Ухвала суду № 45907556, 04.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 804/1724/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді:Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Білак С.В. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. у справі №804/1724/15за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопроммаш» до: про:Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

21.01.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопроммаш» (далі ТОВ «Нікопроммаш» ) за допомогою засобів поштового звязку звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі Нікопольська ОДПІ ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції позов зареєстровано 23.01.2015р.. / а.с. 50, 3-11 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2015р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №804/1724/15 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість (далі ПДВ) по взаємовідносинам з ПП «Рапан» за лютий 2014р., з ТОВ «Лаваре» за липень 2014р. та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у періодах їх фактичного здійснення, податковим органом було зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та вищезазначеними контрагентами, їх вид, обсяг, що свідчить про нереальність цих операцій по ланцюгу постачання, у звязку з чим позивач не мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з урахуванням операцій з цими контрагентами у відповідні звітні періоди, що призвело до заниження позивачем ПДВ на загальну суму 59518,43 грн., що і було відображено у акті перевірки №3076/2202/33125694 від 22.10.2014р., на підставі якого відповідачем 10.12.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004472202, яким збільшено розмір податкового зобовязання позивача з ПДВ у загальному розмірі на 89277,65 грн., також податковий орган вважає, що надані позивачем документи по господарським операціям з зазначеними контрагентами не містять усіх обов'язкових реквізитів, не можуть вважатися первинними документами для цілей введення податкового обліку, позивач вважає висновки податкового органу, у акті перевірки, та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що контрагенти позивача ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре», на момент укладення господарських договорів з позивачем та виконання сторонами за договорами своїх зобовязань були зареєстровані як юридичні особи та платники податків, у тому числі ПДВ, придбані позивачем у цих контрагентів товари (роботи, послуги) були використані у подальшому позивачем у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобовязань за договорами та подальше використання отриманих за договорами товарів (робіт, послуг) позивачем у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит, при цьому усі документи були надані позивачем фахівцям відповідача під час проведення перевірки, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської ОДПІ №0004472202 від 10.12.2014р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. у справі №804/1724/15 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ №0004472202 від 10.12.2014р. (суддя Прудник С.В.) / а.с. 37-42 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 47-49 том 2/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було зясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 27.02.2015р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 57-61 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було обєктивно та повно зясовано усі обставини справи та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. постанову суду першої інстанції від 27.02.2015р. у даній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 27.02.2015р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення. яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях позивача на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 27.02.2015р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Нікопроммаш», позивач у даній справі, ідентифікаційний код 33125694, зареєстровано як юридична особа 11.10.2004р. виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ / а.с. 47-49 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 07.10.2014р. по 15.10.2014р. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Рапан» за лютий 2014р., з ТОВ «Лаваре» за липень 2014р. та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у періодах їх фактичного здійснення, за результатами якої складено акт №3076/2202/33125694 від 22.10.2014р. (далі акт перевірки) / а.с. 12-28 том 1/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного акту перевірки, податковим органом за результатами перевірки було зроблено висновок про не підтвердження господарських відносин між позивачем та ПП «Рапан» у лютому 2014р. та з ТОВ «Лаваре» у липні 2014р., їх вид, обсяг, у звязку з чим позивач не мав право на формування податкового кредиту у відповідних періодах з урахуванням ПДВ, який сплачено у вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від цих контрагентів, надані позивачем документи по господарським операціям з зазначеними контрагентами не містять усіх обов'язкових реквізитів, не можуть вважатися первинними документами для цілей введення податкового обліку, тому відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства п. 185.1 ст. 185, п. 198.1,п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1., ст.. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення витрат, які враховуються при визначені обєкта оподаткування та завищення податкового кредиту, який сформовано за рахунок операцій з контрагентами ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре» та заниження ПДВ у загальному розмірі на 59518,43 грн., у тому числі: - за лютий 2014р. на суму 20715,23 грн., - за липень 2014р. на суму 38803,20 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту № №3076/2202/33125694 від 22.10.2014р., податковим органом (відповідачем у справі) 10.12.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004472202, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача з ПДВ на загальну суму 89277,65 грн., у тому числі: основний платіж (збільшення) 59518,43 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 29759,22 грн. /а.с. 44 том 1/.

При цьому необхідно зазначити, що вищенаведені висновки зроблено податковим органом з огляду на наявність актів перевірок , як контрагента позивача ПП «Рапан» /а.с. 247-250 том 1, а.с. 1-3 том 2/, так і субєктів господарювання по ланцюгу постачання до ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре» протягом перевіряємого періоду, які складені податковим органом за місцем податкового обліку цих підприємств, при цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що ці підприємства не були контрагентами позивача у даній справі, а мали певні фінансово-господарські стосунки з ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре».

Так, у судовому засіданні під час розгляду даної справи було встановлено, що:

-24.02.2014р. між ТОВ «Нікопроммаш» (замовник) та ПП «Рапан» (підрядник) було укладено договір про виконання робіт № 24-2/14, за умовами якого підрядник зобовязується виконати ремонт всіх видів електродвигунів та трансформаторів матеріалами підрядника з урахуванням транспортно-заготівельних витрат або матеріалами замовника / а.с. 125-126 том 1/;

-10.07.2014р. між ТОВ «Нікопроммаш» (замовник) та ТОВ «Лаваре» (підрядник) було укладено договір про виконання робіт № 11/14, за умовами якого підрядник зобовязується виконати ремонт всіх видів електродвигунів та трансформаторів матеріалами підрядника з урахуванням транспортно-заготівельних витрат або матеріалами замовника / а.с.148 том 1/;

-10.07.2014 року між ТОВ «Нікопроммаш» (покупець) та ТОВ «Лаваре» (продавець) було укладено договір поставки № 12/14, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця товар за кількістю та ціною, згідно виписаних видаткових накладних / а.с. 169-170 том 1/;

контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобовязань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників ПДВ, сторонами за договорами свої зобовязання виконані у повному обсязі, ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре», надано визначені умовами договорі послу та поставлено товар у кількості і якості, яка визначена умовами договору, а позивачем сплачено вартість товару, отримані від ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре» послуги та товар позивачем у подальшому було використано у власній господарській діяльності під час виконання ним своїх зобовязань щодо ремонту електрообладнання з ПАТ «Енергоресурс» / а.с. 102-103 том 1/, ПрАТ «Сентравіс Продакшн» / а.с. 198-199 том 1/, НПП «Нікопольтеплоенерго», ТОВ «Нікармемтехкомпані» / а.с. 177-178 том 1/, ВСП «Нікопольське моторвагонне депо» / а.с. 182-183 том 1/, ПАТ «НЗТА» / а.с. 192-193 том 1/, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» / а.с. 228-238 том 1/, ТОВ «ОСОБА_1 Тьюб» /а.с. 216-218 том 1/, при цьому позивачем відповідачу під час проведення перевірки та суду під час судового розгляду даної адміністративної справи було надано первинні документи за вищезазначеними правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обовязковість ведення яких передбачена нормами законодавства України і які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та фінансова звітність за господарськими операціями субєктів господарювання, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобовязань за договорами між позивачем та ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре» протягом перевіряємого періоду, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів (послуг) у власній господарській діяльності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобовязання та податковий кредит / а.с. 64-243 том 1/.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, не заперечувався факт належного документального оформлення господарських операцій позивача з його контрагентами ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре», а також факт подальшого використання позивачем послуг та товару отриманих від цих контрагентів у подальшому у власній господарській діяльності, що також було зазначено у акті перевірки №3076/2202/33125694 від 22.10.2014р. / а.с. 12-128 том 1/.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справи з приводу визначення позивачем обєкта оподаткування протягом перевіряємого періоду з урахуванням витрат понесених підприємством у звязку з придбанням послуг та товарів у контрагентів ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре» з урахуванням часу здійснення операцій врегульовано нормами Податкового кодексу України.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобовязання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобовязаннях, при цьому це стосується і податкових зобовязань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуг) покупець зобовязаний сплатити вартість товару (послуг) продавцю, до складу якої входить ПДВ, а продавець зобовязаний внести цю суму ПДВ до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару (послуг) цього обовязку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару (послуг), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обовязку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуг) ПДВ до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобовязані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розвязання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, зокрема положення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1,п. 198.2,п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1., ст.. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави визначення обєкту оподаткування ПДВ та для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду , у вартості отриманих від його контрагентів ПП «Рапан» та ТОВ «Лаваре» послуг та товарів та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від цих контрагентів, а тому податковим органом зроблено неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій з контрагентами ПП «Рапан» у лютому 2014р. та ТОВ «Лаваре» у липні 2014р., що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для збільшення позивачу грошового зобовязань з ПДВ у загальному розмірі на загальну суму 89277,65грн . податковим повідомленням-рішенням №0004472202 від 10.12.2014р., яке є предметом оскарження у даній справі, не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог та постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог та визнання протиправним та скасування такого рішення субєкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 27.02.2015р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргуНікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2015р. у справі №804/1724/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 30.06.2015р.

Головуючий:А.О. Коршун

Суддя:С.В. Білак

Суддя:В.Є. Чередниченко