Постанова № 45983118, 24.06.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа № 908/4302/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І.В, суддя Горбачова Л.П., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Логвин О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка", с. Опитне Артемівського району Донецької області (вх. №409 З/3-12)

на рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 року по справі № 908/4302/14

за позовом Приватного підприємства "Старобільський завод продовольчих товарів", м. Старобільськ Старобільського району Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка", с. Опитне Артемівського району Донецької області

про стягнення 210099,12 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року Приватне підприємство "Старобільський завод продовольчих товарів" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" про стягнення заборгованості в сумі 191800,00 грн., інфляційних нарахувань в сумі 7595,00 грн., трьох процентів річних в сумі 2007,02 грн. та пені в сумі 8697,10 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №79 від 05.11.2013 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 по справі №908/4302/14 (суддя Смірнов О.Г.) позовні вимоги Приватного підприємства "Старобільський завод продовольчих товарів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Маріоніка" на користь ПП "Старобільський завод продовольчих товарів" заборгованість за поставлений товар в сумі 191800,00 грн., три проценти річних в сумі 2007,02 грн., інфляційні витрати в сумі 6713,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4010,40 грн. У задоволенні позовних вимог ПП "Старобільський завод продовольчих товарів" до ТОВ "Маріоніка" щодо стягнення пені в сумі 8697,10 грн. та інфляційних витрат в сумі 882,00 грн. - відмовлено.

У відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки товару та його отримання відповідачем, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 191800,00 грн. за отриманий ним товар.

Зважаючи на те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, а також здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задовольнив частково та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 882,00 грн. Крім того, посилаючись на те, що сторонами в договорі не було обумовлено відповідальності за невиконання та/або прострочення виконання покупцем зобов'язання щодо оплати поставленого товару, в т. ч. у вигляді пені, місцевий господарський суд у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 8697,10 грн. відмовив за їх необґрунтованістю.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявник посилається на те, що позивачем приховано наявність оплати товару відповідачем за договором купівлі-продажу №79 від 05.11.2013 року в розмірі 99400,00 грн. Вказані доводи, підтверджував наданим до суду апеляційної інстанції копією платіжного доручення №70 від 23.04.2014 року. Також не погоджується з висновком суду стосовно отримання товару за укладеним договором уповноваженою особою ТОВ "Маріоніка" - головним бухгалтером Журиловою Т.М., оскільки, за твердженням скаржника, в штатному розкладі відповідача відсутня посада головного бухгалтера.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року, апеляційну скаргу ТОВ "Маріоніка" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015 року.

18.02.2015 до Харківського апеляційного господарського суду від директора ТОВ "Маріоніка" надійшло повідомлення телеграфом, відповідно до якого відповідача просив розгляд справи відкласти на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника через знаходження ТОВ "Маріоніка" у зоні дії спеціальних обмежень щодо в'їзду та виїзду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 розгляд справи було відкладено на 16.03.2015 року.

В судове засідання 16.03.2015 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення, наявні в матеріалах справи.

З метою повного та всебічного розгляду справи по суті, враховуючи необхідність витребування у відповідача додаткових доказів по справі, приймаючи до уваги принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.03.2015 розгляд справи було відкладено на 15.04.2015 року. Зобов'язано відповідача не менше ніж за три дні до початку судового засідання надати до суду апеляційної інстанції платіжне доручення №70 від 23.04.2014 року, з відміткою банку, що підтверджує перерахування коштів на рахунок ПП "Старобільський завод продовольчих товарів", а також виписку з банківського рахунку на підтвердження такого перерахування.

В призначене судове засідання 15.04.2015 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання 15.04.2015 також не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, ухвала суду апеляційної інстанції від 16.03.2015 повернулась на адресу суду апеляційної інстанції із позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

З метою належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи на офіційному сайті Харківського апеляційного господарського суду 20.04.2015 було розміщено оголошення про час та місце розгляду справи №908/4302/14. Також 30.04.2015 відповідальні працівники суду з метою сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, намагались передати телефонограму, проте, з усіма телефонами, які містяться в матеріалах справи, а також вказаними в ЄДРПОУ в якості зв'язку з ТОВ «Маріоніка», зв'язок був відсутній, про що працівниками суду апеляційної інстанції було складено відповідний акт №13-44/ від 30.04.2015.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.04.2015 розгляд справи було відкладено на 06.05.2015. в судове засідання 06.05.2015 сторони також не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили.

Ухвалою суду від 06.05.2015 розгляд справи було відкладено на 24.06.2015 та з метою повного та всебічного розгляду справи зобов'язано сторони надати додаткові докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень по справі. Текст ухвали суду від 06.05.2015 додатково також було розміщено на офіційному сайті Харківського апеляційного господарського суду.

07.05.2015 відповідальні працівники суду намагались повідомити відповідача про час та місце розгляду справи, проте за телефонами, вказаними в якості зв'язку з ТОВ «Маріоніка», зв'язок виявися відсутнім, про що складено відповідний акт №13-44/ від 07.05.2015 року.

В судове засідання 24.06.2015 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвала суду від 06.05.2015, направлена ТОВ «Маріоніка», повернулась на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, ЗАКІНЧЕННЯ СТРОКУ ЗБЕРІГАННЯ ПОШТОВОГО ВІДПРАВЛЕННЯ тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 05.11.2013 року між Приватним підприємством "Старобільський завод продовольчих товарів" (продавець, позивач у справі ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріоніка" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір купівлі - продажу №79, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати і відвантажити покупцю товар в кількості, у терміни і за цінами, зазначеними в нижченаведеній специфікації, а покупець - забезпечити приймання та оплату товару: борошно пшеничне І ґатунку у кількості 230000 кг за ціною за од. виміру товару в грн. (з вартістю тари та доставки) з ПДВ 2,80 грн., загальна сума вартості товару в грн. (з вартістю тари та доставки) з ПДВ 644 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, орієнтовна сума договору складає 644 000,00 грн. з урахуванням ПДВ та витрат на доставку товару.

За узгодженими сторонами у п. 3.1. - 3.4. умовами, поставка проданого за цим договором товару буде проводитись автотранспортом продавця. Покупець приймає товар по факту поставки згідно з накладною та документами, що підтверджують якість товару. Кінцевий термін поставки товару 25.10.2013 року. Датою поставки товару є дата, зазначена в накладних про приймання товару. Постачання товару здійснюється за адресами бюджетних установ (підрозділи Державної пенітенціарної служби України) вказаних у заявці (Додаток 1) на умовах DDU (місце поставки згідно наданої дислокації Покупця) (Інкотермс 2000).

Також умовами договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється покупцем з відстрочкою платежу 21 діб з моменту фактичної поставки, на умовах договору на підставі належним чином оформлених накладних та рахунків-фактур продавця. За домовленістю сторін можлива предоплата товару. ( п. п. 4.1., 4.2. договору)

Відповідно до п. 5.1. - 5.3. договору, якість Товару повинна відповідати ДСТУ 46.004-99 "борошно пшеничне. Технічні умови", і повинна бути підтверджена сертифікатом відповідності (посвідченням про якість). Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.65 р.) та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.66 р.). Право власності на товар переходить до покупця в момент його отримання від продавця. При виявленні покупцем невідповідності якості отриманого товару сертифікату на нього, продавець за свій рахунок здійснює протягом 5 (п'яти) діб допоставку товару, що відповідає вимогам контракту або, за згодою Покупця, здійснює уцінку товару.

Згідно п. 10.1., договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року.

На виконання умов договору, позивачем було здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 644000,00 грн., що підтверджується складеними належним чином та підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними, зокрема:

- видатковою накладною № 141 від 06.11.2013 року на суму з ПДВ 56000,00 грн.;

- видатковою накладною №141/1 від 06.11.2013 року на суму з ПДВ 56000,00 грн.;

- видатковою накладною №141/2 від 07.11.2013 року на суму з ПДВ 56000,00 грн.;

- видатковою накладною №141/3 від 08.11.2013 року на суму з ПДВ 56000,00 грн.;

- видатковою накладною №141/4 від 08.11.2013 року на суму з ПДВ 56000,00 грн.;

- видатковою накладною №141/5 від 08.11.2013 року на суму з ПДВ 14000,00 грн.;

- видатковою накладною №141/6 від 12.11.2013 року на суму з ПДВ 350000,00 грн.

Вказані накладні підписані та скріплені печаткою відповідача, без жодних зауважень та заперечень щодо належного виконання ПП "Старобільський завод продовольчих товарів" прийнятих на себе за договором купівлі-продажу №79 від 05.11.2013 зобов'язань в частині поставки товару неналежної якості та/або неповного комплекту документів вказаних у п. 4.1. договору.

Внаслідок підписання вказаних видаткових накладних та приймання товару в обсягах, поставлених позивачем, у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу вартість поставленого товару в сумі 644000,00 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень №699 від 22.11.2013 року на суму 131000,00 грн.; №701 від 22.11.2013 року на суму 37000,00 грн.; № 718 від 02.12.2013 року на суму 284200,00 грн., відповідач сплатив на користь відповідача кошти за отриманий по договору товар на загальну суму 452200,00 грн. Решта коштів в розмірі 191800,00 грн. залишилась відповідачем несплаченою.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору купівлі - продажу №79 щодо повного здійснення розрахунків за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Маріоніка" суми заборгованості в розмірі 191800,00 грн. Також за порушення відповідачем дисципліни розрахунків за отриманий товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7595,00 грн. інфляційних нарахувань, 2007,02 грн. - 3% річних та пені в сумі 8697,10 грн.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, за своєю суттю між сторонами склалися відносини з поставки товару за договором купівлі - продажу №79 від 05.11.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Здійснив аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору відповідачем було отримано товар на загальну суму 644000,00 грн. за видатковими накладними №141 від 06.11.2013 року на суму 56000,00 грн., №141/1 від 06.11.2013 року на суму 56000,00 грн., №141/2 від 07.11.2013 року на суму 56000,00 грн., №141/3 від 08.11.2013 року на суму 56000,00 грн., №141/4 від 08.11.2013 року на суму 56000,00 грн., №141/5 від 08.11.2013 року на суму 14000,00 грн., №141/6 від 12.11.2013 року на суму 350000,00 грн. (а.с. 32-45)

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, колегія суддів вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, вказані видаткові накладні засвідчені печаткою підприємств позивача та відповідача.

В зв'язку з цим, колегія суддів приймає надані позивачем видаткові накладні в якості належних доказів на підтвердження здійснення поставки позивачем товару та його отримання відповідачем.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в штатному розкладі ТОВ "Маріоніка" відсутня посада головного бухгалтера, а тому висновок суду першої інстанції, що з боку відповідача товар був отриманий уповноваженим представником, а саме, головним бухгалтером Журиловою Т.М. є безпідставним.

З урахуванням викладених заперечень, колегія суддів зазначає, що видаткові накладні, на які посилається відповідач, дійсно містять підпис головного бухгалтера Журилової Т.М., проте, дослідженням вказаних накладних встановлено, що Журилова Т.М., підпис якої разом з підписом директора ПП "Старобільський завод продовольчих товарів", міститься на вказаних накладних, є головним бухгалтером саме ПП "Старобільський завод продовольчих товарів", отже вказаним підписом головний бухгалтер засвідчив правильність складення та оформлення видаткової накладної саме з боку позивача. Крім того, наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків від 01.02.20.14 року, складений та підписаний з боку позивача Журиловою Т.М., також свідчить про знаходження вказаної особи у трудових відносинах саме з позивачем.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Такими документами зокрема є видаткова накладна, що входить до кола доказів про передачу товару однією стороною іншій.

Суд бере до уваги, що всі підписи представника покупця (відповідача) в графі "отримав (ла)", зроблені на видаткових накладних, скріплені печатками підприємства-відповідача.

Відповідач проти укладення договору купівлі - продажу №79 від 05.11.2013 не заперечував, отримання товару за видатковими накладними, які покладено в підставу позову, не спростував. Сумнівів щодо належності та автентичності печатки, відтиск якої мається на видаткових накладних, відповідач не висловив, клопотання щодо призначення відповідної судової експертизи не заявив. Доказів проведення службової перевірки або звернення до правоохоронних органів з приводу підписання видаткових накладних не уповноваженою особою, або з приводу вибуття печатки з володіння відповідача, матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем до суду не надано. Також відповідачем не надано до суду жодного доказу звернення до позивача з приводу передачі товару не уповноваженим особам.

Таким чином, факт отримання товару уповноваженою особою ТОВ "Маріоніка" повністю підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем жодними доказами.

В матеріалах справи міститься також підписаний та скріплений печатками підприємств, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2014 року, відповідно до якого відповідач має заборгованість перед позивачем за перерахованими вище видатковими накладними в сумі 191800,00 грн. (а.с. 29-30).

Даний акт у відповідності до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів в сукупності з видатковими накладними в якості доказу на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за договором купівлі-продажу №79 від 05.11.2013 та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні. При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару. Крім того, відповідач своїми діями, щодо часткової оплати вартості товару, підтвердив виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним договором щодо поставки товару та його прийняття покупцем, а тому повинен здійснити його повну оплату.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції, скаржник зауважував на тому, що позивачем було приховано наявність оплати товару відповідачем за договором купівлі-продажу №79 від 05.11.2013 року в розмірі 99400,00 грн., що підтверджував наданою до суду апеляційної інстанції копією платіжного доручення №70 від 23.04.2014 року.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, відповідно до Постанови Національного банку України №22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі

свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на

рахунок отримувача.

Згідно з п. 22.4. Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в України" від 05.04.2001 р. № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Однак в наданому скаржником платіжному дорученні №70 від 23.04.2014 року відсутні підписи посадових осіб банку, відмітки щодо проведення вказаного платежу через банк, печатки банківської установи.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 16.03.2015, 15.04.2015 та 06.05.2015 скаржника було зобов'язано надати суду платіжне доручення №70 від 23.04.2014 року з відміткою банку, що підтверджує перерахування коштів на рахунок ПП "Старобільський завод продовольчих товарів", а також виписку з банківського рахунку на підтвердження такого перерахування.

Вказаних вимог відповідач не виконав, належних та допустимих доказів, що підтверджують перерахування коштів в розмірі 99400,00 грн. на рахунок ПП "Старобільський завод продовольчих товарів" саме за вказаним платіжним дорученням не надав. Враховуючи викладене, колегія суддів не може прийняти надане відповідачем платіжне доручення №70 від 23.04.2014 року в якості доказу, що підтверджує факт здійснення господарської операції та проведення розрахунків за поставлений товар.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі документів: договору, видаткових накладних, інших матеріалів справи достеменно встановлено та відповідачем належними доказами не спростовано суму заборгованості в розмірі 191800,00 грн., колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10 січня 2002 року N 2921-III) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідженням укладеного договору купівлі-продажу №79 від 05.11.2013 встановлено, що сторонами в укладеному договору не визначено ані відповідальність за невиконання та/або прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару, в т. ч. у вигляді пені, ані її розмір. У зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 8697,10 грн. вважає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного здійснення розрахунків за отриманий товар, отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат згідно ст.625 ЦК України є обґрунтованими, ґрунтуються на нормах матеріального права та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

Наслідки прострочення боржником (відповідачем) грошового зобов'язання у вигляді 3% річних (за умовами договору) та збитків від інфляції виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р.

Згідно зазначеного листа, а також Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Розглядаючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних, суд попередньої інстанцій дослідив правильність проведеного позивачем розрахунку сум, встановив вірний період за які вказані суми повинні нараховуватись, що є беззаперечним дотриманням судом першої інстанції вимог ст. 43 Господарського Процесуального Кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2007,02 грн. та інфляційних втрат в сумі 6713,00 грн., а також визнав безпідставними вимоги в частині стягнення 882,00 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Запорізької області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 у справі №908/4302/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріоніка", с. Опитне Артемівського району Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2014 у справі №908/4302/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2015 року

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.