Постанова № 46063583, 30.06.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2015 справа №908/542/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Бойченка К.І., Чернота Л.Ф. За участю представників сторін Від позивача Від відповідача розглянувши апеляційну скаргу Ковальчук О.С., за довіреністю Подсвірова Н.С., за довіреністю Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької областівід30.03.2015 р. (підписано 03.04.2015 р.)у справі№ 908/542/15-г (суддя Ярешко О.В.)за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в особі Запорізького району електричних мереж, м.Запоріжжядо Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя простягнення 82 304,11 грн.В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення пені в розмірі 22 312,90 грн., 3% річних в розмірі 3 208,19 грн. та втрат від інфляції в розмірі 56 783,02 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.03.2015р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача пеня в розмірі 21 255,70 грн., 3% річних в розмірі 3 052,87 грн., інфляційних в сумі 296,23 грн. та 546,18 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду змінити в частині нарахування інфляційних та стягнути їх у загальному розмірі 47 976,85 грн.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, відповідач посилається на невірний перерахунок інфляційних, зроблений судом першої інстанції.

В судовому засіданні 24.06.2015р. оголошувалась перерва до 30.06.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача надав пояснення, якими не заперечує проти часткового задоволення апеляційної скарги та вважає вірним розрахунок інфляційних в розмірі 40 275,35грн.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.04.2010 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено Договір № 15 про постачання електричної енергії (далі - Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 2.3.4 Договору передбачено обов'язок відповідача оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків № 4 «Порядок розрахунків» та № 5 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

За внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.4 Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електричну енергію сторони встановили відповідальність у вигляді пені за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати (п. 4.2.1. Договору).

Пунктом 10 Додатку № 4 «Порядок розрахунків» до Договору передбачається, що відповідач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5-ти операційних днів з дати отримання рахунку або платіжної вимоги доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому позивачем.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового перебігу документа, зокрема, по місту - 3 дні; у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику відповідача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі; при направленні нарочним - дата вручення відповідачу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач постачав електричну енергію, а відповідач отримував електроенергію, що підтверджується відповідними актами про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, за якими відповідачем спожито протягом січня-червня, жовтня 2014 року електричну енергію на загальну суму 1 956 704,08грн.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Через несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті спожитої електричної енергії у січні-червні, жовтні 2014 року за Договором № 15 про постачання електричної енергії від 30.04.2010 р., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 22 312,90 грн.

Пунктом 4.2.1 Договору сторони встановили, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електричну енергію сторони встановили відповідальність у вигляді пені за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені за прострочення оплати по рахункам за поставлену електричну енергію за січень-червень, жовтень 2014 року в сумі 21 255,70грн., судова колегія вважає його вірним. Сторонами зазначений висновок суду не оспорюється.

Позивач також просив стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 3 208,19 грн. та інфляційних в розмірі 56 783,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції 3% річних за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором у сумі 3 052,87 грн. за період січень-червень, жовтень 2014 року вважає його вірним, а рішення господарського суду в цій частині - законним та обґрунтованим.

Разом з тим, задовольняючи частково вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції визначив належний до сплати розмір інфляційних в сумі 296,23грн. по рахунку за січень 2014 р. за період з лютого по червень 2014 року та порахунку за лютий 2014 р. за період з березня по червень 2014 року. При цьому будь-якого обґрунтування такої суми в рішенні не наведено, отже цей висновок суду не може бути визнаний обґрунтованим.

За змістом п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р., розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат в позовній заяві таким вимогам не відповідає, оскільки розрахунок проводився з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць, в якому виник обов'язок оплати (тобто за неповний календарний місяць), а також визначений за кожний день.

За змістом наданих пояснень сторін в суді апеляційної інстанції, зокрема, позивачем в апеляційній скарзі, сума інфляційних за повні місяці прострочення в межах позовних вимог складає 40 275,35грн., з яких 19 228,26 грн. інфляційних за прострочення оплати за період березня-травня по рахунку за січень 2014 року та 21 047,09грн. за період квітень-травень 2014 року по рахунку за лютий 2014 року.

Судова колегія вважає зазначений розрахунок позивача таким, що відповідає вимогам ст. 625 ЦК України та п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Отже судова колегія вважає таким, що підлягає стягненню розмір інфляційних втрат в сумі 40 275,35грн.

Решта заявленої до стягнення в межах позовних вимог сума інфляційних задоволенню не підлягає, оскільки визначена за кожний день прострочення неповного місяця, а також за дні, в яких було здійснено оплату.

Виходячи з вищенаведеного, судове рішення підлягає зміні в частині розміру стягнення інфляційних з "296,23грн." на "40 275,35грн.", на підставі п. 2 ч.1 ст.104 ГПК України через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 364,12грн., за подання апеляційної скарги - 447,02 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2015р. у справі № 908/542/15-г змінити в частині розміру стягнення інфляційних з Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", в особі Запорізького району електричних мереж, м. Запоріжжя з суми "296,23грн." на суму "40 275,35грн.", а також в частині розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 30.03.2015р. у справі № 908/542/15-г - залишити без змін.

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДР 03327121) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38, код ЄДР 00130926) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 364,12 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДР 03327121) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізького району електричних мереж (69089, м. Запоріжжя, вул. Шушенська, 38, код ЄДР 00130926) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 447,02 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Стойка О.В.

Судді Бойченко К.І

Чернота Л.Ф.

Надр.5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. до справи

4. ДАГС

5. ГС