Ухвала суду № 4587251, 12.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-25963/08                                                           Головуючий у І інстанції Кошик А.Ю.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Коротких А.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

12 серпня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

                                     головуючого – судді                         Коротких А.Ю.,

                                     суддів                                               Глущенко Я.Б.,

                                                                                              Мельничука В.П.,

                          при секретарі                                    Дакал В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» на постанову Господарського суду Київської області від 22 травня 2008 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.10.2007 року № 0001822300/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка позивача проведена відповідачем з порушенням вимог п.п. 7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з перевищенням своїх повноважень, висновки відповідача не обґрунтовані, у зв’язку з чим, спірне повідомлення-рішення є протиправним

Постановою Господарського суду Київської області від 22 травня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно з  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегією суддів встановлено, що управлінням аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області з 31.08.2007 року по 04.10.2007 року проводилась планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2005 року по 30.06.2007 року, за результатами якої складено акт перевірки № 567/23-2/30367782 від 11.10.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, встановлено заниження суми податкового зобов'язання за грудень 2005 року та за квітень 2006 року, що призвело до завищення з боку позивача від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду відповідно січня 2006 року та травня 2006 року. В порушення вказаних норм податкового законодавства позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 року № 0001822300/0, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 272142 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 272142 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послуги з міжнародного перевезення вантажів, що експортуються за межі митного кордону України.

Відповідачем за результатами перевірки встановлено, що позивачем занижено базу оподаткування податком на додану вартість по наданих послугахперевезення на адресу Stern-TransportGmbh.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

Згідно з пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Виходячи з того, що вищевказаними законами передбачено встановлення розміру об’єкта оподаткування, як такого, що не може бути нижчим за звичайні ціни та керуючись п.п. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як вбачається з акту перевірки, відповідачем направлявся запит на адресу позивача з проханням надати для перевірки письмове обґрунтування рівня договірних цін за послуги, надані позивачем пов’язаній особі – Stern-TransportGmbhв період, що перевіряється.

 Відповідно до п.п. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Однак в матеріалах справи відсутні обґрунтування рівня договірних цін за вказані послуги, надані позивачем.

Враховуючи те, що послуга з перевезення вантажу є основною для перевізника, яким є позивач, в порушення вимог п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», останній неправомірно застосував ставку 0% по всьому маршруту слідування від пункту відправлення до пункту призначення для замовників нерезидентів.

Підпунктом 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України.

З огляду на викладене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення відповідачем звичайних цін для перевірки достовірності визначення позивачем бази оподаткування з надання послуг з огляду на вимоги п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому доводи позивача стосовно неправомірного застосування податковою службою непрямого методу при визначенні рівня звичайних цін на послуги міжнародного автоперевезення є необґрунтованими, у зв’язку з необхідністю проведення відповідачем перерахунку вартості перевезень по території України, що здійснювались позивачем, з огляду на те, що в порушення вимог п.п. 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» останній застосовував 0 % ставку ПДВ по всьому маршруту слідування від пункту відправлення до пункту призначення для замовників нерезидентів.

Крім того, згідно з п.п. 1.20.10. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Доводи апелянта щодо того, що судом першої інстанції безпідставно проігноровані посилання позивача на п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» колегією суддів не приймаються, оскільки порядок визначення та застосування звичайних цін встановлюється спеціальним законом, яким є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про описку, допущену у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду першої інстанції від 22 травня 2008 року. А саме, на третьому аркуші оскаржуваної постанови судом помилково вказано: «…винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 року № 0001812300/0, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 1604050 гривень (основний податок – 802025 грн. та фінансова санкція – 802025 грн.).», в той час як предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 25.10.2007 року № 0001822300/0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 272142 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 272142 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» – залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 22 травня 2008 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 17 серпня 2009 року.

Головуючий суддя

          Судді: