Постанова № 4599995, 17.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2009 р.                                                                                 № 2-а- 25404/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Ткаченко С.В.

Відповідача: Пазюра О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуБорівського підприємства теплових мереж до Борівського відділення Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Борівське підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції (Борівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість від 14.02.2007р. № 0000021530/0 на суму 49064,23грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Представник позивача вказав, що посадовими особами відповідача було проведено невиїзну перевірку з питання розрахунків з бюджетом по податку на додану вартість згідно картки особового рахунку за період з 30.03.2006р. по 20.12.2006р., за результатами якої був складений акт від 14.02.2007р.№3/32468926/15-429 (далі за текстом - акт перевірки).

В акті перевірки вказано про порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ. За несвоєчасне погашення податкових зобов’язань по ПДВ, узгоджених відповідно податкових декларацій, було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.02.2007р. № 0000021530/0 про застосування штрафу на суму 49064,23 грн. відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

В обґрунтування своїх позовних вимог, представник позивача вказав, що відповідачем було невірно визначено строки погашення податкових зобов’язань по податку на додану вартість, нарахованих на вартість послуг з теплопостачання пільговому контингенту, в тому числі населенню, з урахуванням вимог Постанови КМУ від 22.05.2006р. та Постанови НКРЕ від 24.05.2006р. № 650, які були прийняті на виконання статті 116 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” із змінами та доповненнями.

          Представник позивача в підтвердження позову залучив до матеріалів справи договір про організацію взаєморозрахунків від 22.12.2006р. № 21/229, платіжне від 04.01.2007р. № 15 про перерахування коштів на виконання статті 116 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Представник позивача вказав, що він є комунальним підприємством, яке за статутом здійснює послуги у сфері теплопостачання Борівського району та внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

У 2006 році статтею 116 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” було передбачено порядок погашення податкового боргу по ПДВ за рахунок субвенції з державного бюджету, яка надавалася в рахунок погашення заборгованості місцевих бюджетів з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, в тому числі населенню.

На виконання ст. 116 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” Постановою Кабінету Міністрів від 22.05.2006р. № 705 було затверджено „Порядок перерахування у 2006 році субвенції державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання і водовідведення”.

Вищевказаний Порядок, провадився з урахуванням механізмів погашення податкової заборгованості платників податків встановлених Законом України від 26.06.2005р. № 2711 „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Представник позивача вказав, що взаєморозрахунки з державним бюджетом не регулюються Законом України №2181-ІІІ, а проводилися на підставі договору від 22.12.2006р. №21/229.

Предметом Договору №21/229 є організація проведення взаєморозрахунку по погашенню різниці в тарифах за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості позивача станом на 01.07.2006р. та виконання додаткових зобов’язань, які виникають в результаті виконання статті 116 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік”.

Відповідно до абз. 2 п. 3 „Обов’язки сторін” вказаного договору Позивач повинен був не вчиняти дій щодо погашення податкової заборгованості, яку передбачалося погасити відповідно до цього Договору.

Перерахування грошових коштів на погашення податкової заборгованості позивача з ПДВ здійснювалося Головним управлінням Держказначейства у Харківській області на підставі платіжного доручення від 04.01.2007р. № 15.

Представник відповідача, Борівського відділення Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції, надав заперечення на позов, в якому вказував, що податкове повідомлення-рішення від 14.02.2007р. № 0000021530/0 про застосування штрафу на суму 49064,23грн. прийняте у відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ за порушення граничних строків погашення узгоджених податкових зобов’язань.

Представник відповідача підтвердив, що погашення заборгованості позивача відбулося згідно з Постановами КМУ від 09.11.2006р. №1574 та від 15.12.2006р. №1751, пунктом 6 передбачалося, що для проведення взаєморозрахунку надається довідка про розмір (з урахуванням штрафних санкцій) на 1 липня 2006 р. податкової заборгованості до державного бюджету (який не може бути більшим, ніж уся податкова заборгованість, яка існує день видачі довідки), що засвідчена підписом керівника органу державної податкової служби і скріплена печаткою зазначеного органу.

На виконання цих вимог Ізюмською ОДПІ була надана довідка №5 від 20.12.2006р. про розмір непогашеної податкової заборгованості на дату її видачі.

Штрафна санкція за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, яка передбачена підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181, нараховується при наявності факту погашення податкової заборгованості.

Таким чином, як вказав представник відповідача, до позивача по факту погашення узгоджених податкових зобов'язань була застосована штрафна санкція у розмірі 50 % суми погашеного боргу.

Розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань Ізюмською ОДПІ по підприємству проводиться по особовому рахунку платника податку за допомогою програмного забезпечення АІС "Облік податків і платежів".

В обґрунтування заперечень на позов, відповідач зауважив, що відповідно до вимог ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ст. ст. 2, 4, 9 Закону України "Про систему оподаткування" передбачений обов’язок платників податків сплачувати податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Крім того, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

За клопотанням позивача, встановивши поважність причин пропуску, встановленого в ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку для звернення до адміністративного суду, судом поновлено цей процесуальний строк.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.п.5.3.1. п..п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з вимогами підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 із змінами та доповненнями, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених їм Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків такої суми; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків такої суми.

Стаття 116 Закону України від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 р.». (зі змінами та доповненнями) передбачає, що перерахування субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що постачалися населенню, яка виникла у зв'язку невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету, яка утворилася станом на 1 липня 2005 року, та додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї статті. Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню, здійснюється з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 22.05.2006 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевих бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» із змінами та доповненнями» (із змінами та доповненнями), якою затверджено порядок погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2006 р., та виконання додаткових податкових зобов’язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", з урахуванням Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

У відповідності до вказаної вище постанови № 705 перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах (далі - розрахунки) здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, лише на суму заборгованості, що утворилася у період з 1 січня 2000 р. по 1 січня 2005 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості місцевих бюджетів та/або дебіторської заборгованості надавачів послуг, у межах щомісячних лімітів, встановлених Мінфіном для Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій згідно із затвердженим розподілом видатків Державного бюджету України на 2006 рік. Коригування лімітів може провадитися щокварталу на підставі звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, що надсилаються до Мінфіну з відповідними обґрунтуваннями і розрахунками. Підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками розрахунків (далі - учасники розрахунків) на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого затверджує Державне казначейство за погодженням з Державною податковою адміністрацією, Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінфіном.

Згідно з умовами п. 3 («Обов'язки сторін») договору затвердженого наказом Державного казначейства України від 31.05.2006 року № 150 «Про затвердження Примірного договору про організацію взаєморозрахунку» з метою реалізації цього договору сторони зобов'язуються: до проведення взаєморозрахунку не вчиняти дій щодо погашення заборгованості, яку передбачається погасити відповідно до цього Договору.

Крім цього, у відповідності по п. 2.5 вищевказаного договору сторона 4 перераховує кошти до спеціального фонду державного бюджету як погашення заборгованості з платежів до бюджету по ПДВ.

Суд, аналізуючи вище вказані положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 та положення Постанови Кабінету міністрів України від 22.05.2006 року № 705 «Про затвердження Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення» із змінами та доповненнями» (із змінами та доповненнями) приходить до висновку, що позивач хоча і визначив самостійно суму узгодженого податкового зобов'язання, але в силу вимог постанови № 705, вимоги якої є обов'язковими, не мав можливості їх погасити, оскільки порядок їх погашення передбачений постановою КМУ № 705 та умовами договору.

Крім цього суд звертає увагу на той факт, що погашення податкового зобов'язання по ПДВ, яке здійснював позивач, здійснювалось ним не за порядком, визначеним п.5.3 ст. Закону України № 2181 і не самостійно платником податків, а в порядку, визначеному постановою КМУ № 705, що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2007 року за № 15.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до документів, які містяться в матеріалах справи і свідчать про заборгованість державного та місцевого бюджету перед позивачем, що були підставою для перерахування субвенції з державного бюджету для організації погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок погашення боргу позивача було здійснено в порядку, який не передбачено Законом України № 2181, а було здійснено в порядку, передбаченому постановою КМУ № 705 від 22.05.2006 року .

Суд, враховуючи той факт, що Борівське підприємство теплових мереж є підприємством паливно-енергетичного комплексу, зазначає, що відповідно до пп.12.4.3 п. 12.4 ст.12 „Прикінцеві положення” Закону України № 2711„ Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” внесено зміни до Закону № 2181, а саме статтю 19 доповнено підпунктом 19.3.7 такого змісту:„...19.3.7. Встановити, що на період дії процедури погашення заборгованості згідно із Законом України „Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” для платників податків-учасників розрахунків, визначених цим Законом, порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів) визначається з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „ Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”.

Суд, аналізуючи вказані вище положення Законів України, зазначає, що оскільки фактична збитковість комунальних підприємств закладена у тарифах, держава передбачила особливий порядок здійснення розрахунків по податку на додану вартість з бюджетом, таких підприємств, як підприємство позивача. Цей порядок не є порядком погашення зобов’язань платника податків згідно норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При цьому остаточний строк сплати відповідних сум не залежить лише від позивача.

Тому в даному випадку, при надходженні сум відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №705 від 22.05.2006 р., не можливо вважати це погашенням податкового зобов’язання в порядку Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а відповідно і не можливо застосування санкцій по п. п. 17.1.7 ст. 17 цього закону.

Відповідно до вимог п.п. 4.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181 у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Виходячи з вище викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача щодо застосування штрафних санкцій до позивача на підставі п.п17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 94, 99-102, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Борівського підприємства теплових мереж до Борівського відділення Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Борівського відділення Ізюмської об’єднаної державної податкової від 14.02.2007р. № 0000021530/0 про застосування штрафу на суму 49064,23грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 22.06.2009 р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.