YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди місто Севастополь

/

Севастопольський апеляційний господарський суд

Постанова № 4601476, 28.01.2009, Севастопольський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення

28.01.2009

Номер справи

5020-11/140-4/186-3/147

Номер документу

4601476

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІРМА "ЛІНАРТ"

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

29 січня 2009 року

Справа № 5020-11/140-4/186-3/147

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Волкова К.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 26.12.2008 у справі № 5020-11/140-4/186-3/147

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, місто Севастополь, 99007)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (вул. Ангарська, 10-а, місто Севастополь, 99704)

про стягнення заборгованості в сумі 103 695,70 грн,

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" 83 197, 91 грн, включаючи 75 500 грн збитків, заподіяних невиконанням договору фрахтування від 04.04.2005 і додаткової угоди до нього, на підставі статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статей 224 - 226 Господарського кодексу України та 7 697, 91 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.10.2006 у позові відмовлено (т.1, а. с.121).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове рішення, згідно з яким позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 збитки, спричинені невиконанням договору фрахтування та додаткової угоди до нього в розмірі 75 500,00 грн, а також 755,00 грн державного мита та 107,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позовних вимогах у частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 7 697,91 грн відмовлено (т. 1, а. с. 169).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 16.10.2006 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2006 скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.1, а. с. 201).

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.05.2007 справа № 20-11/140 була прийнята до провадження суддею Остаповою К.А. з привласненням справі № 20-11/140-4/186 (т. 2, а. с. 1).

Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача борг, збільшений на індекс інфляції за період з 01.05.2005 по 31.08.2007 у сумі 93 952, 20 грн, та 3 % річних від суми боргу за період з 01.07.2006 по 31.08.2007 у розмірі 2 642, 50 грн (том 2, а. с.29).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.02.2008 у позові відмовлено (т.2, а. с.106).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 рішення господарського суду міста Севастополя від 21.02.2008 у справі № 20-11/140-4/186 залишено без змін (т. 2, а. с.134).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.09.2008 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 21.02.2008 у справі № 20-11/140-4/186 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т. 2, а. с.157).

Господарським судом касаційної інстанції вказано на необхідність при новому розгляді справи всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті (зокрема, наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" від 29.04.2005), і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 26.09.2008 справа була прийнята до провадження суддею з привласненням справі № 5020-11/140-4/186-3/147.

Під час розгляду справи позивачем збільшено суму позову та остаточно просить стягнути з відповідача борг, збільшений на індекс інфляції за період з 01.07.2006 по 30.09.2008 у сумі 98 633, 20 грн, та 3 % річних від суми боргу за період з 01.07.2006 по 30.09.2008 у розмірі 5 062, 50 грн (т. 3, а. с. 9).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 26 грудня 2008 року у справі № 5020-11/140-4/186-3/147 відмовлено у позові.

При прийняті судового рішення місцевий господарський суд виходив з того, що надані позивачем розписки на підтвердження отримання товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" грошових коштів не створюють правових наслідків.

Не погодившись з рішенням суду, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Позивач оскаржує судове рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає на те, що господарський суд міста Севастополя неправомірно визнав розписки, які були видані Полещуком В.В. такими, що не створюють правових наслідків, а також необґрунтовано відмовив у позові з підстави закінчення терміну дії договору від 04.04.2005 - 01.11.2005, оскільки особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Також судом першої інстанції були не повністю досліджені матеріали справи, які мають істотне значення.

У судовому засіданні 27.01.2009 представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.01.2009 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду -без змін.

Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 суддю Гоголя Ю.М. замінено на суддю Волкова К.В.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 27.01.2009 по 29.01.2009.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

04.04.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено договір фрахтування судна (буксира "Выг") у формі універсального тайм-чартеру (т. 1, а. с . 10).

Пунктом 15 вказаного договору передбачено, що судновласник повинен був передати фрахтувальнику вказане вище судно у фрахт без екіпажу в період з 15.05.2005 по 31.10.2005.

Відповідно до пунктів 13 та 14 вказаного договору буксир повинен бути переданий згідно з актом прийому-передачі 15.05.2005 у порт Севастополь.

Розмір фрахту складає 30 000,00 грн (пункт 16 договору).

04.04.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду, згідно з умовами якої сторони домовилися в рахунок оплати за договором тайм-чартеру провести фінансування ремонту буксиру "Выг" за наступним графіком: 04.04.2005 - 25 000 грн (готівковим платежем), 22.04.2005 - 10 000 доларів США (готівковим платежем) (т. 1, а. с. 12).

Також, даною угодою сторони змінили розмір фрахту за основним договором, визначивши його в сумі 10 250,00 доларів США за один місяць.

У цій угоді також зазначено, що грошові кошти, які отримані у вигляді передоплати готівковим платежем враховуються щомісячно в рахунок готівкової складової місячного платежу -4 568,00 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, за розписками від 05.04.2005 та 22.04.2005 Полещук В.В. (заступник директора товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт") отримав від ОСОБА_2 готівкою грошові кошти в сумі 25 000,00 грн та 10 000,00 доларів США (т. 1, а. с. 15).

Як встановлено та не заперечується відповідачем, 15.05.2005 судно у фрахт згідно з умовами договору передано не було.

Відповідно до пункту 25 договору фрахтування судна сторони дійшли згоди, що у разі непередання судна у тайм-чартер до дати, вказаної в пункті 13 договору, фрахтувальники мають право канцелірувати чартер. Вимог про канцелірування чартеру до кінця закінчення терміну дії договору сторонами заявлено не було.

12.06.2005 між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 придбала права вимоги за договором фрахтування від 04.04.2005 як новий кредитор (т. 1, а. с. 13).

За результатами перевірки, проведеної Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя, було складено акт від 16.06.2006 № 96/23-129/19449122/51, в пункті 2.15.12 якого зазначено, що договір (універсальний тайм-чартер) виконаний не був, судно у фрахт не передавалося, грошові кошти від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" не надходили (т. 1, а. с. 55).

Вказані обставини з'явилися підставою для звернення суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" про стягнення заборгованості в загальній сумі 103 695 грн.

Дослідивши всі обставини справи та проаналізувавши доводи сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

04.04.2005 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 та відповідач уклали договір -універсальний тайм-чартер за стандартною формою (т.1, а. с. 10). Договір з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" підписав заступник директора Полещук В.В. У вказаному договорі відсутні посилання на підставу повноважень Полещука В.В., але позивач надав копію довіреності, якою відповідач уповноважував Полещука В.В. укладати всі дозволені законом правочини та отримувати майно, яке підлягає переданню товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (т. 1, а. с. 14). Отже, Полещук В.В., підписуючи договір (т.1, а. с. 10.) мав належні повноваження. Цей договір не визнаний судом недійсним, вимога про визнання його недійсним не пред'являлась у цьому процесі. Таким чином, зазначений договір є дійсним. Того ж дня ті ж самі сторони уклали угоду ( т.1, а. с. 12). Ця угода з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" підписана Полещуком В.В. При цьому посилання на довіреність від 04.04.2005 (т. 1, а. с. 14) не зроблено, але це не може бути підставою для висновку про відсутність у Полещука В.В. повноважень для здійснення зазначеного правочину.

Відсутність на угоді від 04.04.2005 (т.1, а. с. 12) печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" не є підставою для визнання цієї угоди недійсною. Частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України вимагає, щоб правочини від імені юридичної особи скріплювались печаткою. Відповідно до цієї частини зазначена вимога поширюється і на правочини, що вчиняються на підставі довіреності. Але це законодавче положення слід тлумачити з урахуванням пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплюються принципи добросовісності, розумності та справедливості. Смисл довіреності полягає в тому, щоб надати представникові можливість вчиняти правочини від імені юридичної особи за межами її місця знаходження. Тому правочини, що вчиняються на підставі довіреності, за звичай, печаткою не скріпляються.

Крім того, слід враховувати, що скріплення правочинів печаткою передбачається у статті 107 Цивільного кодексу України, що встановлює вимоги до письмової форми правочину. Отже, наявність печатки є елементом письмової форми правочину, що вчиняється від імені юридичної особи. Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України порушення вимог щодо письмової форми правочину тягне лише певні обмеження щодо видів доказів. Тобто порушення письмової форми, у тому числі відсутність печатки, не може бути підставою недійсності правочину.

Клопотання (т.1, а. с. 101) відповідача про вихід судом за межі позовних вимог та про визнання недійсною угоди від 04.04.2005 не може бути задоволено з оглядом на те, що відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України такій вихід є можливим за умов необхідності захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб. Відповідач до таких не належить, а тому його клопотання не може бути задоволено.

05.04.2005 року ОСОБА_2 на виконання угоди від 04.04.2005 (т.1, а. с. 12) передав готівкою 25 000 грн. Ці дії відповідають змісту зазначеної угоди. На підтвердження передання зазначеної грошової суми Полещук В.В. видав розписку з посиланням на „тайм-чартер від 04.04.2005”. Крім того, у зазначеній розписці вказується на те, що гроші приймаються в рахунок оплати готівкової складової. Слід також враховувати, що при прийнятті цієї грошової суми Полещук В.В. діяв як представник відповідача на підставі довіреності (т.1, а. с. 14), якою йому надавалось право отримувати майно, що підлягає переданню товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт".

При передачі зазначеної грошової суми були допущені порушення як у частині форми довіреності, так і в частині дотримання правил здійснення розрахунків готівкою. Але ці порушення мають лише публічно-правове значення і не спростовують тієї обставини, що відповідач надав Полещуку В.В. повноваження на отримання майна, у тому числі грошей від інших осіб.

Отже, слід зробити висновок про те, що гроші в сумі 25 000 грн були отримані відповідачем. Цей висновок підтверджується і постановою про припинення кримінальної справи (т. 2, а. с. 68-76). Зокрема, у вказаній постанові зазначається на те, що директор відповідача Ліннік В.П. пояснив, що Полещук В.В. після підписання угоди від 04.04.2005 прийняв від ОСОБА_2 готівкою 25 000 грн. Коли Ліннік В.П. дізнався про отримання грошей, він дав указівку призупинити дію довіреності на ім'я Полещука В.В., провести службове розслідування та повернути гроші ОСОБА_2 Про це було видано наказ від 29.04.2005 (т. 3, а. с. 35).

Службовим розслідуванням, проведеним відповідачем (т.3, а. с. 46-47) встановлено, що Полещук В.В. дійсно взяв у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 25 000 грн та 10 000 дол. США. Про факт отримання Полещуком В.В. коштів від ОСОБА_2 зазначається й в наказі від 29.04.2005 (т. 3, а. с. 35). Але у зазначеному наказі та висновку за результатами службового розслідування безпідставно стверджується, що Полещук В.В. отримав ці гроші для своїх особистих потреб. Цей висновок спростовується матеріалами справи, а визнання недійсною угоди від 04.04.2005, підписаною Полещуком В.В., не має будь-якого юридичного значення. У висновку та у наказі також всупереч змісту довіреності від 04.04.2005 (т. 1, а. с. 14) неправильно стверджується, що Полещук В.В. не мав повноважень на отримання грошових коштів.

Пояснення службових осіб відповідача (т.1, а. с. 80, 81, 83), довідка (т. 1, а. с. 54), акт перевірки Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя № 96/23-129/19449122/51 від 16.06.2006 (т.1, а. с. 55-79), а також інші докази, які підтверджують, що відповідач не оприбутковував і не оформляв касовими документами отримання грошових коштів від ОСОБА_2, не можуть бути підставою для висновку про те, що Полещук В.В. не отримував грошові кошти. Належне оформлення касових операцій -це внутрішня справа відповідача, за порушення правил здійснення яких він несе публічно-правову відповідальність і не звільняє відповідача від виконання цивільно-правових обов'язків.

За таких умов доводи відповідача про те, що грошову суму від ОСОБА_2 отримав Полещук В.В. як приватна особа, спростовуються матеріалами справи.

22.04.2005 Полещук В.В. отримав від ОСОБА_2 10 000 дол. США. Це підтверджується розпискою (т.1, а. с. 15). У цієї розписці також зазначається на те, що гроші отримані в рахунок готівкової складової згідно з „тайм-чартером від 04.04.2005”. При передачі цієї грошової суми, крім публічно-правових порушень в частині форми довіреності і порядку розрахунків, допущені порушення правил щодо використання іноземної валюти. Але такі порушення також є публічно-правовими порушеннями. Ці порушення є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”. Але застосування таких санкцій неможливо з огляду на сплив строку, передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України. Минув строк для притягнення ОСОБА_2 і Полещука В.В. до адміністративної відповідальності.

Але зазначені порушення не можуть бути підставою для висновку про те, що кошти у сумі 10 000 дол. США не передавалися чи така передача не тягне за собою цивільно-правових наслідків.

12.06.2006 ОСОБА_2 передав усі права за договором фрахтування від 04.04.2005 позивачу (т.1, а. с. 13). Цей договір не суперечить законодавству, а тому права, що виникли у ОСОБА_2 стосовно відповідача, позивач має право захищати у встановленому порядку.

При визначенні суми позову та його підстав позивач виходив із того, що стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" на підставі статтей 1212, 1214 Цивільного кодексу України підлягає сума 25 000 грн, сума 10 000 дол. США у перерахунку в гривню за курсом 5,05 грн за один дол. США (50 500 грн) і проценти в розмірі 3 % річних у сумі 5 062 грн.

Стосовно суми 25 000 грн слід враховувати наступне. Факт отримання відповідачем зазначеної суми належно підтверджено, про що зазначалося вище.

Але 02.09.2005 позивач видала розписку про отримання грошей у сумі 25 000 грн. (т.1, а. с. 84). У цій розписці не зазначається на те, від кого позивач отримала цю суму та про підставу цього. Але надання цієї розписки відповідачем свідчить про те, що ця розписка видана відповідачу і гроші у зазначеній сумі отримані від нього. Це підтверджується постановою про припинення кримінальної справи (т.2, а. с. 69-74). На повернення 25 000 грн позивачу під розписку вказали Ліннік Ю.П., Полещук В.В., Наговіцин В.А., ОСОБА_1, Толстовка В.В., ОСОБА_1 Не дивлячись на наявність певних суперечностей у показаннях зазначених осіб, слід визнати, що факт отримання позивачем суми 25 000 грн від відповідача підтверджується доказами, що є у справі.

Доводи позивача про те, що розписка від 02.09.2005 (т.1, а. с. 84) не підтверджує факт повернення їй 25 000 грн не можуть бути прийняті до уваги. Зазначена розписка не позбавляється доказової сили внаслідок відсутності зазначення на суб'єкта, від якого отримані гроші. Не тягне також наслідків і та обставина, що розписка видана до того, як був підписаний договір про відступлення права. Не мають також юридичного значення ті обставини, що у розписці не зазначається на статус позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності. Викладаючи ці доводи, позивач не зазначає на будь-які інші підстави отримання суми 25 000 грн від відповідача. Будь-яких доказів існування між сторонами відносин, які могли б бути підставою для отримання позивачем грошей від відповідача, позивачем не надані.

За викладених підстав позовні вимоги в частині стягнення 25 000 грн задоволенню не підлягають.

Стосовно повернення відповідачем позивачеві суми 50 500 грн, то товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" не надано будь-яких доказів, що таке повернення мало місце. Оскільки факт отримання цієї грошової суми відповідачем підтверджується матеріалами справи, ця сума підлягає стягненню з відповідача. Правовою підставою для цього є пункт 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Це законодавче положення підлягає застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням наступного. Сторони уклали договір про передання судна (буксир „Выг”) на період з 15.05.2005 по 31.10.2005. Цей договір не був виконаний відповідачем до спливу погодженого строку фрахтування. Цей факт сторонами не оскаржується. Після спливу строку фрахтування не стало будь-якої підстави для примушення відповідача до виконання в натурі обов'язку передати судно на умовах фрахтування. Не могло це судно бути передане на виконання договору фрахтування і добровільно.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України сторони договору можуть здійснити свої права впродовж строку дії договору. Строк дії договору від 04.04.2005 закінчився 31.10.2005. Після цього підстави для передання судна на умовах фрахтування відпали. За таких умов відпала і підстава, на якій відповідач набув грошову суму, що складає 50 500 грн. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України ця сума підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Позивач визначив процент у розмірі 3 % річних за період з 01.07.2006 по 30.09.2008. За таких умов стягненню з відповідача підлягає сума 3 436, 77 грн (50 500*3*828/100/365).

Позовні вимоги в частині стягнення суми індексації не підлягають задоволенню з урахуванням наступного. Стаття 1212, стаття 1214 Цивільного кодексу України встановлюють спеціальні правила щодо розрахунків у зв'язку з поверненням безпідставно набутих грошових коштів. Ці правила не передбачають застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України. Крім того, слід враховувати, що статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України не встановлюють строку, порушення якого тягло б за собою відповідальності у вигляді індексації грошової суми передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому рішення господарського суду міста Севастополя підлягає скасуванню, апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 26.12.2008 у справі № 5020-11/140-4/186-3/147 скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити частково.

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (99704, місто Севастополь, вул. Ангарська, 10-а, п/р 260003128501 в ТОВ АБ "Південний" місто Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 19449122, ідентифікаційний номер 194491227048) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99007, місто Севастополь, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в СФ ЗАТ "Приватбанк", МФО 324935, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 50 500 грн безпідставно одержаних грошових коштів та 3 436, 77 грн відсотків за користування безпідставно одержаними грошовими коштами.

6.У решті позову відмовити.

7.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (99704, місто Севастополь, вул. Ангарська, 10-а, п/р 260003128501 в ТОВ АБ "Південний" місто Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 19449122, ідентифікаційний номер 194491227048) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99007, місто Севастополь, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в СФ ЗАТ "Приватбанк", МФО 324935, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 539, 22 грн державного мита та 61, 36 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" (99704, місто Севастополь, вул. Ангарська, 10-а, п/р 260003128501 в ТОВ АБ "Південний" місто Ялта, МФО 384522, ЄДРПОУ 19449122, ідентифікаційний номер 194491227048) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (99007, місто Севастополь, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_1 в СФ ЗАТ "Приватбанк", МФО 324935, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 269, 61 грн державного мита за апеляційне оскарження.

9.Господарському суду міста Севастополя видати накази.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді К.В. Волков

В.М. Плут

Часті запитання

Який тип судового документу № 4601476 ?

Документ № 4601476 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 4601476 ?

Дата ухвалення - 28.01.2009

Яка форма судочинства по судовому документу № 4601476 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 4601476 ?

В Севастопольський апеляційний господарський суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 4601476, Севастопольський апеляційний господарський суд

Судове рішення № 4601476, Севастопольський апеляційний господарський суд було прийнято 28.01.2009. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 4601476 відноситься до справи № 5020-11/140-4/186-3/147

Це рішення відноситься до справи № 5020-11/140-4/186-3/147. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІРМА "ЛІНАРТ"

Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 4601448

Наступний документ : 4601514

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;