Ухвала суду № 4585942, 27.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №  22-а-26031/08                                                                 Головуючий у І інстанції – Добрянська Я.І.

                                                                                                                           Суддя-доповідач – Горяйнов  А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2009  року                                                                                           м. Київ

            Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

            головуючого  судді            - Горяйнова  А.М.,

            суддів                                  - Мельничука В.П. та Ситникова О.Ф.,

            при  секретарі                     - Доник  М.М.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в  м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстандарт» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року ТОВ «Будстандарт» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0006602309/1 від 17 жовтня 2007 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року вказаний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не мав права нараховувати податковий кредит за договорами № ВЕВ 890864 від 02 листопада 2006 року та № ВЕВ 890867 від 01 листопада 2006 року, укладеними з ТОВ «Ирамс-Трейд», а судом першої інстанції не було взято до уваги те, що свідоцтво платника податків ТОВ «Ирамс-Трейд» 24 квітня 2007 року анульовано.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року - без змін  виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0006602309/1 від 17 жовтня 2007 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 947908 грн. 50 коп., з якої сума податкового зобов’язання за основним платежем складає 631939 грн. 00 коп. та 315969 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Будстандарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року № 2611/2309/30308182 від 08 серпня 2007 року.

Згідно висновку вказаного акту ТОВ «Будстандарт» занижено податок на додану вартість з жовтня 2006 року станом на момент перевірки на суму 631939 грн. 00 коп. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними № 1 та № 2 від 31 жовтня 2006 року, № 3 та № 4 від 22 грудня 2006 року та № 1 від 31 січня 2007 року.

Зазначені накладні ТОВ «Будстандарт» було видано ТОВ «Ирамс-Трейд» у зв’язку з оплатою договорів купівлі-продажу цілісних майнових комплексів № ВЕВ 890864 від 02 листопада 2006 року та № ВЕВ 890867 від 01 листопада 2006 року.

Висновок про те, що сума ПДВ згідно податкових накладних за вказаних операцією не може бути включена позивачем до податкового кредиту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва зроблено з огляду на те, що свідоцтво ТОВ «Ирамс-Трейд» як платника податку на додану вартість анульовано 24 квітня 2007 року.

Відповідач вважає, що вказані податкові накладні у зв’язку з визнанням недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ирамс-Трейд» у відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року, є недійсною.

У зв’язку з наведеним ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в акті № 2611/2309/30308182 від 08 серпня 2007 року закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «Буд стандарт  на суму 631939 грн. 00 коп. є непідтвердженим.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Будстандарт» суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт анулювання ТОВ «Ирамс-Трейд» не може вважатися доказом не підтвердження суми сплаченого позивачем податку на додану вартість під час придбання ним цілісних майнових комплексів у ТОВ «Ирамс-Трейд».

Також підставою для задоволення позову було те, що відповідно до п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підтвердженням суми податкового кредиту є відсутність податкової накладної чи митної декларації, в той час як згідно акту перевірки позивачем у підтвердження податкового кредиту на суму 631939 грн. 00 коп. було надано податкові накладні № 1 та № 2 від 31 жовтня 2006 року, № 3 та № 4 від 22 грудня 2006 року та № 1 від 31 січня 2007 року. Доказів про визнання недійсним правочину, на підставі якого її було видано – відповідачем не надано.

Колегія суддів також погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 п. 2.5 наказу ДПА України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» № 110 від 17 березня 2001 року податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав – не передбачено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0006602309/1 від 17 жовтня 2007 року може бути визнання акту № 2611/2309/30308182 від 08 серпня 2007 року таким, що не відповідає вимогам закону.

ДПІ Шевченківського району м. Києва висновки акту невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Будстантдарт» щодо не підтвердження позивачем податкового кредиту з жовтня 2006 року на суму 631939 грн. 00 коп. пов’язує з тим, що податкові накладні № 1 та № 2 від 31 жовтня 2006 року, № 3 та № 4 від 22 грудня 2006 року та № 1 від 31 січня 2007 року на вказану суму є недійсною у зв’язку із анулюванням свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ирамс-Трейд» 24 квітня 2007 року з ініціативи податкових органів у зв’язку із поданням декларацій «про відсутність поставок». Також апелянт вказує на те, що ТОВ «Ирамс-Трейд» не було сплачено до бюджету ПДВ за договорами купівлі-продажу цілісних майнових комплексів, укладених з ТОВ «Будстандарт».

Судом встановлено, що 02 листопада 2006 року між ТОВ «Будстандарт» та ТОВ «Ирамс-Трейд» було укладено договори купівлі продажу цілісних майнових комплексів у м. Миколаєві по вул. Айвазовського, 13/8 та 13/9.

Фактичне умов вказаних договорів, які були нотаріально посвідчені та занесені  до Державного реєстру правочинів за № 3106799 та № 3106719, підтверджується виписками по рахунках ТОВ «Будстандарт», платіжними дорученнями  309 та № 310 від 31 жовтня 2006 року, № 369 та № 370 від 22 грудня 2006 року, № 19 та № 383 від 31 січня 2007 року на загальну суму 13988500 грн. 00 коп.

Перехід права власності від продавця до покупця зареєстровано органами БТІ, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12372291 від 02 листопада 2006 року та № 12372130 від 02 листопада 2006 року.

Також в матеріалах справи наявні копії актів прийому-передачі придбаного ТОВ «Будстандарт» у ТОВ «Ирамс-Трейд» нерухомого майна від 31 січня 2007 року

На підтвердження фінансово-господарських зобов’язань ТОВ «Ирамс-Трейд» було виписано позивачу податкові накладні № 1 та № 2 від 31 жовтня 2006 року, № 3 та № 4 від 22 грудня 2006 року та № 1 від 31 січня 2007 року на загальну суму 13988500 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ – 631939 грн. 00 коп. Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 631939грн. 00 коп. відповідні накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні № 1 та № 2 від 31 жовтня 2006 року, № 3 та № 4 від 22 грудня 2006 року та № 1 від 31 січня 2007 року, видані ТОВ «Ирамс-Трейд» як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

Представник ДПІ у Шевченківському районі м. Києва стверджує, що вказані податкові накладні є недійсними в силу того, що свідоцтво платника податків ТОВ «Ирамс-Трейд» анульовано.

Проте, судом встановлено, що податкові накладні було видано в період з 31 жовтня 2006 року по 31 січня 2007 року, в той час як свідоцтво контрагента позивача    анульовано 24 квітня 2007 року. Тобто на момент видачі вказаних податкових накладних ТОВ «Ирамс-Трейд» було зареєстроване як платник ПДВ та у відповідності до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року мало право видавати податкові накладні.

Крім того, податкова накладна у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що податкові накладні № 1 та № 2 від 31 жовтня 2006 року, № 3 та № 4 від 22 грудня 2006 року та № 1 від 31 січня 2007 рокує нечинною чи визнаною недійсною в судовому порядку.

За таких обставин судова колегія виходить з того, що вказана накладна є чинною, а висновки акту про її недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що надання податкового кредиту з ПДВ  не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Таким чином, невиконання ТОВ «Ирамс-Трейд» своїх податкових зобов’язань за договорами купівлі-продажу, укладеними з позивачем, не впливає на право ТОВ «Будстандарт» включити до суми податкового кредиту суму ПДВ, сплачені при здійсненні оплати договорів № ВЕВ 890864 від 02 листопада 2006 року та № ВЕВ 890867 від 01 листопада 2006 року.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Оскільки фактичне здійснення операції купівлі-продажу підтверджується копіями письмових доказів, які описані раніше, а доводи апелянта про недійсність податкових накладних не відповідають вимогам закону, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено невідповідність висновків акту № 2611/2309/30308182 від 08 серпня 2007 року фактичним обставинам справи.

Так як акт документальної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно висновків колегії суддів є таким, що втратив значимість як носій доказової інформації – податкове повідомлення-рішення № 0006602309/1 від 17 жовтня 2007 року слід визнати недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія  суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 21 травня 2008 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -      

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя                                                                            А.М. Горяйнов

Судді                                                                                       В.П. Мельничук

  О.Ф. Ситников

Ухвала складена в повному обсязі 28 серпня 2009 року.