Постанова № 4600282, 22.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 37469/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Картака В.В.

відповідача –Горбенка С.А., Чернишенко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство Науково-виробниче підприємство "Промавтомат"

до Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство Науково-виробниче підприємство "Промавтомат", звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 12.02.2009 р. та 05.03.2009 р. відповідно № 0000021800/0 та № 0000021800/1 про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 22 919,75 грн., у тому числі 16371,25 грн. – за основним платежем та 6 548,5 грн. – за штрафними санкціями, та № 0000031800/0 та № 0000031800/1 про нарахування податку на додану вартість в сумі 19 645,5 грн., у тому числі 13 097,0 грн. – за основним платежем та 6 548,5 грн. – за штрафними санкціями.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правових відносин ПП НВП "Промавтомат" з ТОВ "ПБК "Вертикаль" за березень 2008 року. За результатами перевірки складено акт від 21.01.2009 р. № 68/18-015/32137096 та винесено податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 р. № 0000021800/0 про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 22 919,75 грн., у тому числі 16371,25 грн. – за основним платежем та 6 548,5 грн. – за штрафними санкціями, та № 0000031800/0 про нарахування податку на додану вартість в сумі 19 645,5 грн., у тому числі 13 097,0 грн. – за основним платежем та 6 548,5 грн. – за штрафними санкціями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПП НВП "Промавтомат" в адміністративному порядку до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова. Згідно рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 05.03.2009 р. № 1707/10/25016 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а первинна скарга ПП НВП "Промавтомат" – без задоволення. Крім того, податковим органом були складені та направлені на адресу ПП НВП "Промавтомат" податкові повідомлення-рішення від 05.03.2009 р. № 0000021800/1 та № 0000031800/1.

Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова неправомірно зменшила суму валових витрат підприємства, здійснила донарахування податку на прибуток підприємств, неправомірно зменшила суму податкового кредиту з податку на додану вартість ПП НВП "Промавтомат" та визначило податкове зобов’язання по податку на додану вартість у вищевказаних розмірах. Представник позивача стверджує, що ПП НВП "Промавтомат" є добросовісним набувачем товарів (електрокомплектуючі) у ТОВ "ПБК "Вертикаль", вказані товари використані ним у власній господарській діяльності (встановлені на електрообладнанні, виготовленням та реалізацією якого займається ПП НВП "Промавтомат"), розрахунки за придбані товари здійснені в повному обсязі та належним чином. Відповідно, це на думку представника позивача надає ПП НВП "Промавтомат" право на відображення вартості придбаних товарів (без ПДВ) у складі валових витрат, а суми сплаченого постачальнику ПДВ – у складі податкового кредиту.

Крім того, представник позивача зазначає, що суми, віднесені позивачем до складу податкового кредиту у зв’язку з придбанням товарів у ТОВ "ПБК "Вертикаль" підтверджені податковою накладною ТОВ "ПБК Вертикаль" № 3803 від 26.03.2008 р., яка оформлена згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону і є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, за таких умов представник позивача наголошує на тому, що ПП НВП "Промавтомат" було дотримано всі вимоги чинного законодавства, необхідні для отримання права на включення вартості придбаних товарів до валових витрат підприємства та віднесення суми сплаченого постачальнику ПДВ до складу податкового кредиту, а тому підстави для зменшення суми валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань у відповідача відсутні. Крім того, представник позивача зазначив, що угода між ПП НВП "Промавтомат" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" була укладена в усній формі із дотриманням вимог ст. 206 Цивільного кодексу України, а її виконання підтверджується наданими до суду документами (рахунок-фактура № СФ-3803 від 26.03.2008 р., видаткова накладна № 3803 від 26.03.2008 р. та банківські виписки по рахунку ПП НВП "Промавтомат" у АКІБ "Укрсиббанк").

Також, представник позивача зазначив, що угода між ПП НВП "Промавтомат" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" не спричиняє негативних наслідків ані для держави, ані для суспільства, а саме: ПП НВП "Промавтомат" не є стороною нікчемних угод та не задіяне в схемах мінімізації податкових зобов’язань, ухилення від сплати податків і зборів та здійсненні нікчемних правочинів.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 р. № 0000021800/0 та № 0000031800/0 та від 05.03.2009 р. № 0000021800/1 та № 0000031800/1 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Ленінському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають визнанню судом нечинними.

Відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, в своїх запереченнях на позов та його представники у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 21.01.2009 р. № 68/18-015/32137096 про результати документальної невиїзної перевірки приватного ПП НВП "Промавтомат" з питань правових відносин з ТОВ "ПКБ "Вертикаль" за березень 2008 року.

В обґрунтування своїх заперечень на позов представник відповідача послався на положення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які, на думку ДПІ, порушив позивач, в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість за березень 2008 року на загальну суму 13 097,0 грн. та податок на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року на суму 16 371,25 грн.

Зокрема, представник відповідача в свої запереченнях на адміністративний позов та в судовому засіданні зазначив, що ПП НВП "Промавтомат" отримано товари (електрокомплектуючі) в березні 2008 року від постачальника ТОВ "ПБК "Вертикаль" на суму 78 528,0 грн., у тому числі ПДВ 13 097,0 грн. У свою чергу, ТОВ "ПБК "Вертикаль" отримало вказані товари по ланцюгу постачання від підприємств ТОВ "Укрбудтрейд" та ПП "Фінансовий радник", які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов’язань, ухилення від сплати податків і зборів, здійснення нікчемних правочинів, які суперечать інтересам держави та суспільства. Угоди, укладені ТОВ "ПБК" "Вертикаль" з ТОВ "Укрбудтрейд" та ПП "Фінансовий радник", за твердженням податкового органу, ніколи не виконувалися, за ними не поставлялися товари, а отже вони не спричиняють реального настання правових наслідків. Самі учасники таких угод (ТОВ "ПБК" "Вертикаль" з ТОВ "Укрбудтрейд" та ПП "Фінансовий радник") фактично фінансово-господарську діяльність не здійснювали, за юридичною адресою (місцем знаходження) не встановлені, законодавчо встановлених обов’язків по сплаті податку на прибуток, податку на додану вартість, інших податків та зборів не виконували. Такий висновок податковий орган зробив посилаючись на акти перевірок зазначених господарюючих суб’єктів, складені ДПІ у Московському районі м. Харкова (акт від 08.10.2008 р. № 4729/23/32948799 та від 10.01.2008 р. № 23/23/33205753).

За твердженням представника відповідача, оскільки правочини між ТОВ "ПБК "Вертикаль", ТОВ "Укрбудтрейд" та ПП "Фінансовий радник" є недійсними, а відтак не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їхньою недійсністю, то переходу права власності на поставлений товар та права включати покупцем вартість отриманого товару до складу свого податкового кредиту та валових витрат не виникло.

Крім того, представник відповідача, посилаючись на постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 12.02.2008 р. по справі № 08/28, вказав, що ПП НВП "Промавтомат", укладаючи угоду із ТОВ "ПБК "Вертикаль" діяло без належної обачності, оскільки йому мало бути відомо, що ТОВ "ПБК "Вертикаль", а також його постачальники є учасниками схем мінімізації податкових зобов’язань, ухилення від сплати податків і зборів, а укладені між ними правочини є нікчемними.

З огляду на викладене, представник відповідача дійшов висновку, що укладені угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду з ТОВ "ПБК "Вертикаль", не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Відтак, позивач не мав права на відображення вартості товарів у складі валових витрат, а суми сплаченого ПДВ – у складі податкового кредиту.

Підстав для визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач та його представники у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ПП НВП "Промавтомат" з питань правових відносин з ТОВ "ПБК "Вертикаль" за березень 2008 року, за результатами якої складено акт від 21.01.2009 р. № 68/18-015/32137096 та винесені податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 р. № 0000021800/0 та № 0000031800/0 та від 05.03.2009 р. № 0000021800/1 та № 0000031800/1 про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 22 919,75 грн., у тому числі 16 371,25 грн. – за основним платежем та 6 548,5 грн. – за штрафними санкціями, та про нарахування податку на додану вартість в сумі 19 645,5 грн., у тому числі 13 097,0 грн. – за основним платежем та 6 548,5 грн. – за штрафними санкціями.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ПП НВП "Промавтомат" пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2008 року на загальну суму 13 097,0 грн. та податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року на суму 16 371,25 грн. Одночасно, в акті перевірки та запереченнях відповідача зазначено, що відповідно до ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 216, п.1 ст.228 Цивільного кодексу України угоди із ТОВ "Укрбудтрейд" та ПП "Фінансовий радник", за якими ТОВ "ПБК "Вертикаль" були придбані товари, які в подальшому були реалізовані позивачу, не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та моральним засадам суспільства, а відтак є нікчемними. Відповідно, угода, укладена між ПП НВП "Промавтомат" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" також не спричиняє реального настання правових наслідків, суперечить, моральним засадам суспільства та вважається такою, що порушує публічний порядок. Тож, відображення даного правочину в податковому обліку ПП НВП "Промавтомат" є неправомірним та призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. З огляду на викладене, відповідач, з вказівкою на ч. 2 ст.215 ЦК України, вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

Судом встановлено, що відповідач не визнає включення до валових витрат вартості придбаних товарів, а суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до податкової накладної, отриманої ПП НВП "Промавтомат" від ТОВ "ПБК "Вертикаль", з підстав того, що вважає угоду, укладену з ТОВ "ПБК Вертикаль" нікчемною.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП НВП "Промавтомат" мало взаємовідносини з ТОВ "ПБК "Вертикаль", а саме : ПП НВП "Промавтомат" придбало товари (електрокомплектуючі) у ТОВ "ПБК "Вертикаль" на суму 78 582,00 грн., у тому числі ПДВ 13 097,00 грн.

На підтвердження здійснення вказаної операції ТОВ "ПБК "Вертикаль" було складено та надано на адресу ПП НВП "Промавтомат" наступні документи: рахунок-фактура № СФ-3803 від 26.03.2008 р., видаткова накладна № 3803 від 26.03.2008 р. та податкова накладна № 3803 від 26.03.2008 р. Розрахунки за придбані товари були здійснені ПП НВП "Промавтомат" у безготівковій формі, що підтверджується наданими до суду банківськими виписками по рахунку позивача в АКІБ "Укрсиббанк".

Вартість придбаних товарів (без урахування ПДВ) була віднесена ПП НВП "Промавтомат" до складу валових витрат за 1 квартал 2008 року, а сума сплаченого ПДВ включена до складу податкового кредиту за березень 2008 року.

Як вбачається зі змісту положень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати – це будь-які витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податків для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У свою чергу, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачає, що до складу валових витрат належать витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як було встановлено судом, електрокомплектуючі, придбані ПП НВП "Промавтомат" у ТОВ "ПБК "Вертикаль", були встановлені на електрообладнанні, виготовленням та реалізацією якого займається ПП НВП "Промавтомат", а отже були використані у власній господарській діяльності позивача. При цьому факт придбання вказаних електрокомплектуючих підтверджується складеними ТОВ ПБК "Вертикаль" рахунком-фактурою № СФ-3803 від 26.03.2008 р. та видатковою накладною № 3803 від 26.03.2008 р.

Отже, віднесення ПП НВП "Промавтомат" вартості придбаних у ТОВ "ПБК "Вертикаль" товарів (без урахування ПДВ) до складу валових витрат відповідає вимогам п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що на підтвердження факту постачання товарів ТОВ "ПБК "Вертикаль" було виписано на адресу ПП НВП "Промавтомат" податкову накладну № 3803 від 26.03.2008 р. Зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку відповідача в акті перевірки відсутні та в ході судового розгляду справи також не заявлялися. На момент складання вказаної податкової накладної та на момент розгляду справи і ПП НВП "Промавтомат", і ТОВ ПБК "Вертикаль" зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами і не заперечується відповідачем.

Тож дані обставини свідчать, що ПП НВП "Промавтомат" мала достатні і передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ПП НВП "Промавтомат" скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року податковий кредит за операцією з придбання товарів у ТОВ "ПБК "Вертикаль", із відповідним відображенням суми ПДВ у графі 21 Розділу ІІ Додатку до декларації з ПДВ за березень 2008 року "Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ПП НВП "Промавтомат" пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому твердження представника відповідача про те, що податкова накладна ще не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, судом до уваги не приймається, оскільки таке твердження не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, адже жодних інших умов чи обмежень для підтвердження права платника податку на податковий кредит, окрім податкової накладної, митної декларації або інших подібних документів, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Також суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що несплата будь-яким з постачальників товарів по ланцюгу постачання товару податку на додану вартість тягне наслідком позбавлення покупця товару права на податковий кредит, оскільки, по-перше, як вже зазначалося судом, такої умови для виникнення права на податковий кредит не містить Закон України "Про податок на додану вартість", а по-друге, законами України не передбачена відповідальність платника податків за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

Також суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 12.02.2008 р. по справі № 08/28, оскільки, по-перше, ані позивач, ані відповідач не є сторонами зазначеної справи, а по-друге, представником відповідача в судовому засіданні не було надано жодних доказів того, що позивач, укладаючи угоду із ТОВ "ПБК "Вертикаль" діяв без належної обачності та обережності та що йому було відомо про порушення, які були допущені ТОВ "ПБК "Вертикаль" та його контрагентами.

Щодо висновку ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочину із ТОВ "ПБК "Вертикаль", останній не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому такий правочин згідно ст. 203 та 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з наступного.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений між сторонами правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Той факт, що суми податкового кредиту ПП НВП "Промавтомат" не знайшли підтвердження за результатами вжитих ДПІ заходів, щодо проведення перевірки по ланцюгу постачання, не може впливати на умови дійсності укладеної позивачем угоди та свідчити про намір позивача на укладення такої угоди з метою ненастання реальних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умовах.

Виходячи з вищезазначеної норми Закону позивач та його постачальник як сторони угоди є суб’єктами господарювання України, юридичними особами, набули правоздатності. Та обставина, що на даний момент у відношенні ТОВ "ПБК "Вертикаль" та його постачальників порушені кримінальні справи та проводяться слідчі дії щодо встановлення факту їхньої участі в схемах мінімізації податків та ухилення від оподаткування не спростовує той факт, що на час укладення угоди позивач та його постачальник (ТОВ "ПБК "Вертикаль") мали повну спеціальну правосуб’єктність.

Відповідач посилається на те, що зобов’язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов’язань ст. 207 ГК України не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін угоди, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст.207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ПП НВП "Промавтомат" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" при вчиненні угоди та на час розгляду справи в суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, ПП НВП "Промавтомат" та ТОВ "ПБК "Вертикаль" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ПП НВП "Промавтомат" було відомо про порушення ТОВ "ПБК "Вертикаль" та його постачальниками вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії з боку позивача та його посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність угоди позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, суд не вважає зазначену угоду фіктивною, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін цієї угоди (позивачем було отримано та використано у власній господарській діяльності електрокомплектуючі, а постачальником – ТОВ "ПБК "Вертикаль" – отримано грошові кошти за реалізовані товари).

Відтак, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення угоди із ТОВ "ПБК "Вертикаль" та відображенні такої операції в податковому обліку ПП НВП "Промавтомат" мети завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

На момент укладення угоди та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки та запереченнях на позов відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення ПП НВП "Промавтомат" сум податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 12.02.2009 р. № 0000021800/0 та № 0000031800/0 та від 05.03.2009 р. № 0000021800/1 та № 0000031800/1 є протиправними і повинні бути визнані нечинними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Козіївське” до Державної податкової інспекції у Краснокутському районі Харківської області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16 травня 2008 року № 0000262300 – відмовити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районні м. Харкова від 12.02.2009 р. № 0000021800/0 та № 0000021800/01 про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 22919,75 грн. (у тому числі 16371,25 грн. - за основним платежем та 6548,50 грн. – за штрафними санкціями) та від 12.02.2009 р. № 0000031800/0 та від 05.03.2009 р. № 0000031800/01 про нарахування податку на додану вартість в сумі 19645,50 грн. ( у тому числі 13097,00 грн. – за основним платежем та 6548,50 грн. – за штрафними санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Науково-виробничого підприємства „Промавтомат” код 32137096, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 24.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.