Ухвала суду № 46199393, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/15752/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Стародуба О.П. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року справі за позовом ОСОБА_4 до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, треті особи: Миколаївське міське управління юстиції, Головне управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконним та протиправним рішення щодо відмови у зміні імені, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, треті особи: Миколаївське міське управління юстиції, Головне управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконним та протиправним рішення щодо відмови у зміні імені, а саме родового по-батькові та зобов'язання провести реєстрацію зміни у актовому записі про народження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано незаконним рішення Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції щодо відмови ОСОБА_4 у зміні імені, а саме родового по-батькові «ОСОБА_4» на довільне «ОСОБА_4». Зобов'язано Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції провести реєстрацію змін у актовому записі про народження №2427, складеного міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції від 01 червня 1989 року, а саме змінити відомості по-батькові з родового «ОСОБА_4» на довільне «ОСОБА_4».

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Інші особи, які приймали участь у розгляд даної справи у судах першої та апеляційної інстанцій письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідач своїм рішенням, оформленим листом відмовив позивачу у задоволенні її заяви про зміну імені, родового по-батькові з «ОСОБА_4» на довільне «ОСОБА_4», відповідно до власного імені особи, яку вона вважає дійсним батьком. Відмова мотивована відсутністю законодавчих підстав можливості вчинення відповідних запитуваних дій - відсутність відомостей про зміну власного ім'я батьком.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення в розрізі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року №№ 005 (далі - Конвенція).

Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд у своєму рішенні 16 травня 2013 року № 20390/07 (справа «Гарнага проти України») зазначив, що в особи можуть існувати справжні причини, щоб бажати змінити своє ім'я, а законодавчі обмеження такої можливості можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів ідентифікації та зв'язку носіїв певного імені з сім'єю. Державному органу належить навести відповідні та достатні підстави на підтримку своєї відмови у наданні дозволу на зміну імені особи для того, щоб це обмеження вважалося необхідним у демократичному суспільстві.

У рішенні Європейського суду йдеться й про те, що коли особа в Україні досягає достатньо дорослого віку для того, щоб приймати самостійні рішення щодо зміни імені, вона може зберегти або змінити ім'я, надане їй при народженні. Вартий особливої уваги той факт, що особа може зберегти по батькові, навіть якщо її батько більше не носить імені, від якого походить по батькові. У цьому випадку розірвання традиційного зв'язку між по батькові особи та іменем її батька визнається можливим.

Європейський суд констатував, що за майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Державні органи не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Враховуючи зазначене рішення Європейського суду, яке є обов'язкове для виконання (про що також зауважив Верховний Суд України у своїй постанові від 27 січня 2013 року, справа № 21-418а13), колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує на беззаперечність Конституційного права позивача на зміну свого родового імені по-батькові, що свідчить на користь її доводам про протиправність прийнятого відповідачем рішення, яке було вірно визнано судом апеляційної інстанції незаконним.

Порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не виявлено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року справі за позовом ОСОБА_4 до Заводського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, треті особи: Миколаївське міське управління юстиції, Головне управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконним та протиправним рішення щодо відмови у зміні імені, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

О.П. Стародуб