Постанова № 4598025, 19.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-15771/08/0570

час прийняття постанови: 12:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Рябовол М.О.

за участю представника позивача - Шавлак С.М.,

представника відповідача - Антощук О.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство Автоінвестстрой - Маріуполь” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009672342/0 від 29.10.2007 року, № 0009672342/1 від 18.12.2007 року, № 0009672342/2 від 29.02.2008 року, № 0009672342/3 від 14.03.2008 року, № 0009672342/4 від 29.08.2008 року, № 0009682342/0 від 29.10.2007 року, № 0009682342/1 від 18.12.2007 року, № 0009682342/2 від 29.02.2008 року, № 0009682342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/4 від 23.06.2008 року, № 0000782342/4 від 29.08.2008 року, № 0000782342/5 від 29.08.2008 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Підприємство з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство Автоінвестстрой - Маріуполь” звернувся до суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009672342/0 від 29.10.2007 року, № 0009672342/1 від 18.12.2007 року, № 0009672342/2 від 29.02.2008 року, № 0009672342/3 від 14.05.2008 року, № 0009682342/0 від 29.10.2007 року, № 0009682342/1 від 18 грудня 2007 року, № 0009682342/2 від 29.02.2008 року, № 0009682342/2 від 14.05.2008 року, № 0000782342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/4 від 23.06.2008 року.

В обґрунтування позову посилається на наступне. Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією міста Маріуполя було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство Автоінвестстрой - Маріуполь” за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року, яким встановлено порушення: -п.1.30 ст.1,п.п. 5.3.3. п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями, в результаті чого виявлено завищення податку на прибуток у сумі 4968,00 гривень; -п.п. 8.2.1 п.8.2; п.п. 8.3.1, п.п.8.3.4 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого виявлено заниження податку на прибуток у сумі 8611,00 гривень; -п.п 3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” 3168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого до податкового кредиту включено ПДВ за операціями, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, в результаті чого виявлено заниження ПДВ на загальну суму 21165,00 гривень; - п.4.7 ст.4, п.п 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” в результаті чого виявлено заниження ПДВ на загальну суму 553717,00 гривень. Начальником державної податкової інспекції у м. Маріуполі були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.10.2007 року № 0009672342/0 та № 0009682342/0, якими визначені податкові зобов’язання: - з податку на прибуток підприємств у розмірі 10752 гривень згідно п.п. „б” п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3, п.17.1 ст.17 закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. та відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2., п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Також було визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 308607,00 гривень згідно п.п. „б” п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 та відповідно до п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3, п. 4.7. ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 6.3. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року і змінами та доповненнями. В результаті ініційованого позивачем апеляційного оскарження повідомлень-рішень відповідачем було проведено позапланову перевірку, в результаті якої складено акт перевірки № 1098/23-2/30612744 від 24.04.07р. В описовій частині акту позапланової перевірки зазначено про порушення п.4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3ст.7 ЗУ „Про ПДВ” в результаті чого встановлено несвоєчасне відображення у складі податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 479 482 грн. У висновку акту позапланової перевірки перевіряючими зафіксовано, порушення: - п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. «Про ПДВ», в результаті чого до податкового кредиту включено ПДВ за операціями, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в результаті чого виявлено заниження ПДВ на загальну суму 65 279 грн.; Рішенням заступника голови ДПА у Донецькій області про результати розгляду повторної скарги від 25.04.2008р. вих. № 7488/10/25-0-085 враховано результати позапланової перевірки та: залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0009672342/0 від 29.10.2007р. про визначення податку на прибуток підприємств у розмірі 10 752 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009682342/0 від 29.10.2007р. у частині визначення штрафних санкцій з ПДВ у сумі 219744 грн. (винесено податкове повідомлення-рішення № 0009682342/2 від 14.05.2008 року, яким визначено суму ПДВ у розмірі 21 165 гри. та штрафні санкції у розмірі 67 698 грн.); збільшено суму нарахованого ПДВ на 44 114 грн. (винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000782342/3 від 14.05.2008р., яким визначено суму ПДВ у розмірі 44 114 грн.) Таким чином у зв'язку із апеляційним оскарженням Жовтневою МДП1 м. Маріуполя винесено було наступні податкові повідомлення-рішення (далі - повідомлення-рішення):- № 0009672342/0 від 29.10.2007р. (№0009672342/1 від 18.12.2007 року, №0009672342/2 від 29.02.2008 року, №0009672342/3 від 14.03.2008 року), - № 0009682342/0 від 29.10.2007р. (№ 0009682342/1 від 18 грудня 2007 року, № 0009682342/2 від 29.02.2008 року, № 0009682342/3 від 14.05.2008 року), - № 0000782342/3 від 14.05.2008р. (№ 0000782342/4 від 23.06.2008р.). Позивач з повідомленнями-рішеннями не згодний, вважає їх неправомірним, а тому такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав. В акті перевірки вказано, що в порушення пп. 3.2.7, п. 3.2. ст. З ЗУ «Про ПДВ» до податкового кредиту включено ПДВ за операціями, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 19 165грн. Підприємством у перевіряємому періоді здійснювались виплати винагороди за користування товарним знаком згідно типових договорів франчайзінгу, укладенихз: - ТОВ «Бета-М»-№БМ/Р015-15 від 01.07.03 та№ ДГ-БМ/Р015-158 від 01.12.03, - ТОВ «АЮ-Моторс» - № АМ/Р015-17 від 01.10.04 та № АМ/Р015-35 від 01.10.04. Згідно зазначених договорів Ліцензіат (ПП «АТ Автоінвестстрой -Маріуполь») отримало від Ліцензіара (ТОВ «Бета-М» або ТОВ «АІС-Моторс») за винагороду дозвіл на використання знаку для товарів та послуг - Товарний знак. Щомісячна плата за користування товарним знаком перераховувалась Ліцензіару. При цьому, на підставі акту виконаних робіт по наданих послугах з користування товарним знаком та податкових накладних на надані послуги, ПП «АТ Автоінвестстрой -Маріуполь» включило суми ПДВ до податкового кредиту та суми без урахування ПДВ були віднесені до складу валових витрат у відповідних періодах. В акті позапланової перевірки, а також в рішенні за результатами розгляду скарги зроблено висновок про те, що винагорода за використання товарного знаку за договорами франчайзінгу на підставі п. 1.30 ст. 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» являється роялті та відповідно до пп. 3.2.7 п. 3.2. ст. З ЗУ «Про ПДВ» зазначена винагорода (платежі) за таке використання не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. З цим висновком не згодні, бо він не відповідає чинному законодавству. Відповідно до п.1.30. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями (далі - ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» : «Роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на, користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого ... зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки...». Таким чином частина 1 підпункту, 1.30 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» виключає платежі за вказаними вище ліцензійними договорами з поняття «роялті», тобто в законі вказано про винагороду за користування або надання права на користування іншими, ніж товарний знак, об'єктами та про винагороду за придбання знака на товари і послуги чи торгової марки. Отже в акті перевірки посадовими особами податкової служби не враховано те, що на торговий знак (знак на товари і послуги), відповідно до договорів, надано дозвіл на користування, а не придбано Ліцензіатом. Окрім зазначеного, в договорах франчайзінгу встановлено право Ліцензіата на передачу прав за договором іншим особам: Лицензиат має право: Передавати надані йому даним договором права частково або повністю третім особам, а відповідно до частини 2 п. 1.30. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» «не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності ...»Також, у відповідності до норм ЗУ «Про ПДВ» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг (п.п. 3.1.1.). При цьому поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами (п. 1.4.). Визначення «нематеріальний актив» міститься в ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»: п.1.2. Нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку». Статтею 420 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено перелік об'єктів інтелектуальної власності, серед яких - комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки для товарів та послуг) тощо. Зважаючи на те, що згідно умов договорів франчайзінгу позивачу надано право на використання знаку для товарів та послуг, тобто поставлено послуги у розумінні ЗУ «Про ПДВ», вважає, що суми платежів за використання знаку для товарів та послуг є об'єктом оподаткування ПДВ та цілком правомірно дані суми відображені в податковому обліку підприємства.

В акті позапланової перевірки вказано, що у порушення п.4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про ПДВ» перевіркою було встановлено несвоєчасне відображення у складі податкових зобов'язань ПДВ на загальну суму 479482 грн. внаслідок несвоєчасного відображення у складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість при реалізації автомобілів. Позивач з цим не погоджується на підставі наступного. ПП «АТ Автоінвестстрой -Маріуполь» (Комісіонер) у перевіряємому періоді здійснювалась реалізація автомобілів згідно договорів комісії: - № БМ/К 009-15 від 05.03.2003, укладеному з Комітентом ТОВ «Бета-М» (ЄДРПОУ 32367763 ) - № АМ/К 009-38 від 30.09.04, укладеному з Комітентом ТОВ «АІС-Моторс» (ЄДРПОУ 31694079 ) -"На виконання п. 3.19 п. 3. .«Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами та номерними агрегатами», затв. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31.07.2002р. № 228 вказано, що «На продані транспортні засоби покупцю видається сервісна книжка, інструкція про порядок експлуатації, розрахунковий документ, який засвідчує факт продажу, довідка-рахунок або акт приймання-передачі транспортного засобу підприємства-виробника, які є підставою для реєстрації транспортного засобу в органах ДАІ ...» (п. 2.3. Правил торгівлі). Відповідно до п.8 Постанови КМ України «Про затвердження правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок», далі - Правила реєстрації) «реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі документів, що посвідчують правомірність придбання транспортного засобу...». Експлуатація транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, забороняється (п. 7. Правил реєстрації). Правомірність придбання транспортних засобів підтверджується, в тому числі, довідкою-рахунком, форма якої затверджена. Правилами реєстрації. Перевіряючи вважають, що так як довідка-рахунок передбачає підпис покупця про отримання транспортного засобу (в разі підтвердження підписом покупця отримання транспортного засобу) - можна вважати дату виписки довідки-рахунку датою виникнення податкових зобов'язань. При цьому перевіряючі не беруть до уваги те, що довідка-рахунок є специфічним документом, застосування якого обмежено, саме «підтвердження правомірності» придбання, необхідної для державної реєстрації, і не є документом в розумінні п. 7.3. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ» як такий, що підтверджує будь-яку з подій, що сталася раніше. При цьому ЗУ «Про ПДВ» також не передбачає двох або більше різних документів, які підтверджують подію, що сталася раніше (довідка - рахунок та видаткова накладна). Не взято до уваги те, що під час продажу товару продавець зобов'язаний видати покупцю розрахунковий документ (видаткову накладну), що засвідчує факт купівлі з позначкою про дату продажу, що є обов'язковою вимогою Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином документ який затверджує факт придбання транспортного засобу, зберігається у покупця, в той час як довідка-рахунок надається підрозділу ДАІ, а у покупця не залишається, тобто не відповідає даним вимогам. Довідка-рахунок не містить відомості про господарську операцію, має лише інформативний характер для підрозділів ДАІ (підтвердження правомірності придбання), а інформація про господарську діяльність міститься в таких документах як договір купівлі-продажу та видаткова накладна: дата повної оплати, момент переходу права власності тощо). Окрім зазначеного, навіть при визначенні у повідомленнях-рішеннях розміру штрафної санкції з ПДВ, порушено п.п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ 2181. Так, цією нормою передбачено, що «у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно, від кількості податкових періодів, що минули». В нашому випадку у повідомленнях-рішеннях про визначення податкового зобов'язання з ПДВ нараховано штрафні санкції у розмірі 67 698 грн., при цьому визначивши податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 65 729 гривень. Перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизації у перевіряємому періоді на загальну суму 35 779 грн. 3 цим визначенням позивач не погоджується у зв'язку з наступним.

У 4-му кварталі 2006 року підприємством, було введено в експлуатацію основні фонди вартістю 903517,31грн., у т.ч.: - автостоянка-59635грн., - водовідвід - 7557грн., - зовнішня електромережа — 300194грн., - огородження -147705,32грн., - офісне приміщення - 72053,83грн., - площадка автомобілів -279379,21грн.,- пост охорони - 31249,88грн., - газон-4561,07грн., калитка - 1182грн.,

про що складено акти прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми 03-1 від 25.12.2006р. Зарахування на баланс основних засобів здійснюється відповідно до пункту 10 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року N 561, на підставі акта приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів. Форма акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма N 03-1) затверджена наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку». Згідно п. 4 Загальних положень «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» «Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних, самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно,.». Відповідно до зазначеного Положення, підприємством визначені функції, які будуть виконувати об'єкти. Перелік функцій, з точки зору підприємства, є достатнім для того, щоб ввести в експлуатацію та використовувати об'єкти за їх призначенням. Зазначені об'єкти передані в оренду ПІІ «АТ Автоінвестстрой -Маріуполь» (орендодавець) 'ГОВ « ІП АІС-Маріуполь» (орендар ) згідно договору оренди № АР-3 від 01.03.2007р. Орендар, прийнявши дані об'єкти в експлуатацію, протягом терміну оренди не має претензій до функцій та експлуатаційної якості об'єктів. Таким чином вказані об'єкти відповідають поняттю об'єктів основних засобів, визначеному в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». Перевіряючі посилаються на постанову КМ України від 22 вересня 2004 р. N 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (далі - Порядок № 1243), зазначаючи що амортизація об'єктів нерухомості неможлива без відповідного оформлення права власності на даний об'єкт та його державної реєстрації, оскільки дані документі є підставою для вводу таких об'єктів в експлуатацію. Проте, даний нормативний документ визначає лише основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. При цьому вказаний Порядок № 1243 містить перелік об'єктів, стосовно яких він діє: об'єкти нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів. Огородження земельної ділянки, тимчасові споруди, які вказані в акті перевірки як «офісне приміщення» та «пост охорони», площадка автомобілів, калитка, газон - не підпадають під визначення об'єктів, вказаних в цьому Порядку № 1243. «Офісне приміщення» та «пост охорони», які знаходяться на площадці для зберігання автомобілів, є тимчасовими нетитульними спорудами, не мають фундаменту, у зв'язку з чим можуть бути в будь-який час переміщені. Електромережа та водовідвід були прийняті в експлуатацію відповідними державними організаціями, що здійснюють контроль за експлуатацією таких об'єктів. Площадка для зберігання автомобілів представляє собою земельну ділянку з асфальтовим покриттям, об’єкт з такою характеристикою також не підпадає під перелік об'єктів, закріплених Порядком № 1243, бо Не є об'єктом будівництва. Автостоянка представляє собою вирівняну земельну ділянку. Саме; з витрат по вирівнюванню земельної ділянки складається вартість цього об'єкта. Тобто, в цьому випадку не відбувалося будівництва. Окрім зазначеного, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», не містить прямих чи опосередкованих вказівок на неможливість амортизації основних фондів без попереднього державного приймання. Так, згідно з п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею». Відповідно до п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону 334 (Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання...; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів». Згідно з п.п, 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону 334 «Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом”. Згідно п.п. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону 334 «Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі...». Згідно п.п. 8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону 334 «У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість. Вважає, що актом перевірки неправомірно визначено заниження податку на прибуток у сумі 8611,0 грн., тому просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог згідно до якої просить скасувати податкові повідомлення –рішення № 0009672342/0 від 29.10.2007 року, № 0009672342/1 від 18.12.2007 року, № 0009672342/2 від 29.02.2008 року, № 0009672342/3 від 14.03.2008 року, № 0009672342/4 від 29.08.2008 року, № 0009682342/0 від 29.10.2007 року, № 0009682342/1 від 18.12.2007 року, № 0009682342/2 від 29.02.2008 року, № 0009682342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/4 від 23.06.2008 року, № 0000782342/4 від 29.08.2008 року, № 0000782342/5 від 29.08.2008 року,-

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення згідно до яких не погоджуються з позовними вимогами з наступних підстав.

ПІІ „АТ Автоінвестстрой -Маріуполь" повідомлений про проведення планової виїзної перевірки повідомленням від 10.09.07р. за № 46412/10/23-113, що надано посадовим особам 11.09.07р. Перевірку проведено з відома директора Кірьякова Олексія Володимировича та в присутності головного бухгалтера Мощенко Ірини Олександрівни. За результати перевірки був складений акт перевірки, в якому було відображені порушення, що виникли з наступних підстав. Підприємством у перевіряємому періоді здійснювались виплати винагороди за користування товарним знаком згідно типових договорів франчайзинга, укладених з - ТОВ «Бета-М» - № БМ/Р015-15 від 01.07.03 та № ДГ-БМ/Р015-158 від 01.12.03 - ТОВ «АІС-Моторс» - № АМ/Р015-17 від 01.10.04 та № АМ/Р01 5-35 від 01.10.04. Згідно зазначених договорів Ліцензіар ( ТОВ «Бета-М» або ТОВ «АІС-Моторс» ) надає Ліцензіату ( ПІІ «АТ Автоінвестстрой -Маріуполь» ) на строк дії договору за винагороду право користування знаком на товари, що належать Ліцензіару ( свідоцтва на знак видані Укрпатент ) без права продажу або відчуження. До перевірки не надано договір № ДГ-БМ/Р015-158 від 01.12.03. Відповідно до договорів та суми визначеної винагороди Ліцензіарами надавались податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит у відповідних податкових періодах. Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 із змінами та доповненнями «роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування ; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)». Питання, пов'язані із поняттям права інтелектуальної власності, регулюються, зокрема Цивільним кодексом України. Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначено статтею 420 Кодексу. Зокрема до об'єктів права інтелектуальної власності згідно із цією статтею належать комерційні (фірмові; найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг). Пунктом 1 ст. 418 Кодексу встановлено, що правом інтелектуальної власності є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності визначений цим Кодексом та іншим законом. Цією ж статтею визначено, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності або майнові права інтелектуальної власності. Відповідно до положень Книги четвертої Кодексу одним із майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності з правом на використання цього об'єкта є виключно право дозволяти використання об'єкта (видавати ліцензії). При цьому, у ст. 419 Кодексу зазначено, що право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного, а перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності означає перехід права власності на річ.

Отже, якщо підприємство володіє правом інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності та реалізує своє майнове право інтелектуальної власності на такий об'єкт інтелектуальної власності, шляхом надання ліцензіату права на використання цього об’єкту (зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслень моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наук досвіду (ноу-хау), при цьому ліцензійним договором не передбачено умови, які б надавали право користувачу об'єкта інтелектуальної власності продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт, - тобто ліцензіат набуває право інтелектуальної власності на об'єкт без набуття права власності на нього, то платежі за таким ліцензійним договором повністю відповідають поняттю "роялті", визначеному п. 1.30 ст. 1 Закону.

Таким чином, підприємством на порушення: п.п.3.2.7 п.3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненням податкового кредиту включено ПДВ за операціями, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 21 165 грн., у т.ч. по періодах:

Липень 2004 року - 333 грн., Серпень 2004 року-1000 гривень, Вересень 2004 року - 667грн., Листопад 2004 року - 1334грн., Грудень 2004 року - 667грн., Січень 2005 року- 667 грн., Лютий 2005 року - 667 грн., Березень 2005 року - 667 грн., Квітень 2005 року- 667 грн., Травень 2005 року - 667 грн., Червень 2005 року - 489 грн., Липень 2005 року - 667 грн., Серпень 2005 року - 667 грн.,

Вересень 2005 року - 667 грн., Жовтень 2005 року - 667 грн., Грудень 2005 року - 667 грн., Січень 2006 року - 667 грн., Лютий 2006 року - 667 грн.. Березень 2006 року - 667 грн.. Квітень 2006 року - 667 грн., Травень 2006 року - 667 грн.. Червень 2006 року - 667 грн.. Липень 2006 року - 667 грн., Серпень 2006 року - 667 грн.. Вересень 2006 року - 1334 грн.. Жовтень 2006 року - 667 грн., Листопад 2006 року - 667 грн.. Грудень 2006 року - 667 грн.. Січень 2007 року - 667 грн., Лютий 2007 року - 667 грн.

Що стосується визначення сум податкового зобов'язання з ПДВ пов'язаних з реалізацією автомобілів. У порушення п.4.7 ст.4, п.л.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями перевіркою було встановлено несвоєчасне відображення у складі податкових зобов'язань ПДВ на загальну суму 553 717 грн. Порушення відбулося у наслідок наступного: ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» (Комісіонер) у перевіряємому періоді здійснювалась реалізація автомобілів згідно договорів комісії:

- № БМ/К 009-15 від 05.03.2003, укладеному з Комітентом ТОВ «Бета-М» (ЄДРПОУ 32367763)

- №ЧАМ/К 009-38 від 30.09.04, укладеному з Комітентом ТОВ «АІС-Моторс» (ЄДРПОУ 1694079)

Відповідно до п.8 Постанови КМ України № 1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок»( далі - Правила ) документом, що підтверджує „ Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки..." . Форма довідки-рахунка затверджена цією ж Постановою та засвідчує, що на дату оформлення цієї довідки покупцю „продано та видано" автомобіль. Також довідка-рахунок передбачає підпис покупця про отримання транспортного засобу. В разі підтвердження підписом покупця отримання транспортного засобу можна вважати дату виписки довідки-рахунку датою виникнення податкових зобов'язань ( додаток № 1 до Правил ). Згідно ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно п.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; -назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, при складанні довідки-рахунку (за формою, що додається до Постанови №1388) додержано всіх обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи (п.2 ст.9 ЗУ,«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), Також довідка-рахунок містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, з чого можна зробити висновок про правомірність віднесення довідки-рахунку до первинного документу. В ході перевірки встановлено, що підприємством на порушення п.4.7 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями, п.8 Постанови КМ України № 1388 від 07.09.1998 «Про затвердження державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів та мотоколясок» несвоєчасно відображались у складі податкових зобов'язань податку на додану вартість при реалізації автомобілів: Загальна сума ПДВ, яка підприємством не була включена до складу податкових зобов’язань у відповідних періодах складає 553 717 грн.

Що стосується визначення сум амортизаційних відносин, перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення суми амортизації у перевіряємому періоді на загальну суму 35779 грн., у т.ч. у 1 кварталі сумі 18070,00 грн., у другому кварталі 2007р. 17709,00грн.

У порушення п.п.8.2.1 п.8.2; п.п. 8.3.1, п.п.8.3.4 п. 8.3 ст.8 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств''' зі змінами та доповненнями підприємством у 1 та 2 кварталі 2007 року нараховувалося сума амортизації на об'єкти засобів не введених в експлуатацію у сумі 35779 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2007р. у сумі грн., у другому кварталі 2007р. 17709,00грн. Порушення відбулося у наслідок наступного:

Рішеннями Маріупольської міської Ради № 302/3 від 21.07.04, № 336/3 від 18.08.04 №1530 від 27.10.05, № 5/5 456 від 26.09.06 підприємству узгоджено розташування торгівельного, виставочного комплексу з продажу автомобілів по вул. Купріна м. Маріуполя. Підприємством розроблена та узгоджена з відповідними організаціями проектно-кошторисна документація на будівництво. Підприємством до перевірки були надані акти прийому-передачи (внутрішнього переміщення) основних засобів форми 03-1 від 25.12.2006 М» 1-6, згідно яким у 4-му 2006 року підприємством, було введено в експлуатацію основні фонди вартістю 903517./ т.ч.:

- автостоянка- 59635грн., - водоотвід - 7557грн., - наружня електромережа - 300194грн., огородження - 147705,32грн., - офісне приміщення - 72053,83грн., - площадка автомобілів - 279379,21грн., - пост охорони - 31249,88грн., - газон - 4561,07грн., - калитка - 1182грн.

У бухгалтерському обліку дана операція відображена по рахункам Д-т 205 «Будівельні матеріали» К-т 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» на суму придбання матеріалів, робіт та послуг; Д-т 151 «Капітальне будівництво» К-т 205 «Будівельні матеріали на суму відвантажених будівельних матеріалів на будівлю; Д-т 103 «Будівлі та споруди» К-т 15 «Капітальне будівництво» на суму введених в експлуатацію основних засобів. Зазначені об'єкти передані в оренду ПІІ «АТ Автоінвестстрой -Маріуполь»- ( орендодавець) ТОВ «ІП АІС-Маріуполь» ( ЄДРПОУ 34373020, орендар ) згідно договору оренди № АР-3 від 01.03.2007. Угода підписана директором Кирьяковим Олексієм Володимировичем з обох сторін. Згідно п.п. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону 334 «Під терміном "амортизація" основних фондів нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм, амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею». Згідно п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону 334 «.Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання... самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів».

Згідно п.п. 8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону 334 «Лід терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником, податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом, періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним, зносом». Згідно п.п. 8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону 334 «Основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі...;». Згідно п.п. 8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону 334 «У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником, податку на додану вартість». Згідно п. 4 Загальних положень «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7» "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за ТЧ 288/4509 із змінами і доповненнями «Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям, до нього: конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій: відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування .загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно...». Згідно з ст. 182 Цивільного кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість встановлена Законом України від 01.07.04 р. № 1952 «Про державну реєстрацію річових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Тобто після державної реєстрації прав на нерухомість та виникнення права власності, підприємство має право ввести виготовлені основні фонди в експлуатацію. Згідно з п.п. 8.3.1. п.п.8.3.4 п.8.3 ст,8 Закону про прибуток, роз'ясненнями ДПАУ, доведеними листом від 21.04.03 р. № 3859/6/15-1116, «нарахування амортизації для основних фондів групи 1 здійснюється з наступного кварталу після вводу їх в експлуатацію.» Зарахування на баланс основних засобів здійснюється відповідно до пункту 10 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року N 561, на підставі акта приймання-передачі (введення в експлуатацію) основних засобів. Форма акта приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма N 03-1) затверджена наказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку". Однак згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р, N 1243 „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”. Зазначений Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування...". Амортизація об'єктів нерухомості неможлива без відповідного оформлення права власності на даний об'єкт та його державної реєстрації, оскільки дані документі є підставою для вводу таких об'єктів в експлуатацію. Документі яки підтверджують державну реєстрацію та виникнення права власності на виготовлені основні засоби підприємством до перевірки не надані. Головним управлінням архітектури та містобудування у перевіряємо му періоді завершені будівництвом об'єкти не приймались, підприємство неправомірно ввело в експлуатацію вищезазначені основні засоби. ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя надано запит до Бюро технічної інвентаризації щодо встановлення власника автостоянки на вул. Купріна з метою визначення правових та податкових наслідків проведених підприємством операцій. При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, що перевіряється, керівником Жовтневої МДП1 м. Маріуполя будуть вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки на підставі ст. 11-1 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р № 5098-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 25.03.05 №2505-ІУ. На підставі вищевказаного, у порушення п.п.8.2.1 п.8.2; п.п. 8.3.1, п.п. Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями підприємством у 1 та 2 кварталі 2007 року завищена сума амортизації на об'єкти незавершеного будівництва на загальну суму 35779 грн., у т.ч. у 1 кварталі 07 року у сумі 18070,00 грн., у другому кварталі 07р. 17709,00грн. таким чином враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, та заперечень проти нього встановив наступне.

Підприємство з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство Автоінвестстрой - Маріуполь” згідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 283411 від 07.12.1999 року зареєстровано у якості юридичної особи та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 30612744 (а.с. 14), включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.15), здійснює свою діяльність відповідно до статуту (у новій редакції), що затверджено рішенням власника від 25.01.2008 року та зареєстровано державним реєстратором 25.02.2008 року (а.с. 9-14).

18.10.2007 року посадовими особами Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя було проведено виїзну планову перевірку „Підприємства з іноземними інвестиціями Автоінвестстрой -Маріуполь” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року за результатами якої було складено акт № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року висновками якого встановлено порушення:

1. П. 1.30 ст.1, п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року, № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями, у результаті чого встановлено завищення податку на прибуток у сумі 4968, 00 гривень, у тому числі у 2004 році у сумі 1000,00 гривень, у 2005 році 1800,00 гривень, у 2006 році у сумі 2168,00 гривень.

2. П.п.8.2.1 п. 8.2; п.п.8.3.1, п.п 8.3.4, п.8.3 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 року, № 334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” зі змінами та доповненнями у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період у сумі 8611,00 гривень, у тому числі по періодах: у 1 кварталі 2007 року на 4184,00 гривень, у 2 кварталі 2007 року на 4427,00 гривень.

3. П.п3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, до податкового кредиту включено ПДВ за операціями, що не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 21165,00 гривень у тому числі по періодах: Липень 2004 року-333 гривень, серпень 2004 року-1000 гривень, вересень 2004 року -667 гривень, Листопада 2004 року 1334, 00 гривень, грудень 2004 року- 667 гривень, січень 2005 року- 667,00 гривень, лютий 2005 року-667,00 гривень, березень 2005 року- 667,00 гривень, квітень 2005 року-667 гривень, травень 2005 року- 667 гривень, червень 2005 року-489 гривень, липень 2005 року -667 гривень, серпень 2005 року-667 гривень, вересень 2005 року- 667 гривень, жовтень 2005 року -667 гривень, грудень 2005 року- 667 гривень, січень 2006 року-667 гривень, лютий 2006 року- 667 гривень, березень 2006 року- 667 гривень, квітень 2006 року-667 гривень, травень 2006 року- 667 гривень, червень 2006 року-667 гривень, липень 2006 року-667 гривень, серпень 2006 року- 667 гривень, вересень 2006 року-1334 гривень, жовтень 2006 року-667 гривень, листопад 2006 року-667 гривень, грудень 2006 року -667 гривень, січень 2007 року -667 гривень, лютий 2007 року-667 гривень.

4. П.4.47 ст.4, п.п7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.97 р. із змінами та доповненнями у результаті чого встановлено несвоєчасне відображення у складі податкових зобов’язань ПДВ на загальну суму 553717 гривень.

5.п. 1.15 ст.1,пп. 4.2.1 п. 4.2 пп.4.3.25 п. 4.3 ст. 4 , п.7.1ст. 7, пп.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІУ від 22.05.03 року, по результатам перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 179,40 гривень (а.с. 40-70).

24.04.08 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено позапланову перевірку „ПІІ Автоінвестстрой -Маріуполь” з питань правомірності визначення за актом від 18.10.2007 року № 2557/23-3/30612744 податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2007 року яким встановлено порушення п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.4.7 ст. 4, п.п. 7.3.1 ч.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму ПДВ на 65279,00 гривень у т.ч. по періодах: жовтень 2004 року занижено ПДВ у сумі 7168,00 гривень, листопад 2004 року завищено ПДВ у сумі 5834,00 гривень, грудень 2004 занижено ПДВ у сумі 667,00 гривень, січень 2005 року занижено ПДВ у сумі 33140,00 гривень, лютий 2005 року занижено ПДВ у сумі 31806,00 гривень, березень 2005 року занижено ПДВ у сумі 59254,00 гривень, квітень 2005 року занижено ПДВ у сумі 32477,00 гривень, травень 2005 року занижено ПДВ у сумі 342,00 гривень, червень 2005 року занижено ПДВ у сумі 16515 гривень, липень 2005 року занижено ПДВ у сумі 8418,00 гривень, квітень 2006 року занижено ПДВ у сумі 9892,00 гривень.

Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами перевірки складає 46114,00 гривень (а.с.27-39).

Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що зі змісту акту № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2007 року, вбачається, що він був складений 24.04.2008 року, але ніяк ні 24.04.2007 року та вважає фактичною датою підписання акта № 1098/23-2/30612744 24.04.2008 року, а дату складання зазначеного акту 24.04.2007 року – опискою (а.с.27-39).

29 жовтня 2007 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009682342/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 308607,00 гривень, у тому числі основного платежу -21165 гривень, штрафної санкції- 287442,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. 17.1.3 ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.17).

29 жовтня 2007 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009672342/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10752,00 гривень, у тому числі основного платежу -8611,00 гривень, штрафної санкції- 2141,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.18).

Рішенням начальника Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції від 18.12.2007 року № 66342/10/25-012 „Про результати розгляду первинної скарги” директора „ПІП Автоінвестстрой -Маріуполь” залишено без змін податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 18.10.2007 року № 0009672342/0, від 29.10.2007 року № 0009682342/0, а первинну скаргу від 06.11.2007 року № 126- без задоволення (а.с.71-76).

          18 грудня 2007 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009682342/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 308607,00 гривень, у тому числі основного платежу -2 165,00 гривень, штрафної санкції- 287 442,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.19).

18 грудня 2007 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009672342/1, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 752,00 гривень, у тому числі основного платежу -8 611,00 гривень, штрафної санкції- 2 141,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.20).

          Рішенням начальника Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції від 21.02.2008 року № 3351/10/25-0-013 „Про результати розгляду повторної скарги” скаргу директора „ПІП Автоінвестстрой -Маріуполь” від 25.12.2007 року на податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 29.10.2007 року № 0009672342/0 на суму 10752,00 гривень, № 0009682342/0 на суму 308607,00 гривень - залишено без задоволення.

29 лютого 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009672342/2, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 752,00 гривень, у тому числі основного платежу -8 611,00 гривень, штрафної санкції- 2 141,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.21).

29 лютого 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009672342/2, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 308 607,00 гривень, у тому числі основного платежу -21 165,00 гривень, штрафної санкції- 287 7442,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.22).

14 березня 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009672342/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10 752,00 гривень, у тому числі основного платежу -8 611,00 гривень, штрафної санкції- 2141,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.25).

Рішенням начальника Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції від 25.04.2008 року № 7488/10/25-013-5 „Про результати розгляду повторної скарги” скаргу директора „ПІП Автоінвестстрой -Маріуполь” від 03.03.2008 року № 28 року на податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 29.10.2007 року № 0009672342/0 (від 18 грудня 2007 року № 0009672342/1 від 29 лютого 2008 року № 0009672342/2) про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток № 0009682342/0 (0009682342/1, № 0009682342/2)- з податку на додану вартість, залишено без змін податкове повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ від 29.10.2007 року № 0009672342/0 про визначення податку на прибуток підприємств у розмірі 10752,00 гривень, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0009682342/0 від 29.10.2007 року у частині визначення штрафних санкцій з ПДВ у сумі 219744,00 гривень, збільшено суму нарахованого ПДВ на 44114,00 гривень, в іншій частині зазначені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

14 травня 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007, № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2008 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00009682342/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 88863,00 гривень, у тому числі основного платежу -21 165,00 гривень, штрафної санкції- 67 698,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.23).

14 травня 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 , № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2008 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782342/3, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44 114,00 гривень, у тому числі основного платежу -44 114,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.24).

23 червня 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 , № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782342/4, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44 114,00 гривень, у тому числі основного платежу -44 114,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.26).

Рішенням заступника голови державної податкової адміністрації України від 17 липня 2008 року № 0945/6/25-0115 „Про результати розгляду повторних скарг” скаргу директора „ПІП Автоінвестстрой -Маріуполь” № 28 від 14.05.2008 року та № 33 від 23.06.2008 року на рішення ДПА у Донецькій області від 25 квітня 2008 року 3 7488/10/25-013-5 та від 10.06.2008 року № 10260/10/25-013-5, на податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі від 29.10.2007 року № 0009672342/0 (від 18 грудня 2007 року № 0009672342/1, від 29 лютого 2008 року № 0009672342/2, від 14 березня 2008 року № 0009672342/3) про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток, від 29.10.2007 року № 0009682342/0 (від 18.12.2007 року № 0009682342/1, від 29.02.2008 року № 0009682342/2 від 14 травня 2008 року № 00009682342/3) та від 14 травня 2008 року № 0000782342/3- з податку на додану вартість залишено без змін податкові повідомлення-рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 29.10.2007 року № 0009672342/0 (від 18 грудня 2007 року № 0009672342/1, від 29 лютого 2008 року № 0009672342/2, від 14 березня 2008 року № 0009672342/3) та від 29.10.2007 року № 0009682342/0 (від 18.12.2007 року № 0009682342/1, від 29.02.2008 року № 0009682342/2) з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області від 25 квітня 2008 року 3 7488/10/25-013-5, прийнятого за розглядом повторної скарги, (податкове повідомлення –рішення від 14 травня 2008 року № 00009682342/3) від і рішення ДПА у Донецькій області від 10 червня 2008 року № 10260/10/25-013-5 (а.с. 96-102).

Рішенням заступника голови державної податкової адміністрації у Донецькій області від 10 червня 2008 року № 10260/10/25-013-5 „Про результати розгляду скарги” скаргу директора „ПІП Автоінвестстрой -Маріуполь” № 30 від 23.05.2008 року на податкове повідомлення - рішення Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 14 травня 2008 року № 0000782342/3 про визначення податкового зобов’язання з ПДВ - залишено без змін (а.с.103-107).

29 серпня 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 , № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782342/4, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 132977,00 гривень, у тому числі основного платежу -65279,00 гривень, штрафної санкції- 67698,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.217).

29 серпня 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782342/4, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 10752,00 гривень, у тому числі основного платежу -8611,00 гривень, штрафної санкції – 2141 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.218).

29 серпня 2008 року начальником Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції на підставі акту перевірки № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007р. № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2007 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782342/4, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 44114,00 гривень, у тому числі основного платежу -44114,00 гривень. Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення зазначено п. „б” п.п. 4.2.2 ст.4 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000р. № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.219).

Ухвалою суду від 08 вересня 2008 року по справі було призначено судово-економічну експертизу та перед судовим експертом поставлено наступні питання:

1. На підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського та податкового обліку підприємства з іноземними інвестиціями «Автомобильное общество Автоинвестстрой - Мариуполь» визначити документальну обгрунтованість висновків актів перевірки ПІІ«Автомобильное общество Автоинвестстрой - Мариуполь» № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2007 року; № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007 року.

2. З урахуванням результатів дослідження по питанню № 1 розрахувати суми штрафних санкцій та пені, що підлягають застосуванню до позивача відповідно до прийнятих на підставі зазначених актів податкових повідомлень – рішень про застосування штрафних санкцій.

При проведенні судово – економічної експертизи враховувати поставлені перед експертом питання, зазначені в клопотаннях сторін від 04 вересня 2008 року та 03 вересня 2008 року.

Згідно висновків судового експерта за результатами дослідження наданих документів по першому питанню зазначено, що висновки актів перевірки ДПІ №1098/23-2/30612744 від 24.04.07р. та №2557/23-3/30612744 від 18.10.07р. про: порушення ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст.3 Закону України «Про ПДВ» у результаті якого до складу податкового кредиту з ПДВ включена сума 21165грн. по господарським операціям, що не є об’єктом оподаткування наданими експерту документами не підтверджуються.

Порушення підприємством п.8.2.1п.8.2, п.п.8.3.1п.п.8.3.4 п.8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р., що призвело до завищення суми амортизації за 1-ше півріччя 2007р. на 35776грн. підтверджується частково, а саме на суму 35 598,38грн. у т.ч. за 1-й кв. 2007р.- на 17978,78грн, за 2-й кв. 2007р. –на 17619,6грн.

Порушення ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» вимог п.п.4.7п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р. яке було допущено в результаті того що підприємством при формуванні податкових зобов’язань з ПДВ за період з 01.07.04р. по 30.06.07р. не були враховані дані копій довідок - рахунків не підтверджуються.

Згідно результатів здійсненого експертом розрахунку з урахуванням результатів дослідження по питанню № 1 – сума штрафних санкцій, що підлягає застосуванню до позивача складає - 2 129,26грн.

Суд погоджується із висновком експерта з огляду на наступне.

Якщо взяти до уваги встановлене відповідно до висновків актів перевірок № 2557/23-3/30612744 від 18.10.2007р., та № 1098/23-2/30612744 від 24.04.2007 року порушення підприємством п.п. 3.2.7 п. 3.2 ст.3 Закону України «Про ПДВ» згідно якого не є об'єктом оподаткування операції з: виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі); виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом; надання комісійних (брокерських, дилерських) послуг із торгівлі та/або управління цінними паперами (корпоративними правами), деривативами та валютними цінностями, включаючи будь-які грошові виплати (у тому числі комісійні) фондовим або валютним біржам чи позабіржовим фондовим системам або їх членам у зв'язку з організацією та торгівлею цінними паперами ліцензованими торговцями цінними паперами, а також деривативами та валютними цінностями,- відповідач робить висновки, що у результаті порушення цієї норми до складу податкового кредиту з ПДВ включена сума 21165грн. по господарським операціям, що не є об’єктом оподаткування.

Але суд не погоджується із зазначеним висновком відповідача оскільки дослідженням експерта, у відповідності із наданими йому документами, зазначені висновки відповідача не підтверджуються, тому, що із змісту наданих йому договорів та первинних документів випливає, що у господарських операціях, що були предметом дослідження, позивачу надавалося виключно право на користування товарним знаком без передачі права власності, тобто у відповідності до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказані платежі до роялті не відносяться.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Роялті- платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

З змісту вказаного пункту Закону випливає, що відношення до роялті плати за користування авторським правом обмежено наступним переліком - прав на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення, вказаний перелік не включає право на користування товарним знаком. Відповідно до застосування вказаної норми до прав на товарний знак та до роялті відноситься виключно придбання товарного знака.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто господарські операції які були предметом дослідження повинні оподатковуватись у відповідності до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за ставкою 20%.

Згідно висновку судово - економічної експертизи, встановлені відповідачем порушення п.п. 8.2.1 п. 8.2 п.п. 8.3.1 п.п. 8.3.4 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті якого завищена сума амортизаційних відрахувань у 1-му кварталі 2007р. на 18070грн. та у 2-му кварталі 2007р. на 17709,0грн., підтверджуються частково у зв’язку з чим розраховані штрафні санкції, що можуть бути застосовані до Позивача складають 35598,38 гривень.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.3.4, п.8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення групи 1, ведеться по кожній окремій будівлі, споруді або їх структурному компоненту та в цілому по групі 1 як сума балансових вартостей окремих об'єктів такої групи.

Суд приймає до уваги встановлені експертом обставини і висновки з цього приводу з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначених висновків експертом взято до уваги Постанову КМУ від 22 вересня 2004 р. N 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» - далі Порядок. «1. Цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.» Тобто Порядком визначений закінчений перелік об’єктів які вводяться в експлуатацію за наявністю підтвердження державними приймальними комісіями.

          У відповідності до п. 29 Порядку «Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.»

Оскільки амортизаційні відрахування по основним фондам нараховуються після введення їх в експлуатацію, амортизація у податковому обліку відносно об’єктів, що не введені в експлуатацію належним чином нараховуватись не повинна.

Також експерт посилається на Наказ Держстандарту №507 від 17.08.00р. про затвердження "Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000" «Інженерні споруди – це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта. До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.»

          До інженерних споруд з наведеного у акті ДПІ переліку відносяться: водовід, зовнішня електромережа, огородження, калитка. Оскільки пояснення підприємства відносно того, що автостоянка та площадка для зберігання автомобілів «представляє собою вирівняну земельну ділянку» не відповідають відомостям наведеним у актах №1 та №2 від 25.12.06р. – приймання-передачі основних засобів (в актах зазначено, що автостоянка та площадка автомобільна – це площадки з асфальтобетонним покриттям) то вказані об’єкти також відносяться до інженерних споруд.

          Відносно «офісного приміщення» та «поста охорони» вказані об’єкти згідно пояснень позивача є не титульними спорудами оскільки не мають фундаменту.

У бухгалтерському обліку вартість відпущених на будування тимчасових споруд виробничих запасів відноситься на капітальні інвестиції, та враховується на відповідному рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Саме рахунок 15 «Капітальні інвестиції» призначений для обліку витрат на створення матеріальних і нематеріальних активів. За дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення матеріальних та нематеріальних необоротних активів, за кредитом - їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо).

Для будування споруд тимчасового використання застосовується субрахунок 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів». На цьому рахунку відображаються витрати підприємства (організації, установи) на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких у подальшому ведеться на рахунку 113 «Тимчасові (нетитульні) споруди».

Рахунок 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів» належить до калькуляційних рахунків. На ньому враховуються всі витрати понесені для будування тимчасових споруд. Витрати накопичуються за дебетом цього рахунку. При введені необоротного матеріального активу в експлуатацію витрати пов’язані з утворенням цього об’єкту списуються з кредиту рахунку 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів» у дебет рахунку 113 «Тимчасові (нетитульні) споруди».

На рахунку 113 «Тимчасові (нетитульні) споруди» ведеться облік експлуатаційних тимчасових (нетитульних) споруд.

У відповідності до «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку…» Рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи" призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух інших необоротних матеріальних активів, які не відображені у складі об'єктів обліку на рахунку 10 "Основні засоби".

У відповідності до стандарту бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" – «Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).»

На підставі викладеного Тимчасові (нетитульні) споруди є самостійною групою активів які не є основними фондами, амортизація вказаних активів у відповідності до ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачена, порядок списання вартості вказаних активів визначається підприємством.

Оскільки в результаті дослідження, виходячи з наданих експерту відомостей встановлено, що офісне приміщення та пост охорони не є об’єктами основних фондів то амортизація вартості вказаних об’єктів і застосування ст.8 Закону є необґрунтованою.

Таким чином, відносно вказаних об’єктів висновки акта перевірки ДПІ про порушення п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.3.4, п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підтверджуються.

Щодо порушення п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині нарахування амортизації на об’єкт основних засобів – газон.

Згідно акту перевірки ДПІ (а.с.52-53) в частині що не заперечується Позивачем, об’єкт основного засобу – газон, вартістю 4561,07грн. був введений в експлуатацію у 4-му кв. 2006року.

Для проведення дослідження, експерту були надані журнали-ордери ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Маріуполь» за 4-й кв. 2006р., 1-2 кв. 2007р. Згідно даних наданих документів значиться, що вартість введеного до експлуатації газону - 4561,07грн. відображена підприємством за Дебетом рахунку 108 “Багаторічні насадження”. Відповідно до відомості по нарахуванню амортизації значиться що за перше півріччя 2007року ПІІ «АТ Автоінвестстрой-Маріуполь» нараховано амортизацію на основний засіб – газон у сумі 180,62грн, у т.ч. у першому кварталі 2007р. – 91,22грн., у 2-му кв. 2007р. – 89,4грн.

Акт перевірки ДПІ (а.с.52-54), при визначенні суми порушення п.п.8.2.1п.8.2 ст.8 вказаного Закону, посилається на “Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, незалежно від джерел фінансування їх будівництва” №1243 від 22.09.04р. Пунктом 1 вказаного Порядку визначений перелік об’єктів, порядок здавання в експлуатацію яких регулюється вказаним нормативним документом, а саме: “Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування”.

Цей перелік є вичерпним.

Згідно п.1 Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України “Про затвердження Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України” від 10 квітня 2006 року №105: “Газон - певна ділянка однорідної території з штучним дерновим покривом, який створюється посівом і вирощуванням дерноутворювальних трав (переважно багаторічних злаків) або одернуванням”. Отже газон – не є будівлею, спорудою (житлово-громадського або виробничого призначення), інженерною мережею, спорудою транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів їх інженерно-технічним оснащенням.

Таким чином, Порядок №1243 не застосовується при прийнятті в експлуатацію основного засобу –газону.

Отже, в результаті дослідження наданих експерту документів, висновки акту перевірки ДПІ про порушення п.8.2.1п.8.2, п.п.8.3.1п.п.8.3.4 п.8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р., які були допущені в результаті того, що акти введення в експлуатацію газону не були підписані державними посадовими особами не підтверджуються.

Багаторічні насадження, газонна трава, розарії, квіти, дерева, які квітнуть більше року, за визначенням, наданим у п.п. 8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, підпадають під основні фонди. Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно п. 1.32 Закону про прибуток господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Актом перевірки ДПІ №2557/23-3/30612744 від 18.10.07р. порушень в частині завищення суми амортизаційних відрахувань внаслідок нарахування амортизації на об’єкти (у т.ч. газон), що не використовувались у господарській діяльності підприємства не визначені.

З урахуванням вище наведеного, експертом зроблено висновок про документальну обгрунтованість нарахування підприємством у 1-му та 2-му кварталі 2007р. амортизації на основний фонд –газон у сумі 180,62грн, (у т.ч. у першому кварталі 2007р. – 91,22грн., у 2-му кв. 2007р. – 89,4грн.).

Отже, на підставі проведеного експертом дослідження, висновки акту перевірки ДПІ №2557/23-3/30612744 від 18.10.07р. в частині порушення ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» п.8.2.1п.8.2, п.п.8.3.1п.п.8.3.4 п.8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р., що призвело до завищення суми амортизації за 1-ше півріччя 2007р. на 35776грн. підтверджуються частково, а саме на суму 35598,38грн. (35776грн. -180,62грн), у т.ч. за 1-й кв. 2007р.- на 17978,78грн (18070грн.-91,22грн.), за 2-й кВ. 2007р. –на 17619,6грн.(17709,0грн.-89,4грн.).

          Щодо порушення п.п.4.7 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд приймає до уваги встановлені експертом обставини і висновки з цього приводу з огляду на наступне.

          Відповідно до п.п.4.7 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”У випадках коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. У разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

Згідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Також, відповідно до п.2.3 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 від 16.07.99р. “Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку”.

Згідно п.1.-3 ст.9 Закону №996: “Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції”.

3. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку”.

Нормами вказаного Закону або іншими нормативними актами не передбачено відображення господарської операції у бухгалтерському обліку підприємства на підставі даних копій первинних документів.

Відповідно до п.п.6.1 Наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”від 24 травня 1995 року №88: “Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву” Згідно п.6.6. вказаного Положення: “Термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України”.

Відповідно до ст. 315 розділу 4.2 «Бухгалтерський облік та звітність» цього Переліку для первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків та переказні вимоги, банківські виписки, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання та списання майна і матеріалів, квитанції та накладні щодо обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти тощо), установлено строк зберігання в архіві підприємства протягом трьох років”.

Отже відомості, щодо здійснених господарський операцій повинні відображатись у бухгалтерському обліку підприємства на підставі даних наявних оригіналів первинних документів (що фіксують факт здійснення господарської операції та мають всі визначені Законом України № 996 реквізити), обов’язок зберігання яких покладено на відповідних осіб підприємства. Не допускається відображення даних у бухгалтерському обліку підприємства по господарським операціям, які не підтверджені відповідними первинними документами. Також, нормативними актами не передбачено відображення у бухгалтерському обліку підприємства даних про господарські операції на підставі копій первинних документів.

На підставі вище наведеного випливає, що податкові зобов’язання з ПДВ від комісійної діяльності формуються по даті здійснення господарської операції (дата зарахування коштів від покупця або дата відвантаження товарів), на підставі оригіналів первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції, вказані первинні документи повинні бути складені з додержанням вимог їх складання, мати всі необхідні реквізити, визначені п.2 ст.9 Закону України №996.

Порушення п.п.4.7п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р., визначено в акті перевірки ДПІ на підставі даних довідок-рахунків – як первинних документів, що фіксує факт здійснення господарських операцій, та які мають всі необхідні для первинних документів реквізити.

Згідно п.3.19 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами” від 31 липня 2002 року №228: “На продані транспортні засоби комісіонер повинен видати споживачу акт технічного стану та оцінки транспортного засобу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт), гарантійний талон (сервісну книжку) при наявності, довідку-рахунок, розрахунковий документ, який засвідчує факт купівлі”.

У свою чергу згідно п. 3. Постанови КМ України: “Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок” від 7 вересня 1998 р. №1388: “Державна реєстрація транспортних засобів здійснюється органами Державтоінспекції МВС з метою контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів встановленим в Україні вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням вимог законодавства, що визначає порядок сплати податків, внесення інших обов'язкових платежів, використання транспортних засобів в умовах воєнного та надзвичайного стану, а також для забезпечення їх обліку та попередження протиправних дій щодо них.”

Відповідно до п.8 Постанови 1388: “Правомірність придбання транспортних засобів, складових частин, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданими суб'єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах.

Такими документами можуть бути:

довідка-рахунок за формою згідно з додатком № 1 до цих Правил, видана суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує транспортний засіб.

Бланки довідок-рахунків, актів приймання-передачі транспортних засобів підприємств-виробників цих засобів і їх складових частин за формами згідно з додатками №1 і 6 до цих Правил є бланками суворого обліку і виготовляються в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. №283.”

Згідно Додатку №1 Постанови КМ України №1388, довідка - рахунок має визначену форму та повинна містити наступні дані:

-          найменування документу, його номер та дату складання;

-          найменування покупця (отримувача) транспортного засобу;

-          дані щодо технічних даних та характеристики транспортного засобу (марка транспортного засобу, № двигуна, № шасі, № кузова, № рами);

-          № свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту);

-          дані покупця (ФІП, дані паспорту);

-          дані щодо вартості транспортного засобу;

-          підписи керівника бухгалтера та касира підприємства - продавця, печатка продавця;

-          підпис покупця в одержані транспортного засобу.

Отже довідка-рахунок – це документ, що складається продавцем транспортного засобу у єдиному екземплярі. Вказаний екземпляр надається покупцю, який у свою чергу надає її в органи Державтоінспекції МВС для реєстрації транспортного засобу.

Тобто у продавця транспортного засобу не лишається оригіналу вказаного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (на даних якого, у свою чергу, повинен ґрунтуватись податковий облік) є оригінали первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій (п.1 ст.9 Закону України “Про оподаткування прибиту підприємств”). Наявність первинного документу (оригіналу) у продавця для врахування його даних у бухгалтерському обліку є обов’язковим. Тобто, оскільки оригінали довідок-рахунків не зберігаються у продавця, вони не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку операцій з реалізації автомобілів.

Таким чином, у зв’язку з відсутністю оригіналів довідок - рахунків у ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» (підприємства –продавця транспортних засобів), воно не мало права відображати дані вказаних документів у своєму бухгалтерському обліку.

Отже, відповідно до п. п.2.3 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996 від 16.07.99р., який визначає обов’язковість ґрунтування даних податкового обліку на даних бухгалтерського обліку, випливає, що оскільки дані копій довідок-рахунків не можуть бути враховані у бухгалтерському обліку підприємства – вказані документи також не є підставою для формування у податковому обліку сум податкового зобов’язання з ПДВ згідно вимог п.п.4.7п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р.

Таким чином, висновки акту перевірки ДПІ щодо порушення ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» вимог п.п.4.7п.п.7.3.1п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.97р. яке було допущено в результаті того що підприємством при формуванні податкових зобов’язань з ПДВ за період з 01.07.04р. по 30.06.07р. не були враховані дані копій довідок - рахунків не підтверджуються.

Щодо розрахунку, з урахуванням проведеного експертом дослідження, сум штрафних санкцій та пені, що підлягають застосуванню до позивача відповідно до прийнятих на підставі зазначених актів податкових повідомлень рішень про застосування штрафних санкцій.

          Суми донарахованих податкових зобов’язань:

-          308607,0грн., у т.ч. за основним платежем – 21165грн., за штрафними санкціями – 287442грн що визначено у податкових повідомленнях –рішеннях: від 29.10.07р. №0009682342/0 (а.с.17), від 18.12.07р. №0009682342/1 (а.с.19), від 29.02.08р. №0009682342/2,

-          88863, у т.ч. за основним платежем – 21165грн., за штрафними санкціями –67698грн, що визначено у податкових повідомленнях –рішеннях: від 14.05.08р. №00009682342/3 (а.с.23).

-          44114грн. – основного платежу, що визначено у податкових повідомленнях –рішеннях: від 14.05.08р. №0000782342/3 (а.с.24), від 23.06.08р. №0000782342/4 (а.с.26).

Розрахунок сум штрафних санкцій та пені по вказаним порушенням експертом не проводився, оскільки вказані податкові зобов’язання визначені на підставі висновків актів перевірки ДПІ №1098/23-2/30612744 від 18.10.07р. та №1098/236-2/30612744 від 24.04.07р. про порушення ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» п.п.3.2.7п.3.2 ст.3, п.4.7ст.4 п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, в результаті дослідження не підтвердились.

Відносно суми донарахованого податкового зобов’язання 10752,0грн., у т.ч. за основним платежем – 8611грн., за штрафними санкціями – 2141грн що визначено у податкових повідомленнях –рішеннях: від 29.10.07р. №0009672342/0 (а.с.18), від 18.12.07р. №0009672342/1 (а.с.20), від 29.02.08р. №0009672342/2 (а.с.21), від 14.03.08р. №0009672342/3 (а.с. 25).

Вказана сума податкового зобов’язання визначена на підставі висновків акту перевірки ДПІ №1098/23-2/30612744 від 18.10.07р. про порушення «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» п.п.8.2.1п.8.2ст8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р., що спричинило завищення суми амортизаційних відрахувань за перше півріччя 2007р. на загальну суму 35779грн., у т.ч. за 1-й кв. 2007р. – на 18070,0грн., за 2-й кв. 2007р. – на 17709,0грн. У результаті дослідження наданих експерту документів вказані висновки акту перевірки ДПІ частково підтвердились, а саме на суму - 35598,38грн., у т.ч. за 1-й кв. 2007р. – 17978,78грн., за 2-й кв. – на 17619,6грн.

Сума податкового зобов’язання, що визначена у податкових повідомленнях-рішеннях - 8611грн. також була розрахована з урахуванням виявленого в акті перевірки ДПІ порушення п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що призвело до заниження суми валових витрат підприємства у т.ч. за 1-й кв. 2007р – на 1334грн.

          Оскільки вказані висновки акту ДПІ підприємство не оскаржує, експертом дослідження в частині підтвердження документальної обґрунтованості вказаних висновків акту не проводилось.

Підсумкова сума податкового зобов’язання з податку на прибуток, що підлягає донарахуванню ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» у зв’язку з порушенням п.п.8.2.1п.8.2ст8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. визначається з урахуванням вказаного порушення.

Згідно результатів здійсненого експертом у Таблиці №2 розрахунку, випливає, що сума заниження податку на прибуток підприємства, внаслідок порушення ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5п.п.8.2.1п.8.2ст8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. складає 8565,94грн., у ч. за 1-й кв. 2007р. - 4161,2грн., за 2-й кв. 2007р. - 4404,5грн.

Щодо розрахунку суми штрафних санкцій.

Згідно підпункту “б” п.п.4.2.2.п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.00р.: “Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях...”.

Відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1 ст17 вказаного закону: “У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули”.

Отже, податковий період, на який припадають суми недоплат податкового зобов’язання становлять:

1-й кв. 2007р. – сума недоплати - 4161,2грн.

2-й кв. 2007р. – сума недоплати - 4404,5грн.

Згідно наявних в матеріалах справи податкових повідомлень-рішень – податковий період на який припадає отримання підприємством податкового повідомлення від контролюючого органу становить 4-й кв. 2007р.

Таким чином кількість, податкових періодів для розрахунку суми штрафних санкцій по сумі недоплати 4161,2грн. – складає 3 (з 1-го кв. 2007р по 4-й кв. 2007р.), для суми недоплати 4404,5грн – 2 (з 2-го кв. 2007р по 4-й кв. 2007р.).

Отже сума штрафних санкцій, що розрахована експертом складає:

4161,2грн.х0,3+4404,5грн.х0,2=2129,26грн.

Таким чином на підставі результатів дослідження наданих експерту документів, випливає, що сума податкового зобов’язання, яка підлягає донарахуванню у зв’язку з порушенням ПІІ «АТ Автоінвестстрой - Маріуполь» п.п.5.3.3 п.5.3 ст.5п.п.8.2.1п.8.2ст8.3 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.94р. складає - 8565,94грн., відповідно сума штрафних санкцій, що повинна бути сплачена підприємством - складає - 2129,26грн.

          Оскільки сума штрафних санкцій по податковим повідомленням рішенням від 29.10.07р. №0009672342/0 (а.с.18), від 18.12.07р. №0009672342/1 (а.с.20), від 29.02.08р. №0009672342/2 (а.с.21), від 14.03.08р. №0009672342/3 (а.с. 25) частково підтверджується висновками експертизи, тобто сума податкового зобов’язання за основним платежем по податку на прибуток підприємств складає 8 565,94 гривень замість 8611,00 гривень (визначених відповідачем) і сума штрафних санкцій складає 2129,26 гривень замість 2141,00 гривень (визначених відповідачем).

          Враховуючи зазначені обставини, податкові повідомлення-рішення від 29.10.07р. №0009672342/0 (а.с.18), від 18.12.07р. №0009672342/1 (а.с.20), від 29.02.08р. №0009672342/2 (а.с.21), від 14.03.08р. №0009672342/3 (а.с.25) підлягають визнанню недійсними частково, а саме на суму податкового зобов’язання за основним платежем у розмірі 45,06 гривень (8611,00- 8565,94), та на суму штрафних санкцій у розмірі 11,74 гривень (2141- 2129,26).

Таким чином, суд, враховуючи висновок судово-економічної експертизи, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Підприємства з іноземними інвестиціями „Автомобільне товариство Автоінвестстрой - Маріуполь” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про скасування податкових повідомлень-рішень № 0009672342/0 від 29.10.2007 року, № 0009672342/1 від 18.12.2007 року, № 0009672342/2 від 29.02.2008 року, № 0009672342/3 від 14.03.2008 року, № 0009672342/4 від 29.08.2008 року, № 0009682342/0 від 29.10.2007 року, № 0009682342/1 від 18.12.2007 року, № 0009682342/2 від 29.02.2008 року, № 0009682342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/4 від 23.06.2008 року, № 0000782342/4 від 29.08.2008 року, № 0000782342/5 від 29.08.2008 року, задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення № 0009672342/4 від 29.08.2008 року, № 0009682342/0 від 29.10.2007 року, № 0009682342/1 від 18.12.2007 року, № 0009682342/2 від 29.02.2008 року, № 0009682342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/3 від 14.05.2008 року, № 0000782342/4 від 23.06.2008 року, № 0000782342/4 від 29.08.2008 року, № 0000782342/5 від 29.08.2008 року.

Визнати частково недійсними податкові повідомлення - рішення № 0009672342/0 від 29.10.07р., № 0009672342/1 від 18.12.07р., № 0009672342/2 від 29.02.08р., № 0009672342/3 від 14.03.08р., в частині податкового зобов’язання по податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 45,06 гривень, та штрафних санкцій у розмірі 11,74 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 19 серпня 2009 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 24 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.