Постанова № 4599921, 29.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 62/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янова Я.В.

При секретарі: Подосокорської А.О.

За участю представників сторін:

позивача: Горбатенко Д.І.

відповідача: Літкевич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленінське ремонтно-будівельне управління» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень – рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленінське ремонтно-будівельне управління» (далі - ТОВ «Ленінське РБУ»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати повністю податкові повідомлення – рішення ДПІ у Ленінському районі міста Харкова від 05.06.2007 року №0001162310/0 і №0001152310/0, а також про рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 року №0001172310/0. В обгрунтування заявлених вимог посилається на помилковість висновків акту перевірки від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897, які слугували фактичними підставами для винесення оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова, проти позову заперечує та вважає, що оформлені актом від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 результати перевірки ТОВ «Ленінське РБУ» - відповідають положенням чинного законодавства, оскільки перевірка проведена на підставі отриманих з прокуратури у Ленінському районі міста Харкова документів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

При розгляді матеріалів справи судом було встановлено, що в період з 16.04.2007 року по 14.05.2007 року ДПІ у Ленінському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ленінське РБУ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Предметом перевірки була діяльність позивача з 14.05.2004 року по 31.12.2006 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897.

Порядок та строки проведення позапланової виїзної перевірки визначаються ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», «Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженим Наказом ДПА України №327 від 10.08.05 р.

Відповідно до вказаних норм позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами. Вона здійснюється за місцезнаходженням такого суб’єкта господарювання чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така позапланова виїзна перевірка.

          Таким чином, нормами чинного законодавства визначено, що виїзні позапланові перевірки платників податків мають здійснюватись податковими органами за місцезнаходженням таких платників. Жодного виключення з даного правила законодавство не містить.

Разом з тим, як вбачається з акту від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, перевірка ТОВ «Ленінське РБУ» здійснювалась в приміщенні ДПІ у Ленінському районі м. Харкова.

Отже, згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» перевірка, результати якої оформлено актом від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897, фактично є документальною невиїзною перевіркою, а не позаплановою виїзною (як про це зазначено в самому акті). Наведене дає суду підстави для висновку про те, що при проведенні перевірки ТОВ «Ленінське РБУ», відповідач діяв не у спосіб, який передбачений законом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб дій податкових органів при здійснені перевірок платників податків, визначений Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327. Відповідно до пп.2.3.2 даного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Дослідивши акт від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897, суд зауважує, що він не відповідає наведеним вимогам.

Окрім того, судом встановлено, що при проведенні перевірки більшість документів ТОВ «Ленінське РБУ» була вивчена працівниками відповідача вибірковим методом. Про вказане зазначено на стор.7 акту від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897. Беручи до уваги наведену обставину, суд зауважує, що нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковим органам не надано повноважень на вибіркову перевірку первинних документів платників податків, так як такий спосіб дій за своєю суттю об’єктивно не дозволяє контролюючому органу достовірно визначитись щодо правильності обрахування платником податків своїх податкових зобов’язань і суперечить визначеним ст.3 Закону України «Про систему оподаткування» принципам, одним з яких є обов’язковість, тобто впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Судом з’ясовано, що фактичною підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення – рішення від 05.06.2007 року №0001162310/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 670698,3 гривні, з яких основний платіж складає 447132,6 гривень, а штраф – 223566,3 гривні, є викладений в акті від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 висновок, згідно з яким відповідачем допущено заниження валового доходу за 2005 рік в сумі 230,5 тис. грн., за 2006 рік у сумі 255,7 тис. грн., а також допущено завищення валових витрат за 2005 рік в сумі 639,1 тис. грн., за 2006 рік у сумі 663,2 тис. грн.

Проведеною у справі судово-економічною експертизою висновки акту перевірки від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 спростовані.

Інших доказів наявності викладених в акті від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 порушень, окрім самого акту, відповідачем до суду не надано, про осіб, у яких можуть знаходитись такі доказу суду не повідомлено, судом самостійно таких осіб не встановлено.

Оскільки спір по справі виник з приводу відповідності закону податкового повідомлення – рішення, яке за своїм правовим характером є рішенням суб’єкта владних повноважень, то застосуванню підлягають приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд бере до уваги, що заперечуючи проти позову, відповідач разом з тим не наводить жодних даних про те, за якими господарськими операціями ТОВ «Ленінське РБУ» було допущено порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо формування валового доходу та валових витрат, яким чином відображені такі операції в обліку позивача, якими доказами підтверджуються наведені в акті від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 факти порушень.

При цьому, представник відповідача, посилається на те, що висновки акту перевірки від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 були предметом дослідження при проведенні двох судово-економічних експертиз, з яких одна проведена в рамках кримінальної справи, порушеної проти посадових осіб позивача, друга – при розгляді даної справи. При цьому представник відповідача наголосив на тому, що при проведенні експертиз експертам позивачем були надані різні документи, а тому немає підстав для визнання достовірним висновку будь-якої з цих судово-економічної експертизи. За таких обставин, представник відповідача вважає, що позиція позивача необґрунтована та не може бути прийнята до уваги.

З цього приводу суд зауважує на те, що матеріалами справи підтверджено, що документи у підприємства були вилучені працівниками податкової міліції при розслідуванні кримінальної справи та саме ці органи, а не позивач, надавали їх для дослідження. Порушення норм діючого законодавства при проведенні виїмки документів, а саме вилучення документів папками, без опису, без посадових осіб позивача, про що позивач зауважив в протоколах обшуку та виїмки, не дають змоги відповідачеві спростувати твердження позивача про вилучення всіх документів правоохоронними органами.

За таких обставин, суд визнає вимоги ТОВ «Ленінське РБУ» про скасування податкового повідомлення – рішення від 05.06.2007 року №0001162310/0 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З матеріалів справи слідує, що фактичною підставою для прийняття ДПІ у Ленінському районі міста Харкова податкового повідомлення – рішення від 05.06.2007 року №0001152310/0, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 612119,3 грн., слугував висновок акту перевірки від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 про заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ на суму 97476,0 грн. (внаслідок порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 310603,6 грн.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість» мають різні предмети правового регулювання, визначають різні об’єкти оподаткування та різні правила справляння податків. А тому порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині формування валового доходу (п.п.4.4.1 п.4.1 ст.4 зазначеного закону) не здатне спричинити порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про ПДВ», як про це стверджується в акті від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897. При вирішенні питання про наявність доказів порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд виходить з того, що відповідно до вказаної норми закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналізуючи положення вказаної норми закону, суд доходить до висновку, що оскільки перевірка проводилась відповідачем не за місцезнаходження позивача та вибірково, тобто відповідач діяв всупереч передбаченому законом способу, то з огляду на приписи ч.3 ст.70 КАС України матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б дозволили суду визнати наявність цього порушення.

Окрім того, правильність обрахування позивачем ПДВ була предметом перевірок ДПІ у Ленінському районі міста Харкова від 13.02.2006 року №38/15-120/32949897, від 04.04.2006 року №87/15-120/32949897, від 29.08.2006 року №210/15-226/32949897, від 06.11.2006 року №/15-226/32949897. При цьому, в акті від 21.05.2007 року №1160/23-304/32949897 не вказано яким чином ДПІ враховані результати попередніх перевірок з питання достовірності визначення суми податку на додану вартість.

За таких обставин, суд визнає вимоги ТОВ «Ленінське РБУ» про скасування податкового повідомлення – рішення від 05.06.2007 року №0001152310/0 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 року №0001172310/0 суд виходить з такого.

В силу ст.238 ГК України, застосований рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 року №0001172310/0 штраф є адміністративно-господарською санкцією.

          Так, вказане рішення винесене відповідачем з посиланням на норми Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Пунктом 1 даного Указу зазначено - встановити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Отже, передбачена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» міра юридичної відповідальності цілком узгоджується з визначенням штрафу як адміністративно-господарської санкції, яке наведено у ст. 241 ГК України.

Адміністративно-господарські санкції згідно з частиною першою статті 238 ГК України застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності, є публічно-правовими, конфіскаційними санкціями і не можуть застосовуватись за відсутності вини особи.

Статтею 239 ГК України передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов’язкових платежів); зупинення операцій за рахунками суб’єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи при винесенні рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 року №0001172310/0 ДПІ у Ленінському районі міста Харкова вимог ст. 250 ГК України не дотрималась, через що названий правовий акт індивідуальної дії не відповідає приписам даної норми кодексу. Відповідно до акту перевірки, на думку перевіряючих підприємство допустило порушення порядку та строків оприбуткування готівки в касу та порядок видачі готівки під звіт (без повної звітності за раніше виданими коштами). При цьому в акті перевірки (стор. 28-31 та 33-36) зазначено період з 17.11.04 р. по 26.09.06 р., тобто період, який значно перевищує річний строк, встановлений законодавством для застосування штрафних санкцій.

Окрім того, суд враховує надану позивачем копію протоколу огляду від 10.10.2006 року, з якого слідує, що у ТОВ «Ленінське РБУ» були вилучені первинні документи фінансово-господарської діяльності. Позивач стверджує, що серед вилучених документів знаходились в тому числі і касові книги. ДПІ у Ленінському районі міста Харкова не надано жодних доказів на спростування достовірності даного твердження.

          За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення ст. 218 ГК України, де говориться, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2).

          Оскільки внаслідок вилучення касової книги цей документ вибув з володіння позивача поза його волею, то позивач об’єктивно був позбавлений можливості здійснювати саме в ній будь-які записи і тому не може нести за це ніякої відповідальності. Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що на дослідження судової експертизи позивачем надавалася касова книга, яка спростувала твердження відповідача про неналежне оприбуткування готівки позивачем та відсутність повної звітності за раніше виданими коштами.

Отже, вимоги ТОВ «Ленінське РБУ» про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 року №0001172310/0 слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесених рішень відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленінське ремонтно-будівельне управління» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень – рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати винесені ДПІ у Ленінському районі міста Харкова податкове повідомлення – рішення від 05.06.2007 року №0001162310/0, податкове повідомлення – рішення від 05.06.2007 року №0001152310/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.06.2007 року №0001172310/0.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 05.05.2009 р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.