Ухвала суду № 4585938, 27.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №  22-а-26007/08                                                                     Головуючий у І інстанції – Добрянська Я.І.

                                                                                                                               Суддя-доповідач – Горяйнов  А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2009  року                                                                                           м. Київ

            Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

            головуючого  судді            - Горяйнова  А.М.,

            суддів                                  - Мельничука В.П. та Ситникова О.Ф.,

            при  секретарі                     - Доник  М.М.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в  м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2008 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Оболонь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання законними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000524020/0 від 14 серпня 2007 року та № 0000524020/1 від 13 вересня 2007 року на суму 79342 грн. 03 коп.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2008 року ЗАТ «Оболонь» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати недійсним незаконним та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000524020/0 від 14 серпня 2007 року та № 0000524020/1 від 13 вересня 2007 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2008 року вказаний позов було задоволено в повному обсязі та скасовано оскаржувані рішення відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що судом надано невірну оцінку законодавству, яке регулює терміни проведення імпортних операцій в частині поставки товарів.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2008 року - без змін  виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішеннями  Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000524020/0 від 14 серпня 2007 року та № 0000524020/1 від 13 вересня 2007 року визначено суму штрафних фінансових санкцій на суму 81216 грн. 49 коп.

Оскаржувані рішення було прийнято на підставі акту про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Оболонь» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 04 січня 2007 року по 01 липня 2007 року № 662/4020/05391057 від 30 липня 2007 року. Підставою для проведення перевірки стало повідомлення уповноваженого банку АБ «ІНГ Банк Україна» про порушення позивачем термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно висновку вказаного акту ЗАТ «Оболонь» порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв’язку з чим у відповідності до ст. 4 вказаного Закону таке порушення є підставою для нарахування пені в розмірі 0, 3 відсотка від суми недодержаної виручки.

Виявлені перевіркою порушення полягають в тому, що за умовами імпортного контракту, укладеного з нерезидентом, позивач здійснив 04 січня 2007 року передплату товару, а вантажну митну документацію на імпортовану продукцію було оформлено 08 травня 2007 року. Тобто, було порушено законодавчо встановлений дев’яностоденний  строк проведення розрахунків за імпортною операцією. При цьому відповідачем було враховано наявність у позивача індивідуальної ліцензії Національного банку України на перевищення вказаних строків.  

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ «Оболонь» суд першої інстанції виходив з того, що датою поставки імпортованого товару слід вважати момент перетину ним митного кордону України, а не оформлення вантажних митних документів. З урахуванням того, що товар, придбаний позивачем, було взято під митний контроль Ізмаїльською митницею 09 квітня 2007 року – порушення строків розрахунків за імпортною операцією відсутнє.

Колегія суддів також погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Підставою винесення оскаржуваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій був акт про результати позапланової виїзної перевірки позивача.

Акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Колегія суддів вважає, що підставою для визнання недійсними та скасування рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000524020/0 від 14 серпня 2007 року та № 0000524020/1 від 13 вересня 2007 року є визнання акту № 662/4020/05391057 від 30 липня 2007 року таким, що не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що 15 грудня 2006 року між ЗАТ «Оболонь» та нерезидентом «ZiemannLudwsgsburgGmbH» укладено контракт № 74.1412/06 – DT, згідно якого позивач купив на умовах FOBБюргштадт, включаючи упакування, маркірування і навантаження, згідно Інкотермс 2000 обладнання – форфаси, включаючи арматуру та ізоляцію для танка та послуги шеф-монтажника для  механічного монтажу. Вартість товару складає 713060, 00 євро.

Згідно п. 5.1. контракту покупець в якості передплати передає продавцю 30 % загальної вартості товару. На виконання вказаної умови договору ЗАТ «Оболонь» 04 січня 2007 року згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 3 перерахувало «ZiemannLudwsgsburgGmbH» 213918, 00 євро.

Судом також встановлено, що позивачу надано індивідуальну ліцензію Національного банку України № 193 на перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією з 05 квітня 2007 року по 20 квітня 2007 року № 28-143/1647-4813 від 10 квітня 2007 року за контрактом № 74.1412/06 – DTвід 15 грудня 2006 року з «ZiemannLudwsgsburgGmbH» на підставі висновку ДПА України № 4273/5/22-5016 від 16 квітня 2007 року.

Обладнання, яке було предметом вищезгаданої угоди, було взято під митний контроль Ізмаїльською митницею 09 квітня 2007 року, знято з митного контролю 18 квітня 2007 року, під митний контроль Херсонської митниці взято 26 квітня 2007 року, Вантажні митні документи по типу ІМ-40 № 100000000/7/173001 було оформлено 08 травня 2007 року.

Вказані обставини визнаються сторонами та у відповідності до ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню.

Як раніше зазначалося, авансовий платіж за імпортним контрактом позивачем було здійснено 04 січня 2007 року. Таким чином, граничним терміном надходження товару, при якому не буде порушено вимоги Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», з урахуванням індивідуальної ліцензії Національного банку України № 193, є 20 квітня 2007 року.

Апелянт, посилаючись на те, що датою імпорту слід вважати дату завершення оформлення ВМД – 08 травня 2007 року, застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції за перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортною операцією.

Позивач, вважаючи що моментом поставки товару є дата взяття його під митний контроль Ізмаїльською митницею – 09 квітня 2007 року, стверджує, що ним не було порушено строків розрахунків в іноземній валюті.

Колегія  суддів  вважає  правильним посилання позивача на необхідність  визначення  дати поставки товару, що   імпортується, з  моменту  взяття  такого товару   під   митний  контроль  виходячи  із  наступного.   

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

У відповідності до Податкового роз'яснення щодо застосування норм ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 505 від 23 жовтня 2002 року, термін «відстрочення поставки» з точки зору валютного контролю фактично означає відстрочення ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинно перевищувати 90-денний термін з моменту оплати.

Для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування ст. 2 вказаного Закону слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 90-денного терміну розрахунків.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або республік (колишнього) Союзу РСР або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта регулювання Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма ст. 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Згідно п. 1 ст. 15 МК України термін «ввезення в Україну та вивезення з України» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Згідно зі ст. 37 МК України переміщення через митний кордон України товарів підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України тощо.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09 червня 1997 року, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем".

Тобто перебування під митним контролем товарів не можливе без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа "Під митним контролем" (імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Водночас згідно пп. 3.3 п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 136 від 24 березня 1999 року, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. У разі пред'явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після оформленої ВМД відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.

Згідно висновку, викладеного в Податковому роз'ясненні щодо застосування норм ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа «Під митним контролем» при відсутності належним чином оформленої ВМД типу IM-40, після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України, з резидента стягується пеня, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Як раніше зазначалося, придбаний позивачем товар взято Ізмаїльською митницею під митний контроль 09 квітня 2007 року, тобто в межах строку, наданого індивідуальною ліцензією Національного банку України № 193.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ВМД по типу ІМ-40 № 100000000/7/173001 була оформлена 08 травня 2007 року, акт документальної перевірки позивача № 662/4020/05391057 складено 30 липня 2007 року. Тобто на момент проведення перевірки у позивача були наявні як товаросупровідних документів з відтиском штампа «Під митним контролем», так і ВМД типу IM-40.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно акт, складений за результатами її проведення, не може використовуватися в якості доказу як такий, що не знайшов свого підтвердження при розгляді даної справи.

Оскільки акт документальної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення відповідача, згідно висновків колегії суддів є таким, що втратив значимість як носій доказової інформації – рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000524020/0 від 14 серпня 2007 року та № 0000524020/1 від 13 вересня 2007 року слід визнати недійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія  суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2008 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -      

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя                                                                            А.М. Горяйнов

Судді                                                                                       В.П. Мельничук

  О.Ф. Ситников

Ухвала складена в повному обсязі 28 серпня 2009 року.