Рішення № 46096054, 30.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/1336/13-ц 30.06.2015 30.06.2015 30.06.2015

Провадження №22-ц/784/1173/15

Провадження №22-ц/784/1173/15 Суддя суду першої інстанції Казанлі Л.І.

Категорія 7 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

30 червня 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Самчишиної Н.В., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання Свіщук О.В.,

за участі прокурора Цвікілевич Н.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року і додаткове рішення того ж суду від 07 травня 2015 року, ухвалені у цивільній справі за позовом виконувача обов'язки Очаківського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Миколаївське обласне управління видних ресурсів, Очаківське міськрайонне управління юстиції в Миколаївській області, управління Держземагенства в Очаківському районі Миколаївської області та Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» про скасування розпорядження Очаківської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на землю та повернення землі,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року виконувач обов'язків Очаківського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури (далі - прокурор), об'єднавши в одній позовній заяві вимоги до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області та 37 фізичних осіб подав її до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області і просив в ній визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність перелічених у позовній заяві фізичних осіб, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на підставі вищевказаного розпорядження, покласти на відповідачів обов'язок повернути земельні ділянки у власність держави, скасувати державну реєстрацію права власності на землю та внести відповідні зміни до державного земельного кадастру про власників земельної ділянки.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2013 року позовні вимоги виконувача обов'язків прокурора роз'єднано в окремі провадження (том 1 а.с.51).

В даній справі розглядається позов прокурора до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3.

Свої вимоги виконувач обов'язків прокурора обґрунтовував наступним.

Розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації від 08 квітня 2011 року за №109 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (37 чоловік), у тому числі і ОСОБА_3, земельної ділянки площею 1.00 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність або користування в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області .

На підставі вказаного розпорядження 07 жовтня 2011 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Прокурор зазначав, що вході проведеної прокуратурою перевірки дотримання вимог районною державною адміністрацією земельного і природоохоронного законодавства України, при розпорядженні землями у межах Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, при наданні земельної ділянки у власність ОСОБА_3, було встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 1999.30 метрів від урізу води, тобто в межах нормативно визначеної двохкілометрової прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману, тому не могла бути передана у власність фізичній особі.

Крім того, зазначена земельна ділянка частково розташована у межах земельної ділянки, яка передана в постійне користування Державному підприємству «Очаківське лісомисливське господарство» для ведення лісового господарства.

Посилаючись на викладене та грубі порушення земельного та водного законодавства, прокурор просив визнати незаконним та скасувати вказане розпорядження, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_3, повернути земельну ділянку у власність держави, скасувати державну реєстрацію права власності на неї та внести відповідні зміни до державного земельного кадастру про власника земельної ділянки.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 листопада 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено - Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» (том 1 а.с.88).

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року позовні вимоги Очаківського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури задоволені у повному обсязі.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації №109 від 08 квітня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (37 чоловік) для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність або користування в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 1.00 га для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_3

Визнано недійсним виданий відділом Держкомзему у Очаківському районі Миколаївської області державний акт серії НОМЕР_3 від 07 жовтня 2011 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №482510001000469 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 1.00 га в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Зобов'язано ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області земельну ділянку площею 1.00 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована в межах Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Стягнуто з Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області та ОСОБА_3 на користь держави по 121 грн. 80 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2015 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи і положенням чинних земельного та водного законодавств.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з таких підстав.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, міськрайонний суд виходив з доведеності того, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі Дніпровсько - Бузького лиману Чорного моря і відноситься до земель водного фонду. Разом з тим суд вважав, що не знайшли свого підтвердження доводи прокурора в частині часткового розташування земельної ділянки ОСОБА_3 в межах земельної ділянки, що була передана в постійне користування Державному підприємству «Очаківське лісомисливське господарство» для ведення лісового господарства.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області частково погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом першої інстанції.

Так, в силу ст.ст.13-14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону і гарантується державою.

Відповідно до ст.ст.78-83,116,118,125,126 ЗК України, (в редакції, що діяли на час передачі земельної ділянки відповідачу), право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка як об'єкт права власності являє собою частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує права інших осіб.

Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Громадяни є суб'єктами права власності на землі приватної власності.

Територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності. Це право вони реалізують безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки лише з підстав, передбачених законом, зокрема у разі безоплатної передачі ділянок із земель державної і комунальної власності.

До земель комунальної власності відносяться землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідна державна адміністрація або рада розглядає заяву, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Після розробки проекту і узгодження його з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини, він подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, яка і приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність громадянина.

За дотримання вище виписаних процедур, право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, за формою державних актів затверджених Кабінетом Міністрів України.

Обмеженням цьому є пряма заборона законом передачі земель у приватну власність громадян.

Зокрема, до земель державної або комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України.

За ст.ст.58, 60-61 ЗК України та ст.ст.87-88,91 ВК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин), Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року №486 до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

За змістом п. «б» ч.4 ст.84 та ч.4 ст.59 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватися у власність громадян.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

За ст.62 ЗК України, у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;

в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

г) застосування сильнодіючих пестицидів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

З системного логічного аналізу зазначених норм випливає висновок про те, що до встановлення прибережних захисних смуг за окремими проектами землеустрою, розпорядник землі, у даному випадку Очаківська районна державна адміністрація Миколаївської області, позбавлений можливості виділяти у власність громадян земельні ділянки, із земель, що межують з названими захисними смугами і фактично є однією ділянкою. Лише за умови, що наділена земельна ділянка не віднесена до прибережної захисної смуги, має саме таке цільове призначення; є вільною; надана за відповідною процедурою і щодо неї чинним законодавством чи рішенням компетентних органів, постановлених у межах їх повноважень, не встановлено обмежень, щодо можливості її використання для зазначених цілей - передачу землі у власність фізичної особи можна вважати законною. При цьому, державний орган чи орган місцевого самоврядування не може постановляти рішення, щодо правової долі ділянки усупереч положенням чинного земельного, водного або іншого законодавств. Якщо таке рішення все ж таки постановлено, то воно є незаконним і на ньому не може базуватися право особи на земельну ділянку.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядженням Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області від 08 квітня 2011 року за №109 «Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам України (37 чоловік) для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність або користування в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1.00 га, у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності (запасу) не наданих у власність або користування в межах території Солончаківської сільської ради (том 1 а.с.21).

Цим же розпорядженням вказана земельна ділянка передана безоплатно у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного розпорядження 07 жовтня 2011 року відповідач отримав державний акт (серія НОМЕР_3) на право власності на вказану земельну ділянку, площею 1.00 га із кадастровим НОМЕР_2 (том 1 а.с.40,50).

З листа Миколаївського обласного управління водних ресурсів від 12 лютого 2015 року слідує, що відведена земельна ділянка у власність ОСОБА_3 в межах території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, загальною площею 1.00 га розташована в межах прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману і відноситься до земель водного фонду (том 2 а.с.99).

Так, спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту села Солончаки на відстані 1999.30 метрів від урізу води Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря, що встановлено Миколаївською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (том 1 а.с.111-112).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря, глибина якої не може бути змінена за волею державної адміністрації, що, в силу ст.60 ЗК України та ч.9 ст.88 ВК України, унеможливлювало її відведення у власність ОСОБА_3

За такого, назване розпорядження Очаківської районної державної адміністрації в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_3 підлягало скасуванню з відповідними похідними від цього правовими наслідками, а саме: визнанням недійсним державного акту на право власності на землю на ім'я відповідача з підстав, визначених ст.ст.203,215 ЦК України та покладення на останнього обов'язку повернути землю, оскільки вона отримана останнім без належних правових підстав, що вірно констатував і суд першої інстанції.

При цьому, незважаючи на те, що суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.203,215 ЦК України, проте це не вплинуло на зміст судового рішення в цій частині, оскільки характер спірних правовідносин судом першої інстанції встановлено правильно та вірно застосовано до правовідносин спеціальне законодавство.

Доводи Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області про те, що відсутність проекту землеустрою прибережних захисних смуг давало їй право на виділення спірної земельної ділянки (том 1 а.с.64-67), не може братися до уваги, оскільки суперечать закону, з буквального тлумачення якого, випливає протилежний висновок про те, що відсутність проекту є перешкодою для виділення землі. Інше, при наявності прямої вказівки закону про обмеження, щодо виділення земель з прибережних зон лиманів, та, за ігнорування компетентними органами з виділення земель обов'язку виготовити такі проекти та їх недобросовісної поведінки під час застосування процедури виділення земель у власність, унеможливлює утворити прибережні захисні смуги навіть у майбутньому.

Вказане також повністю відповідає положенням п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), наданих земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 05 листопада 2004 року №434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2004 року за №1470/10069, яким передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, враховуючи нормативні розміри прибережних захисних смуг, встановлені ст.88 ВК України та орієнтовні розміри і межі водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» при розгляді матеріалів щодо визначення (викупу) надання цих земельних ділянок з урахуванням конкретної ситуації.

В порушення зазначеного, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області безпідставно погодило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності не наданих у власність або користування (том 1 а.с.20).

За такого, твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що спірна земельна ділянка, яка виділена йому у приватну власність, не відноситься до земель водного фонду, оскільки розміщена за межами двохкілометрової зони від урізу води Дніпровсько-Бузького лиману Чорного моря, є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справах доказами.

Разом тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності належності частини спірної земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 до земель лісового фонду, а саме Державному підприємству «Очаківське лісомисливське господарство», з огляду на таке.

Відповідно до інформації Головного управління Держземагентства у Миколаївській області (том 1 а.с.116-117), листів Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство (том 1 а.с.118), копії державного акту на право постійного користування земельною ділянкою (том 1 а.с.119), акту про встановлення меж (том 1 а.с.120), довідки Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (том 1 а.с.114), слідує, що частина земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_3, площею 0, 2233 га перебуває в законному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство».

Наявний в матеріалах справи акт про результати натурного обстеження розташування земельних ділянок на території Солончаківської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (том 1 а.с.104-105), колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з того, що він суперечить вищеназваним доказам і не містить підпису прокурора, який приймав участь у огляді землі.

За такого, колегія суддів вважає за потрібне виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про недоведеність розташування земельної ділянка ОСОБА_3 в межах земельної ділянки, що була передана в постійне користування Державному підприємству «Очаківське лісомисливське господарство» для ведення лісового господарства.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не заслуговують на увагу, оскільки всі посилання ОСОБА_3, викладені у апеляційній скарзі, отримали оцінку місцевого суду, яка повно та послідовно викладена у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції по їх оцінці.

Обґрунтованих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права, а також посилання на обставини, які давали б суду апеляційної інстанції підстави для переоцінки доказів та спростування висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_3 також не містить.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 квітня 2015 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду висновок про недоведеність розташування земельної ділянки ОСОБА_3 в межах земельної ділянки, що була передана в постійне користування Державному підприємству «Очаківське лісомисливське господарство» для ведення лісового господарства.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: