Постанова № 4600247, 15.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15.07.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36861/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцова Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін:

позивача –Голуба І.М., Мирошніка В.С.

відповідача – Межерицького А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженої відповідальністю "Концепція"

до Державна податкова інспекція у Зміївському районі

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Концепція” (надалі – ТОВ „Концепція”) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.02.2008 року № 0000981501/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 33313,78 грн., з яких : за основним платежем – 31725,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1588,28 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на пп.1.7, п.4.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від і 0.08.2005 р. № 327, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. за № 925/11205, пп.4.4.1 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (надалі – Закону 2181). Вказують, що у спірних правовідносинах помилка в декларації позивача не призвела до заниження об’єкта оподаткування. Стверджують, що невірне трактування ДПІ деяких норм діючого чинного законодавства у сфері оподаткування призвело до неправомірного висновку відповідача про заниження позивачем за 9 місяців 2007 року податку на прибуток на 31725,50 грн. З огляду на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі у Харківській області від 28.02.2008р. № 0000981501/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 33313,78 грн. визнати недійсним.

Відповідач, ДПІ у Зміївському районі у Харківській області в своїх запереченнях на позов та її представник у своїх поясненнях наданих в ході судового розгляду справи з позовними вимогами не погодились. Вказують на те, що за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки ТОВ „Концепція” з питання виявлення арифметичних та методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за 3 квартали 2007 року № 27087 від 09.11.2007р. було встановлено порушення п. 4.2.2 «в» п.4.2 ст.4 Закону 2181 та застосовані відповідно до п. 17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону 2181 штрафні санкції. Так, перевіркою даних, відображених в податковій декларації за 3 квартали 2007 року встановлено занижений об’єкт оподаткування (рядок 08 декларації) на 127026 грн. та податку на прибуток (рядок 12) на 31756,50 грн. (127026 грн.*25%), чим допущено порушення п. 16.2 ст. 16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 29.03.2003р. № 143. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте з додержанням вимог чинного законодавства, а визначення податкового зобов’язання є цілком правомірним. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.02.2008 року фахівцем ДПІ у Зміївському районі у Харківській області була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток ТОВ „Концепція” з питання виявлення арифметичних та методологічних помилок у поданій платником податку на прибуток податковій декларації за 3 квартали 2007року №27087 від 09.11.2007р., про що складено акт № 177/15-027/34707829.

За висновком відповідно до підпункту „в” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону 2181за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки декларації з податку на прибуток, поданої платником податків за 3 квартали 2007р. від 09.11.2007р. №27087, встановлено, що розмір податку, визначеного платником у декларації є меншим, ніж визначено за результатами невиїзної документальної (камеральної) перевірки.

Так, при заповненні податкової декларації з податку на прибуток платником допущена помилка при розрахунку скоригованих валових витрат по рядку 06 декларації у сумі 130842грн., а саме: по рядку 04 графи 3 за даними підприємства - 139229 грн., за даними перевірки - 8387 грн.; по рядку 04.3 графи 3 за даними підприємства - 1500 гри., за даними перевірки - 1200 грн.; по рядку 04.4 графи 3 за даними підприємства - 582 грн., за даними перевірки - 582 грн.; по рядку 04.13 графи 3 за даними підприємства - 6605 грн., за даними перевірки - 6605 грн.; по рядку 06 графи 3 за даними підприємства - 135413 гри., за даними перевірки - 8387 грн.

Камеральною перевіркою встановлено, що підприємством завищені валові витрати по рядку 06 гр. 3 на суму – 127026 грн.: по рядку 06 графи 3 за даними підприємства - 135413 грн., за даними перевірки - 8387 грн. Зроблено висновок про те, що підприємством зайво включена в рядок 06 „Скориговані валові витрати” декларації витрати в сумі 127026 грн.

Таким чином, на думку ДПІ ТОВ „Концепція” занижений об’єкт оподаткування (рядок 08 декларації) на 127026 грн. та податок на прибуток (рядок 12) на 31756,50 грн. (127026 грн.*25%).

Судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 31725,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1588,28 грн. слугував висновок ДПІ про виявлення помилки, допущеної позивачем при заповненні декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2007 року, що призвела до заниження підприємством податку на прибуток в сумі 31756,50 грн., чим було порушено пункт 16.2 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, 09 листопада 2007 року ТОВ „Концепція” до ДПІ у Зміївському районі у Харківській області було надано декларацію з податку на прибуток за ІІІ квартал 2007 року (вх.№ 27087), в якій було задекларовано наступне :

-          по рядку 03 графи 3 скоригований валовий дохід в сумі 141057 грн.,

-          по рядку 04 графи 3 - валові витрати, у тому числі у розмірі 139229,00 грн.,

-          по рядку 04.1 графи 3 – витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 проставлено прочерк,

-          по рядку 06 графи 3 – скориговані валові витрати у розмірі 135413 грн.,

-          по рядку 08 графи 3 - об’єкт оподаткування у розмірі 5644 грн.,

-          по рядку 14 графи 3 - податкове зобов’язання у розмірі 1411,00 грн.,

-          по рядку 17 графи 3 - сума податку до сплати у розмірі 1411,00 грн.

З дослідженого в судовому засіданні екземпляру декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2007 року, який залишився у позивача при подачі декларації судом встановлено, що по рядку 04.1 графи 3 – витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 проставлено 126726 грн.

Тобто, позивач припустився помилки в наданій декларації щодо визначення витрат на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11. При цьому загальну суму скоригованого валового доходу та валових витрат він зазначив однаково – відповідно 141057 грн. та 139229,00 грн.

З пояснень представника відповідача та з досліджених у судовому засіданні письмових доказів по справі встановлено, що саме не заповнення позивачем рядку 04.1 графи 3 – витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11 стало для донарахування ТОВ „Концепція” суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у вищезазначеному розмірі.

Відповідно до п. 1.11 ст.1 Закону 2181 податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Виходячи зі змісту п.16.15. ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі – Закону N 334) порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом.

Суд зазначає, що форма декларації та порядок її складання затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року N 143 „Про затвердження форми декларації з на прибуток підприємства та Порядку її складання”, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 21\11592 (надалі – Порядку № 143).

Пунктом 1.5 Порядку № 143 визначено, що податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно розділу 3 Порядку № 143 („Порядок заповнення декларації”) рядок 08 декларації розраховується з дотриманням п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” згідно з формулою. Рядок 12 („Нарахована сума податку”) включає в себе суму рядків 12.1 (за базовою ставкою) і 12.2 (за пільговою ставкою).

Відповідно до п. 3.1. ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При порівнянні податкових декларацій за ІІІ квартал 2007 року (вх.№ 27087), екземпляру, наданого до ДПІ та екземпляру, який залишився у платника податку вбачається, що показники суми скоригованого валового доходу, валових витрат та суми амортизаційних відрахувань в цих деклараціях тотожні. Та обставина, що платник податку в декларації, наданій до ДПІ помилково прокреслив рядок 04.1 графи 3 на думку суду не вплинуло на вірне визначення об’єкта оподаткування та податку на прибуток. Тобто, податок на прибуток нараховано позивачем за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню та розраховано згідно з пунктом 3.1 цього Закону як прибуток.

Виходячи зі змісту положень п.16.2. ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

З огляду на викладне, суд дійшов висновку про недоречність посилань ДПІ на порушення ТОВ „Концепція” п.16.2. ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки № 177/15-027/34707829 від 21.02.2008р. порушень, слід вважати недоведеними, а тому визначення ДПІ податкового зобов’язання у відповідності до пп.”в” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону 2181 та штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 ст. 17 зазначеного Закону є безпідставним.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 33313,78 грн., з яких основний платіж – 31725,50 грн., фінансові санкції – 1588,28 грн., а тому податкове повідомлення – рішення від 28.02.2008р. № 0000981501/0 є протиправним та підлягає визнанню недійсним.

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ТОВ «Концепція» в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Концепція” до Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним – задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області від 28.02.2008р. № 0000981501/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 33313.78 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Концепція”, код 34707829, державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 20.07.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.