000392307/0.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Метротел» з питань дотримання діючого податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, відповідачем складено акт від 22.10.2010 року № 3098/23-08/34789990, яким встановлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 158 588, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2010 року № 0000392307/0, у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 237 882, 00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо відсутності реально вчиненої господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що первинними документами підтверджується реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Касеусмастер», ТОВ «Престиж Преміум», ТОВ «Бізнес Лайф Україна»: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, платіжними документами. Послуги з обслуговування використання каналу зв'язку придбавались для надання споживачам Інтернет-послуг. На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податків.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.02.2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2014 року у справі № 2а-9691/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук