Постанова № 4599956, 06.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 6529/08/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2009 р.                                                                                 м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого –судді Бартош Н.С.,

при секретарі –Зблоцькій Г.П.,

за участю представника відповідача –Махоніна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» про стягнення адміністративно-господарської санкції,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Московського району м. Харкова звернувся до адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ «Жилсервіс»про стягнення адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 10465,22 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємстві відповідача у 2007 році норматив для працевлаштування інвалідів складає 1 робоче місце. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, на вказаному підприємстві у 2007 році інвалідів не працювало. Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік становить 10465,22 грн. Крім того, відповідачу за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня в сумі 272,35 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 10737,57грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що підприємство відповідач вчинило всіх передбачених законодавством заходів про працевлаштуванню інвалідів.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного закону та згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Жилсервіс»у 2007 році становила 23 особи, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце.

Відповідно до п.2 "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою КМ України N 70 від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до листа від 26.05.2008 року за № 1381 Харківського міськрайонного центру зайнятості протягом 2007р. ТОВ «Жилсервіс»надавало звіти за формою 3-ПН (про наявність вакансій, в тому числі вакансій для інвалідів) за лютий, березень, травень серпень, листопад 2007 році.

Проте, як вбачається з наданих представником відповідача копій звітів за формою 3-ПН підприємство відповідач надавало в Московський РЦЗ звіти за лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень жовтень, листопад, грудень 2007 року, за січень, квітень 2007р. ТОВ «Жилсервіс»звітів не надавало.

Як вбачається із звіту по формі № 10-ПІ, наданого відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, у 2007 році на підприємстві інваліди не працювали.

Судом встановлено, що вільні вакансії на підприємстві відповідача були на протязі всього року, а не виникали періодично, що суд оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст. 18,19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

В розумінні зазначених норм, ТОВ «Жилсервіс»зобов'язано на протязі всього року здійснювати заходи, направлені на працевлаштування інвалідів, а не періодично, як це робило підприємство відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Відповідач не надав до суду доказів, що спростовують вимоги адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 10465,22 грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 272,35 грн. є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються..

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» про про стягнення адміністративно-господарської санкції – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс» (М. Харків, пр.-т 50 річчя ВЛКСМ, 47/19, кв. 213, код 31939846) на користь Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під, 1 пов., к. 16, р/р 31219230700003, код 24134567, МФО 851011 ГУДКУ у Харківській області) адміністративно – господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 10465 (десять тисяч чотириста шістдесят п’ять) грн. 22 коп. та пеню за порушення терміну сплати фінансової санкції в сумі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Повний текст постанови виготовлено 13.04.2009 року.

Суддя -