Ухвала суду № 4585947, 27.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №  22-а-26050/08                                                                     Головуючий у І інстанції – Наріжний Ю.С.

                                                                                                                               Суддя-доповідач – Горяйнов  А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2009  року                                                                                               м. Київ

            Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

            головуючого  судді            - Горяйнова  А.М.,

            суддів                                  - Мельничука В.П. та Ситникова О.Ф.,

            при  секретарі                     - Доник  М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову господарського суду Київської області від 03 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень «Південно-Західної залізниці» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області, за участю третьої особи, яка діє на стороні відповідача Білоцерківський міський відділ земельних ресурсів про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2003 року ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень «Південно-Західної залізниці» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати недійсним рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 569/66/18-02-01069933 від 27 березня 2000 року.

Справа за даним позовом неодноразово розглядалася судом першої інстанції. Згідно ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 червня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд до господарського суду Київської області для розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою господарського суду Київської області від 03 червня 2008 року вказаний позов було задоволено в повному обсязі та скасовано оскаржувані рішення відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

Під час судового засідання представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ в Київській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 03 червня 2008 року - без змін  виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням  Білоцерківської ОДПІ в Київській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 569/66/18-02-01069933 від 27 березня 2000 року визначено суму штрафних фінансових санкцій в розмірі 127371 грн. 00 коп.

Оскаржуване рішення було прийнято на підставі акту перевірки позивача з питань дотримання вимог земельного та податкового № 18-02/92 від 23 березня 2000 року. Підставою для проведення перевірки стало проведення 16 лютого 2000 року Білоцерківським міським відділком земельних ресурсів та відповідачем звірки площ земельних ділянок.

Згідно висновку вказаного акту позивачем занижено земельний податок за 1998-1999 роки та січень і лютий 2000 року. Виявлені перевіркою порушення полягали в тому, що позивач при обчисленні суми податку виходив з того, що площа земельних ділянок, на яких розташовані станції Біла Церква та Роток, займають 58, 44 га, в той час як перевіркою встановлено, що фактично вказані станції займають площу в 76, 20 га. 

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень «Південно-Західної залізниці» суд першої інстанції виходив з того, що позивач у 1998-2000 роках користувався та сплачував земельний податок за користування 58, 44 га землі і при цьому керувався викопіровкою плану земельних ділянок, що знаходилися у його фактичному користуванні. Даних державного земельного кадастру, які б доводили помилковість нарахування та сплати земельного податку позивачем саме із вказаної площі, в матеріалах справи немає. За таких обставин рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим.

Колегія суддів також погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Підставою винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій був акт про результати перевірки позивача.

Акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Колегія суддів вважає, що підставою для визнання недійсними та скасування рішення Білоцерківської ОДПІ в Київській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 569/66/18-02-01069933 від 27 березня 2000 року є визнання акту № 18-02/92 від 23 березня 2000 року таким, що не відповідає вимогам закону.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом встановлено, що в державному земельному кадастрі відсутні відомості про те, яку площу в 1998-2000 роках займали станції Козятинської дирекції залізничних перевезень «Південно-Західної залізниці» м. Біла Церква та Роток.

Також у позивача немає рішення органів влади про виділення земельних ділянок в користування залізниці в цілому. Документальне підтвердження розподілу земель, які знаходилися у користуванні позивача в 1998-2000 роках окремо по підприємствах залізниці відсутнє також.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні письмові докази, за допомогою яких можливо спростувати як доводи позивача про те, що в користуванні станцій м. Біла Церква та Роток перебуває земельна ділянка площею 58, 44 га, так і доводи апелянта, згідно яких вказані станції позивача займають територію площею 76, 2 га.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, при розгляді даної справи саме на відповідача покладено обовязок довести, що при  прийняттті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача Білоцерківська ОДПІ в Київській області діяла правомірно.

Разом з тим, відповідач не надав суду належних доказів того, що в коритсуванні позивача фактично перебувало 76, 2 га землі, а не 58, 44 га.

У  пп. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закріплено принцип, згідно якому у разі, коли є можливість прийняти рішення на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем податкового та земельного законодавства, відповідно акт, складений за результатами її проведення, не може використовуватися в якості доказу правомірності нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій як такий, що не знайшов свого підтвердження при розгляді даної справи.

Оскільки акт документальної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення відповідача, згідно висновків колегії суддів є таким, що втратив значимість як носій доказової інформації, судом першої інстанції правильно встановлено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 569/66/18-02-01069933 від 27 березня 2000 року слід визнати протиправним та скасувати.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія  суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ в Київській області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 03 червня 2008 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області – залишити без задоволення, а постанову господарського суду Київської області від 03 червня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя                                                                            А.М. Горяйнов

Судді                                                                                       В.П. Мельничук

  О.Ф. Ситников

Ухвала складена в повному обсязі 28 серпня 2009 року.