Постанова № 46052945, 30.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року № 876/9684/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Курильця А.Р., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» про стягнення заборгованості,

встановив:

29.07.2014 позивач УПФ України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ПАТ «Прикарпаття» у якому просить стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 39034,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» підприємства повинні відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій призначених по Списку № 1 та Списку № 2. Згідно з отриманими відповідачем розрахунками за період з січня по березень 2012 року до відшкодування підлягають витрати на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 39034,51 грн на підставі п.п. «а», «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: по пенсіонерах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за січень-лютий 2014 року в сумі 1323,42 грн, по пенсіонерах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7 за квітень-червень 2014 року в сумі 37711,09 грн. Оскільки відповідачем у встановлені законом строки ці витрати не відшкодовані, позивач просив стягнути їх у судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Прикарпаття» на користь УПФ України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 33057,88 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржена постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ПАТ «Прикарпаття» не має здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по пенсіонерах ОСОБА_10 та ОСОБА_16, оскільки судом першої інстанції не враховано, що вказані особи частину стажу здобули на Коломийському орендному підприємстві «Прикарпаття», пропорційно до якого і заявлено витрати до відшкодування ПАТ «Прикарпаття», яке є правонаступником першого, що підтверджується копією статуту. Ковалівська філія, яка входила в структуру Коломийського орендного підприємства «Прикарпаття», не мала статусу юридичної особи, а від так після відєднання в окреме підприємство Ковалівське колективне підприємство «Меткабель», до останнього не перейшли права та обовязки КОП «Прикарпаття», про що чітко зазначено у статуті Ковалівського колективного підприємства «Меткабель». За таких, обставин апелянт вважає, що здійснювати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пропорційно стажу відпрацьованого ОСОБА_10 та ОСОБА_16 на КОП «Прикарпаття», має здійснювати ПАТ «Прикарпаття», як його правонаступник.

Враховуючи те, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити в частині відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсії за січень-лютий, квітень-червень 2014 року гр. ОСОБА_2, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_20, ОСОБА_17, які працювали в КОП «Прикарпаття», правонаступником якого є ПАТ «Прикарпаття», де здобули спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення», а ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 здобули спеціальний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «а» статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення». Витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам відповідно до п.п. «а», «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» покриваються підприємствами та організаціями. Позивачем направлялися відповідачу розрахунки сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, однак відповідач ці витрати не відшкодував, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про їх стягнення на підставі судового рішення в сумі 33057,57 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсії по пенсіонерах ОСОБА_10 та ОСОБА_16, то суд першої інстанції дійшов висновку, що такі задоволеними бути не можуть, оскільки вказані особи працювали в Ковалівській філії, правонаступником якої є Ковалівське колективне підприємство «Меткабель». Оскільки ПАТ «Прикарпаття» не є правонаступником Ковалівського філіалу та Ковалівського колективного підприємства «Меткабель», а тому не повинна відшкодовувати витрати по цих пенсіонерах.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції переглядає в межах доводів апеляційної скарги, тобто в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування витрат на правову допомогу, у якій така і фактично оскаржена позивачем. У частині задоволення позову, постанова суду першої інстанції сторонами не оскаржена, так як у апеляційній скарзі відсутні обґрунтування щодо цієї частини вимог, а відповідачем апеляційна скарга не подавалась. Тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову в апеляційному порядку не переглядається, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Переглядаючи постанову суду першої інстанції в оскарженій частині, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі Закон - N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» -«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками № 1 та № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі Закон N 1788-XII) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема в п.п. «а», «б»-«з» частини першої цієї статті.

На момент набрання чинності Законом № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII, було врегульовано Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого відповідач є платником збору на обовязкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.8 Інструкції).

Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів «а», «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Як вбачається із матеріалів справи, Пенсійним органом вручено бухгалтеру відповідача ОСОБА_22 розрахунок від 20.03.2014 № 3916/04 фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. «б»-«з» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, що підтверджується наявною у матеріалах справи його копією (а.с. 10).

Згідно вказаного розрахунку, з березня 2014 року частка витрат на виплату та доставку пільгової пенсії гр. ОСОБА_10, яку має компенсувати ПАТ «Прикарпаття», становить 42,98%, тобто 487,95 грн щомісячно, а по гр. ОСОБА_16 49,71%, тобто 1507,26 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, що відшкодування вказаної витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по вказаних вище пенсіонерах має здійснюватись за рахунок активів Ковалівського колективного підприємства «Меткабель», з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції з метою повного зясування обставин справи, витребувано у сторін додаткові докази.

З наданих УПФ України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області на вимогу суду апеляційної інстанції документів вбачається, що така пенсія призначена, зокрема, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 05.10.2009 № 472 та від 01.02.2013 № 47, які видані ЗАТ (в подальшому змінено організаційно-правову форму на ПАТ) «Прикарпаття». Згідно цих довідок, а також копій трудових книжок, згадані вище пенсіонери частину стажу для призначення пенсії по Списку № 2 здобули на Коломийському орендному підприємстві «Прикарпаття» (Ковалівська філія), а саме: ОСОБА_10 працював протягом періоду з 01.08.1980 по 25.08.1987, з 01.02.1988 по 27.01.1989, а ОСОБА_23 з 09.06.1978 по 19.08.1979, з 01.12.1978 по 23.03.1987, з 07.04.1987 по 21.08.1992.

Ковалівське колективне підприємство «Меткабель» видало уточнюючі довідки за період коли згадані вище пенсіонери працювали саме на цьому підприємстві, а саме: ОСОБА_10 з 18.10.2001 по даний час (дата видачі довідки 02.10.2009), ОСОБА_16 з 30.03.1996 по 15.08.2005.

Отже, з наведеного вище вбачається, що уточнюючі довідки для призначення пенсії по Списку № 2 ОСОБА_10 та ОСОБА_16 видані ПАТ «Прикарпаття», як правонаступником за період роботи на Коломийському орендному підприємстві «Прикарпаття», а Ковалівське колективне підприємство «Меткабель» видало такі довідки виключно за період роботи безпосередньо на ККП «Меткабель».

Крім того, із витребуваних судом апеляційної інстанції у сторін документів вбачається, що 25.12.1991 завод «Прикарпаття» набув статусу орендного підприємства та перейменований в Коломийське орендне підприємство «Прикарпаття», про що свідчить рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради № 440 від 18.12.1991 та Статут такого підприємства із присвоєним ідентифікаційним кодом 02970197.

У структуру цілісного майнового комплексу Коломийського орендного підприємства «Прикарпаття» входило ряд орендарів (філій), однією з яких була Ковалівська філія, яка не мала статусу юридичної особи, що сторонами не заперечується.

11 березня 1994 року на конференції орендарів Коломийського орендного підприємства «Прикарпаття» прийнято рішення про від'єднання Ковалівської філії в окреме підприємство та розподіл майна.

У подальшому, ЗАТ «Прикарпаття» зареєстроване як підприємство 20.04.1994 та згідно пункту 3 підпункту 3.3 Статуту є правонаступником Коломийського орендного підприємства «Прикарпаття».

Згідно акта приймання-передачі майна між Коломийським закритим акціонерним товариством «Прикарпаття» від 31.05.1994, на підставі наказу № 12 від 27.04.1994, ЗАТ «Прикарпаття» передало, а Ковалівське колективне підприємство «Меткабель» прийняло основні засоби, виробничі запаси, малоцінні і швидкозношуючі предмети, незавершене будівництво, готову продукцію на загальну суму 2 119 207 400 (два мільярди сто дев'ятнадцять мільйонів двісті сім тисяч чотириста) карбованців та статутний фонд на загальну суму 1 127 350 (один мільярд сто двадцять сім мільйонів триста п'ятдесят тисяч) карбованців.

Відповідно до пункту 3.3 статуту Ковалівського колективного підприємства «Меткабель» в редакції від 27.04.1994 і пункту 3.1 статуту в редакції від 24.06.2007 року, таке не є правонаступником Коломийського орендного підприємства «Прикарпаття» і не несе відповідальності по його зобов'язаннях (а.с. 209-214).

Враховуючи викладене, саме ЗАТ «Прикарпаття», яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на ПАТ, є правонаступником Коломийського орендного підприємства «Прикарпаття» на якому ОСОБА_10 та ОСОБА_16 здобули частину пільгового стажу для призначення пенсії за Списком № 2, пропорційно до якого у розрахунках і визнано розмір відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсії.

Безпідставним є посилання відповідача на те, що після реорганізації і виділення до новоствореного підприємства ККП «Меткабель» переведенні із одночасним звільненням ОСОБА_10 та ОСОБА_16, оскільки згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_10, такий був звільнений з Заводу «Прикарпаття» 25.08.1987 за власним бажанням, а на ККП «Меткабель» прийнятий 18.10.2001. Згідно трудової книжки ОСОБА_16, такий звільнений 30.04.1994 по переводу на ККП «Меткабель». Однак, ця обставина на вирішення цієї справи не впливає, оскільки відшкодування витрат здійснюється в процентному співвідношенні до пільгового стажу набутого у період роботи на КОП «Прикарпаття», правонаступником якого є ПАТ «Прикарпаття».

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами пункту 6.3 Інструкції № 21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Проте, у спірних відносинах ні завод «Прикарпаття», ні Коломийське орендне підприємства «Прикарпаття», ні Закрите акціонерне товариство «Прикарпаття» не ліквідовувалося. Правонаступником таких підприємств із різними назвами їх організаційно правової форми юридичної особи є Публічне акціонерне товариство «Прикарпаття».

У спірних відносинах не відбулося зміни власника на Ковалівську філію, а проведена реорганізація юридичної особи шляхом виділення із неї його структурного підрозділу з часткою майна із відповідною реєстрацією такого виділення у юридичну особу.

При такому виділенні між Коломийським орендним підприємством «Прикарпаття» чи закритим акціонерним товариством «Прикарпаття» і Ковалівським колективним підприємством «Меткабель» передавальний баланс не складався, обсяг майнових прав і обов'язків не визначався, що встановлено постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2015 по справі № 809/1758/13-а, яка прийнята після скасування попередніх рішень ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2014 № К/800/58024/14, і 03.03.2015 набрала законної сили.

Отже, на підставі вищевказаного суд приходить до висновку, що ПАТ «Прикарпаття» зобов'язане відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам Коломийського орендного підприємства «Прикарпаття» ОСОБА_10 та ОСОБА_16 пропорційно до здобутого у цьому підприємстві стажу, необхідного для призначення пільгових пенсій відповідно до підпунктів «б» -«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Наявність заборгованості у ПАТ «Прикарпаття» перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах ОСОБА_10 та ОСОБА_16Д, підтверджується розрахунком таких витрат, картками особового рахунку та довідкою розрахунком по сумах виплачених пільгових пенсій (а.с. 10, 12-13, 16).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по гр. ОСОБА_10 та ОСОБА_16 за період з квітня по червень 2014 року в сумі 5976,63 грн.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи за відповідними позовними вимогами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його скасування в цій частині з прийняттям нової постанови про задоволення вказаних позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року у справі № 809/2523/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою вказані вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» (ідент. Код - 02970197) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (ідент. Код - 37904176) заборгованість з відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за квітень-червень 2014 року в сумі 5976,63 грн (пять тисяч девятсот сімдесят шість гривень шістдесят три копійки).

У решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2014 рокуу справі № 809/2523/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:А.Р. Курилець

ОСОБА_24

Постанова у повному обсязі складена на підписана 03.07.2015.