Постанова № 45983093, 25.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа№ 910/29819/14-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Євсєєва І.П.

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» та апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2015 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача .про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 позовні вимоги були задоволені частково.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач та відповідач звернулися до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій позивач вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 17.02.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а відповідач просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно із протоколом про автоматизований розподіл справ, апеляційні скарги були передані для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду Верховця А.А. від 30.04.2015 у зв`язку із перебуванням судді Андрієнко В.В. на лікарняному, для розгляду апеляційних скарг визначено колегію у складі: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 відновлено апелянтам строк на подання апеляційних скарг, прийнято апеляційні скарги до провадження, об`єднано скарги в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду на 04.06.2015 у складі суду: головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Жук Г.А.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 04.06.2015 враховуючи вихід судді Андрієнка В.В. з лікарняного, апеляційні скарги були передані до розгляду колегії суддів у складі головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою суду від 04.06.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів головуючий суддя: Шапран В.В., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій зазначено, що доводи апеляційної скарги без підставні, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судове засідання 25.06.2015 з`явився представник позивача та наддав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Між ПАТ "Страхова компанія "Арсенал - страхування" та фізичною особою Герасько А.В. 25.12.2013 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 3648/13-Т/Зп 115.

Відповідно до умов договору страхування, позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу- автомобіля "Хюндай" реєстраційний номер АР 9429 СН.

16.02.2014 в м. Києві на вул. Старонаводицькій мала місце дорожньо-транспортна пригода, у якій громадянка Бєлова О.О., керуючи транспортним засобом-автомобілем "Тойота" реєстраційний номер АА 2095 ІМ порушила Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинила зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем "Хюндай" реєстраційний номер АР 9429 СН, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із довідки ВДАІ України №9351592 про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль автомобілем "Тойота" реєстраційний номер АА 2095 ІМ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю "Хюндай" реєстраційний номер АР 9429 СН, знаходився під керуванням громадянки Бєлової О.О.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 24.03.2014 Бєлову Ольгу Олександрівну за вчинення вказаного ДТП було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто її до адміністративної відповідальності.

Після вказаної ДТП страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні та надав всі необхідні документи.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи №113/14 від 24.02.2014, рахунку-фактури ТОВ "Автоберег" № АБ-0001265 від 20.02.2014, страхового акту №3648/13-Т/Зп 115-1 від 25.02.2014, ремонтної калькуляції і у відповідності розрахунку суми страхового відшкодування позивачем на виконання умов договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 42791,47 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 3956 від 27.02.2014. Решту коштів у сумі 5400,00 грн. позивачем було зараховано потерпілій особі в рахунок сплати чергових страхових платежів по договору.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що до нього в межах вказаної суми перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовує це тим, що позивачем виплачено страхове відшкодування не вигодонабувачу, а страхувальнику.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Тойота" реєстраційний номер АА 2095 ІМ, застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Нова" полісом АС №6755942, що підтверджується наданою суду довідкою МТСБУ та довідкою ВДАІ України. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000 грн., франшиза- 500 грн..

Вина Бєлової О.О. встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації нею автомобіля "Тойота" реєстраційний номер АА 2095 ІМ та завдання майнової шкоди автомобілю "Хюндай" реєстраційний номер АР 9429 СН, нею і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував це тим, що страхова сума згідно договору визначена в сумі 150 000 грн., тоді як згідно експертизи наданої позивачем ринкова вартість транспортного засобу експертом була визначена в сумі 185 492,49 грн., а тому позивач проігнорував вимоги свого договору, а саме п. 27.22 та розрахував страхове відшкодування з порушенням вказаного пункту договору.

Проте, колегія суддів не погоджується із такою позицією суду першої інстанції, вважає її хибною та необґрунтованою, враховуючи наступне.

Згідно п. 27.22. Договору передбачено, що у разі, коли за результатами експертизи при настанні страхового випадку виявиться, що страхова сума на момент укладання цього Договору становить певну частину дійсної вартості ТЗ на момент укладання Договору, яку розрахував експерт (тобто страхова менше дійсної вартості), страхове відшкодування виплачується в такій же частці від визначених по страховій події збитків (пропорційна система відповідальності).

Як вбачається із висновку автотоварознавчої експертизи № 113/14 від 24.02.2014, вартість відновлювального ремонту становить 51028,32 грн.

Відповідно до додатку 2 до висновку автотоварознавчої експертизи вбачається, що станом на день проведення дослідження (16.02.2014) вартість пошкодженого автомобіля становить 185 492,49 грн., в той час як при укладанні договору страхування, страхова сума визначена в розмірі 150000 грн.

Проте, в даному випадку не є можливим застосування п. 27.22 договору, на який посилався суд першої інстанції, та який став підставою для задоволення позовних вимог частково, оскільки, вказаний пункт договору передбачає зменшення суми страхового відшкодування у випадку різниці між страховою сумою та вартістю автомобіля, станом на момент укладання договору, в той час як у висновку автотоварознавчої експертизи зазначено вартість автомобіля на момент проведення дослідження, а не на момент укладання договору страхування.

Згідно рахунку-фактури ТОВ "Автоберег" № АБ-0001265 від 20.02.2014, вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 48941,47 грн.

Зважаючи на страховий акт №3648/13-Т/Зп 115-1 від 25.02.2014, позивачем було прийнято рішення про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 48191,47 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 3956 від 27.02.2014, потерпілій особі було виплачене страхове відшкодування у розмірі 42791,47 грн. Решту коштів у сумі 5400 грн. позивачем було зараховано потерпілій особі в рахунок сплати чергових страхових платежів по договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування (з урахуванням франшизи), набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Отже, Господарський суд міста Києва помилково застосував в даному випадку до спірних правовідносин п. 27.22 договору страхування та частково задовольнив позовні вимоги, а отже доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими, та апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умовами договору страхування врегульовані саме правовідносини між страховиком та страхувальником, а не між двома різними страховиками, в даному випадку позивачем та відповідачем, а отже не застосування позивачем при виплаті страхового відшкодування тієї чи іншої умови договору, не створює будь-яких наслідків для страховика винної особи, адже, враховуючи норми чинного законодавства України, а саме статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи вищезазначені обставини, положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 47691,47 грн.(з урахуванням франшизи).

Стосовно апеляційної скарги відповідача, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Твердження відповідача проте, що позивачем не доведений факт переходу права регресної вимоги, оскільки він не сплатив кошти за реквізитами вигодонабувача, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за договором страхування заперечував проти виплати позивачем суми страхового відшкодування на рахунок ремонтного СТО застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за вказаним договором, і відповідачем не доведено протилежного.

Відповідачем не доведено суду всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, який закон зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та не доведено, що в даному випадку вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати позивачем суми страхового відшкодування на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що мало своїм наслідком відновлення останнього. Тоді як відновлення пошкодженого майна (застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за вказаним договором, і відповідачем не доведено протилежного.

28.08.2012 Верховний Суд України за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 23/279 від 06.12.2011 зазначив, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріального відшкодування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи слідує, що позивач, з метою отримання коштів від відповідача, 29.04.2014 року звернувся до останнього із заявою (вих. № 290414-7578/к) про виплату страхового відшкодування.

Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача, була отримана відповідачем, але залишена без реального реагування.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Проте, відповідач після отримання вищезазначеної заяви у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив.

Відповідно до п. 1 Постанови пленуму Вищого господарського суду № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п.4 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/29819/14-г підлягає зміні.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

В той же час, колегією суддів зазначається, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» залишається без задоволення, а тому, відповідно до приписів ст 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» залишити без задоволення

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 по справі № 910/29819/14-г - змінити. Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. М.Раскової, будинок 11 (м.Київ, вул. Туполєва, буд.7-В), ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (03056, м. Київ, Святошинський район, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код 33908322) 47691,47 грн. а також 1827 грн. судового збору.»

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. М.Раскової, будинок 11 (м.Київ, вул. Туполєва, буд.7-В), ідентифікаційний код 31241449) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (03056, м. Київ, Святошинський район, вул. Борщагівська, буд. 154, ідентифікаційний код 33908322) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/29819/14-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов