Ухвала суду № 4593680, 26.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-23543/08 р.                    Головуючий у першій інстанції: Копитова О.С.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        26 серпня 2009 року                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                      Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                            Зайцева М.П., Мамчура Я.С., 

при секретарі:                                                                Пшегарницькій І.Е.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 01.02.2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерброк Плюс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, –

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Інтерброк Плюс» звернулися до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі         м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду міста Києва від 01.02.2008 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва № 0000312200/0 від 31.03.2006 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2 455 471,48 грн., з яких 1 227 735,74 грн. - основний платіж, 1 227 735 грн. - штрафні санкції. В іншій частині рішення залишено без змін. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ в Оболонському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилається на неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Господарський суд міста Києвав своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень    (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 29.12.2005 року по 30.12.2005 року, з 10.01.2006 року по 13.01.2006 року, з 16.01.2006 року по 21.01.2006 року, з 23.01.2006 року по 27.01.2006 року, з 30.01.2006 року по 02.02.2006 року, з 07.02.2006 року по 10.02.2006 року, з 13.02.2006 року по 17.02.2006 року співробітниками державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва (надалі по тексту ДПІ в Оболонському районі м. Києва) було проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерброк Плюс" (надалі по тексту ТОВ "Інтерброк Плюс") за період з 11.09.2003 року по 01.10.2005 року.

В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1238,0 тис. грн., у тому числі по періодах: за І кв. 2005 року - на суму 1229,9 тис. грн.; за II кв. 2005 року - на суму 7,9 тис. грн.; за III кв. 2005 року - на суму 0,2 тис. грн.

За результатами перевірки відповідачем 22.03.2006 року було складено акт №272-22-2-32593645.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем, 31.03.2006 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312200/0, яким позивачеві визначено суму податкових зобов'язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 475 280 грн., у тому числі: 1238 000 грн. - основний платіж, 1 237 280 грн. - штрафні санкції.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково.

Апеляційна інстанція погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, а тому вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно ч. 2 ст. 69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Як випливає з Акта виконаних зобов'язань від 05.01.2005 року до договору №05/0104/1К від 04.01.2005 року та додаткової угоди від 05.01.2005 року до нього, позивачем прийнято від ТОВ „КП „Композит" 40 простих векселів загальною номінальною вартістю 67 898 683,19 грн. Позивач оплатив ТОВ „КП „Композит" вартість цінних паперів у розмірі 58 446 304,88 грн. без ПДВ. Комісійна винагорода позивача склала 60 000 грн.

Отже, при вивченні та дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що сторонами по договору №05/0104/1К від 04.01.2005 року (з урахуванням умов додаткової угоди від 05.01.2005 року) узгоджена та документально підтверджена вартість продажу цінних паперів в розмірі 58 446 304,88 грн. без ПДВ, зі сплатою позивачу комісійної винагороди у сумі 60 000 грн.

Щодо твердження ДПІ у Оболонському районі м. Києва про продаж позивачем визначених у договорі № 05/0104/1К від 04.01.2005 року цінних паперів на суму 60 929 839,38 грн. та отримання додаткової винагороди у сумі 2 489 557,70 грн., слід також зазначити наступне.

Додатковою угодою від 05.01.2005 року до договору №05/0104/1К від 04.01.2005 року на позивача, серед іншого, покладено зобов'язання повернути комітенту 17 векселів (1 переказний вексель № 3221310256, емітент ТОВ „Юркон-сервіс", номінальною вартістю 145 069,00 грн., 16 простих векселів №№ 3209178626, 3209178275, 3209178276,      3209178279, 3209178272, 3209178271, 3209178280, 3209178274, 3209178273, 3209178652, 3209178649, 3209178653, 3209178651, 3209178683, 3209178665, 3209178697, емітент ТОВ „Алкотрейд", номінальною вартістю 2 411 000 грн.).

Акт прийому-передачі цінних паперів від 05.01.2005 року до Додаткової угоди від 05.01.2005 року до договору №05/0104/1К від 04.01.2005 року свідчить про повернення позивачем ТОВ „КП „Композит" обумовлених векселів у кількості 17 шт.

Вказані векселі пізніше були передані ТОВ „КП „Композит" позивачеві для реалізації за наступними договорами:

1) переказний вексель № 3221310256, емітент ТОВ „Юркон-сервіс", номінальною вартістю 145069,00 грн. з датою складання 31.03.2003 року та датою погашення 31.03.2005 року за додатковою угодою від 2 лютого 2005 року до договору №05/0201/2К від 1 лютого 2005 року між ТОВ „КП „Композит" та позивачем. Зазначений переказний вексель вказано в Акті прийому-передачі від 2 лютого 2005 року та в Акті виконаних зобов'язань від 4 лютого 2005 року по договору №05/0201/2К від 01 лютого 2005 року. Таким чином, розмір коштів, отриманих від реалізації даного векселя, у сумі 72 534,50 грн. відноситься до виконаних зобов'язань по договору №05/0201/2К від 01 лютого 2005 року, а не по договору № 05/0104/1К від 04.01.2005 року, як помилково зазначено відповідачем в Акті перевірки №272-22-2-32593645 від 22.03.2006 року. 2) прості векселі №№3209178626, 3209178275, 3209178276, 3209178279, 3209178272,        3209178271, 3209178280, 3209178274, 3209178273, 3209178652, 3209178649, 3209178653, 3209178651, 3209178683, 3209178665, 3209178697, емітент ТОВ „Алкотрейд", номінальною вартістю 2 411 000 грн. з датою погашення за пред'явленням за додатковою угодою від 2 лютого 2005 року до договору № 05/0201/2К від 1 лютого 2005 року між ТОВ „КП „Композит" та позивачем. Всі зазначені векселі вказано в Акті прийому-передачі від 2 лютого 2005 року та в Акті виконаних зобов'язань від 4 лютого 2005 року по договору №05/0201/2К від 1 лютого 2005 року та додатковій угоді від 02.02.2005 року. Розмір коштів, отриманих від реалізації векселів №№3209178626, 3209178275, 3209178276, 3209178279, 3209178272, 3209178271, 3209178280, 3209178274, 3209178273, 3209178652, 3209178649, 3209178653, 3209178651, 3209178683, 3209178665, 3209178697 (емітент ТОВ „Алкотрейд") у сумі 2 411000,00 грн., відноситься до виконаних зобов'язань по договору №05/0201/2К від 1 лютого 2005 року, а не по договору №05/0104/1К від 04.01.2005 року, як помилково зазначено відповідачем в Акті перевірки №272-22-2-32593645 від 22.03.2006 року. Таким чином, ДПІ у Оболонському районі м. Києва при здійсненні перевірки правильності нарахування валового доходу позивачем не враховано умови Додаткової угоди від 05.01.2005 року до договору №05/0104/1К від 04.01.2005 року, що і призвело до помилкового висновку про заниження ТОВ "Інтерброк Плюс" бази оподаткування податком на прибуток.  Враховуючи вищевикладене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги. Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права. За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції в Оболонському районі м. Києва - відмовити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 01.02.2008 року – залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                             

Судді: