Рішення № 46152070, 01.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16431/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1507/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Вакарук В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді: Вакарук В.М.

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Драганчук У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «УкрСиббанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості в солідарному порядку за договором про надання споживчого кредиту від 18.03.2008 року в розмірі 12803,71 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 06.10.2014 року становить 165686,33 грн., стягнення судових витрат.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за вказаним договором в розмірі 12305,24 грн. дол. США та пеню в розмірі 6450 грн. 42 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору: з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - по 414, 21 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду, зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у зв'язку із невиконанням взятих на себе зобов'язань з посиланням на примірник кредитного договору - є абсолютно безпідставними та необґрунтованими, оскільки кредитний договір є недопустимим доказом та засобом доказування по справі. Даний договір ОСОБА_2 є виконаним в повному обсязі в зв'язку з тим, що заставне майно реалізоване, а за рахунок реалізації майна банком погашена кредитна заборгованість. Просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримав, інші сторони в судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 належно не виконував взяті на себе по кредитному договору зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, нарахована відповідно до умов договору, яка підлягає стягненню в солідарному порядку з боржника та поручителів.

Встановлено, що згідно з договором про надання споживчого кредиту від 18.03.2008 року, Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», надав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 53000 доларів США з розрахунку відсотків згідно умов договору з кінцевим строком повернення до 16.03.2029 року (а.с.6-14).

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 18.03.2008 року. Аналогічні окремі договори поруки були укладені також між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, а також із ОСОБА_5 (а.с.15-21).

Згідно договорів поруки, поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Як вбачається з умов договору ( п.1.3.1) сторони погодили, що за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рухаючи з дати видачі кредиту, встановлюється процентна ставка в розмірі 11,40%. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою в розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної в п. 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу, встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.

Відповідно до ст.ст.526, 1049,1050,1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Встановлено, що відповідач належним чином не виконував умови договору, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 12305,24 дол. США, з яких 11059,56 дол. США -заборгованість за кредитом; 1245,68 дол. США - заборгованість за відсотками, а також пеня за період з 20.12.2013 року по 06.10.2014 року в розмірі 6450,42 грн. (а.с.22-32). Сума заборгованості за договором, визначена банком апелянтом не спростована, жодних доказів її погашення не надано.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності підстав для стягнення боргу, а з огляду на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 виступили поручителями за зобов'язанням ОСОБА_2, суд правомірно задовольнив вимогу про стягнення заборгованості з усіх відповідачів.

Відповідно до частини четвертої ст.591ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до ст. 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 24 Закону України «Про заставу» передбачено, що у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Таким чином у кредитора для задоволення своїх грошових вимог є право звернення стягнення на предмет застави; разом із тим сам по собі факт реалізації предмета застави, в тому числі й на підставі виконавчого напису нотаріуса, не припиняє грошового зобов'язання боржника в тому разі, коли сума, одержана від продажу предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, й у такому випадку закон передбачає право кредитора о держати суму, якої не вистачає для повного задоволення його вимоги, з іншого майна боржника.

Така правова позиція міститься в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 листопада 2010 року (справа № 6-20791св10).

Судом першої інстанції враховано суму, одержану від продажу предмета застави, що підтверджується відповідним розрахунком, однак вона не покриває вимоги банку, тому не заслуговують на увагу посилання представника апелянта проте, що він погасив кредитну заборгованість в повному обсязі, оскільки апелянтом не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження того факту, що сума, виручена із реалізації заставного майна повністю покрила кредитний борг позичальника. В той же час відповідачі не надають власного розрахунку та докази, які б спростували наведені в розрахунку дані.

Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваного рішення, задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», суд в порушення вимог процесуального закону стягнув на користь банку грошові кошти з боржника та трьох поручителів в солідарному порядку, не врахувавши, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за зазначеним договором кредиту були укладені з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 договори поруки з кожним окремо.

Згідно із ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що зміст вказаної норми передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладання одного договору декількома поручителями відповідно до вимог ч. 3 ст.554 ЦК України та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладання декількох договорів поруки на виконання одного і того самого зобов'язання, проте, в цьому випадку положення ч. 3 ст.554 ЦК України не застосовуються, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю.

У зв'язку з наведеним, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі окремого договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

За таких обставин, суд першої інстанції не врахував, що відносно поручителів солідарна відповідальність має місце за кожним договором окремо.

В зв'язку з вищенаведеним, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з боржника та всіх відповідачів солідарно на користь банку кредитної заборгованості підлягає до зміни та стягнення заборгованості в солідарному порядку із боржника та із кожним окремо відповідачем-поручителем із врахуванням вимог ч.3 ст.554 ЦК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 21 квітня 2015 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору в сумі 12305,24 дол. США та пеню в розмірі 6450 грн. 42 коп. - змінити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер-НОМЕР_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер-НОМЕР_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк», м.Харків, проспект Московський,60, код ЄДРПОУ 09807750, заборгованість по кредитному договору в сумі 12305,24 дол. США та пеню в розмірі 6450 грн. 42 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер-НОМЕР_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер-НОМЕР_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк», м.Харків, проспект Московський,60, код ЄДРПОУ 09807750, заборгованість по кредитному договору в сумі 12305,24 дол. США та пеню в розмірі 6450 грн. 42 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер-НОМЕР_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, жительки АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер-НОМЕР_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк», м. Харків, проспект Московський,60, код ЄДРПОУ 09807750, заборгованість по кредитному договору в сумі 12305,24 дол. США та пеню в розмірі 6450 грн. 42 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: В.М. Вакарук

І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко