Постанова № 46283991, 07.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 липня 2015 року 16:10 № 826/437/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до 3-ті особиРеєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві (відповідач-1) Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (відповідач-2) ОСОБА_2 (третя особа-1) ОСОБА_3 (третя особа-2) ОСОБА_4 (третя особа-3)проскасування рішень про реєстрацію права власності від 04.08.2011 року та від 12.09.2012 року, -ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві (надалі - відповідач-1), Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (надалі - відповідач-2 або БТІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 (надалі - третя особа-1), ОСОБА_3 (надалі - третя особа-2), ОСОБА_4 (надалі - третя особа-3), в якому просить:

- скасувати рішення реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, яке було прийнято 04 серпня 2011 року;

- скасувати рішення реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, яке було прийнято 12 вересня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі третіх осіб, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представником позивача зазначено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1, який діяв за себе та від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3 26 липня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зіненко Наталією Леонідівною, а, відтак, за твердженням представника позивача, рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 та рішення, яке прийнято в подальшому про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, підлягають скасуванню, оскільки станом на момент звернення до суду з даним позовом відсутні правові підставі для існування зареєстрованого права власності на дану квартиру за третіми особами-1 та -2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2015 року провадження у справі №826/437/15 зупинялося до набрання рішенням законної сили у цивільній справі №760/7742/13-ц (2-2852/13) (номер справи у суді апеляційної інстанції №22-ц/796/6273/2015), а ухвалою суду від 22.06.2015 року поновлено провадження у вказаній адміністративній справі та призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 06.07.2015 року.

У судове засідання 06.07.2015 року з'явилися представники позивача, відповідачів та третьої особи-3.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві не вчиняла жодних дій або бездіяльності, які порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, що свідчить про відсутність спірних правовідносин між позивачем та відповідачем-1.

Представник відповідача-2, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями, при розгляді справи поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи-3 проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні останніх, вказуючи на відсутність у позивача права на спадкування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, з огляду на що останній не набув права власності на вказане нерухоме майно.

Треті особи-1 та -2 у вказане судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, хоча, у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 06.07.2015 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомлених третіх осіб-1 та -2, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які прибули у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалів справи копії свідоцтва про право власності на житло від 23.07.2008 року, Відділом приватизації державного житла Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, дійсно належить на праві приватної, спільної власності гр. ОСОБА_5 та члену її сім'ї ОСОБА_1 в рівних частинах, на підставі чого вказане право зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого мана за НОМЕР_1 від 04.08.2008 року.

Рішенням реєстратора БТІ про державну реєстрацію від 04.08.2011 року за результатом розгляду заяви, поданої ОСОБА_3, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована на АДРЕСА_1.

У відповідності до наданих відповідачем-2 матеріалів реєстраційної справи, вказане вище рішення прийнято на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зіненко Н.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №848, укладеного між ОСОБА_1, який діяв за себе та від імені ОСОБА_5 (Продавці), та ОСОБА_3 (Покупець), згідно умов якого Продавці (в особі представника у тому числі) передають (в рівних частках кожен) у власність Покупця, а Покупець приймає у власність квартиру під номером АДРЕСА_1 та зобов'язується оплатити її вартість за ціною та умовах, встановлених в цьому договорі.

Надалі, рішенням реєстратора БТІ про державну реєстрацію прав від 12.09.2012 року (згідно наданих представником відповідача-2 під час судового розгляду пояснень, належною датою вказаного рішення є саме 12.09.2012 року, що, крім того, відповідає відомостям з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, копія якої наявна у матеріалах справи) за результатами розгляду заяви, поданої ОСОБА_2, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, яка розташована на АДРЕСА_1.

Згідно наданих відповідачем-2 матеріалів, вказане вище рішення прийнято на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10.09.2012 року, укладеного між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3227.

При цьому, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2013 року у справі №760/7742/13-ц (2-2852/13) визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1, який діяв за себе та від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3 26 липня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зіненко Наталією Леонідівною.

Вважаючи вищезазначені рішення про державну реєстрацію прав такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон №1952).

У відповідності до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 Закону №1952, станом на момент судового розгляду вказаної справи, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав), а держателем Державного реєстру прав, який, згідно ч. 1 ст. 10 Закону №1952, містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав.

Таким чином, станом на момент розгляду даної справи судом функції щодо введення Державного реєстру прав покладено на відповідча-1.

Натомість, станом на момент виникнення спірних правовідносин, у силу п. 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як було зазначено вище, позивач оскаржує рішення реєстраторів БТІ про державну реєстрацію прав від 04.08.2011 року та від 12.09.2012 року та просить суд скасувати останні.

Так, згідно ст. 26 Закону №1952, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

В свою чергу, порядок визначення процедури ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) станом на момент судового розгляду вказаної справи врегульовано положеннями Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 (надалі - Порядок №1141).

Приписами п. 41 Порядку №1141 передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 р., за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості: 1) підстава для скасування державної реєстрації прав: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ; 2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав; 3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення; 4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора; 5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, який поділено чи частку з якого виділено, або на об'єкти нерухомого майна, що об'єднано, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та відкриває закритий (закриті) розділ (розділи) Державного реєстру прав та відповідну (відповідні) реєстраційну (реєстраційні) справу (справи) на підставі прийнятого ним рішення про відкриття закритого розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Як встановлено під час судового розгляду даної справи, в якості підстави для скасування оскаржуваних рішень представником позивача надано суду копію рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2013 року у справі №760/7742/13-ц (2-2852/13), яким визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1, який діяв за себе та від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3 26 липня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зіненко Наталією Леонідівною.

При цьому, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03.06.2015 року у справі №22-ц/796/6273/2015 рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору - залишено без змін.

З огляду на викладене вбачається, що станом на момент розгляду даної адміністративної справи судом договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1, який діяв за себе та від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_3 26 липня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зіненко Наталією Леонідівною, визнано судовим рішенням, яке набрало законної сили, що не заперечувалося особами, які беруть участь у справі, недійсним.

Разом з тим, слід зазначити, що у відповідності до позиції Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної у п. 22 постанови від 07.02.2014 року №5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, враховуючи, що купівлі-продажу квартири від 26.07.2011 року, який слугував підставою для реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, у відповідності до оскаржуваного рішення від 04.08.2011 року, та, у подальшому, на підставі якого ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу квартири від 10.09.2012 року відчужено вказану квартиру на користь ОСОБА_2, яким, у свою чергу, згідно рішення від 12.09.2012 року, зареєстровано право власності на вказану квартиру, визнано у судовому порядку недійсним, вказані рішення від 04.08.2011 року та від 12.09.2012 року підлягають скасуванню.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження представника третьої особи-3 щодо відсутності у позивача права на спадкування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, з огляду на що останній не набув права власності на вказане нерухоме майно, оскільки вказаний спір не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства, а є спором приватноправового характеру. Разом з тим, іншого з матеріалів справи не вбачається, а третьою особою-3 не доведено.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повно важень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, яке було прийнято 04 серпня 2011 року.

3. Скасувати рішення реєстратора про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, яке було прийнято 12 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок