Постанова № 4600245, 07.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.07.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36814/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцова Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Альянс-Девелопмент"

до Державна податкова інспекція в Червонозаводському районі міста Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Альянс-Девелопмент”звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова № 0000052320/0 від 30.01.2009 року та № 0000052320/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 29500,50 грн., у т.ч. основний платіж – 19667 грн., штрафні (фінансові) санкції – 9833,50 грн. та № 0000062350/0 від 30.01.2009 року та № 0000062350/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 661,67 грн., у т.ч. основний платіж – 491,67 грн., штрафні (фінансові) санкції – 170 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову послався на ст.215 Цивільного кодексу України та пояснив суду, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ „Альянс-Девелопмент” з питань взаємовідносин з ТОВ „Монтажбуд” за період з 01.08.2007 року по 30.06.2008 року, про що складено акт від 23.01.2009 року № 181/232/34862745, проти висновків його позивач заперечує. Так, позивач не погоджується з висновками ДПІ в частині відсутності об’єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (надалі - Закону № 334). Дані, що відображені ТОВ „Альянс-Девелопмент” у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.08.2007 року по 30.06.2008 року в частині валових витрат та в частині валового доходу на суму 370558,35 грн. вважає дійсними, а включення суми амортизаційних відрахувань за 1 півріччя 2008р. у розмірі 1966,70 грн. правомірним. В зв’язку з чим, на думку позивача висновки ДПІ про допущені позивачем порушення п.5.1, п.5.2 ст.5,п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставними.

Крім цього, позивач не погоджується з висновками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо встановлених порушень п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі – Закону № 168). Стверджує, що всі отримані у ТОВ „Монтажбуд” послуги на виконання робіт по проекту житлового комплексу «Дім на Набережній» використовувались ТОВ „Альянс-Девелопмент” з нарахуванням податкових зобов’язань згідно Закону України „Про податок на додану вартість”, тобто були використані в оподатковуваних операціях та в межах господарської діяльності. Вказує на те, що суми, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, у зв’язку з придбанням послуг у ТОВ „Монтаж-буд” підтверджені податковою накладною ТОВ „Альянс-Девелопмент” за березень на загальну суму 118002,00 грн., у тому числі ПДВ – 19667,00 грн. Ця накладна оформлена у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та є підставою для включення до податкової декларації даних про податковий кредит. Представник позивача наголошує на тому, що ТОВ „Альянс-Девелопмент” виконала всі вимоги, що необхідні для отримання права на податковий кредит щодо зазначених сум, тому відсутні підстави для застосування п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, звернули увагу суду на те, що правочини між ТОВ „Альянс-Девелопмент” та ТОВ „Монтаж-буд” було вчинено з додержання всіх вимог, зазначених у статті 203 Цивільного Кодексу України, у тому числі і вимозі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000052320/0 від 30.01.2009 року та винесене внаслідок апеляційного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000052320/1 від 20.02.2009р., якими визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 29500,50 грн. прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають визнанню судом недійсним.

Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті перевірки від 23.01.2009 року № 181/232/34862745 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Альянс-Девелопмент” з питань взаємовідносин з ТОВ „Монтаж-буд” за період з 01.08.2007 року по 30.06.2008 року. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на положення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, ст.ст.3, 4, 5, 8 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств”, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач при здійсненні своєї господарської діяльності. Вказують на те, що при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правовідносини з постачальником товару ТОВ „Монтаж-буд”. На думку ДПІ правочини, вчинені між вказаними суб’єктами господарювання не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Внаслідок чого, дані, відображені ТОВ „Альянс-Девелопмент” за період з 01.08.2007р. по 30.06.2008р. по цих правочинах у деклараціях з податку на прибуток в частині витрат на суму 370558,35 грн. та дані, відображені у деклараціях з податку на додану вартість на суму 74111,67 грн., визнані ДПІ недійсними; нарахування амортизаційних відрахувань за період з 1 пів.2008р. у загальній сумі 1966,70 грн. - безпідставним. Внаслідок чого зроблено висновок про заниження податку на прибуток за 1 пів.2008р. на суму 491,67 грн. та донараховано податок на додану вартість за березень 2008 року на загальну суму 19667,00 грн.

Підстав для визнання нечинним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцем ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ „Альянс-Девелопмент” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Монтаж-буд” за період з 01.08.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт № 181/232/34862745.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення :

ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Альянс-Девелопмент” з постачальником товару ТОВ «Монтаж-Буд»;

відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. В зв’язку з чим, за твердженням ДПІ дані, відображені ТОВ „Альянс-Девелопмент” у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.08.2007р. по 30.06.2008р. в частині валових витрат – не є дійсними на суму 370558,35 грн., в частині валового доходу - не є дійсними на суму 370558,35 грн. Дані, відображені ТОВ „Альянс-Девелопмент” у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.08.2007р. по 30.06.2008р. про обсяги поставок, податкове зобов’язання – не є дійсними на суму 74111,67 грн., про обсяги придбання товару та податковий кредит – не є дійсними на суму 74 111,67грн.;

пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” , в результаті чого донараховано податку на додану вартість за березень 2008р. у сумі 19667,0 грн.

пп.5.2.1. п.5.1 ст.5, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22 травня Ї997 року №283/97-ВР із змінами та доповненнями) результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півр.2008р. на суму 491,67 грн.

На підставі висновку акту перевірки про встановлення порушення пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та пп.5.2.1. п.5.1 ст.5, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова винесені відповідно оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0000052320/0 від 30.01.2009 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 29500,50 грн., у т.ч. основний платіж – 19667 грн., штрафні (фінансові) санкції – 9833,50 грн. та № 0000062350/0 від 30.01.2009 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 661,67 грн., у т.ч. основний платіж – 491,67 грн., штрафні (фінансові) санкції – 170 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ «Альянс-Девелопмент» у відповідності до положень п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (зі змінами й доповненнями) здійснило процедуру апеляційного узгодження зазначених сум податкових зобов’язань.

За результатами розгляду первинної скарги ТОВ «Альянс-Девелопмент» № 12 від 05.02.2009р., рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова податкові повідомлення-рішення № 0000052320/0 від 30.01.2009 року та № 0000062350/0 від 30.01.2009 були залишені без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 року №253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за №567/5758) платнику податків було направлено податкові повідомлення-рішення № 0000052320/1 від 20.02.2009р та № 0000062350/1 від 20.02.2009р. на таку ж саме суму податкових зобов’язань, що і з дріб’ю 0.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Монтаж-буд” правочинів по виконанню підрядних робіт та відображення в подальшому ТОВ „Альянс-Девелопмент” за цими право чинами сум податкового зобов’язання та податкового кредиту в своєму податковому обліку.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Альянс-Девелопмент” мало господарські взаємовідносини з ТОВ „Монтаж-буд”. Так, між вказаними суб’єктами господарювання було укладено договори на виконання підрядних робіт від 03.12.2007р. №43-07 на виконання робіт по проекту житлового комплексу «Дім на Набережній», від 03.12.2007р. № 42-07 на виконання робіт по проекту «Дім на Набережній» пер. Банний. м. Харків, від 01.10.2007р. № 35-07 на виконання робіт про проведенню вишукувальних робіт по визначенню розрахункових витрат відкачки ґрунтових вод при проведенні будівельних робіт по виготовленню паркінга по проекту житлового комплексу «Дім на Набережній», від 17.12.2007р. № 49-07 на виконання робіт по підготовці проектної документації про проведенню тендера по визначенню субпідрядника при проведенні робіт по пристрію каркасу 1 секції по проект житлового комплексу «Дім на набережній», від 02.01.2008р. №06-08 на виконання робіт по обзору та аналізу ринка підрядних організацій м. Харкова, від 02.01.2008р. №07-08 на виконання послуг по експертизі місця будівництва та будівельних проектів про подачу заяви на оформлення відводу землі, від 16.01.08р. № 22-08 по підготовки обзору концепцій будівництва зон відпочинку, від 02.01.2008р. № 08-08 по виконанню робіт щодо ініціативних досліджень ринків будівництва та житла, від 04.02.2008р. № 27-08 по виконанню робіт по перепланіровці приміщень, від 01.10.2007р. № 36-07 по виконанню робіт щодо надання консультацій по будівництву паркінга, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які були підписані обома сторонами.

Також, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ „Монтаж-буд” виконувало розробку робочих проектів на будівництво житлового комплексу «Дім на Набережній», зокрема: 04.02.2008р. між ТОВ «Альянс-Девелопмент» та ТОВ «Монтажбуд» було укладено договір підряду №27-08 на виконання робіт по переплануванню помешкань зі зміною міжкімнатних місць сітьовими комунікаціями та ремонту стель та підлог, установці алюмінієвих скляних огорож.

ТОВ „Монтаж-буд” було виконано зазначені роботи, про що свідчить акт №1 приймання виконаних підрядних робіт, та виписано (оформлено) податкову накладну від 31.03.2008р. № 93. ТОВ «Альянс-Девелопмент» повністю розрахувалось за виконанні роботи на загальну суму 118002,00 грн., в т.ч. ПДВ 19667,00 грн. Зазначена податкова накладна від 31.03.2008 р. №93 було відображено в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № в розділі 1 та відображені в Декларації з податку на прибуток за березень 2008 року, Декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року.

Суд зазначає, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова посилаючись на ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, виходячи з твердження, що правочини, укладені між ТОВ «Альянс-Девелопмент» та ТОВ „Монтаж-буд” не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, стверджує про відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. З огляду на це, з вказівкою на пп.5.2.1. п.5.1 ст.5, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” дані, відображені позивачем у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період визнає не дійсними та робить висновок про заниження ТОВ «Альянс-Девелопмент» податку на прибуток за 1 пів.2008р. на суму 491,67 грн.

Суд не може погодитись з такими висновками відповідача з огляду на таке.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріалами справи підтверджено, що за договором підряду №27-08 від 04.02.2008р. ТОВ „Альянс-Девелопмент” в строк до 31.03.2009р. отримало від ТОВ „Монтажбуд” роботи по переплануванню помешкань зі зміною меж кімнатних місць сітьовими комунікаціями та ремонту стель та підлог, установка алюмінієвих скляних огорож. ТОВ «Монтажбуд” повністю і в строк виконало свої зобов’язання за договором; претензії до якості виконаних робіт були відсутні. По завершенню робіт, згідно пп.4.1 договору був укладений та підписаний акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт та позивачем виписана податкова накладна за № 93 від 31.03.2008р. (податок на додану вартість склав 19667,00 грн.). Сума ремонтних робіт у розмірі 98335,0 грн. було віднесено на рах.10 „Основні засоби” у 1 пів.2008р., на яку в подальшому були нараховані амортизаційні відрахування та відображені у рядку 07 Декларацій „Сума амортизаційних відрахувань” показників за період з 1 півр.2008р у загальній сумі 1966,70 грн.

Слід відмітити, що на час здійснення спірних правовідносин ТОВ «Монтажбуд» мало ліцензію (серія АВ № 195568), яка видана Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком). Строк дії ліцензії з 28 грудня 2006 р. по 28 грудня 2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Акт виконаних робіт податкова накладна, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з ремонтних робіт повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат, саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи те, що спірний правочин, вчинений між позивачем-замовником та ТОВ «Монтажбуд»-підрядником мав реальний характер, що знайшло своє відображення в даних податкового та бухгалтерського обліку позивача, твердження відповідача про те, що правочини по отриманню послуг не були спрямовані на настання правових наслідків є хибними та такими, що ґрунтуються на довільному застосуванні норм права.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає про правомірність включення позивачем до складу валових витрат ремонтних робіт у розмірі 98335,00 грн.

Внаслідок чого посилання відповідача на порушення ТОВ „Альянс-Девелопмент” положень пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств в частині нарахування позивачем амортизаційних відрахувань за період з 1 пів.2008р. у загальній сумі 1966,70 грн. суд вважає безпідставним.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування суми по податку на прибуток у розмірі 491,67 грн. та винесення податкових повідомлень-рішень № 0000062350/0 від 30.01.2009 року та № 0000062350/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 661,67 грн., у т.ч. основний платіж – 491,67 грн., штрафні (фінансові) санкції – 170 грн.

Щодо висновків акту перевірки про встановлення порушення ТОВ «Альянс-Девелопмент» п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” - зайве віднесення до податкового кредиту за березень 2008 року ПДВ на загальну суму 19667,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд зауважує, що такий висновок ДПІ було зроблено виходячи з того, що в порушення ч.1 ст.203, ст. 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України правочини, укладені між ТОВ «Альянс-Девелопмент» та ТОВ „Монтаж-буд” не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Дані, відображені ТОВ „Альянс-Девелопмент” у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.08.2007р. по 30.06.2008р. про обсяги поставок, податкове зобов’язання на суму 74111,67 грн. про обсяги придбання товару та податковий кредит на суму 74 111,67грн. визнанні відповідачем.

Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочини, укладені між ТОВ «Альянс-Девелопмент» та ТОВ «Монтаж-буд» суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважаються такими, що порушують публічний порядок. Відображення даних правочинів в податковому обліку ТОВ «Альянс-Девелопмент» призвело до зменшення податкових зобов’язань. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказані правочини є нікчемними.

Суд беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи вважає вказаний висновок ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова помилковим і зазначає наступне.

Судом з’ясовано, що на підставі договорів на виконання підрядних робіт від 03.12.2007р. №43-07, від 03.12.2007р. № 42-07, від 01.10.2007р. № 35-07, від 17.12.2007р. № 49-07, від 02.01.2008р. №06-08, від 02.01.2008р. №07-08, від 16.01.08р. № 22-08, від 02.01.2008р. № 08-08, від 04.02.2008р. № 27-08, від 01.10.2007р. № 36-07 по виконанню робіт ТОВ «Альянс-Девелопмент» від ТОВ «Монтаж-буд», яке як і позивач є платником податку на додану вартість, було отримано відповідні послуги з наведених вище робіт, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які були підписані обома сторонами. Також, ТОВ «Альянс-Девелопмент» було отримано податкову накладну від ТОВ «Монтаж-буд» від 31.03.2008 року № 93 на загальну суму 118002,00 грн., у тому числі ПДВ – 19667,00 грн., яка оформлена у відповідності до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що не заперечується відповідачем по справі. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Альянс-Девелопмент» повністю розрахувалось за виконані роботи, перерахувавши на п/р ТОВ «Монтажбуд» кошти, в загальному розмірі 118002,00 грн. в т.ч. ПДВ – 20% 19667,00 грн., 04.04.2008 р. та 08.04.2008 р. Податкову накладну за № 93 від 31 березня 2008 р. було відображено в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 3 в розділі 1. Отримані податкові накладні за № 13, та відображені у Декларації з ПДВ за березень 2008 р., а також у Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2008 р. У бухгалтерському обліку ТОВ «Альянс-Девелопмент» стосунки з ТОВ «Монтажбуд» відображені у оборотно-сальдовій відомості по рахунку № 631.

Після чого, ТОВ «Альянс-Девелопмент» включило до складу податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг), а саме: за березень 2008 року – 19667,00 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Судом встановлено, що на час укладення спірних правочинів, як позивач, ТОВ «Альянс-Девелопмент» так і його контрагент - ТОВ «Монтажбуд» відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мав статус платника податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вказані суб’єкти господарювання мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що ТОВ «Альянс-Девелопмент» та ТОВ «Монтаж-буд» належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Крім того, ТОВ «Альянс-Девелопмент» в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість з придбаних від ТОВ «Монтаж-буд» послуг.

З наданих до суду документів (акт перевірки, розділ валовий доход) встановлено, що ТОВ «Альянс-Девелопмент» використано придбані у ТОВ «Монтаж-буд» послуги у своїй господарській діяльності. В подальшому отримані від ТОВ „Монтаж-буд” роботи реалізовувало на ТОВ „Батріс” (і.п.н. 325665920382) згідно договорів № 1 від 01.05.07р. та № 2 від 03.05.07р., на що виписано відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ «Монтаж-буд» вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 23.01.2009 року № 181/232/34862745 відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням положень п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами придбання у ТОВ «Монтаж-буд» послуг ТОВ «Альянс-Девелопмент» правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 19667,00 грн.

Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення ТОВ «Альянс-Девелопмент» п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ «Альянс-Девелопмент» суми податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 19667 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення № 0000052320/0 від 30.01.2009 року та № 0000052320/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 29500,50 грн. є протиправними і повинні бути визнані нечинними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справиВизнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова № 0000052320/0 від 30.01.2009 року та № 0000052320/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 29500,50 грн., у т.ч. основний платіж – 19667 грн., штрафні (фінансові) санкції – 9833,50 грн.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова № 0000062350/0 від 30.01.2009 року та № 0000062350/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 661,67 грн., у т.ч. основний платіж – 491,67 грн., штрафні (фінансові) санкції – 170 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Альянс-Девелопмент”, код 34862745, державне мито у розмірі 3,40 грн.

.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс-Девелопмент” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова № 0000052320/0 від 30.01.2009 року та № 0000052320/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 29500,50 грн., у т.ч. основний платіж – 19667 грн., штрафні (фінансові) санкції – 9833,50 грн.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова № 0000062350/0 від 30.01.2009 року та № 0000062350/1 від 20.02.2009р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 661,67 грн., у т.ч. основний платіж – 491,67 грн., штрафні (фінансові) санкції – 170 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Альянс-Девелопмент”, код 34862745, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 10.07.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.