Постанова № 4600233, 23.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36660/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Злобіної О.О., Мащенко І.В., Воротняк О.Є.

відповідача –Галаган О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

АТ "Харківпродмаш"

до ДПІ у Київському р-ні м. Харкова

пропро визнання дій незаконними, скасування податкового повідомлення-рішення.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство «Харківпродмаш» (надалі - АТ «Харківпродмаш») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 06.02.2009 року № 0000191800/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 51624,00 грн., за штрафними санкціями – 25812,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, які були прийняті судом, в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ в Київському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка Акціонерного товариства «Харківпродмаш» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт від 26.01.2009 року №433/18-010/30034636 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0000191800/0 на суму 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 51624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 25812,00.

Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ в Київському районі м. Харкова неправомірно визначило АТ «Харківпродмаш» податкове зобов’язання по податку на додану вартість у вищевказаному розмірі. Стверджує, що всю продукцію, придбану у ТОВ «ПБК» «Вертикаль» було використано в господарській діяльності АТ «Харківпродмаш» - для подальшого продажу контрагентам. Операції по продажу вищевказаної продукції були проведені у відповідності до чинного в Україні законодавства, з нарахуванням податкових зобов’язань. Вказує на те, що суми, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, у зв’язку з придбанням продукції у ТОВ „ПБК „Вертикаль” підтверджені податковими накладними, що оформлені згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість. Представник позивача пояснив, що АТ «Харківпродмаш» було виконано всі вимоги, необхідні для отримання права на податковий кредит, а тому підстав для застосування п.п.7.4.1 п.п. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не існує. До того ж, представники позивача наголошували на тому, що договори, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» та Акціонерним товариством «Харківпродмаш» укладені з додержанням всіх передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України вимог. Обов’язки за даними договорами було виконано сторонами в повному обсязі. Жодного судового рішення, яким би дані правочини було визнано недійсним на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи у суду не існує.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 року № 0000191800/0, прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, а отже є повністю незаконним, підлягає визнанню судом нечинним і повинно бути скасованим.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 26.01.2009 року №433/18-010/30034636 про результати документальної невиїзної перевірки АТ «Харківпродмаш» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року. В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач послався на положення п.п.7.4.1 та 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, в результаті чого завищив свій податковий кредит за період з 01.04.06р. по 30.06.08р. на загальну суму ПДВ 205468,30 грн. Вказують на те, що при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ „ПБК „Вертикаль”. Крім того, в ході проведення виїзної планової перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06р. по 30.06.08р. (Акт №4729/23/32948799 від 08.10.08р.) виявлено, що дані ТОВ «ПБК «Вертикаль», які відображені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання податкове зобов’язання та податковий кредит за перевіряємий період – не є дійсними. До того ж в вищевказаному акті перевірки зазначено, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду – ТОВ «ПБК «Вертикаль» з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. З огляду на викладене, зроблено висновок, що укладені угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ „ПБК Вертикаль” з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Підстав для визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка АТ «Харківпродмаш» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, за результатами якої складено акт від 26.01.2009 року №433/18-010/30034636 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0000191800/0 на суму 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 51624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 25812,00.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення АТ «Харківпродмаш» п.п.7.4.1. та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – завищення податкового кредиту за період з 01.04.06 року по 30.06.08 року на загальну суму ПДВ 205468,30 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що відповідно до ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України проведені позивачем операції по придбанню товару суперечать встановленим законодавством умовам правочину, тобто проведені операції є нікчемними та згідно з п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством завищено податковий кредит за період з 01.04.06 року по 30.06.08 року на загальну суму 205468,30 грн.

Відповідач, з посиланням на пункт ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України зазначає, що правочини, укладені між АТ «Харківпродмаш» та ТОВ „ПБК Вертикаль” суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних АТ «Харківпродмаш» з підстав того, що вважає угоду, укладену з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемною.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «Харківпродмаш» мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме: між цими підприємствами було укладено договори купівлі-продажу продукції № 370 від 31.05.2006р., № 278 від 17.04.2006р., № 377 від 05.06.2006р., № 397 від 19.06.2006р., № 492 від 16.07.2006р., № 557 від 14.08.2006р., № 597 від 01.09.2006р., № 649 від 22.09.2006р., № 659 від 26.09.2006р., № 723 від 30.10.2006р., № 749 від 15.11.2006р., № 770 від 24.11.2006р., № 781 від 29.11.2006р., № 785 від 04.12.2006р., № 805 від 12.12.2006р., № 729 від 13.12.2006р., № 71 від 07.01.2007р., № 18 від 23.01.2007р., № 82 від 14.02.2007р., № 810 від 15.12.2007р., № 740 від 19.12.2007р., № 14 від 10.01.2008р., № 29 від 16.01.2008р., № 89 від 08.02.2008р., № 129 від 21.02.2008р., № 132 від 25.02.2008р., № 180 від 29.03.2008р., № 197 від 01.04.2008р., № 233 від 23.04.2008р., № 266 від 08.05.2008р., № 317 від 28.05.2008р., № 402 від 19.06.2008р., № 343 від 26.06.2008р., № 517 від 08.08.2008р., № 546 від 08.08.2008р.

Представник позивача АТ «Харківпродмаш» пояснив суду, що на підставі спірних угод від ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, було придбано товар, який використовувався АТ «Харківпродмаш» для їх подальшого продажу, що підтверджується наступними документами : Контракт № 23 від 28.12.04р., Додаткова угода № 1 до Контракту № 23 від 29.12.05р., Контракт № 23 від 05.10.06р., Додаткова угода № 1 до Контракту № 23 від 22.03.07р., Додаткова угода № 2 до Контракту № 23 від 18.04.07р., Додаткова угода № 3 до Контракту № 23 від 08.05.07р., Додаткова угода № 4 до Контракту № 23 від 08.10.07р., Додаткова угода № 5 до Контракту № 23 від 26.12.07р., Додаткова угода № 7 до Контракту № 23 від 29.12.08р., Договір № 338 від 18.05.06р., Договір № 582 від 28.08.06р., Договір № 103 від 28.02.07р., Договір № 124/3273а від 20.02.08р., Договір № 130 від 22.02.08р., Договір № 148 від 05.03.08р., Договір № 311-182/юр від 20.05.08р., Контракт № 13 від 11.05.06р., Контракт № 1 від 31.05.06р., Контракт № 01 від 24.01.07р., Контракт № 07 від 03.03.08р., Контракт № 01 від 17.01.08р., Додаткова угода № 1 до Контракту № 01 від 10.03.08р. Копії вказаних документів долучені до матеріалів справи.

Крім того, АТ «Харківпродмаш» було отримано наступні податкові накладні: №432 від 05.04.06р., №458 від 18.04.06р., №504 від 05.05.06р., №518 від 12.05.06р., №598 від 31.05.06р., №609 від 05.06.06р., №658 від 19.06.06р., №688 від 27.06.06р., №800 від 01.08.06., №889 від 30.08.06р., №918 від 11.09.06р., №981 від 27.09.06р., №983 від 27.09.06р., №984 від 27.09.06р., №1018 від 12.10.06р., № 1101 від 02.11.06р., №1188 від 20.11.06р., №1196 від 29.11.06р., №1192 від 27.11.06р., №1200 від 01.12.06р., №1197 від 20.11.06р., №262 від 05.12.06р., №1234 від 12.12.06р., №1278 від 19.12.06р., №34від 24.01.07р., №205 від 05.02.07р., №207 від 07.02.07р., №228 від 14.02.07р., №1268 від 14.12.07р., №1287 від 24.12.07р., №1159 від 28.01.08р., №1827 від 27.12.07р., №1151 від 14.01.08р., №128 від30.01.08р., №260 від 18.02.08р., №2529 від 25.02.08р., №307 від 05.03.08р., №376 від 25.03.08р., №408 від 04.04.08р., №488 від 24.04.08р., №489 від 24.04.08р., №508 від 08.05.08р., №586 від 28.05.08р., №696 від 28.06.08р. Суд зауважує, що вказані податкові накладні, копії яких були додані до матеріалів справи оформлені належним чином з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Після цього, АТ «Харківпродмаш» включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів– будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦКУкраїни).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Щодо висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „ПКБ „Вертикаль” з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а тому такі правочини згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що АТЬ «Харківпродмаш» та ТОВ „ПБК Вертикаль” при вчиненні спірних правочинів зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами по справі підтверджено, що вищевказані придбані товари були в подальшому реалізовані шляхом їх продажу.

Судом з’ясовано, що отримані АТ «Харківпродмаш» від ТОВ „ПБК Вертикаль” податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Отже, АТ «Харківпродмаш» використано придбаний у ТОВ „ПБК Вертикаль” товар у своїй господарській діяльності.

Крім того, АТ «Харківпродмаш» та ТОВ „ПБК Вертикаль” належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

АТ «Харківпродмаш» в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість з придбаного від ТОВ „ПБК Вертикаль” товару.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль” вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 26.01.2009 року № 433/18-010/30034636 відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ „ПБК Вертикаль”, АТ «Харківпродмаш» правомірно включило до складу податкового кредиту за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року суму у розмірі 205468,30 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення АТ «Харківпродмаш» п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по АТ «Харківпродмаш» у розмірі 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 51624,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 25812,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 06 лютого 2009 року № 0000191800/0 є протиправним і повинно бути визнано нечинним та скасоване, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства „Харківпродмаш” до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова № 0000191800/0 від 06.02.2009 року про визначення АТ „Харківпродмаш” суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 77436,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 51624,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 25812,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства „Харківпродмаш”, код 30034636, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 24.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.