Постанова № 4609569, 01.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.09.09Справа №2а-5424/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді

Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу

за позовом Відкрите акціонерне товариство "Нижньогірський"

до Державна податкова інспекція в Нижньогірському районі

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, паспорт громадянина України, ОСОБА_1, довіреність від 03.11.2008;

відповідача Касянкова Т.О., довіреність від 15.01.2008 №1085/8/10-0;

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим про визнання недійсними та скасування:

податкового повідомлення-рішення ДПІ в Нижньогірському районі від 30.03.2009 №0003201700/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 13852,92 грн., у тому числі 4617,64 грн. основного платежу, 9235,28 грн. штрафних санкцій,

податкового повідомлення-рішення від 30.03.2009 №000772300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 19174.50 грн., у тому числі 15083,00 грн. основного платежу, 4091,50 грн. штрафних санкцій,

та податкове повідомлення-рішення від 30.03.2009 №0000782300/0 про визначення штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 7336,46 грн.

04.08.09 позивач надав заяву у який просить визнати недійсним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення від 30.03.2009 №0003201700/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 13852,92 грн., у тому числі 4617,64 грн. основного платежу, 9235,28 грн. штрафних санкцій, в частині нарахування 9235,28 грн. штрафних санкцій.

Відповідач надав заперечення на позов від 10.06.2009 №5443/8/100, у яких вказує про його необґрунтованість та просить залишити його без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2009 ДПІ в Нижньогірському районі була проведена планова виїзнаперевірка ВАТ «Ніжньогірський» з питань дотримання податкового законодавства з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008.

На підставі результатів перевірки відповідачем складено акт №274/23-00/00412978 з якого випливало, що позивачем був порушений

·пп.7.3.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість (надалі Закон про ПДВ) шляхом заниження податкового зобовязання за 2008 рік у сумі 15083,00 грн.,

·пункт 11.29 ст.11 Закону про ПДВ за яким сума податку на додану вартість, отримана за результатами діяльності по операціях продажу товарів власного виробництва в сумі 7336,00 грн. не в рахована на окремий рахунок і вважається як використана не по цільовому призначенню,

·Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) у сумі 4617,64 грн.

На підставі акту 30.03.2009 ДПІ в Нижньогірському районі винесені податкові повідомлення-рішення:

№0003201700/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 13852,92 грн., у тому числі 4617,64 грн. основного платежу, 9235,28 грн. штрафних санкцій,

№000772300/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 19174.50 грн., у тому числі 15083,00 грн. основного платежу, 4091,50 грн. штрафних санкцій,

№0000782300/0 про визначення штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 7336,46 грн.

Відповідно до п.11.21. ст.11 Закону про ПДВ до 1 січня 2009 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

За п.11.24. ст.11 Закону про ПДВ до 1 січня 2009 року зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок). Згідно абз.2 ч.4 Порядку залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Як вказує відповідач, ВАТ «Нижньогірський» відкрило рахунок у Ніжньогірському відділені 4558 ВАТ «Ощадбанк України» окремий рахунок для перерахування сум податку на додану вартість по реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

По наданих деклараціях з податку на додану вартість встановлена невідповідність у вересні 2008 року сум ПДВ, що підлягають перерахування на окремий рахунок, фактичній сумі, що була перерахована, невідповідність склала 7336,00 грн.

Як вказує позивач, 03.10.2008 ПДВ у сумі 37000,20 грн. було перераховано на розрахунковий рахунок у відділенні Ощадбанку №4558 на підставі Постанови КМУ від 2602,99 грн. На підставі платіжного доручення від 08.10.2008 №50 1000,00 грн. була перерахована 14.10.2008. 06.10.2008 на підставі платіжного доручення №48 перераховано 36200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вказує відповідач, фактично в касу ВАТ «Нижньогірський» надійшли грошові кошти від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва за період з 15.09.2008 по 30.09.2008 у сумі 44018,76 грн. (ПДВ у тому числі 7336,46 грн.).

В бухгалтерському обліку вчинено запис Дт 301 «Каса» Кт 70.1. «Доходи від реалізації продукції власного виробництва»

Таким чином сума податку на додану вартість, отримана за результатами діяльності по операціях продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва в сумі 7336,00 грн. не перерахована на окремий рахунок, та вважається такою, що використана не по цільовому призначенню.

У звязку з викладеним суд надходить до висновку про обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 30.03.2009 №0000782300/0 та відмовляє у позові в цієї частині.

Законом про ПДВ встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. База оподаткування ПДВ зазначених операцій визначається відповідно до ст. 4 зазначеного Закону. При цьому визначення терміну "продаж товарів (робіт, послуг)" наведено у п. 1.4 ст. 1 цього Закону. Відповідно до п.7.3.1. ст.7 Закону про ПДВ, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2008 між ВАТ «Нижньогірський» та громадянином ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу №2, за яким позивач зобовязувався передати у власність гр..ОСОБА_3 автомобіль «Камаз-35102» НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2, а покупець повинен сплатити 41500,00 грн. До договору додана накладна від 05.12.2008 №431 з якої вбачається, що ОСОБА_3 отримав а/м Камаз та причеп вартістю 34583,34 грн., ПДВ 6916,66 грн., усього з ПДВ 41500,00 грн. (а.с.51-52).

Згідно доданих до матеріалів справи приходних ордерів встановлено, що 02.02.2008 покупець вніс передоплату у сумі 1040,00 грн., 03.12.2008 у сумі 10000,00 грн., 05.12.2008 у сумі 30000,00 грн. 09.02.2009 покупець вніс останню суму 460,00 грн.

З урахуванням п.7.3.1. ст.7 Закону про ПДВ у грудні 2008 року у позивача виникло зобовязання з податку на додану вартість у сумі 6916,66 грн. за фактом відвантаження товару автомобілю та причепу загальною вартістю 41500,00 грн.

28.11.2008 між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір №1 купівлі-продажу магазину, що знаходиться за адресою: с.Кірсоновка, вул.Зарічна, вартістю 19000,00 грн. (а.с.57). Згідно п.2.1. договору строк передачі майна один день. Але ж у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі нерухомого майна.

Згідно до приходних касових ордерів покупцем сплачені кошті за магазин: 28.11.2008 у сумі 10500,00 грн. та 03.12.2008 у сумі 9000,00 грн. (а.с.55, 56).

Таким чином, на дату надходження коштів на банківський рахунок платника податку, тобто здійснення покупцем попередньої оплати постачальнику товарів (робіт, послуг), у зазначеного платника (постачальника товарів (робіт, послуг)) виникають податкові зобов'язання з ПДВ по зазначеній операції.

З урахуванням п.7.3.1. ст.7 Закону про ПДВ у позивача виникло податково зобовязання з податку на додану вартість у листопаді 2008 року у розмірі 1750,00 грн. у звязку з зарахуванням коштів від оплати за проданий магазин у сумі 10500,00 грн. та у грудні 2008 року у розмірі 1500,00 грн. у звязку з зарахуванням коштів від оплати за проданий магазин у сумі 9000,00 грн.

Згідно із ст.231 Цивільного кодексу України у разі, якщо умови договору купівлі-продажу не виконані та фактичної поставки товару не здійснено, то покупець вправі вимагати передачі проданої речі або відмовитися від виконання договору і вимагати відшкодування збитків.

23.03.2009 покупець ОСОБА_4 надав заяву про анулювання договору купівлі-продажу магазину. Замість магазину він просив виписати йому свиней на суму 19500,00 грн.

Враховуючи те, що фактичної поставки товару не відбулося, на дату повернення продавцем коштів, раніше отриманих від покупця як авансовий внесок, продавець повинен зменшити нараховану по цій операції суму податкових зобов'язань з ПДВ.

23.03.2009 за видатковим касовим ордером №220 19500,00 грн. були повернути ОСОБА_4

04.01.2009 між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 26000,00 грн. Згідно до п.2.1. договору строк передачі один день. Акт приймання-передачі нерухомого майна у матеріалах справи відсутній.

29.10.2008 від покупця ОСОБА_5 на підставі приходного касового ордеру №373 прийнято 15000,00 грн. в рахунок оплати за будинок побуту (магазин).

26.12.2008 від покупця ОСОБА_5 прийнято 8000,00 грн. у якості передоплати за магазин на підставі приходного касового ордеру №421.

14.01.2009 ОСОБА_5 сплатив останній внесок у розмірі 3000,00 грн., згідно приходного касового ордеру №5.

З урахуванням п.7.3.1. ст.7 Закону про ПДВ у позивача виникло податкове зобовязання з податку на додану вартість по факту зарахування коштів від оплати за магазин: у жовтні 2008 року у розмірі 2500,00 грн., у грудні 2008 року в сумі 1333,33 грн., у січні 2009 року у розмірі 500,00 грн.

Таким чином, у продавця повинні були виникати податкові зобовязання з ПДВ:

у жовтні 2008 року у розмірі 2500,00 грн. за будинок побуту у с.Кірсановка,

у листопаді 2008 року у розмірі 1750,00 грн. за магазин у с.Кірсановка,

у грудні 2008 року у сумі 6916,66 грн. за переданий автомобіль та причеп, та у розмірі 1500,00 грн. за магазин у с.Кірсановка, в сумі 1333,33 грн. за будинок побуту в с.Кірсановка;

у січні 2009 року у розмірі 500,00 грн.

У звязку з чим суд погоджується з висновком, що викладений в акті перевірки про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість у вересні 2008 року 1333.00 грн., у жовтні 2008 року 2500,00 грн., листопаді 2008 року 1750,00 грн., грудні 2008 року 9500,00 грн., усього за 2008 рік 15083,00 грн.

Відповідно до п.4.2.2. Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.17.1.3. ст.17 Закону 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином суд погоджується з розрахунком штрафних санкцій, що додані до акту документальної перевірки у сумі 4091,50 грн., та відмовляє у задоволені позову у цієї частині.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що ухвалою господарського суду АР Крим від 13.06.2005 порушена справа про банкрутство ВАТ «Нижньогірський» за заявою ВАТ «Крименерго» (а.с.41).

З ухвали господарського суду АР Крим від 11.09.2008 вбачається, що за рахунок коштів, отриманих від продажу сільськогосподарської продукції та частини майна боржника здійснено повне задоволення вимог кредиторів. ВАТ «Нижньогірський» вважатиме таким, що відновив свою платоспроможність і може продовжувати підприємницьку діяльність. Провадження по справі про банкрутство припинено.

Відповідно до ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Таким чином, суд надходить до висновку, що провадження по справі про визнання позивача банкрутом, та поновлення його платоспроможності відбулося 22.09.2008.

Відповідно до ч.24 ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або про визнання його банкрутом» (надалі Закон про банкротство) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до абз.3 ч.4 ст.12 Закону про банкротство протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Тобто ця норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу відповідає лише строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний із поняттям мораторію. За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку про неправомірність застосування відповідачем до ВАТ «Нижньогірський» штрафних (фінансових) санкцій за неналежне виконання зобов'язань щодо податку на доходи фізичних осіб, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.03.2009 №0003201700/0 підлягає визнання протиправним та скасуванню в частині нарахування штрафних (фінансових санкцій) у сумі 9235,28 грн.

Постанова складена та підписана 07.09.2009.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі АР Крим від 30.03.2009 №0003201700/0 в частині нарахування Відкритому акціонерному товариству «Нижньогірський» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9235,28 грн.

3.Стягнути на користь відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривня 14 копійок.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Цикуренко А.С.