Постанова № 4600249, 10.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10.06.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36872/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Карамушко І.І.

за участю представників сторін :

позивача –Макаренка О.М.,

відповідача –Межерицького А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Будівельно-монтажне управління № 5"

до Державна податкова інспекція в Московському районі м. Харкова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажнеуправління № 5” (надалі - ТОВ «БМУ-5», Позивач) звернулося до окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Московському районі в м. Харкові, в якому просить суд визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі в м. Харкові № 0000282302/0 від 02.03.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 675907,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 450605 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 225302,50 грн. та № 0000272302/0 від 02.03.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 816761,80 грн., у т.ч. за основним платежем – 548224 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 268537,80 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на ст.19 Конституції України, ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст.204, 215, 219, 221, 228 Цивільного кодексу України, ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. В обґрунтування позову зазначив, що податковий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень перевищив надані йому законом повноваження, порушив порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом ДПАУ від 10.08.05р. №327; неправомірно, в порушення чинного законодавства, не включив до складу валових витрат оплату за підрядними договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «ТПК «Строй - Альянс» та ТОВ «НВП «Енергобуд», а також оплату за договором про надання транспортних послуг. Також, в позовній заяві позивач стверджує про неправомірність та безпідставність нарахування відповідачем штрафних санкцій по податку на прибуток та податку на додану вартість. З огляду на викладене, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м.Харкова та її представник в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися, останній пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 11.02.2009 року № 715/234/32031270 про результати планової виїзної перевірки ТОВ „Будівельно-монтажне управління № 5” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 року. В обґрунтування своїх заперечень на позов послався на положення п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств”, ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, 228 Цивільного кодексу України, п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, в результаті чого платником податків занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у сумі 548224,25 грн., завищено скоригований валовий дохід в сумі 17396595,35 грн., занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 450605,38 грн. Дії ДПІ по внесенню змін до акту перевірки позивача шляхом викладення деяких розділів та сторінок акту документальної перевірки у новій редакції вважає правомірними. Вказує, що підрядник позивача ТОВ «ТПК Строй - Альянс» не знаходиться за юридичною адресою, на цьому підприємстві відсутні будь-які основні фонди та запаси, а також умови для здійснення основного виду діяльності. Основним постачальником ТОВ «ТПК Строй - Альянс» є ПП «ПФ «ВТБ», у якого за результатами аналізу податкової звітності не виявлено виробничих та інших приміщень, у яких проводилася господарська діяльність, умови для здійснення даним підприємством господарської діяльності відсутні. Інший підрядник позивача – ТОВ «НВП «Енергобуд», одним з постачальників якого є ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль», у якого відсутні умови для здійснення господарської діяльності. На цих підставах відповідач вважає угоди, укладені позивачем з ТОВ «ТПК Строй - Альянс» та з ТОВ «НВП «Енергобуд» - нікчемними і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 11.02.2009р. працівниками ДПІ у Московському районі м.Харкова, за результатами виїзної планової перевірки ТОВ «БМУ-5» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008 року було складено акт документальної перевірки № 715/234/32021270.

За висновками акту перевірки ДПІ встановлено порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.97р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, 228 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2009 року відповідач направив позивачу лист № 5348/10/23-206 «Про надання інформації», яким надіслав на адресу ТОВ «БМУ-5» лист про внесення змін до Акту перевірки, доповнив деякі розділу Акту та виклав їх у новій редакцій. Відповідно до отриманого листа, декілька сторінок та розділів акту перевірки – доповнено та викладено в новій редакції.

Після чого, 02.03.2009р. на підставі висновків акту документальної перевірки та листа «Про надання інформації» відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000272302/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 816761, 80 грн., у т.ч. за основним платежем - 548224,00 грн. за штрафними санкціями - 268537,80 грн. та № 0000282302/0 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 675907,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 450605,00 грн., за штрафними санкціями - 225302,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснено витрати на будівництво багатоповерхових житлових будинків у м. Харкові по вул. Залеській та по вул. Героїв Праці, 32, на підставі договорів з ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» та ТОВ «НВП «Енергобуд». Факт наявності господарських взаємовідносин та здійснення Позивачем витрат підтверджується безпосередньо наданими до суду копіями договорів, додаткових угод до них, актів приймання-передачі робіт, договірними цінами, відомостями ресурсів, підписаними сторонами.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктами 5.3. - 5.7. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені обмеження щодо включення певних витрат до складу валових. Суд зауважує, що зазначені норми Закону не містять заборони відносно включення до складу валових витрат вартості підрядних робіт.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи містять усі достатні і належні докази того факту, що витрати, здійснені Позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд доходить до висновку, що такі витрати Позивач мав право включити до складу валових витрат. Акти приймання-передачі, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати на підрядні роботи, повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку, що ТОВ «БМУ-5» відповідно до п.п.5.2.1. п.5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно відносило витрати на оплату підрядних робіт до складу валових витрат, такі витрати безпосередньо пов’язані з підготовкою та організацією основної діяльності підприємства, якою є будівництво житлових будинків.

При цьому суд не погоджується з позицією відповідача про те, що в спірних правовідносинах правочини - підрядні договори, укладені позивачем з ТОВ «НВП «Енергобуд» та ТОВ «ТПК «Строй-Альянс» та підрядні договори ТОВ «ТПК Строй – Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд» з їх контрагентами є нікчемними, суперечать інтересам держави та суспільства, є вочевидь такими, що укладені з цією метою та визнання їх недійсними судом не вимагається з огляду на таке.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

В акті перевірки ДПІ, що став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, не визначено та не обґрунтовано, яким законом встановлено нікчемність укладених Позивачем підрядних договорів та не зазначено жодного рішення суду, яким дані договори визнані недійсними. З пояснень сторін по справі слідує, що рішення суду про визнання недійсними підрядних договорів не приймалися.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює жодних зобов’язань юридичних осіб по перевірці власних контрагентів на предмет наявності основних та оборотних засобів, кількості укладених трудових угод з працівниками тощо. Не проведення перевірки платником податку його контрагента з наведених питань не може впливати на умови дійсності договорів та намір позивача на укладення договорів з метою настання реальних юридичних наслідків.

Відповідач посилається на те, що зобов’язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов’язань ст. 207 ГК України до суду не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на протиправні дії і наявність умислу сторін договорів, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи інших шкідливих наслідків відсутні.

Суд не вважає зазначені договори фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цих угод.

На момент укладення договорів та їх виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

З наявних по справі документів вбачається, що підрядні договіри між позивачем та ТОВ «ТПК Строй – Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд» на спорудження об’єктів нерухомості були підписані раніше, ніж підрядні договори ТОВ «ТПК Строй – Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд» з їх контрагентами, які відповідач вважає нікчемними та на цій підставі за ланцюгом визнає нікчемними підрядні договори, підписані позивачем. За таких обставин, суд встановив, що підрядні договори були виконані сторонами, житлові будинки побудовані, про що підписано відповідні акти приймання-передачі, що свідчить про реальне настання наслідків за підрядними договорами. В момент підписання підрядних договорів у позивача не було умислу та мети, направленої на порушення суспільного порядку, а безпосередньо укладення позивачем підрядних договорів – не спричиняє шкоду інтересам держави та суспільства.

Суд вважає за необхідне зауважити, що позивач не має жодних правових та організаційних можливостей, а також законних обов’язків здійснювати контроль за господарською діяльністю власних контрагентів ТОВ «ТПК Строй – Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд», а також в свою чергу – їх контрагентів. Виходячи з викладеного, у суду є всі підстави вважати, що на момент підписання підрядного договору позивач не знав, не міг та не повинен був знати про безпосередніх виконавців робіт за ним, оскільки договори з іншими контрагентами ще не були укладені, не мав на меті порушення суспільного порядку та спричинення шкоди державі. Виходячи з вищенаведених фактів, суд встановив відсутність підстав для визнання нікчемними підрядних договорів, укладених з ТОВ «ТПК Строй – Альянс» і ТОВ «НВП «Енергобуд».

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що формування податкового кредиту позивачем - платником ПДВ здійснювалося у відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Висновки відповідача про відсутність доказів здійснення позивачем витрат на придбання автотранспортних послуг спростовуються наданими до суду позивачем доказами. Позивач на вимогу суду надав до матеріалів справи акти приймання-передачі виконаних робіт по здійсненню автоперевезень підприємством ЗАТ «Будінвест», а також банківські виписки про оплату послуг перевезення. Зазначені документи підтверджують здійснення витрат та є підставою для віднесення зазначених витрат до складу валових.

З урахуванням фактичних обставин у справі, суд також погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач невірно застосував до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 5 штрафні санкції по податку на прибуток та по податку на додану вартість на підставі п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст.17 Закону України від 21.12.00р. №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 17.1.6. п. 17.1. ст.17 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Жодних доказів факту засудження Позивача (посадової особу Позивача), а також декларування Позивачем переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, в матеріалах перевірки не містяться та до справи Відповідачем не надано.

В зв’язку з чим, суд вважає, що положення пп. 17.1.6. п. 17.1. ст.17 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не можуть бути застосовані до позивача при визначенні штрафних санкцій, оскільки обидві підстави для застосування вказаної норми відсутні.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова № 0000282302/0 від 02.03.2009р. та № 0000272302/0 від 02.03.2009р. - визнанню судом протиправними та нечинними в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 86, 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 5 до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000282302/0 від 02.03.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 675907,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 450605 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 225302,50 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м.Харкова № 0000272302/0 від 02.03.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 816761,80 грн., у т.ч. за основним платежем – 548224 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 268537,80 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-монтажне управління № 5 (61001, м.Харків, пр-т 50-річчя ВЛКСМ, б.47/19, к.213, код 32031270), державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 11.06.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.