Ухвала суду № 46199397, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/18574/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В.,суддів Ситникова О.Ф., Стародуба О.П. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_5, Ленінський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_5, Ленінський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови про застосування фінансових санкцій від 28 січня 2013 року №031001.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідно до завдання на перевірку від 08 січня 2013 року №090407 державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Полтавській області перевірено автомобіль марки ВАЗ 21011 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 (за кермом згідно посвідчення водія серії НОМЕР_3 перебував ОСОБА_5.), про що складено Акт перевірки від 08 січня 2013 року № 067455, у якому зафіксовано порушення вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2004 року № 2344-ІІІ (далі - Закон - 2344), а саме: не оформлення ліцензійної картки, з яким ознайомився водій, зазначивши, що дану ліцензійну картку забув вдома, про що свідчить його підпис у відповідній графі Акту.

У зв'язку з цим, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону 2344 до позивача, постановою від 28 січня 2013 року №031001 були застосовані фінансові санкції у розмірі 1700 грн. (про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт позивач повідомлений належним чином).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, що посадовими особами відповідача при розгляді матеріалів перевірки, враховані всі наявні обставини, які б свідчили про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до положень статті 39 Закону 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для автомобільного самозайнятого перевізника є: ліцензія, ліцензійна картка, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісна книжка, медична довідка.

Статтею 60 Закону України № 2344 передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходили з того, що фінансова санкція застосована відносно позивача правомірно, оскільки позивач, будучи власником вказаного автомобіля, здійснює його експлуатацію без відповідної ліцензійної картки.

Доводи позивача, про продаж автомобіля третій особі, не підтверджуються жодним доказом та спростовуються наявними матеріалами справи (реєстраційна карта ТЗ). Як і те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи про порушення законодавства (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідного повідомлення).

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_5, Ленінський відділ державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про скасування постанови, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

О.П. Стародуб