Постанова № 4600274, 29.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29.07.2009 р.                                                                                           № 2а- 37393/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Міліціанов Р.В.

Відповідача: Васильєва Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіон» (далі – ТОВ«Галіон»), звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, вчинені у зв’язку з винесенням податкових повідомлень-рішень та скасувати податкові повідомлення рішення від 13.01.2009 р. № 0000061800/0 та від 13.01.2009 р. № 0000051800/0, якими ТОВ «Галіон» визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 360472,5 грн. та з податку на прибуток підприємств на загальну суму 440796,0 грн.

В процесі судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, згідно з якими просив суд скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.01.2009 р. № 0000061800/0, від 20 березня 2009 року № 0000061800/1, від 13.01.2009 р. № 0000051800/0, від 20 березня 2009 року № 0000051800/1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проводилася виїзна позапланова перевірка ТОВ «Галіон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.10.2008 р.

За результатами перевірки було складено Акт № 3725/18-007/23464392 від 17.12.2008 р. та винесені податкові повідомлення рішення від 13.01.2009 р. Податковим повідомленням-рішенням № 0000061800/0 (а потім і за № 0000061800/1) донараховано зобов’язання із сплати податку на прибуток у розмірі 293864,0 грн., штрафних санкцій 146932,0 грн., всього – 440796,0 грн. Податковим повідомленням-рішенням № 0000051800/0 (а потім і за № 0000051800/1) донараховано зобов’язання із сплати податку на додану вартість у розмірі 240315,0 грн., штрафних санкцій 120157,5 грн., всього – 360472,5 грн. Всього підприємству донараховано 861268,5 грн.

За наслідками апеляційного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як пояснив представник позивача, ДПІ виключила із складу валових витрат всі суми, які туди відносив позивач за наслідками господарських операцій із своїм контрагентом – Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБК «Вертикаль». Так само ДПІ виключила із складу податкового кредиту всі суми, які туди відносив позивач на підставі податкових накладних з ПДВ, виданих ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова неправомірно визначило податкове зобов’язання з податку на прибуток та податкове зобов’язання з податку на додану вартість. На думку представника позивача, ТОВ «Галіон» жодним чином не порушило приписи п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 р., оскільки товариство скористалося наданим законом правом на податковий кредит і відобразило цю операцію в податковій декларації за наслідками звітного періоду, прийнявши рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів.

Також на думку представника позивача, товариство жодним чином не порушило приписи п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, оскільки відносило до складу валових витрат суми, зазначені в первинній бухгалтерській документації (накладних, актах виконаних робіт), які за Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться до складу валових витрат.

Таким чином, представник позивача вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням законодавства з питань оподаткування без достатніх правових підстав, у зв’язку з чим є повністю незаконними і підлягають визнанню судом нечинними.

Відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, надав до суду письмові заперечення на позов. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та пояснив, що на підставі перевірки ТОВ «Галіон» складено Акт № 3725/18-007/23464392 від 17.12.2008 р., в якому належним чином зафіксовані допущені позивачем порушення норм чинного податкового законодавства.

Представник відповідача пояснив, що в процесі проведення перевірки ТОВ «Галіон» в розрізі його господарських відносин з ТОВ «ПБК «Вертикаль» було виявлено, що між ними укладено такі угоди: № 02/08-06 від 02.08.2006, № 01/09-06від 01.09.2006 р., № ВЕ 07 від 04.09.2006 р., № 01/11-06 від 01.11.2006 р., № 04/01-07 від 04.01.2007 р. В ході виконання цих угод ТОВ «ПБК «Вертикаль» надало послуги з проектних робіт, монтажу, технічного обслуговування, ремонтних робіт об’єктів зв’язку, а також здійснило продаж бензину на загальну суму 1175457,8 грн. При перевірці ТОВ «Галіон» надало акти виконаних робіт та отримані податкові накладні, що стосуються цих договорів.

Проте, дані господарські договори (угоди) за повідомленням ДПІ у Московському районі м. Харкова згідно акту перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» від 08.10.2008 р. № 4729/23-32948799 було визнано нікчемними, як такі, що не спрямовані на реальне настання наслідків та не відповідають ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України. Представник відповідача з вказівкою на п. 1 ст. 203, п.1 ст. 228 Цивільного Кодексу України зазначив, що ці правочини порушують публічний порядок, а їх відображення у податковому обліку ТОВ «Галіон» призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування, завищення розміру валових витрат, що призвело до ненадходження до Державного бюджету сум податку на прибуток та ПДВ у особливо великому розмірі.

У зв’язку з цим, на думку відповідача, ТОВ «Галіон» в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво включило до складу валових витрат суми витрат з придбання у ТОВ «ПБК «Вертикаль» товарів за період з 01.04.2006 р. по 30.10.2008 р. на загальну суму без ПДВ 1175457,8 грн. З цих же підстав ТОВ «Галіон» в порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» неправомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «ПБК «Вертикаль» послуг по проектним роботам, монтажу, ремонтним роботам об’єктів зв’язку та придбання бензину.

Підстав для визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відповідач та його представник не вбачають, вважають їх законними, просять суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, суд дійшов висновку про те, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Галіон» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період часу з 01.04.2006 р. по 30.10.2008 р. уклали такі угоди: № 02/08-06 від 02.08.2006р., № 01/09-06 від 01.09.2006 р., № ВЕ 07 від 04.09.2006 р., № 01/11-06 від 01.11.2006 р., № 04/01-07 від 04.01.2007 р.

Всього за вказаними угодами ТОВ «Галіон» отримало від ТОВ «ПБК «Вертикаль» товари, послуги і роботи на загальну суму без ПДВ 1175457,8 грн.

Вказані відомості підтверджуються даними декларацій з податку на прибуток та декларації з податку на додану вартість, які були надані представником позивача у судове засідання.

Представник позивача вказує на те, що операції по укладеним угодам були належним чином оформленими шляхом підписання актів виконаних робіт з ТОВ «ПБК «Вертикаль» та отриманням податкових накладних від ТОВ «ПБК «Вертикаль».

На підставі актів виконаних робіт та фактично здійснених платежів ТОВ «Галіон» включило суми витрат по придбанню товарів, послуг і робіт до складу валових витрат, а саме – 1175457,8 грн. На підставі отриманих податкових накладних ТОВ «Галіон» включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить до ціни поставленого товару, а саме – 240315,0 грн.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Із змісту господарських правовідносин вбачається, що ТОВ «ПБК «Вертикаль» виступало постачальником та підрядником, а ТОВ «Галіон» покупцем та замовником у господарських відносинах, які на думку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, є нікчемними.

Проте, як вбачається із змісту ЦК України, в розумінні ст. 203 ЦК України, нікчемним є правочин, який в момент його вчинення не відповідає вимогам, що законом ставляться до нього за умови, що про це прямо зазначено в законі.

Відповідачем не подано доказів, які б свідчили про те, що договірні правовідносини з поставки товарів та поставки послуг не відповідали вимогам закону, що до них ставляться. Навпаки, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що з приводу кожної господарської операції наявні первинні документи, а саме видаткові накладні, акти виконаних робіт, кошториси, довідки про вартість, податкові накладні.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Кожна господарська операція— дія або подія викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства – фіксується бухгалтерським обліком, виходячи із фактичних даних.

Відповідно до ч.2 ст.3 цього закону, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктами 1 і 3 статті 4 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первинні документи. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, підставою для включення або виключення із складу валових витрат певних грошових сум є відповідні первинні документи.

Позивачем надано суду видаткові накладні та акти виконаних робіт, які є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказані первинні документи є підставою для віднесення сум до складу валових витрат.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Поставка послуг – будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Галіон» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» укладені договори поставки товарів та поставки послуг в розумінні п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що на час складання спірних податкових накладних відповідно до ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «ПБК «Вертикаль» мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних. Позивачем на підтвердження правильності віднесення сум до складу податкового кредиту було надано до перевірки податкові накладні, що стосуються взаємовідносин з ТОВ «ПБК «Вертикаль». Зауваження в Акті перевірки ТОВ «Галіон» з боку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з приводу правильності заповнення, форми та змісту податкових накладних відсутні.

З положень п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що платник податку має право прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ «Галіон» скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість податковий кредит, прийнявши рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Щодо висновку ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова стосовно нікчемності господарських договорів між ТОВ «Галіон» та ТОВ «ПБК «Вертикаль», які суперечать моральним засадам суспільства, укладених з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, чим порушуються приписи ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступе.

Відповідач з посиланням на відповідні норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, і на момент проведення перевірки позивача вже визнані нікчемними згідно Акту перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль», складеного Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова за № 4729/23-32948799 від 08.10.2008 р., про що Відповідач дізнався згідно даних листа ДПІ у Московському районі м. Харкова № 6713/7/23-206 від 29.10.2008 р.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою позицією відповідача, вважає її хибною з огляду на таке.

Ч.1 ст. 203 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 207, 208 Господарського Кодексу України, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного Кодексу України, є нікчемним.

Згідно приписів ст. 67 Конституції України, кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що за період часу з 01.04.2006 р. по 30.10.2008 р. ТОВ «ПБК «Вертикаль» поставило на користь ТОВ «Галіон» товар та послуги, а саме монтажні, будівельні роботи, будівельні матеріали, бензин А-95 (н.е.), бензин А-92 (н.е.), бензин А-80 (н.е.), дизельне паливо зимове, що підтверджується товарними та податковими накладними. Вказані товари використано у господарській діяльності позивача.

Позивач в повному обсязі нарахував та сплатив до бюджету свої податкові зобов’язання зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість. На момент виконання своїх податкових зобов’язань, позивачу не було відомо про визнання нікчемними ряду правочинів ТОВ «ПБК «Вертикаль» та про попередніх власників придбаного товару. Отже, будь-які умисні дії посадових осіб товариства стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні, що виключає можливість завідомо ухилитися від сплати податків.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства та (або) моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту перевірки відповідач не заперечує проти того, що спірні валові витрати є валовими, якби не нікчемний правочин, тобто не наводить інших підстав, окрім нікчемності правочину, для виключення цих із складу валових витрат.

З цього приводу суд зазначає, що придбаний позивачем товар призначався і був в подальшому використаний в господарській діяльності позивача, що в повній мірі відповідає визначенню валових витрат, наведеному в ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже, ТОВ «Галіон» правомірно включив до складу валових витрат суму в розмірі 1175457,8 грн., та з урахуванням цього правильно розрахувало і сплатило податок на прибуток.

Виходячи з цього суд вважає помилковим і безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи приписи підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд погоджується з твердженням позивача, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

З огляду на те, що придбані товари призначались для їх використання у господарській діяльності позивача з урахуванням п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає, що за результатами поставки товарів від ТОВ «ПБК «Вертикаль» до ТОВ «Галіон», останнє правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 240315,0 грн., та з урахуванням цього правильно розрахувало і сплатило податок на додану вартість.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає безпідставним та помилковим висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючої особи, що викладені в акті, ґрунтуються на суб’єктивних припущеннях, які спростовуються доказами, наданими позивачем.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток по ТОВ «Галіон» у розмірі 440796,0 грн. (у тому числі 146932,0 грн. за штрафними санкціями), внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.01.2009 р. № 0000061800/0 та від 20 березня 2009 року № 0000061800/1 є протиправними та підлягають визнанню нечинними.

Також суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 360472,5 грн. (у тому числі 120157,5 грн. за штрафними санкціями), внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.01.2009 р. № 0000051800/0 та від 20 березня 2009 року № 0000051800/1 є протиправними та підлягають визнанню нечинними.

Суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та такі, що не відповідають обставинам справи та чинному законодавству.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон» до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.01.2009 р. № 0000061800/0, від 20 березня 2009 року № 0000061800/1, від 13.01.2009 р. № 0000051800/0, від 20 березня 2009 року № 0000051800/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіон», код ЄДРПОУ 23464392, судовий збір в розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 03.08.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.