СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
| 03 лютого 2009 року | Справа № 2-1/9959-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопанич Г.К., суддів Заплава Л.М., Фенько Т.П., за участю представників сторін: представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 2774 від 20.10.08, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1; представник відповідача, Троценко Ярослав Васильович, довіреність № 016-Д від 05.01.09, Відкрите акціонерне товариство "Крименерго"; розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О. ) від 11.12.2008 року у справі № 2-1/9959-2008
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Штормове, Сакський р-н,96550) (АДРЕСА_2, м. Сімферополь, 95000) до Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034) про визнання недійсною додаткової угоди та скасування протоколу
ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 11.12.2008 року у справі № 2-1/9959-2008 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсною додаткової угоди та скасування протоколу задоволений, визнано недійсною додаткову угоду № 1/1202 від 03.07.2008 року. Скасований протокол №2415 від 24.06.2008 року засідання комісії відповідача по розгляду акту порушення Правил користування електричною енергією. Зобов'язано відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 60 000 грн. Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, постановити нове, яким припинити провадження щодо вимог про скасування протоколу № 2415 від 24.06.2008 року засідання комісії відповідача по розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, відмовити у вимогах, щодо визнання недійсною додаткової угоди №1/1202 від 03.07.2008 року та зобов'язання повернути грошові кошти. Відповідач посилається на порушення норм процесуального права, які регулюють правовідносини сторін і діяли під час виникнення цих правовідносин. Заперечуючи проти апеляційної скарги, представник суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилається на те, що відповідачем не надані докази того, що дійсно було порушення Правил користування електричною енергією. Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 січня 2009 року апеляційна скарга прийнято до провадження суду та призначена до розгляду на 03 лютого 2009 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.Н., Фенько Т.П. Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне. У жовтні 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Крименерго", просив визнати недійсною додаткову угоду №1/1202 від 03.07.2008 року, посилаючись на те, що зазначена угода була укладена під впливом тяжких обставин та помилки. Одночасно позивач просив скасувати протокол №2415 від 24.06.2008 року засідання комісії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" по розгляду акту про порушення Правил користування електричної енергії як такий, що порушує його права як користувача електроенергії та зобов'язати відповідача повернути отримані за додатковою угодою 60 000 грн. Позивач заявив клопотання про забезпечення позову (а.с 20), ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2008 року його клопотання було задоволено, заборонено Сакському району електричних мереж відкритого акціонерного товариства "Крименерго" вчиняти дії, спрямовані на припинення поставки електричної енергії підприємцю ОСОБА_1 за договором поставки електричної енергії № 459 від 23.05.2005 року до вирішення спору по суті. Відповідач, заперечуючи проти позову, вважав його безпідставним, просив припинити провадження у справі в частині скасування протоколу та відмовити у позові про визнання угоди недійсною ( а.с.30, 31). Оскаржене рішення мотивоване посиланням на загальні підстави визнання угод недійсними та спеціальний акт, яким є Правила користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28 (зі змінами від 22.11.2006). Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає. З матеріалів справи вбачається, що 11.06.2008 року відповідачем було складено акт №103601 Про порушення Правил користування електричною енергією для юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності. 24.06.2008 року комісією відповідача було розглянуто вищезгаданий акт та прийнято рішення, оформлене протоколом № 2415 про нарахування позивачеві до сплати суми 259 359, 63 грн. з ПДВ. На думку позивача, саме акт та протокол сприяли укладенню між ним і відповідачем додаткової угоди №1/1202 до договору №459 від 23.05.2005 року (а.с.11). Правовою підставою для визнання зазначеної угоди недійсною позивач обрав статті 229, 233 Цивільного кодексу України . Згідно статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Пунктом 1 статті 233 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Загальні підстави визнання правочинів недійсними передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України , відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статті 229, 233 Цивільного кодексу України є спеціальними нормами, тому одночасне їх застосування до оспорюваного правочину діючим законодавством не передбачене. Задовольняючи позов, суд обрав правовою підставою для визнання додаткової угоди, укладеної між сторонами недійсною саме статтею 229 Цивільного кодексу України . Однак, помилка - це спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978 року під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена. Для визнання правочину недійсним необхідно, щоб помилка мала істотне значення для сторін. Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи виходячи з того, наскільки помилка є істотною і взагалі, і для учасників правочину. У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. На думку колегії, позивачем не надано суду доказів того, що оспорювана ним угода укладена саме внаслідок помилки, оскільки позивач усвідомлював зміст та наслідки цієї угоди, тоді як мотиви, з яких її було укладено, не мають істотного значення. Судом першої інстанції зазначено, що волевиявлення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не було вільним, а сам позивач посилається на укладення угоди під впливом тяжкої обставини. Однак, для визнання такого правочину недійсним необхідна одночасна наявність двох умов: наявність тяжкої обставини та очевидна невигідність умов правочину. Судова колегія вважає, що акт №103601 про порушення Правил користування електричною енергією, складений 11.06.2008 року стосовно позивача та протокол № 2415 від 24.06.2008 року про нарахування позивачеві до сплати суми 259 359, 63 грн. з ПДВ за безоблікове користування електроенергією не можна визнати тяжкими обставинами, оскільки позивач не був позбавлений можливості захистити свої права, які він вважав порушеними, способом, передбаченим законом. Посилання позивача на можливе припинення відповідачем постачання електроенергії також не може бути визнано тяжкою обставиною, оскільки дії відповідача повинні відповідати Правилам користування електричної енергії від 31.07.96 № 28 (зі змінами від 22.11.2006), а у разі їх порушення можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому спеціальним законодавством. Крім того, попередження про припинення постачання електроенергії від 21.10.2008 року (а.с.22) було надіслане позивачеві 21.10.08, тоді як оспорюваний правочин укладено 03.07.2008 року. Зобов'язуючи відповідача повернути позивачеві 60 000 грн., отриманих на підставі додаткової угоди №1/1202, суд першої інстанції послався на статтю 1212 Цивільного кодексу України , відповідно до якої положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак, як свідчать матеріали справи, позивач просив про повернення йому зазначених коштів з посиланням на статтю 216 Цивільного кодексу України , що також передбачено частиною 2 статті 233 Цивільного кодексу України . Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає право позивача на зміну підстави або предмету позову. Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості зміни підстав позову за ініціативою суду. За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, що, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення. Також не відповідає вимогам закону і рішення в частині скасування протоколу №2415 від 24.06.2008 року засідання комісії відповідача по розгляду акту порушення правил користування електричною енергією. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів. Аналогічне положення міститься у статті 21 Цивільного кодексу України. Водночас, статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві. Згідно з пунктом 6.42 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28 (зі змінами від 22.11.2006), на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недорахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу. Отже, оформлене протоколом рішення комісії, прийняте за результатом розгляду акта про порушення правил користування електричною енергією, за своєю правовою природою є актом ненормативного характеру, який має обов'язковий характер для споживача щодо сплати вартості недорахованої електричної енергії. Як було зазначено вище, протоколом, про скасування якого просить позивач, було оформлене рішення комісії від 24.06.2008 року. Способом захисту права, яке позивач вважав порушеним, позивач не скористався, у строк, передбачений вищенаведеною нормою Правил користування електричною енергією від 31.07.96 № 28 (зі змінами від 22.11.2006), рішення комісії не оскаржив. З врахуванням вищенаведеного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки відповідач просив про скасування рішення та припинення провадження у справі в частині скасування протоколу, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Частинами 1, 4, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом про визнання угоди недійсною та зобов'язання повернути 60 000 грн., отриманих за оспорюваним правочином, позивачем сплачено державне мито у розмірі 85,00 грн. Однак, відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” визнання недійсними угод оплачується державним митом залежно від вартості відшкодувального майна або розміру грошових сум. За таких обставин з позивача до державного бюджету підлягає стягненню державне мито у сумі 600 грн. Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" задовольнити частково. 2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2008 року у справі № 2-1/9959-2008 скасувати. 3. У позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсною додаткової угоди та скасування протоколу відмовити. 4. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Штормове, Сакський р-н,96550; (АДРЕСА_2, м. Сімферополь, 95000), відомості про банківські реквізити у справі відсутні) 600 (шість сот) грн. державного мита на користь державного бюджету та 42,50 грн. -на користь відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6,Сімферополь,95034; р/р 26007301320163 в філії КЦВ ПІБ м. Сімферополь, МФО 324430, ЄДРПОУ 00131400). 5. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Судді Л.М. Заплава Т.П. Фенько
Часті запитання
Який тип судового документу № 4601514 ?
Документ № 4601514 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4601514 ?
Дата ухвалення - 04.02.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4601514 ?
Форма судочинства - Господарське
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4601514 ?У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Інформація про судове рішення № 4601514, Севастопольський апеляційний господарський судСудове рішення № 4601514, Севастопольський апеляційний господарський суд було прийнято 04.02.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості. Судове рішення № 4601514 відноситься до справи № 2-1/9959-2008Це рішення відноситься до справи № 2-1/9959-2008. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: Наша система дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє результативно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Попередній документ : 4601476
|