Рішення № 4601109, 13.03.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2009 р. Справа № 02/5214

Господарський суд Черкаської області в складі судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників: позивача: Пастухов О.В. -за довіреністю, відповідачі: не з'явилися; третя особа: не з'явилася, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (перший відповідач),

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (другий відповідач),

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (третій відповідач),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Черкаси,

про стягнення з відповідачів солідарно 604 736 грн., звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення з відповідачів солідарно 604 736 грн. заборгованості за кредитним договором № 111243658000 від 31.10.2007 року, в тому числі 552 700 грн. боргу по кредиту, 29 938 грн. процентів, 16 488 грн. 88 коп. пені за прострочення сплати кредиту, 609 грн. 27 коп. пені за прострочення сплати процентів, станом до 10.11.2008 року, та 5000 грн. неустойки за невиконання зобов'язань по своєчасному погашенню заборгованості по кредиту та процентам, згідно встановленого Кредитним договором графіку платежів, п. 4.7. (ненадання можливості огляду працівниками Позивача предмету застави) Кредитного договору, що передбачена п. 7.6. Кредитного договору», відповідно до умов вказаного кредитного договору та договорів поруки, укладених позивачем із другим та третім відповідачами, і про звернення стягнення вказаної суми на автотехніку, яка заставлена першим відповідачем для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором.

В процесі розгляду спору, до прийняття рішення у справі, представник позивача подав суду клопотання про уточнення позовних вимог від 12 січня 2009 року № 16 (а.с. 89-91), в якому просить при вирішенні справи по суті врахувати додаткові позовні вимоги, окрім тих, що були зазначені у позовній заяві № 1200 від 13 листопада 2008 року, а саме: 1) надати АКІБ «УкрСиббанк»(в особі уповноваженого згідно довіреності представника) право продажу від імені суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, будь-яким особам, за ціною, згідно проведеної оцінки, з метою погашення вищезазначеної заборгованості, вказаних у договорі застави автомобілів; 2) надати право АКІБ «УкрСиббанк»(в особі уповноваженого згідно довіреності представника) зняти з обліку та провести всі необхідні для цього дії в органах Черкаського МРЕВ ДАІ за заявою уповноваженого представника АКІБ «УкрСиббанк»зареєстровані за суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 на вказані в договорі застави автомобілі.

У Запереченні від 29.01.2009 (а.с. 139-142) на відзив відповідача позивач пояснив, що згідно п. 1.3.1., 1.3.2. кредитного договору передбачено підвищення процентної ставки до 16% річних із 31.01.2008 року, в зв'язку з чим сплата відповідачем з цієї дати 14 % річних є безпідставною; - пунктами 5.3., 5.5. кредитного договору передбачено право банку за певних обставин збільшити розмір плати за кредит; - відповідно до умови договору позивач листом від 06.06.2008 повідомив першого відповідача за наявною у позивача адресою про підвищення процентної ставки до 20,9% річних, тобто збільшення процентної ставки за користування кредитом відбулося в порядку, передбаченому кредитним договором; - в зв'язку з порушенням відповідачем з липня 2008 року своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач відповідно до умов кредитного договору додатково збільшував розмір процентної ставки в серпні, вересні 2008 року до подвійного розміру від початкового в ті періоди, коли відповідач допускала порушення платіжної дисципліни, а в періоди вчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань розмір процентної ставки знижувався банком до 14% річних, що і було відображено в довідці-розрахунку та слугувало заохоченню першого відповідача до належної сплати кредиту та процентів, однак, відповідач такого заохочення не врахувала, тому позивач наполягає на стягненні з відповідачів процентів відповідно до розрахунку позивача; - позивач стверджує, що фактично сплачуючи в деякі місяці підвищені проценти за користування кредитом, відповідач вчиняла дії, що засвідчують погодження зміненого в сторону збільшення розміру процентної ставки за кредит; - нарахування пені позивачем здійснено правомірно, оскільки пеня відноситься до відповідальності за порушення зобов'язання, а проценти є платою за користування кредитом; - перший відповідач змінила адресу проживання, але в порушення умов кредитного договору позивачу не повідомила, в зв'язку з чим останній позбавлений права перевірити наявність та стан збереження заставленого майна; - позивач заперечив проти доводів відповідача про те, що позивач двічі хоче стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору, оскільки вимога позивача про звернення стягнення на заставлене майно викликана лише невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором та її твердженнями про те, що коштів на погашення заборгованості перед позивачем вистачить лише у випадку повного продажу заставного автотранспорту; позивач заперечує проти розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачем не повернуто кредит в установлений договором строк та не сплачуються проценти, тобто, договірні зобов'язання відповідачем порушено, і в зв'язку з цим позивач несе значні збитки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням Клопотання про уточнення позовних вимог від 12 січня 2009 року № 16 та Заперечення на відзив відповідача, просив задовольнити позов у заявленій сумі 604 736 грн. та звернути стягнення цієї суми на заставлене підприємцем ОСОБА_1 майно; просив прийняти рішення у даному судовому засіданні, оскільки справа розглядається уже 4 місяці і закінчився навіть продовжений за клопотанням сторін строк, представник заперечив проти повторного продовження строку розгляду спору, заперечив проти доводів відповідача у відзивах на позов та у судовому засіданні, вважаючи їх необґрунтованими, оскільки позивач збільшив процентну ставку за кредит відповідно до умов договору, повідомлення про збільшення процентної ставки було надіслане першому відповідачу за адресою, яка вказана нею у кредитному договорі, і вважається дійсною, оскільки відповідач не повідомляла позивачу про зміну адреси; заперечив проти розстрочення виконання рішення суду.

Перший відповідач -підприємець ОСОБА_1 - у відзиві від 11.12.2008 на позовну заяву (а.с. 78-79) заперечила проти вимоги позивача в зв'язку з фінансовою кризою і фінансовими труднощами у відповідача та просила змінити договір шляхом реструктуризації боргу або його пролонгації та скасувати підняття відсоткової ставки і застосування штрафних санкцій. У відзиві від 08.01.2009 на позовну заяву (а.с. 106-108) перший відповідач заперечила проти позову з наступних мотивів: - відповідач підтверджує наявність заборгованості за кредитним договором, яка становить заборгованість по кредиту та процентах за ставкою 14% річних; - проти стягнення збільшеної в односторонньому порядку пені відповідач заперечує в зв'язку з тим, що вона не підписувала ніяких додаткових угод про збільшення процентної ставки, ніяких листів від банку не отримувала, а стягнення збільшеної процентної ставки і пені є подвійною відповідальністю за одне й те ж порушення виконання грошового зобов'язання - сплати процентів; - відповідач не погоджується із безпідставно нарахованими позивачем в односторонньому порядку, процентними ставками у розмірі 28% та 32%, оскільки в пункті 9.2. договору не встановлено право банку змінювати проценти в односторонньому порядку, а з відповідним позовом до суду позивач не звертався; - відповідач заперечила проти стягнення 5000 грн. неустойки в зв'язку з недоведеністю позивачем порушень з її сторони; - позивач просить двічі стягнути одну й ту ж суму, шляхом стягнення коштів та отримання тієї ж суми за рахунок реалізації заставленого майна, що не відповідає його праву, оскільки одна й та ж сума боргу не може бути стягнута двічі; - відповідач вважає, що фактично позивач не обрав способу захисту свого права, тому просить відмовити позивачу в позові.

Перший відповідач у судовому засіданні 16.02.2009 повідомила адресу її нинішнього місця проживання, визнала наявність боргу по кредиту в сумі 552 700 грн., однак, заперечила проти нарахованих позивачем процентів, так як вони не відповідають умовам договору; наявність простроченої заборгованості перед позивачем відповідач пояснила тим, що всі кошти, які були нею перераховані, банк направляв на погашення завищених процентів, тому вона не сплачувала кошти до з'ясування правильних розрахунків; вважає, що пеня нарахована неправильно і є непомірно великою, неустойка пред'явлена безпідставно, просила розстрочити виконання рішення суду відповідно до запропонованого нею графіка.

Другий та третій відповідачі належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак, не з'явилися у жодне із судових засідань, про причини неявки суду не повідомили, не подали суду заяви про розгляд справи за їх участі, участі їх представників, другий і третій відповідачі не скористалися своїм правом, не надали суду протягом всього періоду розгляду спору пояснень чи заперечень по суті спору, щодо наявності та причин виникнення і несплати боргу перед позивачем. Суд вважає, що неявка другого та третього відповідачів у судове засідання не перешкоджає розгляду спору і вважає можливим розглянути справу за відсутності другого та третього відповідачів, відповідно до статті 75 ГПК України, за наявними в справі матеріалами.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

На підставі статті 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва із 04.03.2009 до 13.03.2009.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача та першого відповідача, суд встановив наступне.

Акціонерний комерційний інноваційний банк „УкрСиббанк” (Банк за договором, позивач у справі) в особі начальника Черкаського управління Центрального регіонального департаменту АКІБ „УкрСиббанк” ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 29 січня 2007 року, та зареєстрованої в реєстрі за НОМЕР_1, і суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1позичальник за договором, перший відповідач у справі), яка діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_7, зареєстрованого виконавчим комітетом Черкаської міської ради від 28.10.1999 р., 31 жовтня 2007 року уклали кредитний договір № 11243658000, відповідно до якого позивач зобов'язався надати відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути позивачу кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії що дорівнює 502 700 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.2.2. даного договору термін кредитування 12 місяців з кінцевим терміном поверненням кредиту у повному обсязі не пізніше 30 жовтня 2008 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 даного договору на підставі будь-якого з пунктів 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.4. даного договору. Кредит вважається повернутим в момент зарахування грошової суми в повному обсязі на зазначений у даному договорі рахунок позивача.

29 листопада 2007 року позивач та перший відповідач уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, в якій змінили суму ліміту кредитної лінії із 502 700 грн. на суму 552 700 грн. та змінили в зв'язку з цим графік погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до кредитного договору та додаткової угоди № 1 від 29 листопада 2007 року відповідач отримав кредит в сумі 502 700 грн. та 50 000 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 62679 від 31.10.2007 року, № 68310 від 29.11.2007 року, доданих до позовної заяви, не заперечено відповідачем.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи та визнається першим відповідачем, борг відповідача по кредиту складає 552 700 грн. і ця сума кредиту є непогашеною до дня прийняття рішення по справі. Вимога позивача про стягнення боргу по кредиту в сумі 552 700 грн. є законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, тобто такою, що підлягає задоволенню.

Вимога позивача про стягнення процентів за користування кредитом підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та першим відповідачем виник спір щодо правильності нарахування позивачем належних до сплати процентів за користування кредитом. Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, заслухавши представника позивача та відповідача, суд приходить до висновку про неправильне нарахування позивачем належних до сплати процентів.

Згідно п.1.3.1. кредитного договору за користування кредитними коштами з 31 жовтня 2007 року по 31 січня 2008 року процентна ставка встановлена в розмірі 14% річних. За користування кредитними коштами після 31 січня 2008 року процентна ставка встановлена в розмірі 16% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов даного договору та/або додаткових угод до договору.

Відповідно до статті 193 ГК України перший відповідач, як позичальник за договором, повинна виконувати взяті на себе зобов'язання належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, тобто, перший відповідач зобов'язана була з 31.01.2008 року сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 16% річних.

Із розрахунків позивача вбачається, що розрахунок процентів здійснюється починаючи із 01.06.2008 по 31.10.2008 року. Виходячи із встановленої договором процентної ставки 16% річних та із умови врахування 360-денного року (п. 1.3.4. договору), за вказаний період підприємець ОСОБА_1 повинна була сплатити 37 583 грн. 60 коп. процентів за користування кредитом. Першим відповідачем не заперечено, що фактично нею сплачено за вказаний період 18 500 грн. процентів, кредит не сплачувався. Таким чином, за період користування кредитом по 31.10.2008 року заборгованість першого відповідача по процентах складає 19 083 грн. 60 коп.

Доводи позивача про збільшення розміру процентної ставки суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

Як на підставу збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом позивач посилається на лист першому відповідачу № 18041 П418 від 06.062008р., підписаний начальником Контакт-центру АКІБ «УкрСиббанк»Ізмайловою Н.М. (а.с. 152-153), однак, у цьому листі повідомляється про зміну Банком процентної ставки за користування кредитними коштами (сумою основного боргу) за новими траншами в національній валюті України, які надаватимуться позичальнику з 01 липня 2008 року в порядку, передбаченому Договором, і з вказаної дати збільшив її до рівня 20,9% річних. У листі вказано, що «така процентна ставка застосовується до всієї строкової суми заборгованості по траншам в національній валюті, виданим починаючи з вказаної дати, якщо інша процентна ставка не буде встановлена згідно умов Договору».  

Підприємець ОСОБА_1 не отримувала кредит після вказаної дати 01 липня 2008 року, інша процентна ставка не була встановлена. Процентна ставка за користування кредитом є істотною умовою для кредитних договорів, оскільки за своєю правовою природою кредит -це надання коштів у користування за плату і проценти є саме такою платою за користування коштами, тому розмір плати за користування кредитом повинен бути чітко встановлений сторонами.

Вимога позивача про стягнення пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Це стосується як позивача, так і відповідачів, які є рівними сторонами у договірних правовідносинах.

В пункті 7.1. договору вказано, що за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 0,2 % річних суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Суд вважає безпідставним нарахування позивачем пені за порушення строків повернення окремих сум кредиту, вказаних у графіку погашення кредиту, оскільки в пункті 7.1. не вказано, що пеня повинна сплачуватися саме за порушення сплати сум кредиту по графіку, а пунктом 1.2.2. чітко визначений термін повернення кредиту - не пізніше 30 жовтня 2008 року.

З огляду на викладене, правомірною є вимога позивача про стягнення пені за порушення строку повернення кредиту, починаючи із 31 жовтня 2008 року, і сума належної до стягнення пені за період з 31.10.2008 по 09.11.2008 складає 4055 грн. 16 коп. Відповідач не подала доказів неможливості сплати кредиту, а важкий фінансовий стан не може бути підставою для несплати кредиту.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача і першого відповідача, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені за порушення строків сплати процентів підлягає до часткового задоволення в сумі 50 грн., виходячи із того, що судом встановлено безпідставність нарахування позивачем процентів у збільшених розмірах, при цьому позивач не подав доказів надання відповідачу обґрунтувань та належних пояснень таких нарахувань. Також суд враховує ступінь вини відповідача, загальний фінансовий стан економіки у державі, зокрема, проблеми у галузі перевезень, в якій здійснює підприємницьку діяльність підприємець ОСОБА_1 Разом з тим, суд враховує той факт, що підприємець не подала доказів того, що вона вжила всіх залежних від неї заходів для того, щоб сплатити проценти у встановленому в договорі розмірі.

Вимога позивача про стягнення із відповідачів 5000 грн. неустойки «за невиконання зобов'язань по своєчасному погашенню заборгованості по кредиту та процентам, згідно встановленого Кредитним договором графіку платежів, п. 4.7. (ненадання можливості огляду працівниками Позивача предмету застави) Кредитного договору, що передбачена п. 7.6. Кредитного договору»не підлягає задоволенню в зв'язку з недоведеністю, а також виходячи із того, що за невиконання грошового зобов'язання може встановлюватися відповідальність лише одного виду, у даній ситуації -сторонами встановлено сплату пені, що відповідає припису статті 231 ГК України.

Таким чином, за рахунок першого відповідача фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 552 700 грн. боргу по кредиту, 19 083 грн. 60 коп. процентів, 4 105 грн. 16 коп. пені.

Вказана сума підлягає стягненню також солідарно із другого і третього відповідачів - підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є поручителями за виконання підприємцем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, відповідно до договорів поруки НОМЕР_5 від 31 жовтня 2007 року (а.с. 51), укладеного позивачем із підприємцем ОСОБА_2, та НОМЕР_6 від 31 жовтня 2007 року, укладеного позивачем із підприємцем ОСОБА_3.

За умовами вказаних договорів поруки підприємці зобов'язалися відповідати перед позивачем у тому ж обсязі, що і боржник (ОСОБА_1) за всіма її зобов'язаннями за кредитним договором № 111243658000 від 31.10.2007 року, відповідальність поручителів і боржника є солідарною. У договорах поруки вказано, що поручителям добре відомі всі умови вказаного кредитного договору.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Відповідно до пунктів 1.4. договорів поруки відповідальність поручителів і боржника є солідарною.

В зв'язку із зміною сторонами розміру кредитної лінії до 552 700 грн. позивач уклав із поручителями додаткові угоди № 1 від 29 листопада 2007 року до договорів поруки (а.с. 68, 69), в яких сторони зазначили про збільшення розміру кредиту до суми 552 700 грн. Отже, поручителі повідомлені про зміну розміру їх відповідальності за підприємця ОСОБА_1 по вказаному кредитному договору. Таким чином, другий та третій відповідачі повинні сплатити позивачу солідарно із нею таку ж суму - 552 700 грн. боргу по кредиту, 19 083 грн. 60 коп. процентів, 4 105 грн. 16 коп. пені.

Вимога позивача про звернення стягнення вказаної ним суми на заставлене майно не підлягає задоволенню і в цій частині в позові необхідно відмовити в зв'язку з тим, що позивачем двічі заявлено до стягнення одну й ту ж суму, в тому числі: 1) шляхом стягнення коштів та 2) через реалізацію заставленого майна для стягнення тієї ж суми коштів. Таке подвійне стягнення однієї й тієї ж суми є недопустимим. Позивач першою в позовній заяві вказав вимогу про стягнення коштів і ця вимога частково задоволена судом. Таким рішенням суду право позивача не порушене, оскільки у разі відсутності у відповідачів коштів може бути звернуто стягнення на майно, в тому числі й на заставлене. Обирати спосіб захисту порушеного права чи інтересу -це право позивача, однак, у разі реалізації права однієї особи не повинні порушуватися права інших осіб. Згідно частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

З огляду на викладене та в зв'язку з необгрунтованістю клопотання позивача про надання АКІБ «УкрСиббанк»(в особі уповноваженого згідно довіреності представника) права продажу від імені підприємця ОСОБА_1 належних їй автомобілів, які є предметом застави, та про надання права позивачу зняття їх з обліку, залишити без задоволення.

Клопотання підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду залишити без задоволення в зв'язку з необгрунтованістю.

На підставі ст. 49 ГПК України із відповідачів підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату державного мита в сумі 5 758 грн. 89 коп., 112 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (18000, м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 27, ідентифікаційний код 09807750) борг по кредиту в сумі 552 700 грн., 19 083 грн. 60 коп. процентів, 4 105 грн. 16 коп. пені, 5 758 грн. 89 коп. витрат на сплату державного мита, 112 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути солідарно із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (18000, м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 27, ідентифікаційний код 09807750) борг по кредиту в сумі 552 700 грн., 19 083 грн. 60 коп. процентів, 4 105 грн. 16 коп. пені, 5 758 грн. 89 коп. витрат на сплату державного мита, 112 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути солідарно із фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (18000, м. Черкаси, вул. О.Дашковича, 27, ідентифікаційний код 09807750) борг по кредиту в сумі 552 700 грн., 19 083 грн. 60 коп. процентів, 4 105 грн. 16 коп. пені, 5 758 грн. 89 коп. витрат на сплату державного мита, 112 грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В решті позову до фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовити.

6. У задоволенні вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно відмовити.

7. Клопотання позивача про надання йому права продажу заставленого майна та зняття його з обліку і переоформлення залишити без задоволення.

8. Клопотання підприємця ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя А.Д.Пащенко

Рішення підписане суддею 16.03.2009 року