Ухвала суду № 46199396, 01.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2015 р. м. Київ К/800/21791/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ситникова О.Ф.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі -Управління) про визнання дій протиправними,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Управління щодо направлення на примусове виконання до Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ) постанови від 29 листопада 2012 року №162; визнати постанову Управління від 29 листопада 2012 року №162 такою, що не підлягає примусовому виконанню.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління щодо направлення на примусове виконання до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ постанови від 29 листопада 2012 року №162 про притягнення ОСОБА_2 до аміністративної відповідальності за частиною третьою статті 165-1 КупАП. Визнано постанову Управління від 29 листопада 2012 року №162 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) такою, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання всіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Судами встановлено, що Управлінням винесено постанову від 29 листопада 2012 року №162, відповідно до якої генерального директора ТОВ «Телец-ВАК» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення відповідно до частини п'ятої статті 165-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу позивач оскаржив її до суду.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 травня 2014 року у справі №2-а/487/37/14 (№487/144/13-а) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про скасування постанови про накладення штрафу.

Копію даного рішення направлено на адресу позивача поштовим повідомленням 8 травня 2014 року за вих. №6121, що підтверджується листом Заводського районного суду м.Миколаєва від 16 червня 2014 року №6278 наданому на запит Управління від 10 червня 2014 року №8201/07.

На підставі заяви Управління від 23 липня 2014 року №11390/07 про примусове виконання судового рішення 24 липня 2014 року державним виконавцем Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ відкрито виконавче провадження №44150943.

11 вересня 2014 року ОСОБА_2 сплатив штраф в розмірі 1700 грн.

Відповідно до частини другої статті 299 КУпАП постанова про накладенння адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно з частиною першою статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

Статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності дій Управління щодо направлення на примусове виконання до Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ постанови про накладення штрафу від 29 листопада 2012 року №162, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про повідомлення належним чином позивача про результати розгляду позову щодо оскарження даної постанови.

Суди першої та апеляційної інстанції зазначають, що 10 вересня 2014 року ОСОБА_2 отримав постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 травня 2014 року. Проте, матеріали справи не містять відповідних доказів у розумінні вимог статей 69-70, 80 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджують дані обставини.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, то в силу частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України прийняті ними рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 14 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді О.Ф. Ситников

О.П. Стародуб