Постанова № 4593667, 31.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-15357/08                                                  Головуючий у І інстанції – Бобров Ю.М.                                                                                                                                   Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            31 серпня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

за участю:

представника позивача – Павленка А.В.,

представника відповідача – Ступака С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Івушка» Відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, за апеляційною скаргою  Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2007 року Дочірнє підприємство «Івушка» Відкритого акціонерного товариства «ЧеЗаРа» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, вказуючи на те, що податковий борг у підприємства відсутній, а довідка інвентаризації не може бути підставою для нарахування податкового зобов’язання контролюючим органом.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В скарзі апелянт зазначає, що підставою для нарахування податкових зобов’язань було заниження сум штрафних санкцій за перевіркою від 13.02.2006 року, яке виявлено під час перегляду матеріалів цієї перевірки.   

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, однак постанову  суду слід змінити з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем було проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої був складений акт № 44/23/24554884 від 13.02.2006 року.

На підставі акту перевірки відповідачем, зокрема, були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2006 року № 0000822320/0, яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 35448,00 грн., та № 0000812320/0. яким йому нараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток в загальному розмірі 9600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2007 року відповідачем було проведено інвентаризацію правильності нарахування штрафних санкцій по вказаному вище акту, в ході якої відповідачем було виявлено заниження сум штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 41183,00 грн. та по податку на прибуток підприємства в розмірі 960,00 грн.

За результатами проведеної інвентаризації та на підставі акту перевірки № 44/23/24554884 від 13.02.2006 року апелянтом 19.04.2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002212320/0, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій з податку на прибуток в розмірі 960,00 грн., та № 0002192320/0, яким позивачу нарахована сума штрафних санкцій з ПДВ в розмірі 41183,00 грн.

Внаслідок несплати позивачем суми штрафних санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а також на підставі даних особового рахунку платника податків, податковою інспекцією було надіслано на адресу позивача другу податкову вимогу від 22.06.2007 року № 2/1118.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування штрафних санкції оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та визначено суми податкового боргу позивача у другій податковій вимозі, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 1.3 пункту 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Таким чином, передумовою встановлення порушення панятком податків є проведення відповідної документальної перевірки, результати якої внаслідок виявлення відповідних порушень повинні оформлюватися у вигляді акту.

Згідно пп. 4.11 п. 4 зазначеного вище Порядку податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття 19.04.2007 року податковою інспекцією оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки № 44/23/24554884 від 13.02.2006 року, а тому вони були винесені відповідачем з порушенням терміну їх прийняття.

Зокрема, положеннями діючого законодавства України не передбачено такої підстави для нарахування платникам податків податкових зобов’язань як довідка за наслідками проведення інвентаризації.

Крім того, відповідно до пп. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.  

Оскаржувана вимога взагалі не містить жодних посилань на підстави її виставлення.

Зокрема, зі зворотного боку облікової картки позивача по податку на прибуток підприємства вбачається, що заборгованість з вказаного податку по основному платежу в розмірі 939,50 грн. утворилась по декларації по податку на прибуток підприємства від 08.05.2007 року № 46269 за 1 квартал 2007 року, в той же час, сума податкового зобов’язання звітного періоду або сума податку до сплати в ній взагалі не задекларована.

Також, зобов’язання з ПДВ в розмірі 763,00 грн., визначене відповідачем в оскаржуваній вимозі як сума податкового боргу, було сплачене позивачем, що підтверджується зворотнім боком облікової картки, а сума штрафних санкцій зазначена в ній, нарахована апелянтом за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийняття яких колегія суддів вважає необґрунтованим.

Будь-яких інших доказів щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень та надісланої вимоги відповідачем не надано, що, на думку колегії суддів, є невиконанням відповідачем його обов’язку щодо доказування правомірності своїх рішень, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України.   

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, дійшовши висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції, колегія суддів керується наступним.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним-індивідуального акта.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальні акти, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання їх протиправними.

З огляду на викладене, постановаГосподарського суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 18 грудня 2007 року змінити, виклавши пункт 2 та 3 її резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 19 квітня 2007 року № 0002192320/0 та від 19 квітня 2007 року № 0002212320/0.

Визнати протиправною податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 22 червня 2007 року № 2/1118».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий   суддяГлущенко Я.Б.

                        суддяКоротких А.Ю.

                        суддяФедорова Г.Г.

Повний текст постанови виготовлений 7 вересня 2009 року.