Ухвала суду № 4587547, 20.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    20 серпня 2009 року                                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                        Горбань Т.І.

Суддів:                                            Василенка Я.М.

                                                        Малиніна В.В.                                             

при секретарі                                             Рибалка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, 

     В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Інтрансавтострой» пред'явлено адміністративний позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ №0000802340/0 від 05.12.2007р., яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 64719,60 грн., в тому числі: за основним платежем - 53933 грн., за штрафними санкціями - 10786,60 грн.

Уточненням позовних вимог, наданим в судовому засіданні 21.02.08р., позивач додатково просив визнати недійсними поставлену листом від 03.08.06р. за №1026/10/15-010 Чернігівською МДПІ вимогу до ТОВ «Інтрансавтострой» за період з 01.07.05р. по 31.12.05р. розрахувати та подати декларацію з податку на прибуток, у терміни, передбачені для кварталу, та власні уточнюючі розрахунки від 22.08.06р. та 21.12.06р.

Письмовим поясненням по справі за №41 від 06.03.08р., яке надійшло до суду до початку судового засідання 13.03.08р. позивач остаточно залишив лише першу початкову позовну вимогу про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ №0000802340/0 від 05.12.2007р.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу  без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи та ухвалив  судове рішення з додержанням  норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до  ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що з 05.11.2007 р. по 19.11.2007р. Чернігівською МДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтрансавтострой» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої був складений акт № 215/23-108/24835301 від 22.11.2007р.

На підставі даного акту перевірки Чернігівською МДПІ було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення № 0000802340/0 від 05.12.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 64719,60 грн., в тому числі: за основним платежем - 53933 грн., за штрафними санкціями - 10786,60 грн.

Як вбачається з висновків акту, перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.3.1 ст. 3, п.4.1. ст.4, п.п.11.3.1. п.11.3 ст. 11, п.п.12.1.4,12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чoгoвстановлено, що:

-    занижено податок на прибуток по річній декларації за період з 01.07.05р. по 30.06.06р. у розмірі 53933 грн.;

-    завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по річній декларації за період з 01.07.05р. по 30.06.06р. в сумі 883584 грн. (сума визначена наростаючим підсумком з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до основної декларації).

Суд 1- ої інстанції дійшов висновку про підставність і обгрунтованість позовних вимог, а відтак задовольнив їх. Апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції за таких обставин.

В силу п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. ст. 4 вищевказаного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

П.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 12.1.4  п. 12.1 ст. 12 вищевказаного Закону повідомлення про збільшення валових витрат або валового доходу, з посиланням на відповідні положення підпунктів 12.1.1 та 12.1.2 цього пункту, платник податку - продавець надає податковому органу разом з декларацією за звітний період та іншими первинними документами, які підтверджують наявність дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Згідно п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.

Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.

Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.

Згідноп.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

«17.1. Штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

17.1.3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше

п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.»

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до ч.1 ст.72 АС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.07р. залишено без змін ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.02.06р. та постанову Господарського суду Чернігівської області від 06.12.05р. у справі № 16/274а,  яким повністю задоволено позов ПВКП "Інтрансавтострой", правонаступником якого є ТОВ "Інтрансавтострой", та визнано повністю недійсним прийняте Чернігівською міжрайонною державною податковою інспекцією податкове повідомлення - рішення №0001122340/0 від 12.10.2005 p., яким ПВКП "Інтрансавтострой" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 531192,35, у тому числі за основним платежем - 408609,5 грн., за штрафними санкціями -122582,85 грн.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення був акт     "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватним виробничо - комерційним підприємством "Інтрансавтострой" за період з 01.07.2003 р. по 30.06.2005 р. № 5/23-105/24835301 від 06.10.2005р.

Касаційний, апеляційний суди та суд 1-ої інстанції при розгляді справи №16/274а, дійшли висновків про відсутність у ТОВ «Інтрансавтострой» законодавчих підстав для врахування у валовому доході з метою подальшого оподаткування податком на прибуток суми, до якої включено і 1038370,04грн., отриманих ВАТ «Ніжинський жиркомбінат» у податковому періоді: І півріччя 2005 року.

Тобто немає підстав для врахування у валовому доході з метою подальшого оподаткування податком на прибуток у податковому періоді, коли відбулася саме перша з подій, як це вимагається п.п.11.3.1. п.11.3. ст. 11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в даному випадку перша подія - перерахування авансових платежів з боку ВАТ «Ніжинський жиркомбінат».

В ході проведення нової перевірки підприємства, яка є предметом даного спору, перевіряючі дійшли висновків, що, оскільки, згідно наданих підтверджуючих первинних бухгалтерських документів відвантаження сільгосппродукції (ріпаку) та надання автопослуг ВАТ «Ніжинський жиркомбінат» на загальну суму отриманих авансом у І півріччі 2005 року 1038370,04 грн. (які не були включені до валового доходу у І півріччі 2005 року по першій події: отримання коштів на рахунок) здійснені у 2 півріччі 2005 року, то дана сума була правомірно врахована підприємством в сумі доходу по рядку 01.1 річної декларації за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. по другій події, тобто відвантаженню товарів.

З урахуванням цього, на думку Чернігівської МДПІ, ТОВ «Інтрансавтострой» безпідставно виключило дану суму 1038370,04 грн. з валового доходу уточнюючим розрахунком б/д та б/н (вх. від 21.12.2006р. №3230/10), оскільки в даному випадку дана сума взагалі випадає з податкового обліку та не оподатковується податком на прибуток підприємств,

Колегія суддів, як і суд 1-ої інстанції, вважає дані доводи Чернігівської МДПІ необгрунтованими з наступних підстав.

Ні п.п.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні інші статті даного Закону не визначають, що в разі неможливості з якихось причин збільшити валовий дохід у податковому періоді, коли сталася перша з зазначених у підпункті подій, валовий дохід має збільшуватися у податковому періоді, коли сталася друга з подій.

Чернігівська МДПІ не враховує, що відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування податку на прибуток є не окрема господарська операція (як по податку на додану вартість), а є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

-  суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Таким чином, збільшуючи валовий дохід у IIпівріччі 2005 року на суму, яка відноситься до звітного періоду: І півріччя 2005 року, відповідач не враховує, що у І півріччі 2005 року, крім доходів, позивач ніс валові витрати та амортизаційні відрахування, що в свою чергу впливає на об'єкт оподаткування податком на прибуток.

При цьому, суд 1-ої інстанції обґрунтовано врахував, що, як вбачається з вищевказаних змін до ст.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Тобто повний податковий період терміном в рік мав становити для ПВКП «Інтрансавтострой» з 01.07.05р. по 30.06.06р.

Разом з тим, знаючи про дані вимоги ст.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для виробників сільськогосподарської продукції, Чернігівська МДПІ з 01.01.06р. перевела ПВКП «Інтрансавтострой» на сплату фіксованого сільськогосподарського податку, чим знову річний податковий період по податку на прибуток для даного підприємства був розірваний навпіл.

Проте листом від 03.08.06р. за №1026/10/15-010 Чернігівською МДПІ було поставлено вимогу ТОВ «Інтрансавтострой» за період з 01.07.05р. по 31.12.05р. розрахувати та подати декларацію з податку на прибуток у терміни, передбачені для кварталу.

Хоча при цьому п.14.1. ст.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, звітним податковим періодом є рік, а постановою Господарського суду Чернігівської області від 06.12.05р. по справі № 16/274а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.06р. (тобто прийняті до направлення даного листа), було зроблено висновок, що законодавством з питань оподаткування податком на прибуток не передбачено обов'язок сільгоспвиробника подавати податкові декларації про прибуток підприємства за півріччя.

Крім того, згідно п.п.4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р. №2181-111:

"У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків."

На підставі цього, суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що на платника податків ТОВ «Інтрансавтострой» не може бути покладена відповідальність за неузгодженість законодавчого визначення дати переходу на відповідну систему оподаткування та початку відповідних звітних податкових періодів між Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначає цей початок для підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, з 01 липня поточного звітного (бюджетного) року, та Законом України „Про фіксований сільськогосподарський податок", який визначає цей початок з 01 січня поточного звітного (бюджетного) року.

З урахуванням викладеного, суд 1-ої інстанції обґрунтовано вважає висновки Чернігівської МДПІ, що сума отриманих від ВАТ «Ніжинський жиркомбінат» передплат в сумі 1038370,04 грн. була правомірно врахована підприємством в сумі доходу по рядку 01.1 річної декларації за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р. по другій події, тобто відвантаженню товарів, та безпідставно виключена з валового доходу уточнюючим розрахунком б/д та б/н (вх.№3230/10 від 21.12.2006р.), незаконними та необгрунтованими.

Аналогічно суд вважає незаконними та необгрунтованими вимоги Чернігівської МДПІ до ТОВ «Інтрансавтострой» за період з 01.07.05р. по 31.12.05р. розрахувати та подати декларацію з податку на прибуток, у терміни, передбачені для кварталу.

Стосовно висновків відповідача щодо порушення позивачем п.п. 12.1.4, п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та враховуючи, що під час судового розгляду позивачем підтверджено відповідними поясненнями та первинними документами причини змін даних річної декларації з податку на прибуток №11958 від 31.07.06р. відповідними уточнюючими розрахунками, суд 1-ої інстанції зазначає, що він не може прийняти в якості достатньої підстави для неврахування цих даних при визначенні податкових зобов'язань позивача лише той факт, що ці пояснення та документи не були своєчасно надані Чернігівській МДПІ з уточнюючими розрахунками, оскільки чинне податкове законодавство факт виникнення податкових зобов'язань та їх відображення у податковому обліку пов'язує з певними діями платника податків під час здійснення ним господарської діяльності та їх підтвердженням відповідними первинними документами, а не зі своєчасністю представлення даних документів органам державної податкової служби для перевірки.

Стосовно того, що уточнюючим розрахунком від 23.08.2006 року №13846 (супровідний лист вх. №2097/10 від 23.08.2006р.) позивачем було помилково виключено з валових доходів 334 311,99 грн. - суму кредиторської заборгованості підприємства перед ДП „Райз-Агросервіс", і, що сума податкового зобов'язання в розмірі 53933 грн., визначена в спірному рішенні, виникла внаслідок саме застосування даних першого, а не другого, уточнюючого розрахунку, суд зазначив наступне.

Згідно абз. 2 п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р. №2181-111:

«Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.»

Відповідно до п.17.2 ст.17 зазначеного Закону  платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а)  або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

В межах даних прав, ТОВ «Інтрансавтострой» другим уточнюючим розрахунком б/д та б/н (супровідний лист вх.3230/10 від 21.12.2006р.) було виправлено помилку першого уточнюючого розрахунку та скориговано показники по річній декларації за період з 01.07.05р. по 30.06.2006р. по рядку 02.3 врегулювання сумнівної та безнадійної заборгованості на суму шляхом збільшення суми валового доходу на суму 334312 грн. по ДП „Райз-Агросервіс".

Крім того, суд 1-ої інстанції врахував, що підставами подання ТОВ «Інтрансавтострой» обох уточнюючих розрахунків стала визнана судом незаконною та необгрунтованою вимога Чернігівської МДПІ до ТОВ «Інтрансавтострой» за період з 01.07.05р. по 31.12.05р. розрахувати та подати декларацію з податку на прибуток у терміни, передбачені для кварталу.

Таким чином, суд 1-ої інстанції правильно вважає незаконними та необґрунтованими висновки ЧМДПІ, що в порушення п.п. 12.1.4, п.п.12.1.5 п.12.1. ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ «Інтрансавтострой»:

1) Відповідно до уточнюючого розрахунку від 23.08.2006 року №13846 (супровідний лист вх.№2097/10 від 23.08.2006р.) було необґрунтовано зменшено суму скоригованого валового доходу на суму 395258 грн.: рядок 02.3 (врегулювання сумнівної та безнадійної

заборгованості) до даного розрахунку.

2) Відповідно до уточнюючого розрахунку б/д та б/н (супровідний лист вх.3230/10 від 21.12.2006р.) було необґрунтовано збільшено суму скоригованого валового доходу на суму 334312 грн. (рядок 02.3 до даного розрахунку).

Враховуючи, що остаточно дані по річній декларації за період з 01.07.05р. по 30.06.2006р. були уточнені другим уточнюючим розрахунком б/д та б/н (супровідний лист вх.3230/10 від 21.12.2006р.), та враховуючи вищенаведені висновки суду стосовно 1038370,04грн., отриманих ВАТ «Ніжинський жиркомбінат», колегія суддів вважає, що суд 1- ої інстанції прийшов до вірного висновку, що згідно уточнених другим розрахунком даних вищевказаної річної декларації у позивача був відсутній позитивний об'єкт оподаткування, з якого можливо було б обрахувати податкове зобов'язання по податку на прибуток.

З урахуванням викладеного, донарахуванняЧернігівською МДПІ ТОВ «Інтрансавтострой» суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 53933 грн. є незаконним та необґрунтованим лише внаслідок застосування даних першого уточнюючого розрахунку, без врахування даних другого, яким в межах чинного законодавства позивачем було самостійно виправлено помилку, допущену в першому уточнюючому розрахунку.

Оскільки за висновком суду 1-ої інстанції позивачем не допущено порушень податкового законодавства, застосування штрафних санкцій на підставі ст. 17 Закону України «Про порядок погашень платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1- ої інстанції про те, що Чернігівська МДПІ не довела законності та обгрунтованості прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення № 0000802340/0 від 05.12.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 64719,60 грн., в тому числі: за основним платежем - 53933 грн., за штрафними санкціями - 10786,60 грн., а тому позовні вимоги про визнання недійним даного рішення повністю є обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ №0000802340/0 від 05.12.2007р. прийнято Чернігівськю міжрайонною державною податковою інспекцією з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

Постанова Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції відмовити, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

судді:

Повний текст виготовлено 25.08.09 року.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частина)

    20 серпня 2009 року                                                                    м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                        Горбань Т.І.

Суддів:                                            Василенка Я.М.

                                                        Малиніна В.В.                                             

при секретарі                                             Рибалка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтрансавтострой» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, 

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні апеляційної скарги Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції відмовити, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 13 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя

судді: