Ухвала суду № 46005193, 02.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-5228/2011

Провадження № 22-ц/779/1272/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря: Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представників

ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника банку - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту, зустрічним позовом ОСОБА_2 до АКБ УкрСиббанк, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки припиненим, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2011 року представник ПАТ УкрСиббанк звернувся до суду із вказаним позовом, вимоги якого збільшив під час розгляду справи, посилаючись на те, що 03.08.2007 року між АТ УкрСиббанк (тоді «АКІБ «Укрсиббанк») та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно якого банк надав позичальнику кредит в сумі 31 500 швейцарських франків за умов і строків повернення зазначених у договорі. Для виконання зобовязань, Банк перерахував зазначену суму кредитних коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 З метою забезпечення виконання зобовязання по кредитному договору банком 03.08.2007 року було укладено договір іпотеки двохкімнатної квартири загальною площею 82,9 кв.м., що належить ОСОБА_2, по вул. Глібова,26/14 в м. Івано-Франківську, та договір поруки з ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_2 належним чином не виконувала кредитні зобовязання утворилась заборгованість в розмірі 65390,54 швейцарських франків та 307860,64 грн. пені, яку позивач просив стягнути з відповідачів солідарно.

В листопаді 2013 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов про визнання договору іпотеки припиненим, мотивуючи тим, що банк не виконав зобовязання за кредитним договором та всупереч його умов видав кредит не особисто їй, а ОСОБА_6 Факт злочинного отримання кредитних коштів встановлено ухвалою Івано-Франківського міського суду по кримінальній справі. Тому вважала, що відшкодування коштів по кредитному договору повинен нести саме відповідач ОСОБА_6, а зобовязання по іпотечному договору від 03.08.2007 року слід визнати припиненим.

Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Івано-Франківського міського суду від 06.05.2015 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 борг за договором про надання споживчого кредиту №11193544000 від 03.08.2007 року, що станом на 04.03.2015 року становить 65390,54 швейцарських франків, що станом на 06.05.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 1480441 грн. 80 коп. та 10000 грн. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті вимог первісного позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його необгрунованим та незаконним, в звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, розглядаючи справу не виконав вказівки Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.10.2014 року, якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд не повно, не обєктивно дослідив всі надані докази, безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про витребування доказів.

Взята судом згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставина, що на відкритий в банку на імя ОСОБА_2 рахунок 03.08.2007 року було зараховано кредитні кошти в сумі 31500 швейцарських франків і ОСОБА_2 неодноразово отримувала їх із каси банку, а також сплачувала кошти на погашення сум основного боргу та процентів суперечить обставинам, які встановлені ухвалою Івано-Франківського міського суду в кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Так, ОСОБА_7 перебуваючи на посаді начальника відділення №143 АКІБ «Укрсиббанк» був повноважним представником банку, який неналежно виконав свої службові обовязки в результаті чого ОСОБА_6 заволодів коштами ОСОБА_2І, а ОСОБА_8, перебуваючи на посаді старшого касиру відділення №143 АКІБ «Укрсиббанку» неналежно забезпечила збереження ввірених їй грошових коштів та видала ОСОБА_6 з поточного рахунку ОСОБА_2 грошові кошти.

Вказані обставини незаперечно вказують на той факт, що саме з вини позивача банку, ОСОБА_2 не змогла отримати та розпорядитись отриманими на поточний рахунок коштами.

Банк проігнорував заяви ОСОБА_2 з проханням видати кредит, залишив їх без відповіді та кредит з рахунку не видав, жодним чином про рух коштів не повідомив. А тому відповідачка вважала, що банк відмовив їй в наданні кредиту взагалі, оскільки вона не була повідомлена про те, що банк перерахував кошти на поточний рахунок.

Посилання суду на те, що з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника у нього виникло право власності на ці кошти суперечить обставинам справи, оскільки сам рахунок не є власністю відповідача, кошти в її користування та розпорядження не перейшли. Вказувала, що згідно ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Даним вимогам законодавства оскаржуване рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення суд виходив з підставності та доведеності позовних вимог банку, врахувавши при цьому викладені в Ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.10.2014 року висновки і мотиви з яких скасоване заочне рішення суду від 13.02.2014 року.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 03.08.2007 року між ПАТ УкрСиббанк та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11193544000, відповідно до умов якого банк зобовязався надати відповідачці кредит в сумі 31 500 швейцарських франків, на строк до 02.08.2017 року, а відповідачка зобовязувалась у встановлені кредитним договором строки повернути кредит і сплатити проценти в розмірі 9,99% річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань перед банком, із ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 03.08.2007 року на нерухоме майно, що знаходиться у м. Івано-Франківську, вул. Глібова, 26/14. З ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 11193544000-П від 03.08.2007 року, відповідно до якого останній взяв на себе зобовязання відповідати перед кредитором в повному обсязі по даному кредитному договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З вироку Івано-Франківського міського суду від 17.05.2012 року та ухвали Івано-Франківського міського суду від 24.07.2013 року у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.5 ст.191 КК України вбачається, що злочинними діями ОСОБА_6 заволодів коштами ОСОБА_2, які банк перерахував згідно кредитного договору на її рахунок.

Разом з тим, рішенням Тисменицького районного суду від 09.12.2010 року, залишеним в силі Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.10.2011 року в позові ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору про надання споживчого кредиту від 03.08.2007 року №11193544000 та недійсним договору застави нерухомого майна від 03.08.2007 року №1929 посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №1929 про зняття обтяжень на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1, стягнення з АКІБ «Укрсиббнк» 4958,99 грн. безпідставно сплачених коштів відмовлено. Зокрема суд виходив того, що вимоги ОСОБА_2І про визнання кредитного договору неукладеним з підстав неотримання нею кредитних коштів є необґрунтованим оскільки остання отримувала із каси банку кредитні кошти, а також сплачувала кошти на погашення сум основного боргу та процентів.

Крім того, факт здійснення ОСОБА_2 погашення кредитної заборгованості підтверджується, наданою банком довідкою-розрахунком, з якого вбачається, що ОСОБА_2 частково погашала кредитну заборгованість з вересня 2007 року по жовтень 2008 року.(т.2 а.с.212-219).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 відмовлено в визнанні договору неукладеним, він є дійсним, у суду не було підстав для відмови в позові банку про стягнення заборгованості.

Як вбачається з позовних вимог та розрахунку наданої позивачем, внаслідок неналежного виконання договірних зобовязань станом на 04.03.2015 року у боржника ОСОБА_2 утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 28087,50 швейцарських франків, за відсотками 37303,04 швейцарських франків, які суд обґрунтовано стягнув з боржника та поручителя ОСОБА_6 в солідарному порядку. Також відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України судом обґрунтовано зменшено розмір пені за неналежне виконання умов договору з 307860,64 грн. до 10000 грн.

Відповідно до частини пятої статті 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстав для припинення спірного договору іпотеки відповідно до вимог ст.17 ЗУ «Про іпотеку» судом не встановлено.

За таких обставин,колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості.

Підстав для скасування даного рішення і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.303,307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_10

ОСОБА_11