Ухвала суду № 45851370, 03.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2015 р. м. Київ К/9991/89625/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника відповідача - Української Т.О.,

представника Генеральної прокуратури України - Семенека В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року

у справі № 2-а-14609/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів)

за участю Прокуратури міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000510848/0 від 15 липня 2010 року, № 0000510848/1 від 30 липня 2010 року, № 0000510848/2 від 27 серпня 2010 року, № 0000510848/3 від 10 листопада 2010 року (в редакції заяви про зміну (доповнення) позовних вимог від 23 грудня 2010 року за вих. № 756).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ фірма «Тагіт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ Міндоходів, посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові його правонаступником - СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові МГУ Міндоходів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ № 495909 від 04 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ фірми «Тагіт» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2007 року по взаємовідносинах з ТОВ «Конкорд-2007» у зв'язку з отриманням ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року по справі № 2-а-2755/08/2070 та достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за травень - червень 2007 року, за результатами якої складений акт № 2516/48-0/23759288 від 09 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги абзацу 2 пункту 4.7 статті 4, пункту 4.8 статті 4, підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (з урахуванням встановлених порушень по акті позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ фірми «Тагіт» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень - травень 2007 року та акту позапланової документальної перевірки ТОВ фірми «Тагіт» від 23 серпня 2007 року № 2396/48-0/23759288 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року), що призвело до: заниження суми податку на додану вартість за травень 2007 року, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, у розмірі 924449,00 грн.; завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 11504994,00 грн. (у тому числі: за травень 2007 року - 5625220,00 грн., за червень 2007 року - 5879774,00 грн.); завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2007 року на 881888,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: в ході попередньої документальної перевірки ТОВ фірми «Тагіт» (акт від 24 липня 2007 року № 2111/48-0/23759288) було встановлено, що одним із постачальників ТОВ фірми «Тагіт» у травні 2007 року було ТОВ «Конкорд-2007», з огляду на що 02 липня 2007 року по вказаному постачальнику був направлений запит № 13418/7/48-036 за місцем його реєстрації до ДПІ у Київському районі м. Харкова з питань підтвердження взаємовідносин ТОВ фірми «Тагіт» та ТОВ «Конкорд-2007», на який ДПІ у Київському районі м. Харкова направила відповідь від 28 серпня 2007 року № 9051/7/16-009, в якій було вказано, що документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Конкорд-2007»з питань взаємовідносин з ТОВ фірмою «Тагіт» за квітень - червень 2007 року були вилучені та знаходяться в матеріалах кримінальної справи №21070103 у Прокуратури Київського району м. Харкова; листом від 18 лютого 2009 року за № 2477/7/23-315 ДПІ у Київському районі м. Харкова надіслала матеріали перевірки ТОВ «Конкорд-2007» з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів за період з 01 травня 2007 року по 31 травня 2007 року, результати якої оформлені актом від 24 грудня 2007 року №6006/23-304/349548255, у якому вказано, що податкові зобов'язання ТОВ «Конкорд-2007» за травень 2007 року по операціях, які оподатковуються за ставкою 20%, становили 32506662,00 грн., у тому числі по взаємовідносинах з ТОВ фірмою «Тагіт» - 18339757,07 грн., тобто взаємовідносини між підприємствами в податковому обліку в частині податку на додану вартість підтверджено. Податковий кредит ТОВ «Конкорд-2007» за травень 2007 року становить 32498609,00 грн., з яких: сума 6529470,00 грн. - не має документального підтвердження, сума 25969139,00 грн. - сформована на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Промспецальфа-Давидов»; ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року було залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року у справі № 2-а-2755/08/2070 за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова до ТОВ «Конкорд-2007» та ТОВ «Промспецальфа-Давидов» про визнання недійсним господарського зобов'язання, якою позов був задоволений частково та стягнуто з ТОВ «Конкорд-2007» на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 155814836,48 грн., а провадження в частині визнання недійсним господарського зобов'язання між відповідачами було закрито; від слідчого відділу ПМ СДПІ ВПП м. Харкова відповідно до службових записом надійшли документи ТОВ фірми «Тагіт», ТОВ «Конкорд-2007» та ТОВ «Промспецальфа-Давидов», які є в рамках кримінальної справи №18090023, порушеної за фактом фіктивного підприємництва ПП «Бріг-2006» за частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України та за фактом підробки документів невстановленими особами, діючими від імені «Константа СТК»; в ході розслідування кримінальної справи № 210700, порушеної Прокуратурою Київського району м. Харкова по факту фіктивної підприємницької діяльності та службового підлогу, здійсненого посадовими особами ТОВ «Конкорд-2007», було встановлено, що ОСОБА_3, який значиться засновником та керівником ТОВ «Конкорд-2007», зареєстрував вказане товариство за винагороду від невстановлених осіб без мети здійснення підприємницької діяльності. Вказані обставини слугували підставою для висновків податкового органу про те, що ТОВ фірма «Тагіт» неправомірно включило до складу податкового кредиту травня 2007 року податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Конкорд-2007» на підставі договору поставки № 28/05/07 від 15 травня 2007 року, оскільки перевіркою встановлено нікчемність правочинів поставки товару, укладених між ТОВ фірмою «Тагіт» та ТОВ «Конкорд-2007», на загальну суму 110038542,41 грн. як таких, що не відповідають вимогам законодавства (у зв'язку з відсутністю реальних господарських операцій, а їх відображенням лише на папері та з об'єктивною неможливістю їх виконання) та їх спрямування на порушення інтересів держави (у зв'язку з безпідставним завищенням ТОВ фірмою «Тагіт» суми податкового кредиту на 18339757,07 грн.).

15 липня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000510848/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ТОВ фірмі «Тагіт» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2007 року на 5879774,00 грн., визначила податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5879774,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2939887,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000510848/1 від 30 липня 2010 року, № 0000510848/2 від 27 серпня 2010 року, № 0000510848/3 від 10 листопада 2010 року на аналогічні суми.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на обставини, встановлені в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2-а-2755/08/2070, виходив з того, що ненадання ТОВ фірмою «Тагіт» витребуваних документів на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Конкорд-2007» не невиконанням позивачем вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням того, що підставою для здійснення нарахування податкових зобов'язань та зменшення бюджетного відшкодування є відсутність у позивача документів на підтвердження фактичного отримання товарів та законності формування по вказаних операціях податкового кредиту.

Однак, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обставин щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конкорд-2007» не досліджували, доказів, які підтверджують, або спростовують такі обставини не витребували, а лише послались не невиконання позивачем вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, суди попередніх інстанцій не врахували, що в силу положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім іншого, відповідно до частини 3 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування неможливості надання відповідних первинних бухгалтерських документів ТОВ фірма «Тагіт» стосовно правовідносин з ТОВ «Конкорд-2007» посилалось на те, що вказані документи були у нього вилучені, на підтвердження чого надав протоколи виїмки від 14 та 15 травня 2009 року (т.1 арк. справи 201-208).

Також, матеріали справи містять лист ДПІ у Київському районі м. Харкова від 28 серпня 2007 року № 9051/7/16-009, скерований на адресу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, в якому вказано, що документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Конкорд-2007» з питань взаємовідносин з ТОВ фірмою «Тагіт» за квітень - червень 2007 року були вилучені та знаходяться в матеріалах кримінальної справи №21070103 у Прокуратури Київського району м. Харкова.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не здійснили процесуальних обов'язків, покладених на суд частинами 3-5 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо витребування необхідних документів, які можуть бути використані як докази у справі, тоді як встановлення обставин щодо реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конкорд-2007», а також їх документальне підтвердження є предметом доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року у справі № 2-а-2755/08/2070 були скасовані в частині задоволених позовних вимог із закриттям провадження у справі в цій частині згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2013 року (К-33320/10).

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Також, суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних робіт (послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Тагіт» задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна