Постанова № 4599922, 23.06.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2009 р.                                                                                 № 2-а- 126/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Єфім*єва М.О.

Відповідача: Варибрус В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство про стягнення штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі великими платниками податків у м. Харкові, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якої просить суд стягнути з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство до державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 30409,67 грн., визначених у рішенні про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 14.07.2006 р. № 0000490815/0.

Під час судового засідання представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити. В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що штрафна санкція нарахована відповідачеві на підставі абз.7 ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням.

Відповідач, Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство (далі – ХДАВП), надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, через такі підстави.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведення планової виїзної перевірки з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ХДАВП за період з 01.01.2005р. по 01.04.2006р. позивачем складено Акт № 1154/41-014/14308894 від 04.07.2006р.

Відповідно до п.3.3.12 вказаного Акту перевірки (ст.ст. 112-113 Акту), встановлено, що в порушення п.п. 2.13-2.14 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72, ХДАВП здійснювало використання отриманих у банку готівкових коштів не за цільовим призначенням, а саме: при отриманні готівкових коштів з банку по чеку на відрядження, підприємство витрачало їх на видачу коштів під звіт на господарські потреби.

Таким чином використання одержаних з банку готівкових коштів на відрядження не за цільовим призначенням за період з 01.01.2005р. по 31.01.2005р. становить 30409,67 грн. Відповідальність за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням передбачена ст.1 Указу Президента України від 12.06.95 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - у вигляді фінансових санкцій у розмірі витраченої готівки.

На підставі вказаного Акту перевірки позивачем ухвалене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000490815/0 від 14.07.2006р., яким застосовано до відповідача штрафну (фінансову санкцію) у сумі 30409,67 грн.

Суд відзначає, що відповідач не погодився з обставинами, викладеними в Акті перевірки № 1154/41-014/14308894 від 04.07.2006р., на який посилається позивач, та не підписав його. Також суд звертає увагу, що в Акті перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні документи (чекові книжки, прибуткові та видаткові ордери, касові книги), які свідчать про встановлені позивачем в ході перевірки порушення.

Відповідно до п.2.13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. N 72 (надалі – Положення) підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

Аналізуючи вимоги п.п. 2.14-2.15 вказаного Положення слід зазначити, що підприємства мають право зберігати та видавати з каси готівкові кошти у відповідності до вимог діючого законодавства України на цілі, пов’язані з оплатою праці, виплатою пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), а також видачею готівкових коштів під звіт, у тому числі: на відрядження та на всі інші виробничі (господарські) потреби.

Тобто, під видачею готівкових коштів під звіт розуміється їх отримання як на відрядження, так і на виробничі (господарські) потреби.

Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час розгляду справи позивачем не були надані до матеріалів справи докази (документи), які підтверджують використання відповідачем одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням, а саме: чекові книжки, прибуткові та видаткові ордери, касові книги чи інші документи.

Також суд вважає за необхідне зауважити на таке.

Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” від 12.06.1995 р. № 436 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

У відповідності до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

При цьому, з огляду на ч.2 ст. 239 Господарського кодексу України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Згідно з ч.1 ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Отже, фінансові санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436 є різновидом адміністративно-господарських санкцій, і зокрема, відносяться до адміністративно – господарського штрафу.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб’єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.

У той же час, з матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції застосовані до відповідача зі спливом, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України, річного строку для їх застосування (в акті перевірки від 04.07.2006 р. встановлено період порушення - з 01.01.2005 р. по 31.01.2005 р.).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові до Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство про стягнення з Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного прапору виробниче підприємство до державного бюджету України штрафних санкцій в розмірі 30409,67 грн., визначених у рішенні про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки від 14.07.2006 р. № 0000490815/0 - відмовити в повному обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 24.06.2009 р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.