Рішення № 46275746, 02.07.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015 р. Справа№ 914/1537/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» (м. Тернопіль)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» (м. Львів)

про: стягнення 1136388,45 грн. - пені, 390888,68 грн. - штрафу, 99502,88 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменэвый В.С.

Представники:

від позивача: Ткач І.Я. - довіреність № 49 від 27.02.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» (м. Тернопіль) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» (м. Львів) про стягнення 1136388,45 грн. - пені, 390888,68 грн. - штрафу, 99502,88 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.05.2015 року. Ухвалою суду від 21.05.2015 року розгляд справи відкладено до 03.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 03.06.2015 року розгляд справи відкладено до 11.06.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 11.06.2015 року розгляд справи відкладено до 24.06.2015 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 24.06.2015 року розгляд справи відкладено до 02.07.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.05.2015 року, про відкладення від 21.05.2015 року, від 03.06.2015 року, від 11.06.2015 року, від 24.06.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.05.2015 року за вх. № 20994/15 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.

29.05.2015 року за вх. № 2252/15 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1264505,23 грн. - пені, 390888,68 грн. - штрафу, 105908,73 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

11.06.2015 року за вх. № 24093/15 позивач подав додаткові докази до матеріалів справи.

11.06.2015 року за вх. № 24315/15 позивач подав докази до матеріалів справи.

24.06.2015 року за вх. 2694/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1258193,23 грн. - пені, 387067,72 грн. - штрафу, 105105,16 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

24.06.2015 року за вх. № 25821/15 позивач подав додаткові докази до справи.

25.06.2015 року за вх. 2703/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1258193,23 грн. - пені, 387067,72 грн. - штрафу, 105105,16 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

02.07.2015 року за вх. № 27591/15 позивач подав додаткові докази до справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.05.2015 року, про відкладення від 21.05.2015 року, від 03.06.2015 року, від 11.06.2015 року, від 24.06.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Реєстр № 718 на відправлення рекомендованої кореспонденції за 25.06.2015 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

09.06.2015 року за вх. № 23698/15 відповідач подав заперечення на позовну заяву.

24.06.2015 року за вх. № 25722/15 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 02.07.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 21 березня 2014 року між ТОВ «Агро Престиж» (надалі - Продавець, позивач) та ТзОВ «ТБ САД» (надалі - Покупець, відповідач) укладено Договір постачання № 112 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю у власність Товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарська продукція, інша продукція), а Покупець зобов'язувався прийняти Товар та провести його оплату.

Позивач зазначає, що, згідно п. 1.2. Договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, строки і умови поставки та оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору та/або накладних. Накладні та/або Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору.

Позивач наголошує, що у пункті 3.3 Договору Сторони передбачили, що датою поставки продукції вважається дата підписання Сторонами видаткових накладних про поставку продукції, які становлять невід'ємну частину цього Договору.

Позивач звертає увагу на те, що за період березень 2014 року - вересень 2014 року ТОВ «Агро Престиж», на виконання вказаного вище Договору, відповідних Додатків (Специфікацій) № 1 - № 23, видаткових накладних та податкових накладних, що вказані у Додатку № 1 до позову, поставило ТзОВ «ТБ «САД» товару (засобів захисту рослин) на загальну суму 9363179,43 грн. з ПДВ.

Позивач зазначає, що, відповідно до п. 2.2. Договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем наступним чином:

30% вартості поставленого товару - передоплата не пізніше дня поставки товару;

70% вартості поставленого товару - до 01 жовтня 2014 р.

Позивач звертає увагу на те, що розрахунки між сторонами, згідно п. 2.5. Договору, здійснюються в Українській валюті - гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Позивач наголошує, що, відповідно до п. 2.6. Договору, оплата здійснюється на підставі даного Договору чи видаткової накладної, що зазначається в призначенні платежу Покупцем. Підставою для оплати також може бути рахунок-фактури, виставлений Постачальником. Покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань, у випадку неоплати Товару, у строки, визначені цим Договором та/або Специфікацією (ями), незалежно від того, чи виставлявся Постачальником рахунок-фактури.

Позивач наголошує, що Покупець зобов'язується сплатити вартість Товару у строки, вказані у цьому Договорі та/або Додатку (Специфікації) та/або рахунку. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 2.7. Договору).

Позивач зазначає, що у п. 2.9. Договору Сторони домовились, що кошти, які надходять на рахунок Постачальника по даному Договору, зараховуються в погашення зобов'язань в порядку черговості їх виникнення (крім коштів, що надходять в оплату за придбані мінеральні добрива, які зараховуються, відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні). В першу чергу погашається заборгованість Покупця перед Постачальником по сплаті основного зобов'язання за поставлений товар, в другу чергу - заборгованість по сплаті нарахованої Покупцю неустойки (пені, штрафних санкцій, інфляції, інших нарахувань), решта коштів, які залишились після погашення заборгованості, спрямовуються на погашення поточних зобов'язань. У випадку відсутності на момент сплати коштів заборгованості Покупця перед Постачальником, кошти спрямовуються на погашення зобов'язань відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному документі.

Позивач звертає увагу на те, що ТзОВ «ТБ Сад» оплатило, в тому числі із порушенням встановлених договором строків, вартість отриманого товару в сумі 5209002,92 грн. з ПДВ.

Позивач наголошує, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2015 р. по справі № 914/191/15 задоволено позов ТОВ «Агро Престиж» та стягнуто з ТзОВ «ТБ САД» заборгованість в розмірі 4 154 176,51 грн. за товар, поставлений на підставі Договору постачання № 112 від 21.03.2014 р. Після винесення судового рішення ТзОВ «ТБ САД» оплатило ще 200 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар і станом на 01.05.2015 р. заборгованість складає 3 954 176,51 грн. (Розрахунок оплати заборгованості наведений у Додатку №1 до позовної заяви).

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно вимог ст. 625 ЦКУ Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку позивача, інфляція від простроченої суми, нарахована згідно ст. 625 ЦКУ, за період з моменту виникнення заборгованості по 30.04.2015 р. включно становить 2 240 001,04 грн., а розмір 3% річних від простроченої суми, нарахованих згідно ст. 625 ЦКУ, за період з моменту виникнення заборгованості по 30.04.2015 р. включно становить 99 502,88 грн.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

Позивач зазначає, що у розділі 5 Договору постачання № 112 від 21.03.2014 р., зокрема в п.5.1, Сторони передбачили, що Постачальник, у випадку порушення строків поставки товару, а Покупець за порушення строків оплати Товару, сплачують іншій Стороні неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла за час існування прострочення, від вартості несвоєчасно переданого або оплаченого Товару за кожен день прострочення. Розмір пені, нарахованої згідно п. 5.1. Договору, за період з моменту виникнення заборгованості по 30.04.2015 р. становить 1 136 388,45 грн.

Позивач наголошує, що, згідно п. 5.2. Договору, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті Товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 5 % простроченої суми. Розмір штрафу за прострочення оплати більше, ніж на 30 днів, нарахованого згідно п. 5.2. Договору, становить 390 888,68 грн. (розрахунок наведено у Додатку № 5 до позовної заяви).

Позивач звертає увагу на те, що Сторони у п. 5.4. Договору погодили, що пеня та штрафні санкції, визначені даним Договором нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування обмежень, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України.

29.05.2015 року за вх. № 2252/15 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1264505,23 грн. - пені, 390888,68 грн. - штрафу, 105908,73 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

Позивач зазначає, що, ознайомившись із запереченнями відповідача, не може погодитись з доводами та міркуваннями відповідача, оскільки, відповідно до п. 2.2. Договору та розділу 2 відповідних специфікацій, оплата за Товар здійснюється Покупцем наступним чином:

30% вартості поставленого товару - передоплата не пізніше дня поставки товару;

70% вартості поставленого товару - до 01 жовтня 2014 р.

Позивач зазначає, що у пункті 3.3 Договору Сторони передбачили, що датою поставки продукції вважається дата підписання Сторонами видаткових накладних про поставку продукції, які становлять невід'ємну частину цього Договору. Таким чином, останнім днем строку на оплату 30% вартості товару (внесення передоплати) є день отримання товару, тобто, день виписки відповідної видаткової накладної.

По всіх видаткових накладних, зазначених у запереченні відповідача, день отримання товару і, відповідно, день внесення попередньої оплати припадав на п'ятницю, яка не є вихідним днем. Також, на вказані дати не припадали ні святкові, ні вихідні дні.

Разом з тим, ТОВ «Агро Престиж» погоджується із зауваженнями відповідача на рахунок того, що в розрахунках позовних вимог були допущені певні механічні описки, які призвели до безпідставного нарахування пені, 3% річних та штрафу, а саме:

1. в результаті описки в даті оплати (оплачено 06.06.2014 р., тоді як у розрахунках зазначено 16.06.2014 р.) надміру нараховано:

- 3% річних в сумі 62,81 грн., пеню в сумі 397,80 грн., штраф у сумі 3820,96 грн. - за видатковою накладною № РН-0000426 від 15.05.2014 р.;

- 3% річних в сумі 15,19 грн., пеню в сумі 96,18 грн. - за видатковою накладною №РН-0000448 від 19.05.2014 р.;

- 3% річних в сумі 114,49 грн., пеню в сумі 725,10 грн. - за видатковою накладною № РН-0000469 від 21.05.2014 р.;

2. в результаті описки в кількості прострочених днів за період з 26.08.2014 р. по 01.09.2014 р., де позивач замість 7 днів вказав 17 було надлишково нараховано:

- 3% річних сумі 72,38 грн. та пені в сумі 603,17 грн. - за видатковою накладною №РН-0000740 від 01.08.2014 р.;

3. було помилково нараховано за 01.10.2014 р.:

- 3% річних в сумі 538,70 грн. та пені в сумі 4 489,19 грн. - на 70% відстроченого платежу з терміном оплати до 01.10.2014 р.

Позивач наголошує, що в результаті вказаного вище було всього помилково нарахованого 3% річних в сумі 803,57 грн., пеню в сумі 6 311,44 грн. та штраф у сумі 3 820,96 грн., всього - 10 935,97 грн.

25.06.2015 року за вх. 2703/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1258193,23 грн. - пені, 387067,72 грн. - штрафу, 105105,16 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що, згідно положень ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, то днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, позивачем не враховано вказані положення закону, а відтак невірно проведено нарахування трьох процентів річних та пені, за видатковими накладними: - № РН-0000524 від 30.05.2014 року - 1 день; № РН-0000693 від 04.07.2014 року - 2 дня; № РН-0000720 від 11.07.2014 року - 2 дня; № РН-0000728 від 25.07.2014 року - 2 дня; № РН-0000740 від 01.08.2014 року - 2 дня; № РН-0000763 від 08.08.2014 року - 2 дня; № РН-0000883 від 05.09.2014 року - 2 дня; № РН-0000888 від 12.09.2014 року - 2 дня, що, в свою чергу, виключає прострочення виконання зобов'язання за 15 днів, отже є безпідставними.

На думку відповідача, також позивачем невірно проведено нарахування штрафу згідно видаткових накладних: № РН-0000728 від 25.07.2014 року; № РН-0000740 від 01.08.2014 року.

Відповідач звертає увагу на те, що позивачем безпідставно нараховано пеню, 3% річних за 10 днів, а саме за період з 06 - 15.06.2014 року, за видатковими накладними: № РН-0000426 від 15.05.2014 року; № РН-0000448 від 19.05.2014 року; № РН-0000469 від 21.05.2014 року, та безпідставно нараховано штраф згідно видаткової накладної № РН-0000426 від 15.05.2014 року на суму 3820,96 грн., оскільки відповідачем проведено оплату не 16.06.2014 року, а 06.06.2014 року, що підтверджується випискою з банку за 06.06.2014 року, що наявна у матеріалах справи.

Крім того, відповідач зазначає, що при розрахунку позивачем допущено помилку у кількості прострочених днів за період з 26.08.2014 р. - 01.09.2014 р., де позивачем замість 7 днів нараховано пеню, річні за 17 днів.

Відповідач зазначає, що згідно підписаних специфікацій Сторонами погоджено відтермінування оплати до 01.10.2014 року, згідно зі статтею 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції, отже закінченням строку є 24 година останнього дня строку, а тому позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції за 01.10.2015 року.

Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. А також, відповідно до частини 3 ст.551 ГК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. На даний час відповідач перебуває у важкому фінансовому становищі, у провадженні інших господарських та адміністративних судів перебувають справи про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідач зазначає, що Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2015 року у справі № 914/191/15 з ТзОВ «ТБ САД» на користь ТзОВ «Агро Престиж» було стягнено 4 154 176,51 грн. заборгованості, з якої 73 080,00 грн. судовий збір. Відповідно до вказаного вище рішення суду, ТзОВ «ТБ САД» було перераховано на поточний рахунок ТзОВ «Агро Престиж» всю суму заборгованості та судового збору.

Відповідач зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку відповідача, з наведених вище положень Цивільного кодексу України вбачається, що вимога про сплату інфляційних нарахувань та трьох процентів річних може бути заявлена лише як невід'ємна частина вимоги про сплату основного боргу і вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу. Зважаючи на те, що вимога позивача про стягнення основного боргу вже була предметом розгляду у справі № 914/191/15, підстави для стягнення з відповідача сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 21 березня 2014 року між ТОВ «Агро Престиж» (надалі - Продавець, позивач) та ТзОВ «ТБ САД» (надалі - Покупець, відповідач) укладено Договір постачання № 112 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язувався поставити Покупцю у власність Товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, зерно, сільськогосподарська продукція, інша продукція), а Покупець зобов'язувався прийняти Товар та провести його оплату.

Згідно п. 1.2. Договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, строки і умови поставки та оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору та/або накладних. Накладні та/або Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору.

У пункті 3.3 Договору, Сторони передбачили, що датою поставки продукції вважається дата підписання Сторонами видаткових накладних про поставку продукції, які становлять невід'ємну частину цього Договору.

За період березень 2014 року - вересень 2014 року ТОВ «Агро Престиж», на виконання вказаного вище Договору, відповідних Додатків (Специфікації) № 1 - № 23, видаткових накладних та податкових накладних, що вказані у Додатку № 1 до позову, поставило ТзОВ «ТБ «САД» товару (засобів захисту рослин) на загальну суму 9363179,43 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2. Договору, оплата за Товар здійснюється Покупцем наступним чином:

30% вартості поставленого товару - передоплата не пізніше дня поставки товару;

70% вартості поставленого товару - до 01 жовтня 2014 р.

Розрахунки між сторонами, згідно п. 2.5. Договору, здійснюються в Українській валюті - гривнях в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 2.6. Договору, оплата здійснюється на підставі даного Договору чи видаткової накладної, що зазначається в призначенні платежу Покупцем. Підставою для оплати також може бути рахунок-фактури, виставлений Постачальником. Покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань у випадку неоплати Товару у строки, визначені цим Договором та/або Специфікацією (ями) незалежно від того, чи виставлявся Постачальником рахунок-фактури.

Покупець зобов'язується сплатити вартість Товару у строки, вказані у цьому Договорі та/або Додатку (Специфікації) та/або рахунку. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 2.7. Договору).

У п. 2.9. Договору Сторони домовились, що кошти, які надходять на рахунок Постачальника по даному Договору зараховуються в погашення зобов'язань в порядку черговості їх виникнення (крім коштів, що надходять в оплату за придбані мінеральні добрива, які зараховуються відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні). В першу чергу погашається заборгованість Покупця перед Постачальником по сплаті основного зобов'язання за поставлений товар, в другу чергу - заборгованість по сплаті нарахованої Покупцю неустойки (пені, штрафних санкцій, інфляції, інших нарахувань), решта коштів, які залишились після погашення заборгованості, спрямовуються на погашення поточних зобов'язань. У випадку відсутності на момент сплати коштів заборгованості Покупця перед Постачальником, кошти спрямовуються на погашення зобов'язань відповідно до призначення платежу, вказаного в платіжному документі.

ТзОВ «ТБ Сад» оплатило, в тому числі із порушенням встановлених договором строків, вартість отриманого товару в сумі 5209002,92 грн. з ПДВ.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.03.2015 р. по справі № 914/191/15 задоволено позов ТОВ «Агро Престиж» та стягнуто з ТзОВ «ТБ САД» заборгованість в розмірі 4154176,51 грн. за товар, поставлений на підставі Договору постачання № 112 від 21.03.2014 р. Після винесення судового рішення ТзОВ «ТБ САД» оплатило ще 200 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар і станом на 01.05.2015 р. заборгованість складає 3 954 176,51 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводиться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» 4154176,51 грн. за товар, поставлений на підставі Договору постачання № 112 від 21.03.2014 р. не потребує повторного доведення. Після винесення судового рішення ТзОВ «ТБ САД» оплатило ще 200 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар і станом на 01.05.2015 р. заборгованість складає 3954176,51 грн.

Відповідно до статті 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, (див. Постанову Верховного суду України від 4 липня 2011 року, Інформаційний Лист ВГСУ від 24.11.2011 N 01-06/1642/2011).

Вихоячи з Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальності за порушення грошових зобов'язань» (надалі - Постанову пленуму), згідно п. 7.1 Постанови пленуму за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (ГК України), господарські зобов'язання можуть виникнути з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать можуть виникати господарські зобов'язання.

Частиною 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст. 179 ГК України).

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України вказує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Аналогічно, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Розмір інфляційних втрат від простроченої суми, що нараховано згідно ст. 625 ЦКУ за період з моменту виникнення заборгованості по 30.04.2015 р. включно становить 2 240 001,04 грн., а розмір 3% річних від простроченої суми, нарахованих згідно ст. 625 ЦКУ за період з моменту виникнення заборгованості по 30.04.2015 р. включно становить 99 502,88 грн.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання він повинен сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню).

У розділі 5 Договору постачання № 112 від 21.03.2014 р., зокрема в п.5.1, Сторони передбачили, що Постачальник, у випадку порушення строків поставки товару, а Покупець за порушення строків оплати Товару, сплачують іншій Стороні неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за час існування прострочення, від вартості несвоєчасно переданого або оплаченого Товару за кожен день прострочення. Розмір пені, нарахованої згідно п. 5.1. Договору, за період з моменту виникнення заборгованості по 30.04.2015 р. становить 1 136 388,45 грн.

Згідно п. 5.2. Договору, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті Товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 5 % простроченої суми. Розмір штрафу за прострочення оплати більше ніж на 30 днів, нарахованого згідно п. 5.2. Договору, становить 390 888,68 грн.

Сторони у п. 5.4. Договору погодили, що пеня та штрафні санкції, визначені даним Договором нараховуються за весь час прострочення, починаючи з дня виникнення заборгованості та закінчуючи днем її погашення, без застосування обмежень, визначених ч. 6 ст. 232 ГК України.

29.05.2015 року за вх. № 2252/15 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1264505,23 грн. - пені, 390888,68 грн. - штрафу, 105908,73 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

У пункті 3.3 Договору Сторони передбачили, що датою поставки продукції вважається дата підписання Сторонами видаткових накладних про поставку продукції, які становлять невід'ємну частину цього Договору. Таким чином, останнім днем строку на оплату 30% вартості товару (внесення передоплати) є день отримання товару, тобто, день виписки відповідної видаткової накладної.

Тому, по всіх видаткових накладних, зазначених у запереченні відповідача, день отримання товару і, відповідно, день внесення попередньої оплати припадав на п'ятницю, яка не є вихідним днем. Також, на вказані дати не припадали ні святкові, ні вихідні дні.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

25.06.2015 року за вх. 2703/15 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 1258193,23 грн. - пені, 387067,72 грн. - штрафу, 105105,16 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

Отже, судом встановлено, що станом на день подачі позову, Рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2015 року по справі № 914/191/15 не виконане в повному обсязі, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1258193,23 грн. - пені, 387067,72 грн. - штрафу, 105105,16 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» про стягнення 1258193,23 грн. - пені, 387067,72 грн. - штрафу, 105105,16 грн. - 3% річних, 2240001,04 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 5702 від 07.05.2015 року на суму 73080,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ САД» (79013, Львівська обл., місто Львів, вул. Ак. Єфремова, будинок 32 А, код ЄДРПОУ 37122702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Престиж» (46012 м. Тернопіль, вул. Бригадна, 35, код ЄДРПОУ 35708410, № 26009500048044 в ПАТ «Креді Агріколь Банк» в м. Тернопіль, МФО 300614) 1258193 (один мільйон двісті п'ятдесят вісім тисяч сто дев'яносто три) грн. 23 коп. - пені, 387067 (триста вісімдесят сім тисяч шістдесят сім) грн. 72 коп. - штрафу, 105105 (сто п'ять тисяч сто п'ять) грн. 16 коп. - 3% річних, 2240001 (два мільйони двісті сорок тисяч одну) грн. 04 коп. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.07.2015 року.