Постанова № 45983092, 01.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р. Справа№ 911/5353/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Фермерського господарства «Меркурій»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2015р. у справі № 911/5353/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

2. Фермерського господарства «Меркурій»

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність від 02.06.2014р.);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2 (скаржник): не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2015р. частково задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Фермерського господарства «Меркурій» 1 969, 18 грн. 3% річних, 3 377, 05 грн. інфляційних втрат, 1000 грн. витрат на адвоката та 1 825, 53 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 09.06.2015р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меркурій», у якій, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2015р. по справі № 911/5353/14 та прийняти нове рішення (постанову), яким відмовити ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Склад суду по розгляду апеляційної скарги у справі змінено, ухвалою суду від 01.07.2015р. апеляційну скаргу у справі № 911/5353/14 прийнято до провадження колегією суддів, розгляд скарги ухвалено здійснювати в судовому засіданні 01.07.2015р. про яке сторони повідомлені належним чином.

Згідно доводів апеляційної скарги у справі, що розглядається, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі, оскільки рішенням господарського суду Донецької області по справі № 15/128 від 28.10.2008р. на користь ТОВ «Тридента Агро», правонаступником якого є ТОВ «Ніко-Тайс», було стягнуто штраф, відсотки річних та інфляційні втрати, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, штраф у грошове зобов'язання не перетворився, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України.

Від позивача до справи отримані заперечення на апеляційну скаргу, у яких, з посиланням на відповідну правову позицію викладену у постановах Верховного Суду України та постанові пленуму Вищого господарського суду України позивач зазначає, що грошове зобов'язання може виникати з рішення суду, відповідно позовні вимоги у справі № 911/5353/14 є законними та обґрунтованими.

В судове засідання не з'явились представники відповідачів, однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Згідно отриманого судом клопотання скаржника від 23.06.2015р., останній просив розглянути справу за відсутності представника господарства.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представника позивача та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до підтверджених матеріалами справи та встановлених судом першої інстанції обставин справи:

- рішенням Господарського суду Донецької області від 04.06.2008р. у справі № 39/31 за розглядом позову ТОВ «Тридента Агро» вирішено стягнути з Фермерського господарства «Меркурій» основний борг в сумі 121 700, 54 грн., пеню в сумі 21 738, 66 грн., штраф в сумі 9 849, 04 грн., 3% річних в сумі 2 274, 55 грн., індекс інфляції в сумі 25 017, 94 грн., витрати за державним митом в сумі 1 805, 81 грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 69, 94 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 361, 54 грн..

- рішенням Господарського суду Донецької області від 28.10.2008р. у справі № 15/128 вирішено стягнути з Фермерського господарства «Меркурій» суму 15 240, 17 грн., а саме: пеню в сумі 8 392, 68 грн., 3% річних у сумі 1 067, 37 грн., інфляційні нарахування в сумі 5 780, 12 грн., а також витрати на оплату державного мита в сумі 152, 40 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117, 81 грн..

Спір у справі № 39/31 вирішено судом про стягнення з Фермерського господарства «Меркурій» заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання грошових зобов'язань за договором № 161 від 23.03.2007р. в сумі основного боргу 121 700, 54 грн., а також прийнято рішення, зокрема і по стягненню нарахованих 3% річних за період прострочення з 01.10.2007р. по 18.04.2008р. в розмірі 2 274, 55 грн., індексу інфляції за період з жовтня 2007р. по березень 2008р. в сумі 25 017, 94 грн..

Під час розгляду справи 15/128 були встановлені обставини, що відповідач 04.08.2008р. сплатив позивачу кошти згідно наказу господарського суду від 17.06.2008р. по справі № 39/31, що підтверджується витягом з банківського рахунку позивача який доданий до справи, та зроблені висновки, що до вказаної дати тривало прострочення виконання грошових зобов'язань з боку відповідача.

В межах справи № 15/128 стягнуто з відповідача суму пені нарахованої за період прострочення з 19.04.2008р. по 03.08.2008р., а також стягнуто нараховану за прострочення виконання грошового зобов'язання (основного боргу в розмірі 121 700 грн.) суму 3% річних за період їх нарахування з 19.04.2008р. по 03.08.2008р. в розмірі 1 067, 37 грн. та інфляційних втрат за період з квітня по червень 2008р. в розмірі 5 780, 12 грн..

Таким чином, грошове зобов'язання, виконання якого прострочено відповідачем в сумі 121 700 грн. виникло з договору укладеного між сторонами 23.03.2007р. № 161, а про стягнення вказаного боргу разом з нарахованими згідно положень ст. 625 ЦК України сумами 3% річних та інфляційних збитків за період прострочення до його виконання - 04.08.2008р. прийняті рішення у справах № 31/39, та № 15/128.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення, про що зокрема зазначено і у постанові Верховного Суду України від 30.09.2008р. № 1/384-07, Ухвалі Верховного Суду від 12.03.2009р. (Судова палата у цивільних справах Верховного Суду), постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 (11/061), від 12.09.2011р. № 6/433-42/183.

Відповідно до заявлених позовних вимог у даній справі, з урахуванням наданих пояснень (аркуш справи 88-89) позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат:

- на суму боргу у розмірі 161 230, 32 грн. (з яких 121 700, 54 грн. - заборгованість, 2 274, 55 грн. - 3% річних, 25 017, 94 грн. - індекс інфляції, 1 805, 81 грн. витрати зі сплати держмита, 69, 94 грн. - інформаційно-технічні витрати, 10 361, 54 грн. витрати на оплату послуг адвоката), згідно рішення Господарського суду Донецької області від 04.06.2008р. у справі № 39/31, котре вступило в силу (за виключенням суми пені та штрафу) за період з 17.06.2008р. (дата набрання рішенням у справі № 39/31 законної сили) по 07.08.2008р. (дата виконання рішення у справі № 39/31);

- на суму боргу у розмірі 7 657, 70 грн. ( з яких: 1 067, 37 грн. - 3% річних, 5 780, 12 грн. індексу інфляції, 152, 40 грн. - витрат зі сплати держмита, 117, 81 грн. інформаційно-технічних витрат) згідно рішення Господарського суду Донецької області від 28.10.2008р. у справі № 15/128, котре вступило в законну силу (за виключенням суми пені) за період з 07.11.2008р. (дата набрання рішенням у справі № 15/128 законної сили) по 03.11.2014р. (дата існування боргу за рішенням у справі № 15/128).

Таким чином, грошовим зобов'язанням, у відношенні якого позивачем обчислено 3% річних та інфляційні втрати заявлені до стягнення у даній справі визначено суми присуджені до стягнення за судовими рішеннями у справах № 39/31 та № 15/128 (за виключеннями пені та штрафу), тобто здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відношенні стягнутих рішенням суду сум інфляційних втрат, 3% річних, судових витрат та витрат на оплату адвоката.

При цьому, здійснення нарахування 3% річних на суму основного боргу 121 700, 54 грн. (присуджену до стягнення за рішенням у справі № 39/31) здійснено за період прострочення з 17.06.2008р. по 07.08.2008р., які вже були предметом розгляду у справі 15/128, де стягнуто з відповідача нараховані у відношенні вказаної заборгованості суми 3% річних та інфляції за період з 19.04.2008р. по 03.08.2008р. (із встановленням обставин виконання рішення суду у справі 39/34 по сплаті боргу в сумі 121 700, 54 грн. - 04.08.2008р.).

Тобто, судові рішення у вказаних справах (№ 39/31 та 15/128), з моменту набрання ними законної сили, позивач вважає підставою виникнення окремого грошового зобов'язання відповідача, та щодо стягнутих сум здійснює нарахування 3% річних та інфляційних збитків.

Судом апеляційної інстанції відхиляються, доводи позивача щодо можливості застосування у спірних відносинах положень ст. 625 ЦК України щодо грошового зобов'язання, яке виникло на підставі такого юридичного факту як судове рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, не будь-яке судове рішення про стягнення заборгованості є підставою виникнення для сторін спору цивільних прав і обов'язків по виконанню грошового зобов'язання, оскільки саме норма матеріального закону має вказувати на підставу виникнення відповідного цивільного права чи обов'язку із судового рішення для сторін договірних відносин.

В даному випадку, судові рішення від 04.06.2008р. та від 28.10.2008р. у справах № 39/31, № 15/128 не є підставою виникнення нового грошового зобов'язання для відповідача, оскільки в судовому порядку розглядався спір, який виник між сторонами з приводу сплати боргу за договором, що не свідчить про виникнення такого зобов'язання саме з судового рішення.

Враховуючи приклади приведені у коментованій статті кодексу (ст. 11 ЦК України), такими випадками є:

- рішення судів іноземних країн, які визнаються підставами виникнення цивільних прав та обов'язків на території України в порядку виконання та визнання рішень іноземних судів відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, Законів України «Про міжнародне приватне право», «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про визнання і виконання рішень іноземних судів»,

- судові рішення по розгляду питань у зв'язку з правами інтелектуальної власності (рішенням суду може бути визнано право інтелектуальної власності творця, чи право використання певного об'єкта права інтелектуальної власності, або припинено відповідне інтелектуальне право) відповідно до норм ЦК (ст. 16 тощо), спеціальних законів про відповідні об'єкти права інтелектуальної власності; зокрема, ч. 1 ст. 469 ЦК передбачає можливість визнання недійсними прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок з підстав і в порядку, встановлених законом; Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і «Про охорону прав на промислові зразки» встановлюють, що патент може бути визнано недійсним лише в судовому порядку і за визначених цими законами підставами.

- судові рішення можуть бути підставою виникнення цивільних прав і обов'язків у зв'язку з договірними та недоговірними зобов'язаннями. Наприклад, рішенням суду цивільно-правовий договір може бути визнано укладеним чи неукладеним, зміненим, розірваним або недійсним…

- та інші.

Саме виходячи із встановлених обставин відсутності між сторонами грошових зобов'язань щодо поставки продукції, у постанові Верховного Суду України від 05.12.2011р. № 16/164 (2010) (№ 3-125гс-11), на яку посилається позивач, зокрема у запереченнях на апеляційну скаргу, зроблено висновок про наявність підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у зв'язку з виникненням грошових зобов'язань із судового рішення, яким стягнуто суму передплати за продукцію поставку якої не здійснено.

Тобто, до прийняття відповідного судового рішення про стягнення передплати внаслідок невиконання зобов'язань з поставки продукції, відсутнім було грошове зобов'язання по договору, яке, в подальшому, виникло з рішення суду.

Натомість, у даній справі грошові зобов'язання для відповідача виникли з договору, а щодо стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних збитків за прострочення виконання цього грошового зобов'язання до моменту його сплати прийняті судові рішення у справах № 39/31 та 15/128, що виключає повторне нарахування на ці суми 3% річних та інфляційних збитків у зв'язку з відсутністю прострочення боржника по виконанню грошового зобов'язання після його виконання (сплати боргу 04.08.2008р. в порядку виконання рішення суду у справі № 39/31).

При вирішенні даного спору, судом апеляційної інстанції враховуються приписи вміщені у листі Верховного Суду України від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», де у розділі 1 (Зміст ст. 625 Цивільного кодексу України та сфера її застосування) зазначено, що статтею 625 ЦК регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Грошовим зобов'язанням у відносинах сторін по яким вирішувався спір у справі № 39/31, та прострочення виконання якого допущено відповідачем є зобов'язання по сплаті коштів за поставлену продукцію за договором № 161 від 23.03.2007р., і таке зобов'язання припинилося у зв'язку з його виконанням 04.08.2008р. (ст. 599 ЦК України), про що встановлено Господарським судом Донецької області під час розгляду справи 15/128, а також підтверджено наданою на вимоги ухвали суду довідкою Слов'янського відділення ПАТ «Промінвест» в Донецькій області за вих. № 105-15/105 від 22.06.2015р. із долученням виписки з рахунку за 04.08.2008р..

Після припинення грошового зобов'язання (по сплаті коштів за договором) відсутні підстави вважати наявним прострочення такого зобов'язання, а отже немає підстав для нарахування 3% річних та інфляційних збитків згідно положень ст. 625 ЦК України.

Своє право на стягнення 3% річних та інфляційних збитків за весь період прострочення грошового зобов'язання, яке допущено відповідачем у відношенні сплати боргу за договором № 161 від 23.03.2007р., зокрема, після прийняття відповідного судового рішення у справі № 39/31 (оскільки, діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття провадження по його примусовому виконанню), у повній мірі реалізовано позивачем, що підтверджено вирішенням спору в межах справи 15/128 про стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних втрат у відношенні простроченого виконанням грошового зобов'язання за період до його погашення - 04.08.2008р..

У зв'язку з припиненням грошового зобов'язання основного боржника, неправомірним є стягнення нарахованих 3% річних та інфляційних витрат із солідарного боржника.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі № 10/557-26/155, постанови від 08.11.2010р. у справі № 4/719 та від 15.11.2010р. у справі № 4/720 судом враховані, однак у вказаних постановах зроблено висновок про те, що інфляційні нарахування та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання як це визначено у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» при вирішенні питання щодо можливості їх нарахування під час мораторію, а не в розумінні положень ст. 625 ЦК України, як грошового зобов'язання у відношенні якого і здійснюється нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Висновків про те, що сума 3% річних та інфляційних збитків обчислених у відношенні основного боргу, а також судові витрати, про стягнення яких прийнято судове рішення, є грошовим зобов'язанням у розумінні положень ст. 625 ЦК України та на них можливе нарахування 3% річних, інфляційних збитків вказані постанови Верховного Суду України не містять.

Внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, через неправильне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, відповідно до положень п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меркурій» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2015р. у справі № 911/5353/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявлених вимог позивачу відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного 38, ідент. код 38039872) на користь Фермерського господарства «Меркурій» (84411, Донецька обл., Краснолиманський район, село Рубці, вул. Шевченко 33, ідент. код 32541508) 913, 50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Матеріали справи № 911/5353/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала