Постанова № 45907476, 25.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 916/1248/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення останні повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2014 року

по справі № 916/1248/14

за позовом Державного підприємства Житомирський військовий лісгосп

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 29 053,02 грн.,

Встановила:

У березні 2014 року Державне підприємство Житомирський військовий лісгосп звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 29 053,02 грн., з яких: 28 164,12 грн. основний борг, 168,99 грн. інфляційне збільшення боргу, 719,91 грн. 3% річних, вказуючи на часткову неоплату відповідачем вартості поставленого йому товару за договором купівлі-продажу № 16 від 07.10.2009р.

Обґрунтовуючи позов, ДП „Житомирський військовий лісгосп посилається на положення ст.ст.193,231,265 ГК України, ст.ст.525,526,530,549, 550,611,612,614,615,623,625,629,655,691,692 ЦК України, ст.ст.193,231,265 ГК України, умови названого вище договору, товарно-транспортні накладні, видаткову накладну, видатковий касовий ордер, прибутковий касовий ордер, платіжні доручення, які підтверджують часткову оплату, тощо.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2014р. (головуючий суддя Лічман Л.В., судді: Цісельський О.В., Оборотова О.Ю.) позов задоволено частково; стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь Державного підприємства „Житомирський військовий лісгосп 28 164,12 грн. основного боргу, 706,03 грн. 3% річних, 168,07 грн. інфляційних втрат, 1 826,07 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу та задовольнив інфляційні втрати та 3 % річних частково оскільки здійснив власний перерахунок сум, які підлягають стягненню.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовний вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що на час укладання правочину ОСОБА_1 не займався підприємницькою діяльністю, а тому не укладав договору, на який посилається позивач. Документи в обґрунтуванні отримання товару він не підписував, товаро транспортні накладні від його імені підписані невідомими особами, оскільки усі документи, які нібито підписував ОСОБА_1 підписані різним підписом. Крім того, на думку апелянта, слід застосувати положення ст. 257 ЦК України у звязку з пропущенням строку позовної давності. Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.06.2015р. явку представників сторін визнано обовязковою.

Представники сторін у судове засідання призначене на 25 червня не зявились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили. Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважного представника відповідача суду не відомі.

24 червня 2015 року до відділу діловодства суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Задовольнивши зазначене клопотання, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2009 р. між ДП „Житомирський військовий лісгосп (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 16 (Договір), за змістом якого Продавець продає, а Покупець купує наступні лісоматеріали:

№ п/пНазва продукції (товару)Номенклатурний асортиментОдиниця виміруКількістьЦіна з ПДВ (грн.)Сума (грн.)1Пиловник тв.п (дуб) 36-48см ІІс м. куб.10012601260002Пиловник тв.п (дуб) 36-48см ІІІс м. куб.80900720003Пиловник тв.п (дуб) 26-34см ІІІс м. куб.50648324004Техсировина ВТП тв.п. (дуб) 26-34 см м. куб.50306153005Техсировина ВТП тв.п. (дуб) 36-48 см м. куб.80342273606Баланси тв.п.(дуб) м. куб.8021016800 ПДВ 48310 РАЗОМ: 289860 Відповідно до пункту 2.2 Договору, покупець оплачує товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів згідно товарно-транспортної накладної та (або) виставленого рахунку на продукцію.

За умовами пункту 2.3 Договору, оплата за поставлену лісопродукцію (товар) проводиться на протязі 5 календарних днів після відвантаження продукції та (або) шляхом попереднього перерахування грошей у розмірі 30% на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставленого рахунку-фактури. Відповідно до пункту 3.2 Договору датою відвантаження вважається дата, вказана в накладній "Продавця". Відповідно до пункту 4. Поставка товару здійснюється транспортом "Покупця". Перехід права власності та ризиків на товар переходить до покупця з моменту завантаження товару на транспорт "Покупця" і оформлення документів, що засвідчують здачу приймання товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано жодного документу, який безперечливо надавав висновок про отримання товару саме відповідачем.

Так в обґрунтування позовної заяви позивачем надані копії товаро транспортних накладних: від 07.08.2009 р. серії 01 КВЛ № 000856 на суму 2 745,00 грн., від 28.08.2009 р. ЧВЛ № 051663 на суму 8647,38 грн., від 06.10.2009 р. ЧВЛ № 051753 на суму 10403,76 грн., від 06.10.2009 р. ЧВЛ № 051752 на суму 4255,98 грн., від 24.10.2009 р. ЧВЛ № 051810 на суму 2577,48 грн., від 14.12.2009 р. ЧВЛ № 051906 на суму 5386,32 грн., без номера та дати на суму 15808,20 грн., видатковою накладною від 24.12.2009 р. № ЗА-0000672 на суму 1347,97 грн.

Але зазначені документи не є доказами отримання товару саме відповідачем. Товаро транспортна накладна від 07.08.2009 р. серії 01 КВЛ № 000856 на суму 2 745,00 грн. (а.с.15) не містить найменування посади, прізвище, ім'я та по батькові особи вантажоодержувача.

Аналогічно у ТТН від 28.08.2009 р. ЧВЛ № 051663 на суму 8647,38 грн., від 06.10.2009 р. ЧВЛ № 051753 на суму 10403,76 грн., від 06.10.2009р. ЧВЛ № 051752 на суму 4255,98 грн., від 24.10.2009 р. ЧВЛ № 051810 на суму 2577,48 грн., від 14.12.2009 р. ЧВЛ № 051906 на суму 5386,32 грн., без номера та дати на суму 15808,20 грн. відсутні відомості про особу, яка отримала товар.

Відповідно до частини 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності, установ та організації затверджено відповідним Положенням на підставі Наказу Міністра фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Так, в матеріалах справи відсутні видаткові накладні з підписом ОСОБА_1 про відпуск товару позивачем та отримання його покупцем. Єдина наявна у матеріалах справи видаткова накладна від 24.12.2009р. № ЗА-0000672 на суму 1347,97 грн. не містить а ні підпису ОСОБА_1, а ні іншої особи, яка б отримала товар від позивача на користь ОСОБА_1 за довіреністю. (а.с.23)

Крім того, викладені у видатковій накладній відомості про товар збігаються із відомостями, викладеними у ТТН за № ЗА-0000672 на суму 1347,97 грн., але позивач рахує зазначені документі як різні докази отримання товару , тобто двічі враховує одну й ту ж суму.

Позивач не надав довіреностей на отримання товару іншими особами від імені відповідача, актів прийому передачі продукції, видаткових накладних, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Надані позивачем товаро транспортні накладні відхиляються судовою колегією як недопустимі відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України.

Тому судова колегія погоджується з доводами апелянта про неналежність оформлення накладних, що ставить під сумнів також існування поставки на підставі зазначених товаро транспортних накладних.

Ти обставини, що ФОП ОСОБА_1 частково оплатив товар на загальну суму 24 060,00 грн., про що свідчать платіжні доручення від 15.11.2009 р. № 1 на суму 14660,00 грн., від 25.01.2010 р. № NOW2J50837 на суму 4000,00 грн., від 29.03.2010 р. № @2PL983237 на суму 3000,00 грн., прибутковий касовий ордер від 24.12.2009 р. № 367 на суму 2400,00 грн. є доказами існування між сторонами господарських операцій купівлі продажу продукції та не є доказами існуючої заборгованості відповідача перед позивачем.(а.с.24-26).

Навпаки, 25.12.2009р. ФОП ОСОБА_1, повернуто кошти в сумі 1052,03 грн., у зв'язку з недополученням покупцем лісопродукції (а.с.27), доказом чого є видатковий касовий ордер без номера.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умови договору (пункт 4) передбачають оформлення документів, що засвідчують здачу приймання товару.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів отримання товар відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 28 164,12 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни судового рішення місцевого господарського суду є недоведеність обставин, що мають значення у справі, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами заборгованості відповідача, при прийнятті нового рішення у позові про стягнення суми необхідно відмовити. Внаслідок цього не підлягають задоволенню також і вимоги про стягнення індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судова колегія стягує з позивача на користь відповідача суму судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.2, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 21 липня 2014 року по справі № 916/1248/14 скасувати.

Прийняти нове рішення:

«У позові Державного підприємства Житомирський військовий лісгосп до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 29 053,02 грн. відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Житомирський військовий лісгосп на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернення судового збору 913,50 грн.»

Господарському суду Одеської області доручити видати відповідний наказ із зазначенням усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 30.06.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська