увійти
УКР
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2009 року Справа №5/209/07-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Добродняк І.Ю. (доповідач)
суддів - Баранник Н. П., Кожан М. П.
при секретарі - Тюріна А. Ю.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1, дов. 01.04.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року
у справі №5/209/07-АП
за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя
до Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку
про стягнення 5 270,00 грн.,-
В С Т А Н О В И Л А :
Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Запорізького зонального відділення Військової служби правопорядку податковий борг з податку на прибуток у розмірі 5270,00 грн .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведеної ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя перевірки «1890 гарнізонного фінансового відділення» були встановлені порушення п.1. ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори» №56-93 від 20.05.93 та п.2.5, 2.6 Положення про комунальний податок, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 05.05.02 №126. На підставі акту перевірки, позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення №0000872302/0 від 04.05.05 про донарахування податку на прибуток у розмірі 2 040,00 грн. та №0000882302/0 від 04.05.05 про донарахування комунального податку у розмірі 3230,00 грн. З метою стягнення податкової заборгованості були застосовані заходи примусового характеру, однак сума боргу у повному обсязі або частково відповідачем сплачена не була.
Постановою господарського суду Запорізької області від 17.03.08 у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя відмовлено з тих підстав, що податкові повідомлення-рішення від 04.05.05 №0000872302/0, №0000882302/0 були сформовані по завершенню ліквідаційної процедури 1890 Гарнізонного фінансового відділення та звільнення його керівника, та були отримані фізичною особою громадянином, який на момент їх отримання та підписання не був посадовою особою ліквідованої організації.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін. В поданих письмових запереченнях зазначає, що вимоги позивача про стягнення податкового боргу з Запорізького зонального відділення військової служби правопорядку є незаконними, оскільки ґрунтуються на наказі командувача військ Південного оперативного командування від 28.02.05 № 122, який є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, виданий в порушення вимог ст.ст. 28, 35, 36 Статуту внутрішньої служби, затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24.03.99, та Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України».
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства 1890 Гарнізонного фінансового відділення (код 09678643) за період з 01.01.02 по 07.04.05, за результатами якої складений акт №41/23-2/09678643 від 28.04.05.
Під час перевірки встановлено, що установою до податкового органу не надано декларації з податку на прибуток у строки, визначені законодавством, за 12 податкових періодів з 1 кварталу 2002 року по 2004 рік, розрахунки суми комунального податку до податкового органу установою не надано за 19 податкових періодів з 1 кварталу 2002 року по 1 півріччя 2004 року і за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2004 року, січень, лютий, березень 2005 року.
На підставі зазначеного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення №0000872302/0 від 04.05.05 про донарахування 1890 Гарнізонному фінансовому відділенню м. Запоріжжя податку на прибуток у розмірі 2040,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції), та №0000882302/0 від 04.05.05 про донарахування комунального податку у розмірі 3230,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції).
Як вбачається з цих податкових повідомлень-рішень, вони були отримані начальником 1890 ГФВ ОСОБА_2 12.05.05 (а.с.13), у адміністративному або судовому порядку боржником не оскаржувались.
19.09.05 позивачем виставлена перша податкова вимога № 1/683, 05.12.05 - друга податкова вимога № 2/916 з сумою податкового боргу в розмірі 5270,00 грн.
Перша податкова вимога направлена на адресу 1890 Гарнізонного фінансового відділення м. Запоріжжя 27.09.05, але повернулась з відміткою поштового відділення по закінченню строку зберігання.
У зв'язку з відсутністю боржника за місцем знаходження податкові вимоги позивачем розміщені на дошці податкових оголошень відповідно до ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складені акти № 140 від 31.10.05, № 220 від 05.12.05.
На момент звернення позивача до суду загальна сума боргу не сплачена. Позивач, звертаючись з позовом до Запорізького зонального відділення військової служби правопорядку, зазначає, що воно є правонаступником 1890 Гарнізонного фінансового відділення м. Запоріжжя.
В якості обґрунтування такого висновку позивач посилається на наказ № 122, виданий 28.02.05 командувачем військ Південного оперативного командування, про розформування 1890 фінансового відділення та 98 фінансової частини Південного оперативного командування, яким вирішено до 30.04.05 1890 фінансове відділення розформувати, для вирішення фінансових питань вважати його правонаступником Запорізьке зональне відділення військової служби правопорядку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Запорізьке зональне відділення військової служби правопорядку, як юридична особа, бюджетна установа (код ЕДРПОУ 09508562), взятий на облік платника податків 20.01.05 за № 6811, про що свідчить довідка позивача від 24.01.05 № 1760/10/28-108.
Запорізьке зональне відділення Військової служби правопорядку сформовано в установленому порядку 13.06.03 на виконання Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України».
Загальне керівництво Службою правопорядку здійснює Міністр оборони України через начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво Службою правопорядку здійснює Головне управління Служби правопорядку Збройних Сил України. Зони діяльності органів управління та підрозділів Служби правопорядку визначає Міністр оборони України.
Запорізьке зональне відділення Військової служби правопорядку є структурним підрозділом Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, підпорядковується Головному управлінню Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина А0880, м. Київ) з безпосереднім підпорядкуванням Південному територіальному управлінню Військової служби правопорядку (військова частина А1495 м. Одеса), тобто Командувач військ Південного оперативного командування не є начальником для Запорізького зонального відділення та відповідно до п.28 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», затвердженого Законом України №548-ХІУ від 24.03.99 не наділений всією повнотою розпорядчої влади і не наділений повноваженнями щодо одноособового прийняття рішень, видання наказів начальнику Запорізького зонального відділення.
Крім того, за правилами ст.107 Цивільного кодексу України у випадку припинення юридичної особи з переданням всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.
Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.
Належні докази того, що Запорізьке зональне відділення військової служби правопорядку є фактичним правонаступником прав та обов'язків 1890 Гарнізонного фінансового відділення, в тому числі обов'язків за податковими зобов'язаннями 1890 Гарнізонного фінансового відділення, із зазначенням про це у відповідному акті, в матеріалах справи відсутні.
Наказ командувача військ Південного оперативного командування від 28.02.05 № 122 не є достатнім доказом правомірності вимоги позивача по стягненню податкового боргу з визначеного ним відповідача.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, як вбачається з листа фінансово-економічного управління Південного оперативного командування від 03.04.07 № 24/2/403 (а.с.57), податкові повідомлення-рішення від 04.05.05 №0000872302/0, №0000882302/0 отримані фізичною особою - громадянином ОСОБА_2, який на момент їх отримання та підписання вже не був посадовою особою 1890 Гарнізонного фінансового відділення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблений правильний висновок про безпідставність вимог позивача.
Посилання позивача на п.п.3.1.1 п.3 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , яким встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнути в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключного за рішенням суду, є невірним та безпідставним.
Відповідно до п.1.7 ст.1 цього Закону, активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що земля, вода, інші природні ресурси, а також майно (в тому числі й транспортні засоби), закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, і зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволені позову.
Відповідно до ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 17 березня 2008 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Ухвалу виготовлено в повному обсязі ___2009 року.
