Постанова № 4600241, 06.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06.05.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36758/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Коваль О.Д.

відповідача –Садовський І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Надія"

до ХОДПІ Харківської області

проскасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий будинок „Надія” (надалі – ТОВ „Торговий будинок „Надія”, Позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об’єднаної держаної податкової інспекції (надалі –ХОДПІ, Відповідач), в якому просить суд визнати недійсним рішення ХОДПІ № 0000122200 від 03.03.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятого на підставі акту від 19.02.2009 р. № 526/234/25612905, складеного за результатами планової виїзної перевірки ТОВ „Торговий будинок „Надія” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р., валютного законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р.

Представник позивача в судовому засіданні, після уточнень позовних вимог від 29.04.2009 р. № 64, які були прийняті судом, просив позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність порушення вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки на думку Позивача, імпортні товари, що придбалися резидентом у нерезидента були ввезені на митну територію України із дотриманням 90-денного терміну.

Відповідач, Харківська об’єднана держана податкова інспекція в своїх запереченнях на позов та її представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, вважають його безпідставним та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог. Свою позицію обґрунтовували тим, що в порушення вимог статті 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” ТОВ ТБ «Надія» здійснило розрахунки в іноземній валюті з перевищенням 90-денного терміну. З посиланням на ст.4 наведеного Закону наполягають на правомірності прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000122200 від 03.03.09р. на загальну суму 81585,02 грн. Просять суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ „Торговий будинок „Надія” слід задовольнити в повному обсязі з таких підстав.

Надані суду документи свідчать про те, що фахівцями ХОДПІ в період з 31.12.2008 р. по 12.02.2009 р. було здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ „Торговий будинок „Надія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2008 р. За результатами перевірки було складено акт від 19.02.2009 р. № 526/234/25612905, на підставі якого Відповідачем прийняте спірне рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 81585,02 грн.

На вказаний акт Позивачем було надано заперечення від 23.02.2009 р., в якому він не погодився з висновками Відповідача щодо нарахування штрафних санкцій та навів мотиви незгоди, проте згідно відповіді на заперечення від 26.02.2009 р. № 3194/22-036 Відповідачем не було їх прийнято.

Судом встановлено, ТОВ „Торговий будинок „Надія” здійснювало зовнішньоекономічну діяльність на підставі контракту № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р., укладеного з компанією LG Сhem LTD, Сеул, Корея.

За висновком Акту перевірки від 19.02.2009 р. № 526/234/25612905 по наведеному контракту Відповідачем встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Судом визначено, що спір виник із-за різного тлумачення сторонами визначення дати імпорту товарів.

Представник Позивача, обґрунтовуючи свою позицію, посилається на ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, п.2, 23, ст. 1, ст.6, ст.40, ст. 43 Митного кодексу України, Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 57, та вважає, що 90-денний термін здійснення резидентами імпортних операцій розраховується з дати здійснення авансового платежу на користь нерезидента-постачальника. Позивач посилається на ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", де передбачено, що імпорт – це купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Виходячи з вимог п.2 ст.1, ч.1 ст. 40, ч.2 ст. 43, ч.2 ст.72 Митного кодексу України та п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 57, Позивач зробив висновок про те, що перебування під митним контролем товарів не можливо без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, із проставленням на ньому відбитка штампу "Під митним контролем" з відповідною датою і датою перетину митного кордону України. За таких обставин, ТОВ „Торговий будинок „Надія” вважає, що датою імпорту є дата фактичного перетину митного кордону України, зокрема, за контрактом № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р., згідно штампу "Під митним контролем" Одеської митниці від 24.07.2007р. на інвойсі № 20189746 від 25.05.2007 р., згідно штампу "Під митним контролем" Одеської митниці від 28.08.2007 р. на інвойcі № 20194515 від 27.06.2007 р., згідно штампу "Під митним контролем" Одеської митниці від 28.08.2007 р. на інвойcі № 20194516 від 28.06.2007 р.

Тобто, Позивач вважає, що імпортні операції за вказаними контрактами здійснені без порушень термінів, передбачених у ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки ці товари, перетнули митний кордон України не пізніше 90-го календарного дня з дати здійснення авансового платежу на користь нерезидента-постачальника.

Відповідач вважає датою імпорту - дату оформлення ВМД типу ІМ-40, зокрема, товар по контракту № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р. отримано на підставі таких документів: ВМД типу ІМ 40 № 9672 від 22.08.2007 р. на загальну суму 268650,00 дол. США, ВМД типу ІМ 40 № 11263 від 10.09.2007 р. на загальну суму 124200,00 дол. США, ВМД типу ІМ 40 № 11262 від 10.09.2007 р. на загальну суму 124200,00 дол. США, тобто, з порушенням 90-денного терміну надходження імпортної продукції, а саме: на 16 та 5 днів відповідно.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що згідно контракту № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р., на підставі платіжних доручень в іноземній валюті № 16 від 08.05.2007 р. в розмірі 776100,00 дол.США та № 19 від 07.06.2007 р., в розмірі 341550,00 грн. ТОВ „Торговий будинок „Надія” перерахувало на користь нерезидента кошти в іноземній валюті, а тому граничними термінами поставки (кінцевими датами надходження товару) є 06.08.2007 р. та 05.09.2007 р. відповідно.

Виходячи зі змісту акту перевірки та оскаржуваного рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідач визначив порушення ТОВ „Торговий будинок „Надія” законодавчо встановлених термінів з 06.08.2007 року по 22.08.2007 року та з 05.09.2007 року по 10.09.2007 року, у відповідності до яких останньому була нарахована пеня у розмірі 81585,02 грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України (в редакції, що діяла до 1 січня 2008 року). У даному випадку граничний термін надходження товару на митну територію України - 06.08.2007 р. та 05.09.2007 р. відповідно.

Відповідно до ч.1 ст. 40 МК України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби,          які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 МК України, у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону країни.

Згідно відміток митних органів України на міжнародних транспортних накладних, копії яких долучені до матеріалів справи, товар, що був поставлений ТОВ „Торговий будинок „Надія” компанією LG Сhem LTD, Сеул, Корея на виконання укладеного між ними контракту, був взятий під митний контроль : 24.07.2007р. (інвойс № 20189746 від 25.05.2007р.), 28.08.2007р. (інвойc № 20194515 від 27.06.2007р.) та 28.08.2007р. (інвойc № 20194516 від 28.06.2007р.). Отже з 24.07.2007р. та з 28.08.2007р. вказаний товар вже перебував на митній території України і 90-денний термін, передбачений ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не було порушено.

22.08.2007 р. (ВМД типу ІМ 40 № 9672 на загальну суму 268650,00 дол. США) та 10.09.2007 р. (ВМД типу ІМ 40 № 11263 від на загальну суму 124200,00 дол. США та ВМД типу ІМ 40 № 11262 на загальну суму 124200,00 дол. США) було проведено митне оформлення вказаних товарів, які вже перебували на митній території України.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пункт 3.3 Інструкції „Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями”, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631. Відповідно до цієї норми банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з ввезенням її іа територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування"). Отже, положення цього пункту стосуються лише установ банку і регулюють порядок їх дій в залежності від конкретних обставин. Підстави для розповсюдження цієї норми на правовідносини, які регулюються митним кодексом (актом більшої юридичної сили, ніж Інструкція) відсутні.

Одночасно з цим, суд вважає необхідним вказати таке. Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Таким чином, під час застосування адміністративно-господарських санкцій, у вигляді пені, на підставі Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122200 від 03.03.2009р., Відповідач всупереч вимогам ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України не застосував до порушень 90-денного терміну надходження імпортної продукції по контракту № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р., річний строк давності.

Як вбачається з матеріалів справи, граничними термінами надходження імпорту від нерезидента компанії LG Сhem LTD, Сеул, Корея за контрактом № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р. є 06.08.2007р. та 05.09.2007 р. Згідно висновків акту перевірки від 19.02.2009 р. № 526/234/25612905, порушення терміну надходження імпортної продукції почалося 07.08.2007 р. та 06.09.2007 р. та тривало 16 днів та 5 днів відповідно. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД прийнято лише 03.03.2009 року.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, Відповідач не мав права нараховувати та стягувати пеню в розмірі 81585 грн. 02 коп. по контракту № 2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р. на підставі Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122200 від 03.03.2009 р, оскільки це Рішення прийнято поза межами річного строку давності, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України.

Також, Відповідачем не було враховано наявність або відсутність в діях Позивача вини під час остаточного оформлення ВМД типу ІМ-40.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкту господарювання складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Отже, виходячи з загальних положень вказаних норм, суд дійшов висновку про те, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності лише за наявності його вини.

Відповідно до матеріалів справи товар за контрактом №2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р. фактично перетнув кордон України 24.07.2007 р. та 28.08.2007 р. (згідно штампів "Під митним контролем" Одеської митниці), після чого було розпочато процедуру митного оформлення. Як вбачається з матеріалів справи, ця процедура здійснювалася протягом тривалого часу з незалежних від Позивача причин, який зі свого боку надав все не обхідні для оформлення документи.

Беручи до уваги наведене, в діях ТОВ „Торговий будинок „Надія” відсутня вина, а тому застосувати до Позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 81585 грн. 02 коп. за порушення 90-денного терміну надходження імпортної продукції за контрактом №2006LGCMSC-1C044 від 20.03.2006 р., є необґрунтованим та незаконним.

Окрім цього, в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Відповідачем не доведено наявність в діях Позивача елементів порушення правил здійснення господарської діяльності, зокрема, наявності в діях Позивача його вини.

За таких обставин, Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122200 від 03.03.2009 р. є незаконним, а відповідно підлягає скасуванню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача є правомірними, ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 160-163,186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ТОВ „Торговий будинок „Надія” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000122200/0 від 03.03.2009 року у розмірі 81585,02 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Торговий будинок „Надія”, код 25612905, державне мито у розмір 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 08.05.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.