Постанова № 4600240, 29.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36748/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Злобіної О.О.

відповідача –Федоренка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Сіестел"

до Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіестел” (далі - ТОВ „Сіестел”) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 16 грудня 2008 року № 0004512305/0, яким Товариству визначено податкове зобов’язання за платежем по податку на прибуток на загальну суму 131 631,00 грн., в тому числі за основним платежем – 87 754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 43 877,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2008 року № 0004522305/0, яким Товариству визначено податкове зобов’язання по ПДВ на загальну суму 105304,50 грн., в тому числі за основним платежем – 70203,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 35101,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Сіестел» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт від 03.12.2008 року № 7296/2305/33118839 та винесено податкові повідомлення-рішення від 16.12.2008 року № 0004512305/0 та № 0004522305/0. Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова неправомірно визначило ТОВ „Сіестел” податкові зобов’язання по податку на прибуток та податку на додану вартість. Представник позивача наголошує на тому, що жодних дій, спрямованих на порушення п.5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Сіестел" не вчиняло, оскільки договори між ТОВ «Сіестел» та ТОВ «Рік Торг» укладені з додержанням всіх передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України вимог.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.12.2008 року № 0004512305/0 та № 0004522305/0 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають визнанню судом нечинними.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 03.12.2008 року № 7296/2305/33118839 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на п.5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вказують на те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ „Рік Торг”, яке відповідно до постанови господарського суду Київської області від 24 квітня 2008 року по справі № Б 14/199-08 визнано банкрутом. Оскільки підприємство контрагент позивача ліквідовано, неможливо визначити виробника обладнання, яке ТОВ «Сіестел» придбало у ТОВ «Рік Торг». Таким чином, на думку відповідача, правочини, укладені між ТОВ «Сіестел» та ТОВ «Рік Торг» є нікчемними в контексті статей 215, 216 та 228 Цивільного кодексу України.

Окрім наведеного, стверджують, що в порушення п.5.1, пп.. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем було занижено податок на прибуток та податок на додану вартість в період, що перевірявся. Підстав для визнання нечинними оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Сіестел” мало взаємовідносини з ТОВ „Рік Торг”, а саме: 31 серпня 2007 року ТОВ «Сіестел» та ТОВ «Рік Торг» було укладено Договір №246-07. Відповідно до накладних № 10/09-07 від 10 вересня 2007 року та № 03/09-01 від 03 листопада 2007 року ТОВ «Рік Торг» було поставлено обладнання згідно специфікації. Оплату за придбану продукцію було проведено в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками №№ 12, 211, 124 та 199. На виконання вищезазначеного договору ТОВ «Сіестел» було отримано податкові накладні № 030905 від 03 09.07 р., № 210902 від 21.09.07 р., № 100901 від 10.09.07 р., № 030906 від 03.09.07 р. оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

17 серпня 2007 року між ТОВ «Сіестел» та фірмою «S&T Софт-Тронік» було укладено Договір №70, 16 вересня 2004 року між ТОВ «Сіестел» та ЗАТ «Лукор» було укладено Договір № 8741-27/011, відповідно до яких продукцію, придбану у ТОВ «Рік Торг» було продано вищезазначеним підприємствам. Оплата за придбаний товар проведена, що підтверджується банківськими виписками № 2542, № 152 та банківськими виписками від 29.11.07 р., 22.10.07 р., 26.09.07 р., 22.08.07 р.

На виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Сіестел» було видано податкові накладні № 301 від 21.08.07 р., № 348 від 03.10.07 р., № 319 від 22.08.07 р., № 324 від 11.09.07 р., № 395 від 19.11.07 р., № 409 від 27.11.07 р., № 408 від 27.11.07р.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 03.12.2008 року № 7296/2305/33118839.

На підставі висновків вказаного акту перевірки про встановлені порушення ТОВ „Сіестел” п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2008 року № 0004512305/0 на загальну суму 131 631,00 грн., в тому числі за основним платежем – 87 754,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 43 877,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2008 року № 0004522305/0 на загальну суму 105304,50 грн., в тому числі за основним платежем – 70203,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 35101,50 грн.

Судом встановлено, що відповідач не визнає правомірною суму, сплачену ТОВ «Сіестел» в якості податку на прибуток та включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „Сіестел з тих підстав, що договори укладені ТОВ «Сіестел» та ТОВ «Рік Торг» є нікчемними, відповідно до статей 215, 228 Цивільного кодексу України, оскільки неможливо визначити виробника продукції, яка була придбана позивачем.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх подальшого використання у господарській діяльності.

Згідно з п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи докази містять інформацію про те, що продукцію, придбану ТОВ «Сіестел» у ТОВ «Рік Торг» було використано у господарській діяльності, а саме - продано контрагентам за договорами №70 від 17 серпня 2007 року між ТОВ «Сіестел» та фірмою «S&T Софт-Тронік» та № 8741-27/011 від 16 вересня 2004 року між ТОВ «Сіестел» та ЗАТ «Лукор».

Положеннями пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” регламентовано, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що на час укладення ТОВ «Сіестел» договорів з ТОВ «Рік Торг», позивач відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мав статус платника податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Щодо висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про вчинення позивачем в порушення ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, укладеного з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства порушення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом з’ясовано, що постанову про визнання ТОВ «Рік Торг» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури винесено Господарським судом Київської області 24 квітня 2008 року. Припинено діяльність ТОВ «Рік Торг» було 17 вересня 2008 року. Отже, між повним виконанням ТОВ «Сіестел» та ТОВ «Рік Торг» умов договору та моментом визнання ТОВ «Рік Торг» банкрутом й відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури пройшов значний проміжок часу. Крім того, позивач, при укладенні правочинів з ТОВ «Рік Торг» не міг вбачати, що дане підприємство буде в майбутньому визнано банкрутом та ліквідоване.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може, також, погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди, вважає її хибною з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ «Сіестел» було в повному обсязі виконано податкові зобов’язання, які випливають з правочинів, укладених з ТОВ «Рік Торг». Продукцію, придбану у даного підприємства було використано в господарській діяльності позивача, що підтверджено податковими накладними та договорами №70 від 17 серпня 2007 року між ТОВ «Сіестел» та фірмою «S&T Софт-Тронік» та № 8741-27/011 від 16 вересня 2004 року між ТОВ «Сіестел» та ЗАТ «Лукор», які залучені позивачем до матеріалів справи.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено, що придбане у ТОВ «Рік Торг» обладнання згідно специфікації було призначено для використання і було використаний у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ «Рік Торг», ТОВ «Сіестел» правомірно включило до складу податкового кредиту за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року суму у розмірі 70203,00 грн.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає помилковими та безпідставними висновки відповідача про порушення ТОВ „Сіестел” за період з 01.01.2007 року по 30.06.2008 року п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення ТОВ „Сіестел” суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 131631,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 87754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 43877,00 грн. та з податку на додану вартість на загальну суму 105304,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 70203,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 35101,50 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 16.12.2008 року за №№ 0004522305/0, 0004512305/0 є протиправними і повинні бути визнані судом нечинними та скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіестел” до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова № 0004512305/0 від 16.12.2008 року про визначення ТОВ „Сіестел” суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 131631,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 87754,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 43877,00 грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова № 0004522305/0 від 16.12.2008 року про визначення ТОВ „Сіестел” суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 105304,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 70203,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 35101,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сіестел”, код 33118839, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.