Постанова № 4600277, 02.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02.06.2009 р.                                                                                 № 2-а- 37436/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача –Кокорева Е.О.

відповідача –Поярко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Гуров і К"

до Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Гуров і К” (надалі - ТОВ „Гуров і К”, Позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Московському районі в м. Харкові, в якому, з урахуванням уточнень, які були прийняті судом, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000372302/0 від 19.03.2009р., № 0000372302/1 від 17.04.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 20467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10234,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог послався на ст.ст.203, 207, 215, 219 Цивільного кодексу України. Вважає посилання відповідача в акті перевірки на ст.228 Цивільного кодексу України юридично неспроможним та зробленим при довільному тлумаченні вищевказаної норми. Наполягає на тому, що ТОВ „Статус-Трейд-2008” та ТОВ „Гуров і К” виконали всі вимоги законодавства як у сфері господарських правовідносин, так і у сфері податкового права. Висновок ДПІ про порушення ТОВ „Гуров і К” пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” – завищення суми податкового кредиту у сумі 20466,23 грн., у т.ч. за липень 2008р. на 9557,50 грн., за жовтень 2008р. на 10908,73 грн. вважає безпідставним та таким, що ґрунтується на неналежних доказах, а тому суми податку за оскаржуваними рішеннями на його думку нараховані всупереч вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, просив суд позовні вимоги задовольнити, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач, Державна податкова інспекції у Московському районі м.Харкова в своїх запереченнях на позов та її представник в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися, останній пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 11.03.2009 року № 1209/23/35070024 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Гуров і К” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Статус-Трейд-2008” за період з 11.06.2008р. по 01.01.2009р. В обґрунтування своїх заперечень на позов послався на положення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Гуров і К” та пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, що призвело до заниження сум його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях з ПДВ за липень, жовтень 2008 року на загальну суму 20466,23 грн., у т.ч. за липень 2008р. у розмірі 9557,50 грн., за жовтень 2008р. у розмірі 10908,73 грн. Підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень представник відповідача у судовому засіданні не вбачає, просить суд відмовити у задоволення позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Гуров і К” зареєстровано 07.05.2007 року № 1 480 102 0000 035675 та з 23.05.2007 року за № 6637 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова, відповідно до свідоцтва № 100045561 від 11.06.2007 року є платником податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „Гуров і К” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Статус-Трейд-2008” за період з 11.06.2008р. по 01.01.2009р., про що складено акт № 1209/23/35070024 від 11.03.2009 року.

За висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, що призвело до заниження сум його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях з ПДВ за липень, жовтень 2008 року на загальну суму 20466,23 грн., у т.ч. за липень 2008р. у розмірі 9557,50 грн., за жовтень 2008р. у розмірі 10908,73 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, із посиланням на пп.7.2.6, п.7.2, п.п 7.4.1., п. 7.4., п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.10.2008 року ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000372302/0, яким ТОВ „Гуров і К” визначено сум податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 20467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10234,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки № 1209/23/35070024 від 11.03.2009 року , а також з винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000372302/0 від 03.10.2008р. ТОВ „Гуров і К” в порядку апеляційного оскарження було подано скаргу до ДПІ у Московському районі м. Харкова, яка рішенням останньої була залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення – без змін. Після чого ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000372302/1 від 17.04.2009р. на таку ж саме суму податкового зобов’язання, що і з дріб’ю 0.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Московському районі м. Харкова було зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі інформації, отриманої від ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова : акт документальної невиїзної перевірки ТОВ „Статус-Трейд-2008” за № 393/1800/35970717 від 30.01.2009 року, в якому визначено нікчемність угод між ТОВ „Статус-Трейд-2008” та ТОВ „Гуров і К”, у зв’язку з чим відкориговані валові доходи, валові витрати, податкові зобов’язання та податковий кредит ТОВ „ТП Статус-Трейд-2008”. ДПІ зазначає, що згідно автоматизованих інформаційних систем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова: АРМи „Аудит”, „Бест Звіт”, „Облік”, поданої податкової звітності, та наданих для перевірки виписок банку у ТОВ „ТП Статус трейд – 2008” відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, а саме: згідно податкового розрахунку комунального податку та звітів 1 – ДФ на підприємстві відсутні трудові ресурси протягом перевіряємого періоду лічиться 1 працівник (директор); відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств на балансі відсутні виробничі потужності (в декларації не відображено розрахунок амортизаційних відрахувань), відсутні складські приміщення. Підсумовуючи ДПІ робить висновок, що в результаті порушення контрагентом ТОВ „Статус-Трейд-2008’” порядку здійснення підприємницької діяльності, відповідно до вимог встановлених законодавством України, Господарського та Цивільного законодавства України, фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ „Гуров і К” з ТОВ „Статус-Трейд-2008” можна кваліфікувати як такі, що не несуть настання фактичних юридичних наслідків. ТОВ „Статус-Трейд-2008” порушував свої фінансово-господарські зобов’язання при здійсненні господарської діяльності. Внаслідок чого, ТОВ ,.Гуров і К” було необґрунтовано включено суми ПДВ від даних операцій до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень, жовтень 2008 року чим було порушено пп.7.4.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість” та завищено податковий кредит в податкових деклараціях за липень, жовтень 2008 року. Встановлення таких обставин, які викладені в даному акті, на думку ДПІ дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної ТОВ „Гуров і К” до дозволеного податкового кредиту по визначеним нікчемним правочинам, неправомірним.

Суд не може погодитись з таким твердженням відповідача виходячи з наступного.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, по слуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то варів (робіт, послуг). Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Судом встановлено, що на час складання спірних податкових накладних ТОВ «Статус-Трейд-2008» відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за липень 2008 р., жовтень травень 2008 р., були надані податкові накладні ТОВ «Статус-Трейд-2008»: № 3 від 31.07.2008 р., № 102 від 29.10.2008р. на загальну суму з ПДВ відповідно 57345,00 грн. та 65452,40 грн., які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідає встанов леному чинним законодавством.

Помилковим вбачається і висновок документальної перевірки з посиланням на ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ „Гуров і К” та ТОВ «Статус-Трейд-2008» та необґрунтованість включення позивачем суми ПДВ від даних операцій до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень, жовтень 2008 року з огляду на порушення контрагентом ТОВ „Статус-Трейд-2008’” порядку здійснення підприємницької діяльності, відповідно до вимог встановлених законодавством України, Господарського та Цивільного законодавства України.

Законом не встановлено правило, відповідно до якого, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті по датку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки для платника податку, який мав відносини з цією особою. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшко дування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження роз міру свого податкового кредиту.

Суд відзначає, що Законами України не передбачено відповідальність платника податків за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього.

З акту перевірки від 11.11.2008р. № 1990/16-004/25460688 судом вбачається, що ДПІ не було встановлено фактів порушення правил ведення податкового обліку та не встановлено фактів надання платником податків ТОВ «Гуров і К» недостовірності інформації, яка б спотворювала дані податкового обліку.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача про те, що в даній справі правочини, угоди укладені позивачем з ТОВ «Статус-Трейд-2008», суперечать інтересам держави та суспільства, є вочевидь такими, що укладені з цією метою та визнання їх недійсними судом не вимагається.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Той факт, що на підприємстві ТОВ „Статус-Трейд-2008” відсутні трудові ресурси протягом перевіряємого періоду лічиться 1 працівник (директор); відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств на балансі відсутні виробничі потужності (в декларації не відображено розрахунок амортизаційних відрахувань), відсутні складські приміщення не може впливати на умови дійсності договорів та намір позивача на укладення договорів з метою настання реальних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умовах.

Виходячи з вищезазначеної норми Закону сторони зазначених вище договорів є суб’єктами господарювання України, юридичними особами, набули правоздатності. Та обставина, що на даний момент у відношенні ТОВ „Статус-Трейд-2008” порушено кримінальну справу не спростовує той факт, що на час укладення угоди сторони мали повну спеціальну правосуб’єктність.

Відповідач посилається на те, що зобов’язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов’язань ст. 207 ГК України до суду не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін договорів, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні.

Суд не вважає зазначені договори фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цих угод.

Суд не вбачає в реалізації права на одержання правомірного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України мети завуальованої та завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.

На момент укладення договорів та їх виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ста ном на 13.05.2009р. та на час складання та надання податкових накладних контрагент позивача ТОВ «Статус-Трейд-2008» знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мав свідоцтво № 100125578 від 03.07.2008 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Порушення ТОВ „Статус-Трейд-2008” своїх фінансово-господарських зобов’язань при здійсненні господарської діяльності саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не по збавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових наклад них.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до суми податкового кредиту з податку на додану вартість липень 2008 р. у розмірі 9557,50 грн. та за жовтень 2008 року у розмірі 10908,73 грн. згідно із податковими накладними за № 3 від 31.07.2008р. та за № 102 від 29.10.2008р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи висновок відповідача про порушення позивачем п.п 7.2.6., п. 7.2., п.п 7.4.1 п. 7.4. та п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких обставин, прийняте ДПІ у Московському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення № 0000372302/0 від 19.03.2009р. про визначення ТОВ „Гуров і К” суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн., в т.ч. за основним платежем – 20467,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10234,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Як свідчать матеріали справи і це підтверджено представниками сторін, позивач скористався своїм правом і до звернення до суду направив скаргу в межах адміністративного оскарження.

Оскаржене в даному провадженні податкове повідомлення-рішення № 0000372302/1 від 17.04.2009р. було прийнято відповідачем з урахуванням результатів розгляду первинної скарги органами ДПС і сума визначеного податкового зобов’язання по податку на додану вартість не змінена у порівнянні з податковим повідомленням-рішенням № 0000372302/0 від 19.03.2009р., що підтверджується як поясненнями представників сторін так і дослідженими письмовими доказами по справі.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає необхідним зауважити, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000372302/1 від 17.04.2009р. відповідачем були порушені приписи ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якою визначені підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі застосування процедури апеляційного оскарження, в зв’язку з чим вищенаведене податкове повідомлення-рішення є неправомірним і підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Гурові К” до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000372302/0 від 19.03.2009р., № 0000372302/1 від 17.04.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 30701,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Гуров і К”, код 35070024, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.06.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.