Постанова № 4600246, 07.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.05.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36833/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –не з'явився

відповідача –Хохлової

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва

до Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ХІС"

пропро стягнення суми , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ХІС”, в якому просив суд застосувати наслідки нікчемності правочинів і відповідно до ст. 208 Господарського Кодексу України - стягнути з ТОВ фірми «ХІС» вартість всього отриманого за усними правочинами (надання послуг щодо організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах), укладеними Миколаївською філією ТОВ фірми «ХІС» головного підприємства протягом періоду з 01.01.2007 року по 01.04.2007 року на загальну суму 11 663,01 грн. в доход держави.

          В позовній заяві Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва вказала, що ТОВ фірма „ХІС” має філію без права юридичної особи - Миколаївську філію Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ХІС”, яку було перевірено ДПІ та складено акт №72/23-600/34466784 від 22.01.2009 року. За результатами планової виїзної перевірки встановлено, що фактично у періоді з 01.01.2007 року по 01.04.2007 року МФ ТОВ фірми „ХІС” здійснювала діяльність з організації азартних ігор, яка підлягає ліцензуванню. Так, МФ ТОВ фірма «ХІС» від імені ТОВ фірма «ХІС» (код за ЄДРПОУ 24472040, м.Харків) укладала усні правочини (надання послуг щодо організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) протягом періоду з 01.01.2007 року по 01.04.2007 року, що підтверджується фіскальними звітами РРО (Z-звітами) на загальну суму доходу 11663,01 грн. (підтверджується реєстром фіскальних звітів РРО наданих до перевірки, фіскальними звітними чеками та розділом 2 „Облік руху готівки та сум розрахунків” книги КОРО).

          Зазначені правочини Миколаївська філія ТОВ фірми «ХІС» укладала без наявності засвідченої органом ліцензування копії ліцензії, що підтверджує право філії на провадження певного виду господарської діяльності на підставі ліцензії, отриманої головним підприємством, що є порушенням п. 29 ст. 9, ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-ІІІ від 01.06.2000р. (із змінами і доповненнями). На думку Позивача Миколаївська філія ТОВ фірми «ХІС», яка виступає від імені ТОВ фірма «ХІС», укладала правочини з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та за межами цивільної дієздатності. Позивач наполягає, що положення статтей 207, 208 Господарського Кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 року застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судове засідання, призначене на 07.05.2009 року позивач не з’явився, свого представника не направив. 08.04.2009 року надіслав на адресу суду клопотання, в якому просив суд розглянути справу в його відсутність.

          Відповідач, ТОВ фірма «ХІС» та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились, просили суд у задоволенні позову відмовити. В ході попереднього судового засідання 16 квітня 2009 року представник Відповідача надав суду свої заперечення проти адміністративного позову, які підтримав в ході судового розгляду справи. Свої заперечення обгрунтовує тим, що господарська діяльність певного виду підлягає ліцензуванню у випадку, якщо така діяльність не суперечить інтересам держави і суспільства, але законом передбачено одержання дозволу (ліцензії) з метою додержання певних кваліфікаційних, організаційних, технологічних та інших вимог для провадження такого виду господарської діяльності (ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). Тому, відсутність копії ліцензії сама по собі не тягне нікчемність правочинів, укладених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, і ці правочини не можуть розглядатись як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави. Також, Відповідач просить суд звернути увагу на те, що останній правочин, який Позивач вважає нікчемним, відбувся 01.04.2007 року, тобто майже за два роки до того, як Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовна заява підписана позивачем 03.03.2009 р.). Тому Позивач пропустив строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

          Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає вимоги ДПІ такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, на підставі направлень від 23.12.2008 року №1819/23-600 та від 12.01.2009 року №15/23-600, виданих Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва проведено планову виїзну перевірку Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „ХІС” ( надалі – МФ ТОВ „ХІС” ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року, про що складено акт №72/23-600/34466784 від 22.01.2009 року.

За висновком п.2 акту перевірки ДПІ зафіксовано, що МФ ТОВ фірма „ХІС” в порушення п. 29 ст.9, ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” МФ ТОВ фірма „ХІС” протягом періоду з 01.01.2007 по 01,04.2007 здійснювало діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах без засвідченої органом ліцензування копії ліцензії, яка підтверджує право філії на провадження певного виду господарської діяльності на підставі ліцензії, отриманої головним підприємством. Сума доходів, отриманих МФ ТОВ фірма «ХІС» протягом періоду з 01.01.2007 по 01.04.2007 від здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах, становить 11663,01 грн. Згідно з частиною 1 ст. 203, частин 1,2 ст. 215, частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України ДПІ стверджує зазначені правочини нікчемними.

          Судом встановлено, що юридична особа - ТОВ фірма «ХІС» отримала ліцензію Міністерства Фінансів України на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах 22.05.2006 року (серія АВ № 082924).           

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1775-ІІІ від 01.06.2000 р. (із змінами і доповненнями) для кожної філії, кожного відокремленого підрозділу ліцензіата, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ним ліцензії, орган ліцензування видає ліцензіату засвідчені ним копії ліцензії, що реєструються в журналі обліку заяв і виданих ліцензій.

          Матеріалами справи підтверджено, що копія ліцензії (серія АВ № 082924) головного підприємства ТОВ фірми «ХІС» на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах, засвідчена Міністерством фінансів України, видана для відокремленого підрозділу: Миколаївська філія ТОВ фірми «ХІС» 23.04.2007 року.

          Суд зауважує, що позивач здійснив планову виїзну перевірку МФ ТОВ фірма „ХІС” за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р., тобто, за цей же період.

Актом перевірки зафіксовано, що в період з 01.01.2007 року по 01.04.2007 року МФ ТОВ фірма „ХІС” здійснювала свою діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах без засвідченої органом ліцензування копії ліцензії, яка підтверджує право філії на провадження певного виду господарської діяльності на підставі отриманої головним підприємством ліцензії.

Виходячи зі змісту положень ст. 8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» господарська діяльність певного виду підлягає ліцензуванню у випадку, якщо така діяльність не суперечить інтересам держави і суспільства, але законом передбачено одержання дозволу (ліцензії) з метою додержання певних кваліфікаційних, організаційних, технологічних та інших вимог для провадження такого виду господарської діяльності.

Тому, відсутність копії ліцензії сама по собі не тягне нікчемність правочинів, укладених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, і ці правочини не можуть розглядатись як такі, що вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) , може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між відповідачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого позивачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Слід відмітити, що надані суду документи свідчать про те, що останній правочин, який позивач вважає нікчемним, відбувся 01.04.2007 року, тобто майже за два роки до того, як позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовна заява підписана позивачем 03.03.2009 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського Кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Цей припис кореспондує зі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі і порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в ч. 1 ст. 238 Господарського Кодексу України. Тому, такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського Кодексу України, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Останній правочин (надання послуг щодо організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах) був здійснений відповідачем в квітні 2007 року, а з позовом до суду ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаїва звернулася в березні 2009 року. Тобто, позовні вимоги ДПІ про застосування до ТОВ фірми «ХІС» санкцій, встановлених ст.208 ГК України, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення, передбаченого ст.250 цього Кодексу

З огляду на це та з урахуванням приписів ст. 250 Господарського Кодексу України до ТОВ фірми «ХІС» не можуть бути застосовані передбачені частиною 1 ст. 208 Господарського Кодексу України конфіскаційні санкції.

Внаслідок вищевикладеного в задоволенні позовних вимог про стягнення в доход держави із ТОВ фірми «ХІС» 11 663,01 грн., отриманих за вищевказаними договорами, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „ХІС” про застосування наслідків нікчемності правочинів та стягнення з ТОВ „ХІС” всього отриманого за усними правочинами, укладеними Миколаївською філією ТОВ фірми „ХІС” протягом з 01.01.2007 року по 01.04.2007 року на загальну суму 11663,01 грн. - відмовити в повному обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 12.05.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.