Постанова № 4600384, 01.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01.07.2009 р.                                                                                           № 38740/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Михайлов В.А.

1-го Відповідача: Пікалов О.В.

2-го Відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМБІЛІК-ТРЕЙД» до 1. Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області; 2. Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення сум,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМБІЛІК-ТРЕЙД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати неправомірними дії Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області з донарахування позивачу податкових зобов’язань та прийняття податкових повідомлень-рішень від 24.04.2009р. №0000051600/0 та №0000061600/0, та від 14.05.2009р. №0000051600/1 та №0000061600/1, неправомірною бездіяльність Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, а саме: ненадання відповідачем 1 висновку органу державного казначейства із зазначенням суми у розмірі 169192,00грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, невідшкодування відповідачем 2 позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 169192,00грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2009р. №0000051600/0 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2009р. №0000061600/0 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. №0000051600/1 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. №0000061600/1 у повному обсязі, стягнути (відшкодувати) з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування у розмірі 169192,00грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача: № 26006310033001 в філії АБ „Південний” м. Харків, МФО 350761.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 року.

Також позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМБІЛІК-ТРЕЙД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати неправомірними дії Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області з донарахування позивачу податкових зобов’язань та прийняття податкових повідомлень-рішень від 11.06.2009р. №0000081600/0 та №0000091600/0, неправомірною бездіяльність Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, а саме: ненадання відповідачем 1 висновку органу державного казначейства із зазначенням суми у розмірі 1187737,00грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, невідшкодування відповідачем 2 позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 1187 737,00грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009р. №0000081600/0 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009р. №0000091600/0 у повному обсязі, стягнути (відшкодувати) з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування у розмірі 1187 737,00грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача: №26006310033001 в філії АБ „Південний” м. Харків, МФО 350761.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2009 року.

За клопотанням позивача про об*єднання вищезазначених справ в одне провадження суд ухвалою від 17.06.2009р. об’єднав в одне провадження два вищезазначені позови Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМБІЛІК-ТРЕЙД» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області та Головного управління Державного казначейства України у Харківській області.

У зв’язку з об’єднанням справ представник позивача уточнив позовні вимоги та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2009р. №0000051600/0 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2009р. №0000061600/0 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. №0000051600/1 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2009р. №0000061600/1 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009р. №0000081600/0 у повному обсязі, скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.06.2009р. №0000091600/0 у повному обсязі, стягнути (відшкодувати) з державного бюджету України суму бюджетного відшкодування у розмірі 1356929,00грн. шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок позивача: №26006310033001 в філії АБ „Південний” м. Харків, МФО 350761.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач, посилаючись на ст.6.2.1 ст.6, п.п.7.2.6, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.п.7.5.1 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість» (далі – Закон про ПДВ), зазначає, що 1-м відповідачем неправомірно донараховано податкове зобов’язання за січень 2009 року у розмірі 426199,00грн., та за лютий 2009 року у розмірі 602162,60 грн., а також зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2009 року на суму 169192,00грн., та за березень 2009 року у розмірі 1187737,00грн. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що підприємство правомірно задекларувало податковий кредит за податковими накладними, які були ним отримані від постачальників пізніше періоду, в якому вони були виписані, оскільки позивач, керуючись п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), не міг декларувати податковий кредит лише на підставі норм п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, оскільки податковий кредит не був підтверджений належним чином оформленою податковою накладною. В обґрунтування правомірного застосування нульової ставки ПДВ по експортним операціям, позивач зазначає, що ним не були порушені норми Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, а саме: у графі, де наводяться відомості про одержувача товарів, була наведена інформація з документів, які підтверджують місце реєстрації компанії – нерезидента, а лист Інтерполу не є доказом або підставою для незастосування позивачем нульової ставки ПДВ.

1-й відповідач, Нововодолазька міжрайонна Державна податкова інспекція у Харківській області, заперечував проти позовних вимог позивача. Правомірність донарахування податкових зобов’язань, та зменшення сум бюджетного відшкодування, 1-й відповідач обґрунтовує порушенням позивачем п.п.6.2.1 ст.6, п.п.7.2.6, п.п.7.4.1, п.п.7.5.1 ст.7 Закону про ПДВ, при цьому вважає, що позивач неправомірно задекларував податковий кредит за податковими накладними, отриманими пізніше періоду їх виписки. При цьому 1-й відповідач вважає, що позивач мав право задекларувати податковий кредит лише в періоді, в якому настала перша з подій, визначених в п.п.7.5.1 ст.7 Закону про ПДВ, акцентуючи увагу на тому, що позивач лишився права на податковий кредит, не скориставшись своїм правом подання скарги до податкового органу відповідно до норми п.п.7.2.6 ст.7 Закону про ПДВ. Неправомірність застосування нульової ставки з ПДВ 1-й відповідач обґрунтовує порушенням позивачем норм Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, а саме: у графі де наводяться відомості про одержувача товарів, була наведена інформація про місцезнаходження підприємства-нерезидента, про реєстрацію якого відповідно до листа Інтерполу відсутня інформація.

2-й відповідач, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області, заперечення на позовну заяву не надав, в судове засідання не з’явився.

Згідно з ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Однак, 2-й відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався.

Суд вважає, що нез'явлення 2-го відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, виходячи з такого.

З матеріалів, наданих до справи, вбачається, що позивачем за підсумками січня 2009 року до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ, відповідно до якої було задекларовано від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 169 192,00грн. За підсумками лютого 2009 року до податкового органу позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ, відповідно до якої було задекларовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 169 192,00 грн. на розрахунковий рахунок, а також від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1187 737,00грн. За підсумками березня 2009 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з ПДВ, відповідно до якої було задекларовано суму бюджетного відшкодування у розмірі 1187737,00 грн. на розрахунковий рахунок, а також від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 298683,00 грн.

При перевірці податковим органом показників декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2009 року, результатом якої були Акт від 16.04.2009р. №558/16-0-12/34633307 «Про результати виїзної перевірки ТОВ «Омбілік-Трейд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за лютий 2009р., яка виникла за рахунок невід’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2009р.» та Акт від 02.06.2009р. № 759/16-0-12/34633307 «Про результати виїзної перевірки ТОВ «Омбілік-Трейд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за березень 2009р., яка виникла за рахунок невід’ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2009р.», були виявлені порушення: в декларації за січень 2009 року, було завищено податковий кредит на суму 595391,00 грн., а в декларації за лютий 2009 року було завищено податковий кредит на суму 841715,00 грн. У зв’язку з цим, 1-м відповідачем було зменшено позивачеві суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 169192,00 грн., донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за січень у розмірі 426199,00 грн., та зменшено суму від’ємного значення за лютий 2009 року на 841715,00 грн. Також відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2009 року на 1187 737,00 грн., донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість за березень у розмірі 463202,00 грн., а також зменшено суму від’ємного значення за березень 2009 року на 298683,00 грн.

Неправомірність декларування податкового кредиту за січень 2009 року у розмірі 595391,00 грн. та за лютий 2009 року у розмірі 841715,00 грн. відповідач обґрунтовує порушенням позивачем норм Закону про ПДВ - п.п.7.2.6, п.п.7.4.1, п.п.7.5.1 ст.7, а саме, вважає, що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту січня 2009 року та лютого 2009 року суми ПДВ по податкових накладних, які були виписані постачальниками у минулих податкових періодах, але задекларовані позивачем у тому податковому періоді, коли вони були отримані від постачальників.

Як свідчать матеріали справи, в січні 2009 року позивачем були отримані податкові накладні, які підвереджують податковий кредит від ТОВ «ОМБІЛІК-АГРО» на суму 557124,49 грн., від ТОВ «Транс-груп» - на суму 36 300,00 грн., а також по інших підприємствах – на суму 1 966,57 грн. В лютому 2009 року були отримані податкові накладні, які підвереджують податковий кредит від ТОВ «ОМБІЛІК-АГРО» на суму 658200,63 грн., від ТОВ «Сантагро» - на суму 63 381,75 грн., від ТОВ «Злагода» - на суму 77748,54 грн., від ТОВ «Факел» - на суму 25 970,44 грн.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ. Право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ містить імперативну норму, згідно якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, Законом про ПДВ встановлено, що навіть якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товарів (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується наданою постачальником податковою накладною, платник податків не має права на декларування податкового кредиту.

Тобто, позивач мав право на декларування податкового кредиту в тому місяці, коли виникла подія, яка дає право на податковий кредит – або сплата постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг). Однак, цілком правомірно, податковий кредит був задекларований тоді, коли позивачем були отримані податкові накладні від постачальників. Норму п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ було проігноровано 1-м відповідачем.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Закон про ПДВ не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту після дати, з якої виникає право на податковий кредит.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем доведений факт отримання податкових накладних від своїх постачальників у січні-лютому 2009 року, тобто у тих періодах, коли позивачем і було задеклароване право на податковий кредит. Про це свідчать акти прийому-передачі, які є у матеріалах справи.

Посилання відповідача на абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, відповідно до якого у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну платник податків має право звернутися до податкового органу зі скаргою на такого постачальника та задекларувати податковий кредит без отримання податкової накладної, у даному випадку є безпідставним, оскільки вказана норма закону розповсюджується лише на випадки відмови контрагента від надання податкових накладних. У випадках, зазначених вище, мова йшла не про відмову постачальників від надання податкових накладних, а про подання їх із затримкою. Однак, оскільки Законом про ПДВ не встановлений строк для надання податкової накладної своєму контрагентові, факт передачі таких накладних у періодах, наступних за датою виникнення зобов’язання, не є правопорушенням. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до податкового органу зі скаргою на постачальників, які дійсно відмовлялися від виправлень тих порушень, яких вони допустились при складенні податкових накладних.

Також відповідачем донарахована сума податкового зобов’язання за березень 2009 року у розмірі 884440,00 грн. на підставі того, що вантажні митні декларації №600100018/9/000716 від 27.03.2009р., №600100018/9/000483 від 02.03.2009р., 600100018/9/000555 від 11.03.2009р., 600100018/9/000479 від 02.03.2009р. (далі за текстом – ВМД) були оформлені з порушенням вимог «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307.

Суд вважає, що відповідачем не доведений факт заповнення позивачем ВМД з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», оскільки всі відомості про покупця-нерезидента внесені до текстів ВМД без порушення вимог чинного законодавства у повному обсязі.

Частиною 2 пункту 8 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою КМУ від 09.06.1997р. встановлено, що оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі і прав та обов'язків зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій. Відповідач жодним чином не довів, що ВМД заповнені з порушенням вимог законодавства та є недійсними.

Посилання Відповідача 1 на лист відділу НЦБ Інтерполу в Харківській області від 07.05.2009р. №4/Х2/09/641, як на доказ неправильності заповнення позивачем ВМД безпідставне та суперечить чинному законодавству. Відповідно до п.4.3. розділу 4 Додатку № 2 до Протоколу «Про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», вчиненного 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, ратифікованої Законом України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 5 жовтня 2006 року N 227-V, елементи, що слугують базою для нарахування сум мит та податків, а також умови їхнього визначення, встановлюються національним законодавством країни-платника. Жоден нормативний акт України не містить посилання на те, що листи або інші документи НЦБ Інтерполу можуть встановлювати вимоги до легалізації юридичних осіб або визначати їх правовий статус як юридичної особи, або якимось чином давати вказівки щодо заповнення митних документів. Отже, відповідно до чинного законодавства лист НЦБ Інтерполу не є документом, який міг би встановлювати правоздатність суб’єкта господарювання або правильність заповнення ВМД.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в листі Інтерполу, наданому до суду 1-м відповідачем, зазначено, що відсутня інформація стосовно реєстрації компанії-нерезидента на території м.Вашингтон округу Колумбія США за даними відкритих джерел. Тобто 1-й відповідач взагалі не звертався до Інтерполу для отримання достовірної інформації, оскільки навіть з наданого листа видно, що цей лист надавався на ім’я Заступника Голови Державної податкової адміністрації у Харківській області, а не на 1-го відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Позивачем були надані належним чином оформлені та посвідчені копії документів, що встановлюють статус підприємства “SEAGRAIN LLC”, як юридичної особи-нерезидента, та підтверджують факт реєстрації нерезидента у Сполучених штатах Америки - за місцем, вказаним позивачем у зовнішньоекономічних контрактах та ВМД.

Таким чином, суд вважає, що позивачем цілком правомірно на підставі норм діючого законодавства було задекларовано податковий кредит та застосовано нульову ставку податку на додану вартість, а тому позовні вимоги є нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМБІЛІК-ТРЕЙД» до 1. Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області; 2. Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення сум –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області у повному обсязі: від 24.04.2009р. №0000061600/0, від 14.05.2009р. №0000051600/1, від 14.05.2009р. №0000061600/1, від 11.06.2009р. №0000081600/0, від 11.06.2009р. №0000091600/0.

Стягнути (відшкодувати) з державного бюджету України (р/р 31118030700371 за кодом бюджетної класифікації доходів 14010200, відкритий на ім’я УДК у Нововодолазькому районі м. Харкова (код 24134426), МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМБІЛІК-ТРЕЙД» (63050, Харківська область, Валківський район, с. Сидоренкове, пров. Жовтневий, 14, кв. 13, код ЕДРПОУ 34633307, поточний рахунок: №26006310033001 в філії АБ „Південний” м. Харків, МФО 350761) суму бюджетного відшкодування в розмірі 1356929,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМБІЛІК-ТРЕЙД»(63050, Харківська область, Валківський район, с. Сидоренкове, пров. Жовтневий, 14, кв. 13, код ЕДРПОУ 34633307, поточний рахунок: №26006310033001 в філії АБ „Південний” м. Харків, МФО 350761) 3398,72 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 06.07.2009р.

Суддя                                                                                           П'янова Я.В.