Ухвала суду № 46430652, 08.07.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Владичан А. І.

суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н.

при секретарі: Шерівській Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми банківського вкладу, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми банківського вкладу в розмірі 18204,07 дол. США та нарахованих процентів за користування вкладом в розмірі 1414,48 дол. США.

Свої вимоги обгрунтовувалатим, що 13 травня 2014 року між нею та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір-заяву № 300131/49495/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» на три місяці в іноземній валюті на строк до 13 серпня 2014 року, відповідно до умов якого, вона передала банку гроші в сумі 14154 долари 07 центів США згідно квитанції № 12 від 13 травня 2014 року, а банк зобовязався повернути цю суму вкладу та виплатити проценти в розмірі 10,50% річних.

В подальшому 04 червня 2014 року між нею та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено додаткову угоду до договору про банківський строковий вклад (депозит) № 300131/49495/3-14 від 13 травня 2014 року, відповідно до умов якої вона передала банку гроші в сумі 4050 доларів США згідно квитанції № 7 від 04 червня 2014 року і сума вкладу збільшилася до 18204 долари 07 центів США.

_______________________

Справа № 22ц/794/887/2015р. Головуючий у І інстанції: Кирилюк Л.К.

Категорія: 19/27 Суддя-доповідач: ОСОБА_3

29 січня 2015 року звернулась до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» із заявою про повернення їй 14 лютого 2015 року вкладу у сумі 18204,07 дол. США та нарахованих процентів на загальну суму 1414,48 дол. США, проте вклад не був повернутий.

Просила стягнути з відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на її користь суму банківського вкладу за договором-заявою № 300131/49495/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 13 травня 2014 року в сумі 18204 долари 07 центів США та нараховані проценти в сумі 1414 доларів 48 центів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року позов задоволено, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 банківський вклад за договором-заявою №300131/49495/3-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» від 13 травня 2014 року та додатковою угодою до договору про банківський строковий вклад (депозит) № 300131/49495/3-14 від 04 червня 2014 року депозитні кошти в сумі 18204 (вісімнадцять тисяч двісті чотири) долари 07 центів США та нараховані проценти в сумі 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) доларів 48 центів США, а всього суму 19618 доларів 55 центів США, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно сумі 403943 (чотириста три тисячі девятсот сорок три) гривні 24 копійки.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення банківського вкладу відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В своїй апеляційній скарзі посилаються на те, що вирішуючи справу по суті, суд врахував Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та Інструкцію про ведення касових операцій банками в Україні, однак таке покликання на вказані нормативні акти є доцільним, коли правовідносини, що виникли між сторонами, не врегульовані договором, а у даному випадку слід було виходити саме з умов депозитного договору, яким сторони врегулювали свої відносини на власний розсуд у відповідності з вимогами ст.6 ЦК України. Цього судом не було зроблено.

Також зазначають, що судом не повному обємі досліджено матеріали справи, так як суд повинен був врахувати не лише договір-заяву, але й дані Основних умов, чинним на дату підписання вкладником цього договору заяви.

Крім того вважають помилковою позицію суду щодо прирівняння квитанції про внесення готівки до ощадної книжки, сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншим нормативно-правовим актам у сфері банківської діяльності (банківським правилам) та звичаям ділового обороту, лише виписка по вкладному рахунку, а не квитанція може бути визнана належним доказом додержання письмової форми договору банківського вкладу.

Банком був сформований такий порядок укладення договору банківського вкладу, при якому видача виписки за вкладним рахунком означає фіксацію депозитного договору і отримання коштів у всій електронній системі банку.

Відсутність інших виписок за вкладним рахунком дає підставу стверджувати, що позивачем не дотримано письмової форми договору банківського вкладу, а тому, згідно з ч.2 ст.1059 ЦК України, такий є нікчемним.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.

Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляєапеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержаннямнорм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що підписані договір-заява, додаткова угода до цього договору-заяви та видані працівником банку квитанції згідно п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 03 грудня 2003 року, та п.2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, підтверджують укладання цих договорів банківського вкладу та отримання відповідачем депозитних коштів в сумі 18204 долари 07 центів США.

Банк порушив вимоги по договору, оскільки він не повернув позивачу депозитні кошти, які вона просила повернути разом із нарахованими відсотками по депозиту.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, обєктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно зясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.

Згідно із ч.1 ст.1058, 1059 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір-заяву №300131/49495/3-14 від 13 травня 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандар» на три місяці в іноземній валюті. Вказаний договір неоспорений та не визнаний в установленому в законі порядку недійсним.

На підставі п.1 наведеного договору вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти на вкладний рахунок 2630.8.259706.001 у сумі 14154,07 дол. США на строк з 13 травня 2014 року по 13 серпня 2014 року у порядку та на умовах, визначених в цьому договору-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у

публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с.6).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516, (далі - Положення) передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленимзаконом,іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно квитанції від 13 травня 2014 року №12 на виконання договору, укладеного між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за №300131/49495/3-14 від 13 травня 2014 року про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» остання перерахувала кошти в розмірі сумі 14154,07 дол. США (а.с.7).

Згідно із п.2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних(депозитарних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджено Постановою правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року грошові кошти в іноземній валюті обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом п.2.9. глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Квитанція №12 від 13.05.2014 року містить всі реквізити, що визначені в п.2.9. розділу ІУ вказаної Інструкції, підписана працівником банку, містить відбиток печатки банку.

У справі встановлено, що сторонами додержано письмову форму договору банківського вкладу з видачею позивачу квитанції - документа, що відповідає Положенню та Інструкції.

У зв'язку з цим доводи апелянта про недотримання письмової форми договору банківського вкладу, укладеного сторонами, є необґрунтованими.

Як на обставину недодержання вимог щодо письмової форми договору апелянт посилається на те, що підпис на квитанції на здійснення касової операції ймовірно вчинено керівником відділення банку, а не касиром.

З приводу таких доводів апелянта колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, крім випадку недотримання вимог щодо письмової форми, прямо не встановлена законом й на час розгляду справи договір не визнаний судом недійсним.

Належність підпису на квитанції саме працівнику банку апелянтом не спростовується.

Таким чином, квитанція за змістом та формою відповідає вимогам, які передбачені пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Пунктом п.6 договору заяви №300131/49495/3-14 від 13 травня 2014 року визначено, що після закінчення строку, вказаного в п.1 цього договору, Вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до цих Основних умов після закінчення 13 серпня 2014 року строку договору № 300131/49495/3-14 позивачка ОСОБА_4 не зверталась до відповідача з письмовою заявою про небажання продовжувати їх дію, тому строк дії цього договору був пролонгований перший раз на три місяці до 13 листопада 2014 року і другий раз до 13 лютого 2015 року.

У звязку з небажанням продовжувати на ще один строк депозитний договір позивачка ОСОБА_4 29 січня 2015 року письмово повідомила про це відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та вимагала повернення в день закінчення договору 13 лютого 2015 року суми строкового вкладу та нарахованих процентів згідно умов договору (копія заяви на а.с.10), на яку відповіді так і не отримала. До даного часу відповідачем вклад та нараховані відсотки позивачці не повернуто, доказів про повернення ОСОБА_4 суми 18204 долари 07 центів США вкладу та нарахованих відсотків в розмірі 10,5% річних за період з 13 травня 2014 року по 13 лютого 2015 року в сумі 1414 доларів 48 центів США відповідачем суду не надано.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом порушено норми процесуального права, а саме не постановлено заочного рішення так як ухвалення рішення відбувалося у відсутності відповідача.

З матеріалів справи убачається,що розгляд справи відбувався у відсутності відповідача, який належним чином був повідомлені про день та час судового засідання і від якого не надходило заяв про розгляд справи за його відсутності (а.с.58), позивач та її представник також не були присутні в судовому засіданні, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та про підтримання позову в повному обсязі, проти винесення заочного рішення заперечував (а.с. 59).

За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні умови, визначені ч.1 ст.224 ЦПК України, для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено на підставі повного з'ясування обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 травня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: