Постанова № 4600270, 22.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2009 р. № 2-а- 37353/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

позивача: Макаренко О.М.

відповідача: Межирицький А.О., Сліденко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Акціонерного товариства «Агросервіс-Україна» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство «Агросервіс-Україна» (далі - АТ «Агросервіс-Україна»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі ДПІ у Московському районі м. Харкова) про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Московському районі в м. Харкові № 0000342302/0, № 0000332302/0 та № 0000781702/0 від 17.03.2009р. про визначення податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств, податок на додану вартість та податок з доходів фізичних осіб.

Під час судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позовні вимоги по визнанню нечинними податкових повідомлень рішень з донарахування податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій, позивач обґрунтовує тим, що податковий орган неправомірно, на порушення чинного законодавства, не включив до складу валових витрат оплату підрядних робіт за договорами підряду, оскільки зробив неправомірний та необґрунтований висновок про нікчемність зазначених договорів підряду. Всупереч положенням чинного законодавства невірно визначив рівень звичайних ринкових цін на нерухомість та незаконно донарахував податок на додану вартість. Неправомірно встановив порушення у вигляді неутримання Позивачем сум податку при відшкодуванні фізичній особі ОСОБА_4, моральної шкоди на підставі рішення суду.

Також, позовна заява обґрунтована неправомірністю та безпідставністю нарахування Відповідачем штрафних санкцій по податку на прибуток та ПДВ.

Відповідач, ДПІ у Московському районі м. Харкова, проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач посилається на те, що платником податку було укладено договори підряду з ТОВ «Харківміськбуд», основним з виконавців робіт для якого є ТОВ «БМУ-5», виконавцем робіт для якого, в свою чергу, є підприємство ТОВ «ТПК «Строй-Альянс», у якого відсутні організаційні, кваліфікаційні та технологічні умови для здійснення будівельної діяльності, визначені у Наказі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001р. № 112/182 «Про затвердження ліцензійних умов провадження будівельної діяльності».

Відповідач зазначає, що результати робіт, отриманих від ТОВ «ТПК «Строй-Альянс», були передані позивачу через ТОВ «БМУ-5» та ТОВ «Харківміськбуд», а тому угоди, укладені позивачем з даним підприємством, відповідач вважає нікчемними. Як на доказ нікчемності договорів відповідач посилається на те, що в акті про прийняття обєктів будівництва до експлуатації генеральним підрядником було зазначено ТОВ «БМУ-5», а не ТОВ «Харківміськбуд».

Крім того, відповідач зауважив, що договірна ціна на нерухомість по договору, укладеному позивачем з ТОВ «Харківміськбуд» на продаж квартир № 31/Д від 01.07.2005р., не відповідає рівню звичайних цін, оскільки є нижчою більше ніж на 20%, тому має місце порушення, яке призвело до заниження суми податкових зобовязань з ПДВ.

На цих підставах Відповідач у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що 19.02.2009р. працівниками податкової служби, за результатами виїзної планової перевірки АТ «Агросервіс-Україна» було складено акт документальної перевірки 903/23-212/22696657 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

17.03.2009р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000362302/0 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 25422876,00 грн.; № 0000352302/0 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в розмірі 26251364,90 грн.; № 0000771702/0 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4050,00 грн. - за порушення п. 5.1. та пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.1 ст.4, п.п. 7.4.4 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а також п.п. 4.2.10 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено витрати на будівництво багатоповерхових житлових будинків у м. Харкові по вул. Чернишевського 31-А, Залеська, 5, та Залеська, 3-А на підставі відповідних договорів (№ 44 від 01.07.2005р., № 27 від 01.07.2005р. та № 31 від 01.07.2005р.) з ТОВ «Харківміськбуд». Факт здійснення позивачем витрат підтверджується договорами, актами КБ-3 та доказами здійснення оплати.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктами 5.3. - 5.7. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені обмеження щодо включення певних витрат до складу валових. Зазначені норми Закону не містять заборони відносно включення до складу валових витрат вартості підрядних робіт.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи містять достатні і належні докази того факту, що витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Акти виконаних робіт по формі КБ-3, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати на підрядні роботи, повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тому суд вважає, що підприємство позивача відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно відносило витрати на оплату підрядних робіт до складу валових витрат, такі витрати безпосередньо повязані з підготовкою та організацією основної діяльності підприємства, якою є будівництво житлових будинків, досягнуто результат за підрядними договорами № 44 від 01.07.2005р., № 27 від 01.07.2005р. та № 31 від 01.07.2005р. з ТОВ «Харківмвіськбуд», будинки побудовані та прийняті до експлуатації відповідними органами Державного архітектурно-будівельного контролю.

Щодо висновку органу податкової служби про нікчемність угод суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із абзацом 1 ч.2 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно із ч.2 ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст. 207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст. 181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 Цивільного Кодексу України та ч.8 ст. 181 Господарського Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського Кодексу України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач не спростував факту виконання сторонами умов договорів

Податковий орган також не спростував той факт, що податкові накладні відповідають вимогам п.п.7.2.1., п.7.2. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та “Порядку заповнення податкової накладної”, затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Посилаючись на вимоги статті 203 ЦК України, відповідач не зазначає, в чому ж саме зміст правочину суперечить діючому цивільному законодавству.

Таким чином, судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін, жодних підстав для визнання договору нікчемним немає. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

В акті податкової перевірки, що став підставою винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, не визначено та не обґрунтовано, яким законом встановлено недійсність укладених позивачем договорів та не зазначено жодного рішення суду, яким дані договори визнані недійсними. З пояснень сторін по справі слідує, що рішення суду про визнання недійсним договорів підряду не приймалися.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що укладені позивачем з ТОВ «Харківміськбуд» договори № 44 від 01.07.2005р., № 27 від 01.07.2005р. та № 31 від 01.07.2005р. відповідають всім вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, а отже є дійсними та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків та не порушують публічний порядок, не суперечать жодним нормам законодавства. Після виконання зазначених договорів сторонами підписано акти КБ-3, оплачено та передано результати робіт і закінчено правовідносини за договорами.

Таким чином, відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень рішень не враховано норму ч.1 ст. 204 ЦК України, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, посилання органу податкової служби на ст. 215 Цивільного кодексу України та визначення нікчемним правочину нічим не підтверджено та є довільним трактуванням законодавчих норм.

Відповідачем невірно застосовано норми законодавства стосовно визначення звичайних цін, що призвело до помилкового визначення звичайних цін на нерухомість та донарахування податків. В матеріалах справи міститься договір на продаж квартир № 31/Д від 01.07.2005р., який позивач уклав з ТОВ «Харківміськбуд», за яким передано у власність ТОВ «Харківміськбуд» квартири у житловому будинку по вул. Залеській 3-А в кількості 88 штук, загальною площею 6255,7 кв.м. вартістю 3188,39 грн. за 1 кв.м.

Висновки акту перевірки та доводи відповідача стосовно того, що договірна ціна на нерухомість за даним договором не відповідає рівню звичайних цін, суд вважає безпідставними та необґрунтованими жодним належним доказом.

Порядок визначення звичайної ціни встановлено п.п. 1.20.1-1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з п.п. 1.20.1 Закону, звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено протилежне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідач в акті перевірки дійшов висновку про те, що звичайна ціна на нерухомість складає 1050 дол. США та перевищує рівень договірної ціни. Власний висновок відповідач обґрунтовує листами ТОВ «Проконсул-Девелопмент» стосовно вартості квадратного метра житла на первинному ринку в районі розташування обєкту (вул. Залеська 3-А) у розмірі 1050-1200 дол.США/кв.м.; Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої вартість житлових приміщень в будинку, розташованому за адресою: м. Харків вул. Залеська, 3-А, могла складати 820 1240 дол.США/кв.м. Зазначені листи містять дані про вартість житла в період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р.

Вивчивши матеріали справи та надані до суду докази суд вважає, що відповідач при визначенні звичайної ціни квартир, що знаходяться у м. Харкові, в буд. № 3-А по вул. Залеська, порушив п.п. 1.20.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фізично, мають достатню інформацію про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ідентичними є товари (роботи, послуги), що мають однакові основні ознаки та незначні відмінності в зовнішньому вигляді. Однорідними вважаються товари (роботи, послуги), що мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, які дозволяють їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.

У матеріалах перевірки відсутній жодний належний доказ укладення та виконання договору відносно нерухомості за ціною 1050 дол. США за 1 кв.м. станом на січень 2006 року за адресою або в районі вул. Залеської, а саме нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу. Відповідачем, всупереч п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не враховано та не взято до уваги: кількість (обсяг) товарної партії, так як позивачем був здійснений продаж одночасно вісімдесяти восьми квартир загальною площею 6255,7 кв.м. Відповідач не врахував строк виконання зобовязань та час укладення угоди, яке відбулося в січні 2006 року. При визначенні звичайних цін та винесенні рішення, податковий орган керувався листами ТОВ «Проконсул-Девелопмент» та Харківської торгово-промислової палати про вартість квадратного метра станом на період з 01.01.2007 по 31.12.2008 роки. Однак позивачем було досягнуто згоди щодо вартості квартир у січні 2006 року. Тому листи ТОВ «Проконсул-Девелопмент» та Харківської торгово-промислової палати із зазначенням вартості квадратного метра житла на первинному ринку, не підтверджують рівень справедливих ринкових цін на момент укладення угоди, оскільки дані довідки не відповідають вимогам ідентичності.

Відповідач невірно та всупереч чинному законодавству дійшов висновку про порушення позивачем норм п.п. 4.2.10 п.4.2 ст. 4 закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб”, встановивши порушення у вигляді неутримання сум податку при відшкодуванні фізичній особі ОСОБА_4, моральної шкоди на підставі рішення суду, чим позивач на думку відповідача порушив п.п. 4.2.10 п.4.2 ст. 4 закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Виходячи із вимог п. 1.15 ст. 1, пп. 8.1.1 та пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб», позивач не є податковим агентом фізичної особи ОСОБА_4, не зобовязаний за законом нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи податок з доходів фізичних осіб із сум відшкодованої моральної шкоди на підставі рішення суду.

За вимогами пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону N 889-IV податок від суми доходу, що нараховується (виплачується) на користь платника податку, утримується від суми такого доходу за рахунок платника податку.

Податковим повідомленням-рішенням відповідач зобов'язав сплатити позивача податок з доходів фізичних осіб за рахунок власних коштів, що суперечить правовій природі цього податку.

До того ж, утримання такого податку від суми доходу у вигляді відшкодованої моральної шкоди за судовим рішенням за рахунок платника податку - фізичної особи, на користь якої відбулося відшкодування, призвело б до порушення приписів ст. 124 Конституції України, за якими судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, оскільки б фактично було зменшено суму відшкодування, присудженого до стягнення судовим рішенням.

Відповідач невірно застосував до позивача штрафні санкції по податку на прибуток та ПДВ на підставі п.п. 17.1.3., п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст.17 Закону України від 21.12.00р. №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст.17 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Жодних доказів факту засудження позивача (посадової особи позивача), а також декларування позивачем переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, в матеріалах перевірки не містяться та до справи органом податкової служби не надано.

На цій підставі суд дійшов висновку, що положення пп. 17.1.6. п. 17.1. ст.17 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не можуть бути застосовані до позивача при визначенні штрафних санкцій, оскільки обидві підстави для застосування вказаної норми відсутні.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0000342302/0, № 0000332302/0, № 0000781702/0 від 17.03.2009р. підлягають визнанню протиправними та нечинними в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Акціонерного товариства «Агросервіс-Україна» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі .

Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ уМосковському районі м. Харкова від 17.03.2009р. № 0000342302/0 про визначення податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 17.03.2009р. № 0000332302/0 про визначення податкових зобовязань по податку на прибуток підприємств.

Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 17.03.2009р. № 0000781702/0 про визначення податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 22.05.2009 р .

Суддя П'янова Я.В.