Ухвала суду № 46005188, 02.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/382/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1414/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Горблянського Я.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.

секретаря: Капущак С.В.

з участю: представника апелянта - ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колона №82», третя особа Коломийська міська рада про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, гаражем та знесення самочинно збудованих воріт, - за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колона №82» на рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з указаним позовом, зазначивши, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16.09.2010 року придбав у ВАТ «Коломийська ПМК №82» нежитлову будівлю (гараж на 25 автомашин) в м.Коломия по вул. Тютюнника,8в. З метою обслуговування викупленого гаража він також уклав з Коломийською міською радою 02.09.2011 року договір оренди землі. Відповідно до акту погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 01.09.2011 року всі межі погоджені, в тому числі і представником ВАТ «Коломийська ПМК №82». В порушення права користування землею відповідачем створено перешкоду ворота, встановлені на дорозі, що є спільним проїздом згідно кадастрових планів та договору оренди землі, внаслідок чого позивач з 29.11.2014 року не має можливості використовувати земельну ділянку та своє нерухоме майно за призначенням. Просив усунути перешкоду (ворота) в користуванні земельною ділянкою проїздом спільного користування по вул. Г.Тютюнника 8в в м.Коломия, які створили відповідачі - ОСОБА_4 та ТДВ «Коломийська ПМК №82», шляхом примусового знесення воріт за їх рахунок та заборонити відповідачам в майбутньому будь-які перешкоди в користуванні проїздом спільного користування до гаражів.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19.05.2015 року позов задоволено. Зобовязано ОСОБА_4 та ТДВ «Коломийська ПМК №82» в особі директора ОСОБА_5 демонтувати за власний рахунок ворота з проїзду спільного користування по вул. Г.Тютюнника в м. Коломия, що ведуть до розташованої на цій вулиці нежитлової будівлі (гараж на 25 автомашин) належної ОСОБА_3 та в подальшому заборонено чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні проїздом спільного користування до нежитлової будівлі (гаража) по вул. Г.Тютюнника 8в в м.Коломия.

В апеляційній скарзі на вказане рішення представник ТДВ «Коломийська ПМК-82» вказував, що після оформлення договору купівлі-продажу гаражів між ОСОБА_3 та Керівництвом ВАТ «Коломийська ПМК-82» в усній формі було досягнуто домовленості, що вони погодять на підпишуть відповідну документацію щодо використання та порядку обслуговування прилеглої земельної ділянки, необхідної для здійснення підприємницької діяльності. Однак питання щодо переоформлення на ОСОБА_3 права користування на земельну ділянку не обговорювалось та не вирішувалось. Виключно ТДВ «Коломийська ПМК-82» залишається єдиним платником податку на землю, у тому числі і тієї частини земельної ділянки, що фактично використовує ОСОБА_3 для заїзду на територію, що підтверджує Державний акт на право постійного користування землею.

Даний акт на право користування 4,7422 га землі для виробничої діяльності на вул. Тютюнника,8 в м. Коломия ніким не скасовувся, зміни в нього не вносились, земельні ділянки із постійного користування ТДВ «Коломийчське ПМК №82» не вилучались, за винятком наданих в оренду ОСОБА_3 і ТДВ «Коломийська ПМК-82», що свідчить про законність використання та проведення товариством робіт з обслуговування вказаної спірної земельної ділянки.

Керівництвом ТДВ «Коломийська ПМК№82» неодноразово наголошувалось та проводились переговори із ОСОБА_3 щодо реальної та більш зручної для всіх можливості використання іншого заїзду до належних йому на праві приватної власності нежитлових приміщень. Останнім пропозицію керівництва товариства проігноровано та не взято до уваги, що свідчить про неможливість та небажання ОСОБА_3 врегулювання конфліктної ситуації у досудовому порядку.

Також ТДВ «Коломийська ПМК №82» було запропоновано із залученням третьої незацікавленої сторони, Коломийської міської ради, укласти договір земельного сервітуту, що значно упростило б можливість використання спірної земельної ділянки та на договірних засадах було б встановлено права та обовязки кожної із сторін щодо обслуговування земельної ділянки.

Судом першої інстанції визначено обовязок лише ТДВ «Коломийська ПМК №82» дотримуватись правил добросусідства та не порушувати права власників суміжних землекористувачів, проте факт неодноразового намагання визначити шляхи та способи використання спільного користування землею зі сторони товариства проігноровано.

Апелянт вказував, що відповідач повідомляв ОСОБА_3 та суд, що на складських приміщеннях, розташованих безпосередньо біля заїзду, де встановлено спірні металеві ворота знаходяться важливі засоби індивідуального захисту та інші високовартісні матеріали та обладнання, що потребують встановлення підвищених заходів безпеки, зокрема охорони та додаткових огороджень.

Крім того між ТДВ «Коломийська ПМК №82» та ОСОБА_3 на розгляді перебуває ще один спір щодо визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м.Коломия №9-р від 29.01.2015 року «Про усунення перешкоди у користуванні проїздом по вул. Тютюнника».

За наведених доводів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі самовільно встановили ворота на проїзді спільного користування по вул. Г.Тютюника в м. Коломия, що ведуть до розташованої на цій вулиці нежитлової будівлі, належної ОСОБА_3, чим створили перешкоди для останнього в користуванні його власністю.

Такий висновок суд зробив не врахувавши норм процесуального права.

Згідно частини 1 статті 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Відповідно статей 24, 50 ЦК України, людина вважається фізичною особою, яка має право на здійснення підприємницької діяльності і у визначений законом порядок набуває спеціального статусу фізичної особи-підприємця.

Предметом спору в даній справі є право ОСОБА_3 на безперешкодне використання земельної ділянки та гаража, що межує з земельною ділянкою, що перебуває в постійному землекористуванні ТДВ «Коломийська ПМК -82».

Так, за ТДВ «Коломийська ПМК-82» зареєстрований державний акт на право постійного користування землею, площею 4,7422 га серії І-ІФ №000722 від 18.04.1997 року(а.с. 96).

Згідно договору купівлі-продажу від 16.09.2009 року ОСОБА_3 купив в ВАТ «Коломийська ПМК-82» нежитлову будівлю (гараж на 25 автомашин) загальною площею 560,6 кв.м., що знаходиться по вул. Тютюнника 8-в в м. Коломия та розташована на земельній ділянці для обслуговування гаража, площею 0,5113 га. Згідно договору оренди від 02.09.2011 року, укладеного між Коломийською міською радою та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_3, (а.с.10-11) останньому строком на 10 років надана земельна ділянка площею 0,5656 га для обслуговування викупленої нежитлової будівлі. Дана земельна ділянка вилучена в ТДВ «Коломийська ПМК-82» на підставі рішення Коломийської міської ради від 30.06.2011 року №467-7/2011 «Про надання в оренду земельних ділянок»

Підставою звернення до суду з позовом ОСОБА_3 стало те, що на заїзді, який він вважає спільним, відповідачами встановлені ворота, які закриваються на замок, що здійснює перешкоди в користуванні його земельною ділянкою та гаражем.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

За змістом статті 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції не врахував наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія ВОЗ №169773 ОСОБА_3 21.02.2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до ліцензії Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті видом господарської діяльності позивача є внутрішні перевезення пасажирів автобусами (а.с.54-55).

Як підтвердили в судовому засідання сторони нежитлова будівля (гараж на 25 автомашин) використовується позивачем саме під час здійснення ним підприємницької діяльності.

Таким чином, у даному спорі сторонами є позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3, юридична особа ТДВ «Коломийська ПМК №82» та син керівника ТДВ «Коломийська ПМК №82» - ОСОБА_4, який згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців входить до складу засновників ТДВ «Коломийська ПМК82».

Згідно статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до п.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру.

Зважаючи на те, що в даному випадку спір виник між господарюючими субєктами пов'язаний із захистом права на земельну ділянку шляхом усунення перешкод у користуванні нею, вирішуючи спір по суті, суд дійшов помилкового висновку про можливість розгляду спору судом загальної юрисдикції, тоді як його необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин постановлене по справі рішення необхідно скасувати, оскільки суду загальної юрисдикції даний спір не підвідомчий, а провадження у справі слід закрити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 205,206 ,307,310,312-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колона № 82 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Розяснити позивачу що даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_6

ОСОБА_7